Влада Києва має право без суду знести самобуд УПЦ МП біля Десятинної. Як газову заправку.

27 січня Шевченківський райсуд Києва заарештував двох архітекторів - Олександра Горбаня та Олексія Шемотюка, яких поліція підозрює в підпалі металевих дверей «Десятинного монастиря Різдва Пресвятої Богородиці» Української православної церкви (Московський патріархат).

Ми ж поставили собі іншу мету: проаналізувати лише офіційні документи, тобто, зробити те найпростіше, що мав одразу зробити будь-який слідчий чи прокурор, розслідуючи справу про підпал, для правильної класифікації дій підозрюваних.

Зібрані дані свідчать: столична влада має право без суду та рішення Київради знести самобуд. Тим паче, що досвіду з такого наведення ладу в мерії достатньо.

Як це все було

Офіційно задокументована історія будівлі «монастиря» почалася з рішення Шевченківського районного суду м. Київ від 15.02.2012 у справі № 2-10218/11 (суддя - Ольга Юзькова), яким було задоволено позов релігійної громади Української Православної Церкви Десятинний Храм Різдва Пресвятої Богородиці та визнано за нею право власності на малу архітектурну форму - каплицю церкви Десятинного Храму Пресвятої Богородиці, яка складається з трьох зблокованих кіосків загальною площею 60 кв. м.

У цьому рішенні немає нічого дивного. Це - типова схема легалізації самочинного будівництва чи захоплення земельних ділянок. Подібні рішення приймались і приймаються в Україні сотнями, і жодний суддя ще не був покараний за статтею 375 Кримінального кодексу за винесення завідомо неправосудного рішення.

Для нас тут є важливим твердження у рішенні суду, що існуюча мала архітектурна форма не належить до будівель, а відповідно, не підлягає державній реєстрації прав, а також факт визнання права саме на МАФ загальною площею 60 кв. м.

Другим етапом легалізації «монастиря» стала державна реєстрація права власності. Як свідчить витяг з реєстру, держреєстратор Мінюсту Сіволін М. Ю. 24.07.2013 приймає рішення про реєстрацію на підставі рішення Шевченківського райсуду. Однак, об'єкт перетворюється з МАФ на нежитлову будівлю з понад у два рази більшою площею - 133 кв. м.

Що про це пише закон

Подібні незаконні реєстрації є буденністю. Єдине питання, яке може виникнути у слідства під час розслідування кримінальної справи за фактом рішення Сіволіна: це сам держреєстратор скоїв злочин чи йому було подано для реєстрації вже підроблене рішення від 15.02.2012 у справі № 2-10218/11. Але реєстрація прав очевидно суперечить закону і вже давно мала бути скасованою.

Тож, маємо офіційні умови, встановлені самими ініціаторами створення «монастиря»: станом на 15.02.2012 існує МАФ площею 60 кв. м, а станом на 24.07.2013 замість нього вже є капітальна будівля площею 133 кв. м. На підставі цього можна констатувати два очевидні факти.

Перший. Станом на момент держреєстрації МАФ уже не існує, очевидно, що це майно було знищене. І з цього моменту рішення судді Юзькової вже не має жодного стосунку до існуючої зараз будівлі.

Другий. Якщо на території пам'ятки національного значення виникла з нічого капітальна будівля, маємо факт вчинення кримінального злочину ч. 4 ст. 197-1, скоєного групою осіб за попередньою змовою: самовільне зведення будівель або споруд на самовільно захопленій земельній ділянці особливо цінних земель (карається позбавленням волі на термін від одного до трьох років). Це - триваючий злочин, тож відкрити кримінальну справу ніколи не пізно.

До речі, факт проведення незаконних будівельних робіт було офіційно встановлено ДАБІ ще у 2012 році, про це свідчить рішення в іншій судовій справі. Релігійна громада тоді надала до суду документи, що жодне будівництво не проводилося, а проводились ремонтні роботи на виконання припису про усунення порушення вимог пожежної безпеки, які не пов'язані зі зміною основних техніко-економічних показників. Таке собі банальне християнське лжесвідчення.

Цивільний кодекс передбачає, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Легалізувати самобуд можна було лише через отримання земельної ділянки під нерухомість з подальшим рішенням суду про право власності.

Ось тільки релігійна громада жодної землі під побудований «монастир» не отримувала, право власності на існуючу будівлю судом не визнавалося і в експлуатацію нічого не передавалося, адже офіційно нічого навіть не будувалося. Тобто, ніхто права власності не набув, а запис про нього у держреєстрі з'явився внаслідок скоєння кримінального злочину. І цей злочин був лише одним у цілому ланцюжку як кримінальних злочинів, так і адміністративних порушень, пов'язаних з будівництвом та наступною експлуатацією «монастиря».

Абсурдність ситуації полягає в тому, що порушення законодавства очевидні, немає жодних актуальних старих рішень суду, якими можна виправдати теперішню бездіяльність органів влади.

Інструкція для бульдозера

Існує кілька прямо передбачених законодавством шляхів вирішення проблеми, спрямованих як на знесення, так і на швидке зупинення використання самобуду.

1) В порядку адміністративного судочинства скасовується явно незаконна реєстрація прав на будівлю. Чому жодних позовів не було?

2) Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не переданих (якщо таке передання передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється (ч. 8 ст. 39 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності»). Будівля в експлуатацію не передана, але органи архбудконтролю не вживають жодних заходів реагування.

3) Лише зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на переданий в експлуатацію об'єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії (ч. 9 ст. 39 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності»). Щонайменше, електроенергію там використовують, але на яких підставах її взагалі підключили і чому не відключать?

4) Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч. 4 ст. 376 ЦК). Що заважає власникові, користувачу або прокуратурі звернутися до суду з позовом про знесення?

5) Для знесення навіть до суду звертатися не обов'язково. У зв'язку зі здійсненням Києвом функцій столиці України, Київрада та КМДА мають право приймати рішення про звільнення самовільно захоплених земельних ділянок та знесення самовільно зведених будівель та споруд без відшкодування витрат, здійснених за час незаконного користування (п. 12 ст. 22 Закону «Про столицю України - місто-герой Київ»).

У Києві роками існує започаткована на той час Директором департаменту благоустрою КМДА Дмитром Білоцерковцем практика знесення бульдозерами різноманітних як тимчасових споруд, так і капітальних будівель, взагалі без жодних рішень суду чи Київради.

Серед знесених таким чином - десятки об'єктів, право власності на які, на відміну від «монастиря», зареєстровано законно, хоч і на підставі аналогічних неправосудних рішень судів.

Хоча подібні дії місцевої влади є, крім іншого, порушенням статті 19 Конституції України (органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України), невідомо про арешт жодного посадовця або виконавця. Дмитро Білоцерковець за свою діяльність отримав крісло у Верховній Раді, а жодних наслідків не було навіть за часткове знесення фірмового магазину «Рошен» у липні 2016 року.

Не дивлячись на безліч порушень законодавства та можливостей припинити ці порушення, влада не лише не чіпає «монастир»-самобуд, а навпаки, захищає порушення законодавства України з боку представників Московського Патріархату. Фактично УПЦ МП у самому серці Києва, біля залишків фундаменту Десятинної церкви, створено такий собі міні-Ватикан - окрему і незалежну державу, на території якої не діють Закони України (насправді таких «Ватиканів» в Україні багато). А це вже має розцінюватися як сепаратизм, який нічим не відрізняється від сепаратизму в ОРДЛО.

А тепер про найважливіше - про затриманих

Статтею 19 Цивільного кодексу передбачено, що особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань. Чи є самовільне захоплення земельної ділянки та самочинне будівництво на території пам'ятки національного значення порушенням прав кожного громадянина Украйни? Безперечно.

Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Якщо хтось самовільно захоплює земельну ділянку і будує на ній без дозволів - знесення самобуду та звільнення ділянки має визначатися як самозахист прав.

Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Чи заборонено законом зносити самовільно побудоване майно, котре не має господаря? Звісно, що ні, бо інакше народний депутат Дмитро Білоцерковець та низка посадовців КМДА вже давно мали бути у тюрмі. А вони не там.

Автор: Георгій Могильний

Джерело: «Наші Гроші»