29-річний спортсмен з Кременця (Тернопільської області) пояснив, чому кинув
свого часу стрибки з трампліна, зізнався, що майструє сани у гаражі і знімає свої
спуски на камеру, а також розповів, з якими складнощами перекладу вони з дворазовим
олімпійським чемпіоном німцем Феліксом Лохом зіштовхнулися під час попередніх змагань
у Південній Кореї.
У санному спорті наша збірна була представлена на всіх
Олімпіадах, починаючи з першої в історії незалежної України у Ліллехаммері-1994.
Проте, змагалися українські санкарі лише серед двомісних екіпажів, а також в індивідуальному
виді програми у жінок. Ігри-2014 стали першими, де в чоловічих одномісних санях
виступили два представники України. Андрій Кісь, для якого це була вже третя Олімпіада,
завершив кар'єру після Сочі, де він посів 28 місце. А от Андрій Мандзій, який став
тоді 31-м, продовжив виступи.
- Андрію, що було складніше: вперше
в історії українського санного спорту відібратися в одиночці на Олімпіаду
(2014) чи підтвердити невипадковість цього досягнення і здобути путівку на Ігри
у Південній Кореї?
- Якщо чотири роки тому інтрига трималася до останнього
Кубка світу, було незрозуміло, відберуся я чи ні, то цього разу вже на першому етапі
з п'яти мені вдалося набрати стільки очок, скільки необхідно було для здобуття олімпійської
ліцензії.
- Це була щаслива траса?
- Так було на всіх п'ятьох трасах цього сезону. Тож
я спокійно і з великим запасом відібрався у Пхьончхан.
- В українському санному спорті ставка
завжди робилася на двомісні екіпажі, чи пробували ви на початках виступати не індивідуально,
а разом з напарником?
- Так, починав я саме з двійки, працював першим номером.
Моїм напарником був Вадим Якцевич. Але він згодом зав'язав зі санним спортом. А
в мене почало краще виходити в одиночці і з рештою я вирішив зосередитись на ній.
Як казали тоді тренери, я був першим одиночником за часів незалежної України.
- А наскільки відрізняються габарити,
які необхідні для виступів в одномісних санях та у двійці?
- У двійці є така особливість: перший номер має бути
високим, а другий - навпаки - низеньким, до 170. Хоча, в принципі, можуть виступати
і два однакові на зріст спортсмени, але це - не зовсім доцільно.
- Які результати насамперед згадуються,
якщо озирнутися назад на минулі чотири роки - між Сочі та Пхьончханом?
- П'яте місце у командній естафеті на чемпіонаті Європи
в Сочі. Щодо особистих результатів, то можу виокремити минулорічний етап Кубка світу
в Латвії. Я там, у сумі, став 20-м, але в заїздах показував навіть 15-й час.
- У Кореї впродовж минулого року
ви були двічі - у лютому виступали на етапі Кубка світу, у листопаді - брали участь
в офіційному тренувальному тижні на олімпійській трасі у Пхьончхані. Чим вас вразила
країна-господар Олімпійських ігор-2018?
- Від самої країни жодних особливих вражень немає. Сеул
ми бачили лишень з вікна автобуса, коли нас везли до готелю. Сам готель був розташований
посеред поля, траса, на якій ми виступали - фактично так само. Довкола городи, місцеві
мешканці щось садять, вирощують, збирають. А ще ми зрозуміли, що в Кореї дуже важко
з англійською мовою. Здається, що її там, взагалі, не вчать. Особливо вразив контраст:
відсотків п'ять із тих, до кого ми зверталися, володіли англійською практично ідеально,
а решта знала, максимум, «Hello».
Якось я сів у автобус, який за графіком якраз мав від'їжджати,
а він все стоїть і стоїть. Там, окрім мене, було ще два німецькі спортсмени, до
речі, один із них - олімпійський чемпіон Фелікс Лох. Ми водієві кажемо: «Та поїхали
вже!» А він нам корейською відповідає. І так декілька разів. Тут нарешті водій взяв
аркуш паперу і почав щось писати на ньому. Ми зраділи, думали, що він вкаже час,
коли автобус має вирушати. А він свої ієрогліфи намалював і нате вам - дивіться.
- Уявімо, вам потрібно розповісти
спортсмену, який ще не знайомий з олімпійською трасою, які таємниці вона в собі
приховує і на що потрібно насамперед звернути увагу під час її проходження.
- Зауважу, що спортсмен, який не здійснив на олімпійській
трасі певну кількість спусків, просто не буде допущений до змагань. У нашому виді
спорту дуже суворі правила щодо цього. Траса у Пхьончхані схожа на деяких ділянках
на ту, що була у Сочі. Вона широка, але є два нереально складні віражі - другий
і дев'ятий. Уже на другому віражі ти їдеш на висоті двоповерхового будинку і розганяє
тебе дуже швидко. Це - перша точка, а друга - це дев'ятий віраж, на якому в усіх
виникають проблеми. Він має дуже відкритий вихід, плюс - ти виходиш не в рівну пряму,
вона - крива, і треба вийти обов'язково під лівий борт.
- Складається враження, що у бобслеї
і скелетоні господарі траси отримують більшу перевагу, аніж у санному спорті, принаймні,
так виглядає з результатів попередніх Олімпіад. Чим це пояснюється, на вашу думку?
- Санний спорт - надзвичайно технічний, і топові країни,
які вкладають у нього величезні кошти, відповідно, мають значно кращий інвентар.
Як на мене, правила потрібно змінювати, щоб умови були більш рівні. Ви спробуйте
на «Запорожці» наздогнати «Ferrari!» Я знаю, на чому їздить кореєць, у цьому плані
він навіть для нас не особливо суперник. У корейській жіночій збірній ситуація трохи
краща, до того ж, вони під домашню Олімпіаду натуралізували німкеню Єйлін Фріш.
Двійка у них також досить непогана, але одиночник слабенький.
Чому корейці сильніші в скелетоні і бобслеї? Ці види,
на мою думку, менш технічні, аніж наш. Міжнародна федерація бобслею і скелетону
побудувала свою політику таким чином, що там більше залежить від спортсмена, точніше,
від того, який у нього розгін. У нас, повторюся, вирішальну роль відіграють сани.
І якщо для збірної Німеччини їх виготовляє BMW, австрійська команда співпрацює з
Mersedes, то я сам собі сани роблю у гаражі.
- А де берете для цього відповідні
матеріали?
- Цього року деталі нам допомогла купити Міжнародна
федерація санного спорту. А взагалі, зі саньми - дуже велика проблема. Я навіть
знаю, з чого їх можна зробити, але матеріалів немає. Дерево ще можна знайти, значно
важче з полозами, хоча їх можна замовити і в Україні. Але це - дуже дороге задоволення.
Пара полозів коштує від тисячі євро. Це - інструментальна сталь або сталь, з якої
роблять хірургічні ножі, її дуже дорого обробляти. Насправді інвентар у нас на дуже
низькому рівні і на ньому показувати високі результати важко.
- Пропоную перейти до більш приємної
теми. 19 лютого, через чотири дні після завершення програми змагань зі санного спорту
на Олімпіаді, у вас буде день народження. Святкуватимете 30-річчя ще в Кореї чи
вже в Україні?
- Спочатку план був таким, що ми мали летіти назад якраз
на мій день народження. Але згодом графік трохи змінили. 16 лютого ми вже будемо
в Україні. Тож, святкуватиму вдома, зі сім'єю і дівчиною, що навіть трохи незвично.
Адже я вже багато років відзначаю день народження на зборах чи змаганнях. Тортик,
апельсинки, пепсі купив - трохи посиділи разом з командою - і далі працювати.
- Якою, зазвичай, буває реакція пересічних
людей, коли ви кажете, що займаєтеся санним спортом?
- Багато хто навіть не знає, що це таке. Я тоді питаю:
«А про бобслей щось чули?» Більшість відповідає ствердно. «Так от, це те ж саме
тільки на санях», - кажу я. В Україні наш вид спорту не надто популярний. От де
він мега розвинений та впізнаваний, то це у Німеччині. Тільки в'їжджаєш в країну
і кажеш «Rodeln sport», далі продовжувати не треба.
- А ви самі що знали про санний спорт,
перш ніж почали ним займатися у Кременці?
- Що там, на трасі, працює мій дідусь (сміється). Насправді
спочатку я займався стрибками з трампліна. Але там особливих перспектив не мав,
тому що був трохи важким хлопцем. До трампліна мені було десять хвилин пішки, до
санної траси - дванадцять. Тож перекваліфікуватися було не важко.
- Відомий канадський фігурист Курт
Браунінг для виступів у шоу зробив номер, який називався «Mentality». Він чіпляв
мікрофон і озвучував усі свої думки під час прокату. Якби мікрофон почепили вам,
що почули б вболівальники?
- Я деколи чіпляю на себе камеру і знімаю свій спуск.
Мікрофон? Навіть не знаю... залежить від того, яка траса. Наприклад, на широкій
можна було б їхати і щось розповідати на зразок: «Тут треба притиснути, там підтримати».
У Кореї це буде важко зробити.
Джерело: Sport.Ua