29-річний спортсмен з Кременця (Тернопільської області) пояснив, чому кинув свого часу стрибки з трампліна, зізнався, що майструє сани у гаражі і знімає свої спуски на камеру, а також розповів, з якими складнощами перекладу вони з дворазовим олімпійським чемпіоном німцем Феліксом Лохом зіштовхнулися під час попередніх змагань у Південній Кореї.

У санному спорті наша збірна була представлена на всіх Олімпіадах, починаючи з першої в історії незалежної України у Ліллехаммері-1994. Проте, змагалися українські санкарі лише серед двомісних екіпажів, а також в індивідуальному виді програми у жінок. Ігри-2014 стали першими, де в чоловічих одномісних санях виступили два представники України. Андрій Кісь, для якого це була вже третя Олімпіада, завершив кар'єру після Сочі, де він посів 28 місце. А от Андрій Мандзій, який став тоді 31-м, продовжив виступи.

- Андрію, що було складніше: вперше в історії українського санного спорту відібратися в одиночці на Олімпіаду (2014) чи підтвердити невипадковість цього досягнення і здобути путівку на Ігри у Південній Кореї?

- Якщо чотири роки тому інтрига трималася до останнього Кубка світу, було незрозуміло, відберуся я чи ні, то цього разу вже на першому етапі з п'яти мені вдалося набрати стільки очок, скільки необхідно було для здобуття олімпійської ліцензії.

- Це була щаслива траса?

- Так було на всіх п'ятьох трасах цього сезону. Тож я спокійно і з великим запасом відібрався у Пхьончхан.

- В українському санному спорті ставка завжди робилася на двомісні екіпажі, чи пробували ви на початках виступати не індивідуально, а разом з напарником?

- Так, починав я саме з двійки, працював першим номером. Моїм напарником був Вадим Якцевич. Але він згодом зав'язав зі санним спортом. А в мене почало краще виходити в одиночці і з рештою я вирішив зосередитись на ній. Як казали тоді тренери, я був першим одиночником за часів незалежної України.

- А наскільки відрізняються габарити, які необхідні для виступів в одномісних санях та у двійці?

- У двійці є така особливість: перший номер має бути високим, а другий - навпаки - низеньким, до 170. Хоча, в принципі, можуть виступати і два однакові на зріст спортсмени, але це - не зовсім доцільно.

- Які результати насамперед згадуються, якщо озирнутися назад на минулі чотири роки - між Сочі та Пхьончханом?

- П'яте місце у командній естафеті на чемпіонаті Європи в Сочі. Щодо особистих результатів, то можу виокремити минулорічний етап Кубка світу в Латвії. Я там, у сумі, став 20-м, але в заїздах показував навіть 15-й час.

- У Кореї впродовж минулого року ви були двічі - у лютому виступали на етапі Кубка світу, у листопаді - брали участь в офіційному тренувальному тижні на олімпійській трасі у Пхьончхані. Чим вас вразила країна-господар Олімпійських ігор-2018?

- Від самої країни жодних особливих вражень немає. Сеул ми бачили лишень з вікна автобуса, коли нас везли до готелю. Сам готель був розташований посеред поля, траса, на якій ми виступали - фактично так само. Довкола городи, місцеві мешканці щось садять, вирощують, збирають. А ще ми зрозуміли, що в Кореї дуже важко з англійською мовою. Здається, що її там, взагалі, не вчать. Особливо вразив контраст: відсотків п'ять із тих, до кого ми зверталися, володіли англійською практично ідеально, а решта знала, максимум, «Hello».

Якось я сів у автобус, який за графіком якраз мав від'їжджати, а він все стоїть і стоїть. Там, окрім мене, було ще два німецькі спортсмени, до речі, один із них - олімпійський чемпіон Фелікс Лох. Ми водієві кажемо: «Та поїхали вже!» А він нам корейською відповідає. І так декілька разів. Тут нарешті водій взяв аркуш паперу і почав щось писати на ньому. Ми зраділи, думали, що він вкаже час, коли автобус має вирушати. А він свої ієрогліфи намалював і нате вам - дивіться.

- Уявімо, вам потрібно розповісти спортсмену, який ще не знайомий з олімпійською трасою, які таємниці вона в собі приховує і на що потрібно насамперед звернути увагу під час її проходження.

- Зауважу, що спортсмен, який не здійснив на олімпійській трасі певну кількість спусків, просто не буде допущений до змагань. У нашому виді спорту дуже суворі правила щодо цього. Траса у Пхьончхані схожа на деяких ділянках на ту, що була у Сочі. Вона широка, але є два нереально складні віражі - другий і дев'ятий. Уже на другому віражі ти їдеш на висоті двоповерхового будинку і розганяє тебе дуже швидко. Це - перша точка, а друга - це дев'ятий віраж, на якому в усіх виникають проблеми. Він має дуже відкритий вихід, плюс - ти виходиш не в рівну пряму, вона - крива, і треба вийти обов'язково під лівий борт.

- Складається враження, що у бобслеї і скелетоні господарі траси отримують більшу перевагу, аніж у санному спорті, принаймні, так виглядає з результатів попередніх Олімпіад. Чим це пояснюється, на вашу думку?

- Санний спорт - надзвичайно технічний, і топові країни, які вкладають у нього величезні кошти, відповідно, мають значно кращий інвентар. Як на мене, правила потрібно змінювати, щоб умови були більш рівні. Ви спробуйте на «Запорожці» наздогнати «Ferrari!» Я знаю, на чому їздить кореєць, у цьому плані він навіть для нас не особливо суперник. У корейській жіночій збірній ситуація трохи краща, до того ж, вони під домашню Олімпіаду натуралізували німкеню Єйлін Фріш. Двійка у них також досить непогана, але одиночник слабенький.

Чому корейці сильніші в скелетоні і бобслеї? Ці види, на мою думку, менш технічні, аніж наш. Міжнародна федерація бобслею і скелетону побудувала свою політику таким чином, що там більше залежить від спортсмена, точніше, від того, який у нього розгін. У нас, повторюся, вирішальну роль відіграють сани. І якщо для збірної Німеччини їх виготовляє BMW, австрійська команда співпрацює з Mersedes, то я сам собі сани роблю у гаражі.

- А де берете для цього відповідні матеріали?

- Цього року деталі нам допомогла купити Міжнародна федерація санного спорту. А взагалі, зі саньми - дуже велика проблема. Я навіть знаю, з чого їх можна зробити, але матеріалів немає. Дерево ще можна знайти, значно важче з полозами, хоча їх можна замовити і в Україні. Але це - дуже дороге задоволення. Пара полозів коштує від тисячі євро. Це - інструментальна сталь або сталь, з якої роблять хірургічні ножі, її дуже дорого обробляти. Насправді інвентар у нас на дуже низькому рівні і на ньому показувати високі результати важко.

- Пропоную перейти до більш приємної теми. 19 лютого, через чотири дні після завершення програми змагань зі санного спорту на Олімпіаді, у вас буде день народження. Святкуватимете 30-річчя ще в Кореї чи вже в Україні?

- Спочатку план був таким, що ми мали летіти назад якраз на мій день народження. Але згодом графік трохи змінили. 16 лютого ми вже будемо в Україні. Тож, святкуватиму вдома, зі сім'єю і дівчиною, що навіть трохи незвично. Адже я вже багато років відзначаю день народження на зборах чи змаганнях. Тортик, апельсинки, пепсі купив - трохи посиділи разом з командою - і далі працювати.

- Якою, зазвичай, буває реакція пересічних людей, коли ви кажете, що займаєтеся санним спортом?

- Багато хто навіть не знає, що це таке. Я тоді питаю: «А про бобслей щось чули?» Більшість відповідає ствердно. «Так от, це те ж саме тільки на санях», - кажу я. В Україні наш вид спорту не надто популярний. От де він мега розвинений та впізнаваний, то це у Німеччині. Тільки в'їжджаєш в країну і кажеш «Rodeln sport», далі продовжувати не треба.

- А ви самі що знали про санний спорт, перш ніж почали ним займатися у Кременці?

- Що там, на трасі, працює мій дідусь (сміється). Насправді спочатку я займався стрибками з трампліна. Але там особливих перспектив не мав, тому що був трохи важким хлопцем. До трампліна мені було десять хвилин пішки, до санної траси - дванадцять. Тож перекваліфікуватися було не важко.

- Відомий канадський фігурист Курт Браунінг для виступів у шоу зробив номер, який називався «Mentality». Він чіпляв мікрофон і озвучував усі свої думки під час прокату. Якби мікрофон почепили вам, що почули б вболівальники?

- Я деколи чіпляю на себе камеру і знімаю свій спуск. Мікрофон? Навіть не знаю... залежить від того, яка траса. Наприклад, на широкій можна було б їхати і щось розповідати на зразок: «Тут треба притиснути, там підтримати». У Кореї це буде важко зробити.

 

Джерело: Sport.Ua