Відвідувачів Форуму видавців цього року очікувало чимало див і відкриттів. На жаль, не завжди приємних. Цьогорічне дійство трошки підіпсуло настрій всім - від відвідувачів, до видавців. Втім, приємних моментів вистачило на те, щоб якщо не зробити настрій хорошим, то, принаймні, переконати скептиків у тому, що українська книга розвивається.
Гості
З 13 по 16 вересня Форум видавців відвідали 57 тисяч гостей, понад триста акредитованих журналістів та 768 учасників.
Відкривав дійство найважливіший його гість - Петер Вайдгаас, директор найвідомішого в світі Франкфуртського міжнародного книжкового ярмарку. Ще в перший день він зізнався, що "щиро вражений Львівським форумом і йому дуже цікаво, що принесуть наступні 3-4 дні". Думаю, на третій день пан Петер просто підстрибував від захвату - в Німеччині таких цирків не побачиш...
Окрім нього на форумі з відомих осіб побували Олімпійська чемпіонка Катерина Серебрянська, директор російської редакції Радіо "Свобода" Петр Вайль, ну і, зрозуміло, ціла купа великих і малих письменників - українських, польських, російських., білоруських... Всього з'явилися митці з 9 країн.
День перший: пані Катерина
Дружина Президента, як потім довелося зрозуміти львів'янам, поводилася напрочуд скромно.
Відбір журналістів, яких впускали до Палацу мистецтв під час перебування там Першої леді, здійснювала виключно міліція за своїми, нікому не відомими, ознаками, що, втім, залагодили, хоч і не зразу. У саме приміщення Палацу мистецтв простих смертних не пускали, що для досвідчених відвідувачів сюрпризом не було. А от для письменників, котрі добросовісно запланували автограф-сесії в четвер біля стендів, пусті зали були дивиною.
День другий: кіно і німці
Першою тему попиту на українську книгу серед російських кіноінвесторів відзначили на презентації книги "Листи до полковника" вже відомої нашим читачам письменниці Яни Дубинянської. Перед форумом права на екранізацію повісті Яни Дубинянської "Дружини привидів" купила компанія "Централ Партнершип" (Москва), яка вже екранізувала та широко розпіарила "Вовкодава" російської письменниці Марії Семенової. Шедевр тоді вийшов суперечливий - така собі суміш "Володаря перстенів" і "Зоряних воєн". Цього разу продюсери урочисто пообіцяли, що помилки "Вовкодава" вони усвідомили і вдруге не повторюватимуть. Втім, якщо їм вдасться створити суміш "Сталкеру" і "Солярiсу" Tарковського, думаю, глядачі не образяться.
На жаль, саму презентацію книги Дубинянської видавництво "Нора-друк" розпіарити чомусь не наважилося. Тому про прорив української прози на широкий екран з російським інвестором дізналося тільки досить невелике коло осіб, які ледь не дивом потрапили на презентацію. Зрозуміло, воно не дивно - на Форумі одночасно відбувалося надзвичайно багато заходів, тому навіть найдопитливішим книгоманам просто не вистачало часу для того, аби на бігу заглядати в програмку. А вже на то, щоб вирішити, куди йти, а куди не йти - і взагалі часу не вистачало.
Тому логічним підсумком цього дня стало одкровення Петера Вайдгааса, яким він поділився з журналістами під час брифінгу: "У західного світу багато стереотипів щодо українських книговидавців. Ніхто не знає, що тут активне інтелектуальне життя."
Маю підозру, що Вайдгаас навіть не знає, як влучно вцілив в саму суть проблеми української книги: на жаль, піар як наука для українських книговидавців поки що залишається чимось загадковим і далеким, на кшталт ритуалів вуду чи майя...
День третій: слон на виставці
Кажуть, окремі обрані книгомани встигли побувати у цей день на Форумі ще до того, коли там ще не почали активно готуватися до приїзду Президента. Достеменно відомо, що з обіду вхід на Форум було перекрито, і впускали туди тільки журналістів, і то не всіх, а тільки тих, хто здогадався персонально акредитуватися на виступ Віктора Андрійовича.
Письменників, у яких на суботу було заплановано автограф-сесії, до Палацу Мистецтв теж не впустили. Ну бо й справді - кому там автографи давати...
Віктор Андрійович приїхав тільки о шостій годині вечора і дав прес-конференцію на 20 хвилин часу.
Видавці були в шоці. Невимовному і непрораховному. Втім вони про це розказують краще. Зацитую Ірину Магдиш, редактора Незалежного культурологічного часопису "Ї":
Субота - найбільш продуктивний день для учасників Форуму видавців у Львові. Попередні два дні більше надаються до спілкування між самими видавцями, для укладення контрактів, фахової оцінки зробленого між попереднім і цьогорічним Форумом. Для звичайних покупців четвер взагалі закритий день, а п'ятниця - все ж будній, робочий, і не кожен має змогу потусувати у пошуках потрібних книжок.
Натомість у суботу - справжній книгокупівельний бум. Студенти, пенсіонери, батьки з дітьми, прості місцеві божевільні - усі сунуть подивитися і купити бодай щось.
Учасники Форуму не схильні до суїциду і, заплативши чималі кошти за участь у ярмарку, за ятку, видавши відряджальні своїм співробітникам, розрахувавшись за транспорт, за вантажні послуги і под., і под., сподівалися активної торгівлі. Були і покупці, які раз до року на Форумі дозволяють собі розкіш придбати трішки дешевше усе, на що стане невеликих наших гаманців.
Усі ці нормальні ділові розрахунки виявилися нічого не вартими у порівнянні з великими виборчими політичними планами самооборонної нашоукраїни на чолі з почесним її головою, за сумісництвом - нашим Президентом. Про порушення Конституції мовчимо, не будемо забирати хліб у політологів. Хіба тільки наївний не сприйняв цю кавалькаду на Форумі як передвиборчу агітацію.
У суботу, о 13 годині перекрили доступ усіх відвідувачів на Форум видавців. Навіть ті видавці, продавці, учасники, які вийшли просто покурити, залишивши свої робочі місця, уже не могли повернутися, бо дорогу усім перекрила президентська охорона. Деякі втратили квитки до Києва.
Але і це дурниця, у порівнянні зі збитками, яких зазнали сотні видавців і видавництв. Більші з них обраховують втрати у розмірі від 1 тисячі доларів, найменші - до кількох тисяч гривень. Панове президентська адміністраціє, скільки ви готові компенсувати рідному, вітчизняному книговидавцю?
(уривок зі статті "По Форумi слона водили, або вигнання торговців з краму - 2", www.vgolos.lviv.ua)
Порятунок десь поруч: в ніч на неділю...
На щастя, організатори Форуму - немов відчували недобре - суботні заходи літературного фестивалю, який відбувався в рамках Форуму, рознесли по різних місцях. В Порохову вежу, Хмільний дім, театр "Воскресіння". Тому люди, які приїхали до Львова не просто купити книги, а й подивитися на живих письменників і "потусуватися" таки отримали від суботи багато задоволення. Субота для них плавно перетекла в неділю.. Щоправда, і тут не обійшлося без "глюків".
Зацитую розповідь однієї з гостей літературного фестивалю:
На 21:00 ми з дівчатами підтягнулися до Хмільного Дому Роберта Домса, де мав відбутися авторський вечір із Жаданом, трохи пізніше з Покальчуком, а потім літературний марафон - "ніч поезії і музики нон-стоп". Пропускали лише за запрошеннями. Завдяки Журналу культурного спротиву "ШО" мені дісталося таке запрошення. Дівчат я залишити не могла і ми всі разом чекали на Сливинського, який пообіцяв ще багатьом таких як ми запрошення. Молодь нервувала, Сливинського не було, телефон він свій відключив. Тоді на вулицю вийшов Жадан з голосною промовою, де зазначив, що якщо охорона зараз не почне пропускати всіх, то він відмовляється читати. Сказав, що буде на вулиці з народом і читати теж буде на вулиці під дощем. До нього приєдналися брати Капранови. З натовпу хтось викрикував, щось на кшталт: "Давайте згадаємо 2004 рік. Разом нас багато і нас не подолати". Приїжджала міліція, але через деякий час все одно запустили всіх.
Література рветься на екран
Остаточно і цілковито звістка про зацікавленість російських інвесторів українською літературою дійшла до широких мас на прес-конференції Ірен Роздобудько. Дійство відбувалося саме в ті непевні години, коли людей повиганяли з Палацу мистецтв і заборонили доступ на Форум - на честь Приїзду Президента.. Тому приплив народу на акції, які відбувалися поза межами Форуму, було забезпечено.
Відтак досить значна кількість відвідувачів отримала можливість з вуст самої Ірен Роздобудько почути, що невдовзі на телеекрани вийдуть версії творів українських письменників Андрія Кокотюхи та самої Ірен Роздобудько.
"Легенду про безголового" за твором Кокотюхи вже зняли, от-от мають показати людям.
З творінь Ірен Роздобудько на підготовчому етапі стрічка "Ґудзик", яку планують відзняти за кілька місяців, у проекті "Зів'ялі квіти викидають", їх світ побачить навесні.
Щоправда, все це вийде російською мовою і за російські гроші. Решта - українське.
З одного боку, це добре - може, український масовий глядач нарешті зацікавиться українською книжкою. З другого - буде образливо, якщо з полиць зникатимуть тільки російські версії творів...
На прес-конференції з Ірен Роздобудько українські продюсери виправдовувалися, що вимушені знімати російськомовну картину, бо українських коштів вистачає лише на написання сценарію та на оренду апаратури (це 15% потрібної суми). Роздобудько в той час просто мовчала, та й зрештою, що вона могла сказати.
Більше міг би сказати пан Кокотюха, який вже пройшов процедуру "зйомки". При екранізації його роману з кадру вирізали українські номери авто, знімали портрет Сковороди, заклеювали літери "ї" та "є"...
Щоправда, українські ентузіасти таки віддячили російським інвесторам: герої фільму в усіх можливих і не можливих випадках втамовують спрагу забороненою в Росії грузинською мінеральною водою "Боржомі", яку, як відомо, в Росії заборонили...
Будемо сподіватися, що незабаром ідеї з українських книг нарешті дійдуть і до українських кіноінвесторів.
лист до редактора
версія для друку
