Нещодавно відбулася презентація виданої у перекладі арабською мовою збірки поезій
«Зів'яле листя» Івана Франка - у рамках Бейрутського книжкового ярмарку (Ліван).
Кореспонденту «Укрінформу» вдалося поспілкуватися з автором перекладу - ліванським
журналістом, письменником Імадеддіном Раефом.
На одне з
перших запитань - чи можна за допомогою мистецтва, зокрема, літератури, покласти
край ворожнечі, непорозумінню, роз'єднаності і війнам, Імадеддін Раеф відповів:
- Я думаю,
що добре слово літератури може творити чудеса. Наші країни довго не були стабільними.
Майже завжди - конфлікти, війни, насильство... Я знаю, що навіть надзвичайно талановитий
твір найгеніальнішого письменника не зможе погану людину зробити гарною назавжди
і вже точно - жодна книга не в змозі зупинити війну. Але через слова таких великих
людей, як Агатангел Кримський, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Чингіз
Айтматов, Степан Кондурушкін можна розглядати проблему пом'якшення наслідків війни
і нестабільності у нашому світі. Саме через літературу (вірші, оповідання та романи),
прикладом чого є твори цих великих письменників, можна достукатися до душі людини.
Головним питанням для мене зараз є - чи ми можемо пом'якшити наслідки насильства
із застосуванням зброї і лих арабських народів через естетику, зокрема - через добре
слово літератури. Я вирішив спробувати, й останні чотири роки займаюся саме цим
питанням.
- Пане Раеф,
ви - ліванець. Звідки ж такий інтерес до української літератури?
- Я народився
у місті Бейрут до початку ліванської громадянської війни (1975-1991), і провів все
моє дитинство у місті, розділеному навпіл сутичками... Ще до закінчення війни мій
батько відправив мене вчитися до Радянського Союзу. Я закінчив факультет журналістики
у Ростовському державному університеті у 1995 році. Ще під час навчання в університеті
я познайомився з роботами Агатангела Кримського, дізнався, що колись - на порозі
ХХ сторіччя - він провів два роки у наших краях, і що він саме в Бейруті створив
«Бейрутські оповідання», згодом відправивши їх до України у друк. Але тоді, коли
був студентом, я не зміг знайти листи батькам і рідним з Лівану (1896-1898 р.) Агатангела
Кримського. Після закінчення навчання, отримавши диплом, я повернувся на батьківщину,
потім продовжував навчання у сфері ісламознавства в Лівані, Сирії, Іраку та Ірані.
- І все ж
- як виникла ідея перекласти арабською твори українських письменників?
- Чотири
роки тому я захотів перекласти все, що писали про Ліван письменники Російської імперії
на порозі ХХ сторіччя. Розпочав з робіт Степана Кондурушкіна. Переклав одинадцять
його оповідань, вибравши з усіх саме ті, в яких він описував Ліван того часу. Я
надрукував їх у книжці під назвою «Розповіді С. Кондурушкіна - Ліван сторіччя тому
російським пером» (Бейрут: Вид. Аль-Муаллеф, 2015 р., 224 стор.). Після цього переді
мною постало більш складне завдання - перекласти «Бейрутські оповідання» Агатангела
Кримського. Складне воно була тим, що «Бейрутські оповідання» були написані українською.
Мені допомогло те, що я, як представник «Союзу ліванських інвалідів», брав участь
в одній з організованих Британською радою конференцій у Києві, і у мене з'явилася
унікальна можливість шукати потрібні джерела для мого дослідження і перекладу.
- Чи спілкувалися
ви у процесі роботи з українськими колегами - журналістами, літературознавцями,
письменниками?
- Український
письменник Анатолій Висота надав мені друкований текст оповідань Агатангела Кримського,
і я зміг почати довгий і повільний процес перекладу, використовуючи словник самого
Кримського, та інші словники - енциклопедичні, електронні...
- Коли ж
арабомовний читач зміг прочитати «Бейрутські оповідання» Кримського?
- Оповідання
Агатангела Кримського зі вступом та численними коментарями вийшли з друку наприкінці
2016 року у Бейруті у книзі під назвою «1897 - Бейрутські оповідання А. Кримського»
(Бейрут: Вид. Ар-Раіес, 224 стор). Перша презентація цієї книги відбулася у грудні
минулого року на Бейрутському міжнародному книжковому ярмарку за підтримки пана
посла України у Ліванській республіки професора Ігоря Осташа та його дружини - академіка
і видавця Марини Гримич. Також за ініціативою пані Марини Гримич була проведена
друга презентація цієї книги в Україні - у бібліотеці ім. Вернадського у Києві навесні
2017 року. Презентацію організували Посольство України в Лівані, Національна бібліотека
ім. Вернадського та Ліванський культурний клуб в Україні.
- Ну, а щодо
Івана Франка та збірки «Зів'яле листя» - що підштовхнуло вас до роботи над перекладом
віршів, адже це - надзвичайно кропітке і важке завдання - потрібно донести не тільки
зміст, а й поетичний метр, знайти відповідності образів і метафор, коріння яких
можуть ховатися глибоко в українській історії...
- Ще за два
місяці до поїздки до Києва я познайомився через Інтернет з дослідницею зі Львова
- філологом і літературознавцем Соломією Вівчар, яка працює в музеї Івана Франка
у Львові («Будинок Франка»). Вона чула моє інтерв'ю в прямому ефірі першого каналу
Українського радіо - передача «Актуально» з радіоведучою Ніною Жежерою. Пані Соломія
звернула мою увагу на численні роботи Івана Франка і надіслала мені електронні версії
книг та збірок віршів.
- То як прийшло
рішення почати працювати над перекладами?
- Два великі
українські поети справили на мене дуже сильне враження - Леся Українка (та її поїздка
до Єгипту) та Іван Франко - і я вирішив вивчати їхні твори. Соломія Вівчар допомагала
мені у цьому. Я довго читав - допоки не вирішив перекласти арабською ліричну драму
«Зів'яле листя» Івана Франка - вона вразила мене описом і зануренням автора в емоційну
катастрофу, яка завершилася самогубством ліричного героя. Я читав збірку знову і
знову, щоразу намагаючись зрозуміти можливість перекладу й оцінити можливість подолання
труднощів, які існують у метафоричних і риторичних виразах, відчути ритм і порівняти
з арабськими правилами віршобудови. У підсумку, я все ж вирішив перекласти цю
збірку, яку Іван Франко створив за десять років і випустив 121 рік тому.
- Коли заходилися
до роботи - ви вже заручилися чиєюсь підтримкою у виданні майбутньої книги?
- Проект
перекладу збірки «Зів'яле листя» був повністю узгоджений з пані Мариною Гримич -
від А до Я. Але ви знаєте... Процес роботи над перекладом йшов поетапно. Спочатку
я переклав збірку «Зів'яле листя» повністю прозою. Збірка містить 61 вірш, розділений
на три частини. Перша частина з 21 твору, а дві інші містять двадцять віршів. Був
зроблений переклад, але деякі знаки запитання у словах і виразах, які використовуються
Іваном Франком і які здавалися дивними, спонукали мене вивчати вірші більш глибоко
і детально. Після цього був зроблений другий переклад. Щоб подолати низку перешкод,
які заважали мені зрозуміти деякі поетичні прийоми, що характеризують перепади настрою
поета та його емоції, я повернувся до численних оцінок, які були зроблені за останні
три роки під час тривалої роботи над текстами Агатангела Кримського, знову заходився
до вивчення словників української мови, й насамперед, до словника, над яким працював
Агатангел Кримський.
Також дуже
допомогли мені довгі розмови з пані Соломією Вівчар, яка люб'язно писала вступ до
цієї книги, і я їй дуже за це вдячний. Я зібрав велику кількість приміток щодо поетичного
стилю І. Франка, порівнював оригінальний текст з електронними публікаціями. Тут
варто зазначити, що матеріали конференції «Зів'яле листя: тексти, матеріали, дослідження»,
яка відбулася у 2007 році в Національному університеті Львова їм. І. Франка, надали
мені дуже велику підтримку у розумінні структури віршів. Було зроблено найменшу
кількість виносок: пояснення слів, імен або географічних місць. Так я залишив читачам
свободу зануритися в українські метафори, що є у віршах.
- Пане Раеф,
ви казали про складнощі під час пошуку відповідності віршованих метрів, розмірів...
- Я вибрав
відповідні арабські метри для віршів Франка, щоб передати весь його темперамент
у ритмах і римах, відмінності у ступені ідентифікації образів між описаним, тим,
про що розповідається, складність фраз і філософських вимірів. Мені не страшно сказати,
що іноді необхідно вибратися зі середньовічних норм Аль-Халіл ібн Ахмеда і використовувати
при перекладах оновлені арабські методи. Найголовнішим було збереження ідеї поета
в арабомовному перекладі, і я дуже сподіваюся, що мені це вдалося. Зробивши все
можливе, щоб перекласти «Зів'яле листя», відредагувавши і прокоментувавши їх у мірі
необхідності, я не стверджую, що збірка вийшла без похибок. Я можу лише стверджувати,
що я працював над текстами Івана Франка, використовуючи всі свої зусилля протягом
довгих місяців, намагаючись зрозуміти кожне слово в них. У результаті цієї роботи
була створена збірка віршів, що дає можливість донести до арабського читача геніальну
поезію Івана Франка.
- У книзі
- лише переклад арабською, чи ви дали можливість читачеві при бажанні прочитати
й оригінальний авторський текст віршів?
- Книга,
в якій йдуть українські та арабські тексти паралельно, була видана у Києві Посольством
України в Ліванській Республіці та ГО «Товариство Українці Лівану» за проектом Марини
Гримич. Крім мого поетичного перекладу віршів, у ній - слово до читача пана посла
України в Лівані Ігоря Осташа, вступ Соломії Вівчар, моє слово (від перекладача)
і вступ, написаний Іваном Франком для першого видання у 1896 році. Ілюстрації для
книги створені українським художником Олександром Івановичем Мельником - і одна
з його картин також вибрана для суперобкладинки книги. Він - дуже талановитий сучасний
художник. Працює в галузі монументального мистецтва (мозаїка, вітраж, фреска, гобелен),
станкового живопису і графіки, водночас, він - ще й куратор художніх виставок історичного
та антивоєнного, миротворчого спрямування.
- «Укрінформ»
уже згадував про презентацію збірки поезій Івана Франка у вашому перекладі, але,
може, розкажете про це докладніше?
- Презентація
книги відбулася у рамках проведення «Українського дня» 10 грудня 2017 року на Бейрутському
міжнародному арабському книжковому ярмарку. Зазначу, що керувала реалізацією проекту
«Український день» дружина посла України в Лівані академік Марина Гримич. Ця подія
- частина Фестивалю української культури в Лівані, який тривав із 27 листопада до
15 грудня 2017 року під патронатом міністра культури Лівану пана Гаттас Хурі. Я
сподіваюся, що ця збірка буде презентована і в Україні - у Києві навесні 2018 року
на ярмарку «Книжковий Арсенал», також я отримав запрошення від «Будинку Франка»
у Львові і сподіваюся, що буде презентація книги і там.
Довідка
Імадеддін
Раеф - ліванський письменник, журналіст, перекладач і дослідник української історії,
координатор Департаменту ЗМІ в Союзі Ліванських Інвалідів (Редактор щомісячного
журналу ВАВ, редактор щомісячної газети (з 2005), в 2010-2015 роках був начальником
відділу «Суспільство і Регіони» у щоденній політичній газеті «Ас-Сафір» і секретарем
редакції газети «Ас-Сафір» із 2011 до 2015 року; директор культурних радіопередач
в ефірі ліванської радіостанції «Голос Народу» (2011-2016).
Перу Імаддедіна
Раефа належать такі книги, публікації та перекази:
- Розповіді
С. Кондурушкіна «Ліван сторіччя тому російським пером» (Бейрут, 2016 р., 222 сторінок).
- Місця оповідань
С. Кондурушкіна (Бейрут, 2016 р., 96 сторінок)
- «Бейрутські
оповідання» А. Кримського (Бейрут, 2017 р., 220 сторінок)
- На порогах
Манаса з Ч. Айтматовим (Бейрут, 2017 р., 64 сторінок)
- «Зів'яле
листя» Івана Франка - поетичний переклад ліричної драми (Київ-Бейрут, 2017 р.,
224 сторінок).
Десятки статей,
прес-досліджень та інтерв'ю в арабських ЗМІ з 2010-го на культурні теми, десятки
досліджень про права людини в арабському світі, опубліковані арабською та англійською
мовами міжнародними організаціями.
Автор:
Ольга Юрченко, Київ
Джерело: «Укрінформ»