Кожного року, наприкінці грудня, озираючись на  360 днів, мушу проводити перевірку: а чи писали ми рік тому про цих знахабнілих кадаврів, котрі плутають свою шерсть з державною? Чи не буде повтору з епітетами? Бо роки минають, а високопосадові злодії своїх звичок не змінюють. І якщо раніше ще можна було якось це терпіти (ну бо країна багата, на всіх вистачить), то останні три роки це особливо прикро. Якщо не сказати іншими словами, менш цензурними...

 

Втім, якщо спробувати поглянути на світ оптимістично, то можна вважати, що чинна українська влада - то є добре щеплення українському народові від шаленої любові до «господарників».

Бо та любов до «господарників» - страшна річ. Побачать люди, як такий «господарник» собі зробив чи то заводик, чи то фабрику з магазинчиками, чи то санаторій, чи то ще щось - і вже ладні того «господарника» висувати на гетьмана, а то й взагалі коронувати. Бо думають, що якщо навів лад у своїй господі, то й в державі наведе.

І ні чудесний господарник Кучма, ні чудесний банкір Ющенко, ні ще більш чудесний господарник Янукович ніяк не могли від тої халепи країну вилікувати.

Хоча, здавалося би, з першого погляду зрозуміло, що не так з тими всіма господарниками: всі вони, як один, не розрізняють, де їхня шерсть - а де державна. Їхня приватна кишеня настільки тісно інтегрована в державний бюджет, що вони навіть не розуміють, що щось не те роблять.

Через таких от «господарників» радянського зразка і опинилися ми голі і босі перед ворогом. І через цих же ж «господарників» ситуація на фронті є набагато гіршою, ніж могла би бути. І якби було в цих «господарників» хоч трохи совісті - то й смертей на фронті було б менше. Але для них держава - це не воїни, котрі гинуть щодня, аби «господарники» могли гріти свої дупи в теплі. Це не збіднілі громадяни, котрі діляться останньою копійкою на бензин, авто і ліки для фронту. Для «господарників» держава - це тільки можливість поповнити свою кишеню з кишені державної. І вони цілком щиро не розуміють, що ж не так. У них «бізнес»... А поняття «краденого» для них взагалі не існує (не кажучи вже про поняття мародерства). Для цих чудових «господарників» державне і нічиє - синоніми. А раз нічиє - ну то гріх не скористатися... А війна - то таке... До війни вони, схоже, підходять теж за радянськими поняттями - «жінки ще нанароджують».

Найбільш вражаючий приклад такого «господарництва» продемонструвала українська влада під керівництвом головного «господарника» країни. Якраз під ялинку «подарунок» приурочили...

Історія з цим «подарунком» тягнеться майже стільки часу, скільки й війна. Ну, можливо, хіба на кілька місяців менше.

Мова про автомобілі для фронту, і зокрема - швидкі допомоги. Котрі мають бути якісними - щоб швидко їхати, і дешевими - бо ніколи не можна вгадати, коли саме це авто стане купою металолому, і доведеться збирати гроші на нове авто. Волонтери мали враховувати обидва цих аспекти - бо гроші на авто щоразу збиралися по копійці. За кожним авто стояла величезна кампанія збору коштів.

І за кожним авто стояв величезний шкандаль - щоб ввезти куплене у Європі вживане авто в Україну. Щоразу волонтери мали виконувати ритуальні танці з бубном - із залученням міністрів, депутатів і тому подібної публіки. Просто щоб провезти на передову авто, яке буде вивозити поранених з поля бою. Це саме та техніка, від якої безпосередньо залежить життя людей.

І було вкрай незрозуміло, чому ж щоразу волонтерам доводиться долати такі страшні перепони. Там же ж люди гинуть. Не можете забезпечити автомобілями, ну то хоч не заважайте?

І кожного разу на виставках на кшталт «Зброї і безпеки» волонтери - та й бійці дивилися на новенькі авто, і вголос дивувалися, коли ж і на фронті такі будуть...

Можна сказати, що наврочили.

Дивовижну логіку українських «господарників» пояснив для широкого загалу нардеп Віктор Чумак у своєму ФБ:

 

«Минулого тижня у Волноваському шпиталі мені на очі потрапили чотири санітарних автомобілі «Богдан - 2251».

На моє запитання, як вони себе показали, медики знизали плечима. «Вони всі зразу зламалися» - була коротка відповідь.

А сьогодні я зустрів їх знову, у звіті NAKO - міжнародного антикорупційного проекту з протидії корупції в сфері оборони.

Їх (100 штук) закупили за неконкурентною таємною процедурою у одного учасника. За $32 тис. кожний.

Я не буду нічого коментувати, в звіті все написано.

Просто вважаю, що грабувати власну країну під час війни є мародерством. І це набагато страшніше, ніж вимагати закону «Про вибори», «Про антикорупційний суд», «Про імпічмент», «Про референдум» ... ніж вимагати політичної реформи.»

(http://www.facebook.com/vik.chumak/posts/1510220119047207)

 

У звіті зазначено, що автомобілі не перевірялися на засніжених чи на зледенілих дорогах, також технічні характеристики автомобілів не дозволяють пересуватися по бездоріжжю.

	На задньому плані – металолом, куплений «господарниками»  у «господарників» за шалені гроші. Світлина з ФБ Віктора Чумака

Але ж то для добрих «господарників» -  дрібниця. Для них, якщо треба, то й асфальт на передову прокладуть, і сніг приберуть, а якщо дуже-дуже треба, то ще й червону доріжку можуть постелити...

Гірше того - автомобіль може перевозити вантаж вагою лише 400 кг. Якщо водій важить 120 кг, парамедик 120 кг, то їм влізе тільки один поранений вагою 120 кг, кілька шприців, кілька ампул з анальгіном і три гранати, щоб в полон живими не здаватися. Можна ще втиснути рогатку і ящик шоколадних батончиків - щоб відстрілюватися від ворога, не порушуючи Мінських угод...

А якщо хочуть взяти двох поранених, то мають брати тільки худеньких. Троє вже не влізуть, навіть якщо дуже худенькі. Якщо ж розраховують ще й на озброєного охоронця, то вже мають для нього купувати броневелосипед...

Внутрішнього обігріву в автомобілі нема. А у так званій «зоні АТО» морози набагато сильніші, ніж у Києві. Тобто, якщо медик з пораненими хочуть доїхати не замерзлими на бурульку, то мають брати худенького водія і завантажити собі грілки...

Ну і попереду мусять пхати каток-вкладальник асфальту... Або ж їздити тільки там, де є гарна траса, добре почищена від снігу...

Звісно, можна подумати, що керівництво Міноборони десь послизнулося на льоду, вдарилося головою, забуло, для чого треба ті автомобілі, от і купило невідомо що невідомо для чого...

Але деякі тонкощі структури власності корпорації «Богдан»  наводять на іншу версію: є підозра, що справа не обійшлася без «господарників»...

Якщо раптом хтось не знає: до 2009 року корпорація «Богдан» належала Петрові Порошенку. У 1992 році корпорація починалася з продажів автомобілів ГАЗ, ІЖ, Москвич, УАЗ. У 2009 контрольну частку корпорації у Петра Порошенка купив його бізнес-партнер Олег Свинарчук (котрий з 1995 року був віце-президентом концерну «Укрпромінвест», до складу концерну і входила корпорація «Богдан», окрім того, очолював наглядову раду компанії з 2005 року). У 2014 році Олег Свинарчук змінив прізвище - і став Олегом Гладковським. Під цим іменем він із 13 серпня 2014 року обіймає посаду голови Міжвідомчої комісії з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю, а із 17 лютого 2015 року обіймає посаду першого заступника Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.

Тобто як блискучий «господарник», він просто мусів продати свою продукцію всюди, де тільки її можна продати. Але - як перший заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, як тільки дізнався про цю угоду, то мав би докласти всіх зусиль, аби не обкрадати державу і не наживатися на смерті воїнів. Бо кожна неякісна «швидка» для фронту - це вже чиясь смерть.

Більше того, Петро Порошенко, як головнокомандуючий, знаючи всі особливості виробів корпорації «Богдан», мав би завадити такій закупівлі. Але як «господарник» - він мав би потішитися, що його друг і колега підписав таку вигідну угоду...

Як бачимо, «господарники» в душах цих двох державних чиновників таки перемогли державних діячів. Схоже, боротьба не була особливо тяжкою чи дуже тривалою.

Тепер волонтери, котрі танцюють танці з бубном на митниці, щоб провезти в країну авто для війська, і при цьому не платити за розмитнення шалені гроші (чи шалені хабарі), знають, за що їм такі муки. «Господарники» при владі просто «захищають національного виробника». А те, що «національний  виробник» їм же ж і належить - ну то це просто збіг, вони ж не винні, що нема кому такий гарний бізнес продати. Нема, нема господарників. І чиновників нема, нема альтернативи, то мусять вже якось крутитися - і туди, і туди. Та ще й розпорошувати зусилля на громадян, які весь час човна розхитують... А те, що там на фронті боєць помре тільки тому, що «швидка» по снігу проїхати не змогла - то кого це цікавить. «Господарники» ж економіку піднімають, робочі місця створюють...

І дуже переймаються, що ж вони робитимуть, якщо раптом людям увірветься терпець, і човна таки перевернуть разом зі щурами. Як інакше пояснити те, що 20 грудня Кабінет Міністрів України затвердив правила застосування і перелік спецзасобів, які можуть використовувати військовослужбовці Національної гвардії у натовпі.

Звісно, можна припустити, що урядовців до таких роздумів спонукав штурм Жовтневого палацу. Однак кілька років тому півкраїни такими штурмами ледь не відбили - а урядовці не задумувалися про те, як з цими штурмами давати раду. А тут раптом така увага...

Отже, бійцям Нацгвардії дозволили використовувати гумові та пластикові кийки, електрошокери, кайданки, сітки для зв'язування, службових собак і коней, засоби акустичного і мікрохвильового впливу, гранати і боєприпаси світлошумової і димової дії, а також пристрої для відстрілу гумових куль.

Крім цього, Нацгвардії дозволено використовувати водомети і бронемашини (без штатного озброєння). При цьому водомети заборонені, якщо температура повітря нижча, ніж +10 градусів за Цельсієм.

Згідно із затвердженими правилами, перед застосуванням спецзасобів військові Нацгвардії зобов'язані не менше двох разів через гучномовець попередити порушників.

Після застосування спецзасобів нацгвардійці зобов'язані в найкоротші терміни забезпечити надання потерпілим медичної допомоги. У навчальних закладах, лікарнях, дипломатичних представництвах застосовувати спецзасоби заборонено без письмової згоди керівництва закладу.

Також заборонено застосовувати кайданки більше ніж на дві години, бити кийками по голові, шиї, ключиці, статевих органах і по животу, заборонено застосовувати світлошумові пристрої на відстані, меншій, ніж 2 м.

Втім, заборонено застосовувати у натовпі сльозогінний газ - що для українських правоохоронців вже є досягненням.

Зрозуміло, що ще трохи - і натовпів ще буде і буде.

Причин вистачає.

Он найголосніша подія 2017 року - на пальному для армії вкрали майже 150 мільйонів гривень. 22 грудня, якраз до свят, з головного інвестора фірми «Трейд Коммодіті», котра і «натендерила» ці величезні гроші, зняли електронний браслет. А куди він подінеться - світ тісний...

Загалом ця фірма вкрала якраз десь скільки ж грошей, скільки й вклали в оборону держави громадяни та волонтери. Такого потужного «господарника» шкода й садити - скільки грошей «акумулював»...

І от що цікаво - процедура знімання електронного браслета з господарника пройшла майже непомітно. Як і те, що ця чудова фірма «обтендерила» не тільки армію, а й Укрзалізницю (там угоду підписано на 652 мільйони гривень)...

Ті на пальному «нагосподарювали», ті - на металоломі на колесах...

Рано чи пізно терпець людям урветься.

І «господарникам» дуже пощастить, якщо за рік чи два святий Миколай принесе їм вербову різку, а не мотузку і табурет, а то й просто банальну гілляку...