Французькі фармацевти проводили «антиконкурентні узгоджені
дії», а коли АМКУ спіймав їх - почали погрожувати скандалом. Бо імідж у них кульгає.
Передбачаємо, що невдовзі в медіа з'явиться ще один міжнародний
скандал, у який втягнуть Україну. Скандал не гігантський - десь на 130 мільйонів
гривень - але ми все ж вирішили розповісти, у чому його суть. Тим паче, що не у
кожному міжнародному скандалі Україна є негативною стороною.
Насправді все уже потроху почалось. Йдеться про звернення до
влади України міжнародної компанії «Санофі». Це - один з найбільших світових виробників
ліків, відомий своїми «Маалоксом», «Фесталом», «Магне В6», «Піносолом», «Но-Шпою»,
«Ессенціалє».
Кілька тижнів тому компанія «Санофі» почала скаржитись на утиски
з боку Антимонопольного комітету України. «Звинувачення не підтверджені доказами
у вигляді фактів», «базуються виключно на припущеннях, а також підрахованих статистичних
даних, які не мають жодного стосунку до фактів». «Це спричинить резонанс у всьому
світі і завдасть серйозного збитку інвестиційному іміджу України».
Це - цитати з листа керівника «Санофі» в Україні Гієма Граньє,
який він розсилав у різні владні інституції напередодні рішення АМКУ від 14 листопада
2017 року про антиконкурентні узгоджені дії з боку ТОВ «Санофі-Авентіс Україна»
та українських дистриб'юторів ТОВ «Оптіма-Фарм, Лтд.» і ТОВ «БаДМ».
Після багаторічного розслідування, яке завершувалось під керівництвом
державної уповноваженої Світлани Панаіотіді, дочірку французької компанії оштрафували
на 69,75 млн грн., а наших дистриб'юторів - на 40,76 млн грн. та 28,79 млн грн.
- відповідно. Штрафували за угоди, які дозволяли французам обмежити доступ на ринки
більш дешевих замінників їхніх брендованих лікарських препаратів і підвищувати ціни
на лікарські засоби Sanofi на державних закупівлях.
Суми, як на мільярдний обіг цих фірм, - не дуже значні. Але
є ще такий аспект, як репутація.
«Якщо АМКУ накладе штраф на «Санофі», це значно зашкодить іміджу
як компанії, що дотримується законів та здійснює свою діяльність в Україні вже
20 років», - бідкається Гієм Граньє.
Зрозуміти топ-менеджера можна. АМКУ довів, що представники
«Санофі» грали в Україні не в найчистіші ігри і за не дуже прийнятними у цивілізованому
світі правилами. Відтак, виникають питання до якості комплайєнс-перевірки корпорації.
Тому на західному ринку можуть виникнути логічні питання: якщо ви дозволяєте заплющувати
очі на свої околиці, то чи все ви бачите в головному офісі?
Варто звернути увагу, що розслідування АМКУ стосувалось періоду
2011-2013 років, тобто, вже досить задавнених часів. Однак, обурення «Санофі» -
дуже потужне. Що доводить лише одне - мозоль був чутливим.
Отже, в 2010 році диспозиція на ринку була такою. ТОВ «Санофі-Авентіс
Україна» було єдиним постачальником препаратів Sanofi в Україну. Далі була задіяна
наступна схема надходження ліків до хворих.
«Санофійці» продавали свої ліки українським дистриб'юторам
- це власники великих складів, у яких закуповують ліки державні та комунальні заклади
охорони здоров'я, аптеки, різні мілкіші гуртовики, від яких уже ліки потрапляють
до роздрібних аптек. Тут уже і скуповуються пацієнти, яких лікарі, простимульовані
великими торговцями, інструктують купувати конкретний препарат з конкретною торговою
маркою, а не вибирати якийсь з модельного ряду препаратів за діючою речовиною (формулою).
Нічого незвичного в цьому, звісно, немає, але у даному випадку
про це важливо нагадати. Принагідно варто зауважити, що великі дистриб'ютори не
дуже люблять мати справу з виробленими в Україні генериками, бо вони значно (в кілька
разів) дешевші від оригінальних імпортних препаратів. Тобто, багато на них не заробиш,
а місця на складі вони забирають чимало.
Своєю чергою, українські виробники генериків не дуже люблять
мати справу із замовленнями невеликих аптечних мереж чи окремих аптек, бо зиску
з продажу кількох упаковок - мало, а юридична тяганина з договорами постачання фактично
та сама, що і з великими партіями постачань.
І, зрештою, уявіть собі мешканця якогось звичайного містечка,
якого лікар інструктував лікувати печію «Маалоксом», а той пішов в аптеку і побачив
його ціну, відчув новий приступ печії, попросив аптекаря все ж таки щось дешевше,
нехай навіть вітчизняний аналог, але аптекар відмовив, бо «Вибачайте, дядьку,у нас
тільки «Маалокс», бо на складі інших нема». І все, людина платить за імпорт великі
гроші. А бо уявіть собі те саме з «Но-Шпою».
Так, це - не злочин. Зрештою, людина ж лікується. І лікується
не абичим. Але і наша історія не про кримінал, а про порушення конкурентного законодавства.
Люди мають право вибирати, що купувати - дорогий імпорт чи дешеве місцеве. І саме
цього вибору позбавляють людини змови.
У 2010 році «санофійці» вирішили певним чином змінити свою
бізнес-модель на українському ринку, і змінили договірні стосунки з великими дистриб'юторами.
АМКУ дослідив ці зміни в стосунках між «Санофі» і найбільшими дистриб'юторами країни,
що на двох володіли майже половиною оптового ринку - «БаДМ» мав 24 відсотки, «Оптима»
- 16% (ще три фірми мали близько 35%, ще чверть ринку належала сотням інших фірм).
При цьому, «Оптима» і «БаДМ» були ключовими покупцями ліків
у «Санофі-Авентіс Україна», на двох скуповуючи 77% усіх препаратів цього імпортера.
Спрощено це можна сформулювати так - якщо вам потрібні таблетки
виробництва групи Sanofi, то отримати ви їх можете фактично лише по ланцюжку «Санофі-Авентіс
Україна» - БаДМ/Оптима за встановленими ними цінами. Це при тому, що купити якийсь
інший аналог становить певну проблему. А щоб проблема була ще більшою, то можна
ж організувати таким чином, щоб таблеток від конкурентів Sanofi на складах дистриб'юторів
було ще менше.
«Санофійці» зробили наступне. Материнський постачальник знизив
ціну постачання своїх таблеток для «Санофі-Авентіс Україна» приблизно на 19%. При
цьому, дочірка різко збільшила обсяги імпорту, але не знизила ціни на продаж. Зрозуміло,
що продажі не виросли, тому в 2011 році складські залишки непроданих таблеток виросли
до 22%.
Зате кардинально змінився прибуток української доньки. Якщо
в 2010 році на «Санофі-Авентіс», у середньому, лишалось 3%, то після зміни бізнес-моделі
в 2011 році - вже 47%. І це - середні показники, по деяких ліках надбавки сягали
260-330%, а по Ессенціалє Н (розчин для ін'єкцій) аж 470%.
Ця «дельта» була використана для стимулювання дистриб'юторів.
Формально ціни продажу їм ліків не знизили. Але запровадили хитромудру систему знижок.
Якщо дуже спрощено, то суть новели така: чим більше ти купуєш у «санофійців» таблеток
за передоплатою чи затоварюєш ними свої склади, то тим більшою буде твоя знижка
на наступні таблетки. Що важливо: ця «революція скидок» стосувалась винятково тих
ліків, у яких багато дешевих замінників.
При цьому, жодних вимог щодо зменшення кінцевої ціни продажу
до дистриб'юторів «Санофі-Авентіс» не висувало. А це означає лише одне - дистриб'ютори
могли залишати всю знижку просто як свій надприбуток. Так «Оптіма» отримала фактичний
подарунок у розмірі 22%, «БаДМ» - взагалі 36%. Це, в середньому, бо по окремих ліках
в окремі місяці 2011 року розмір знижки сягав, взагалі, 94%.
У рамках цієї схеми ТОВ «Санофі-Авентіс» мало так звані переліки
А.1.3 та А.2.3, в які входили препарати зі знижками. Це ліки, що вже давно не унікальні,
і можуть мати замінники. АМКУ з'ясував, що остаточні торговельні надбавки на ліки
з цих переліків мали торгівельні надбавки від 260 до 330 відсотків. Тоді як на всі
інші - максимум - 14%.
Це означає,
що «санофійці» зробили знижки для найбільших продавців України, дозволяли їм мати
супергешефт на окремих блокбастерних препаратах, а за рахунок цього частка препаратів
від конкурентів стабільно була дуже низькою. Бо найбільші дистриб'ютори банально
майже не купували у конкурентів таблетки з аналогічною лікарською речовиною чи генерики.
І, врешті-решт, це призводить до того, що у покупця в аптеці значно зменшується
можливість вибору.
Як уже йшлося, все це відбувалось у 2011 році. І продовжувалось
у 2012, і частково у 2013 році. А потім ТОВ «Санофі-Авентіс» само відмовилось від
такого стимулювання дистриб'юторів, і частка конкурентів на ринку одразу почала
зростати.
Зіграло свою роль і те, що ще наприкінці 2012 року АМКУ почав
це розслідування. І те, що в 2014 році почала падати гривня і рівень купівельної
спроможності українців.
Але ж три роки відбувалось витіснення конкурентів, нагорода
за яке нарешті знайшла своїх героїв. Які зараз і починають бідкатись на всіх кутках,
що АМКУ їх неправильно зрозумів.
Автор: Юрій Ніколов
Джерело: «Наші гроші»