«Червона калина» -

Полісся перлина

«Червона калина» - Полісся краса»

             Микола Дацик

Розкажу вам, шановні читачі, про своє нове, незвичайне відкриття під час ще одних відвідин України ранньої осені 2017-го. Серед багатьох подій та зустрічей у цей приїзд саме це відкриття найбільш вразило, захопило, полонило. Захопило ідеєю служіння людям з любов'ю, добром, повною самовіддачею в праці та її результатами.

 

На шляху до української «Terra Incognita»

 

Замість відомих Карлових Варів з їхніми знаменитими водами, за рекомендацією київських друзів, для лікування і відпочинку вибрала санаторій, про який до цього часу нічогісінько не знала. Та й розташований він десь у нетрях Рівненської області, на відстані 35 км від обласного центру Рівне, з поштовою адресою: село Жобрин. Їхала на таксі до цієї Terra Incognita - майже сільською дорогою з типовими нині вибоїнами. Дорогою, що розділяє сусідні Волинську та Рівненську області. Серце завмирало: куди, чому, нащо було ризикувати? Аж поки таксі-«всюдихід» не пірнуло у лісову хащу. Моментами вона переривалася вузькими смужками сільських поселень з однією вулицею, і знову - хащі. О! Вже цікаво. І ось серед цих соснових хащ мій «всюдихід» наштовхнувся на елегантні візерунчаті металеві ворота, від яких по обидва боки відходить висока кам'яна загорода. Як виявиться пізніше, вона обрамлює всю приватну територію санаторію площею 26,5 гектара. А за ворітьми перед очима постала буквою «П» величезна 4-поверхова будівля, покрита червоною черепицею кольору червоної калини... Гляньте на фотозйомку з гелікоптера. Вражає? Забігаючи наперед: логотип санаторію у вигляді грона ягід яскраво-червоної калини буде вас переслідувати на кожному кроці - і всередині будівлі площею 18.000 кв. метрів, і в оформленні власного дендропарку. Це і на безлічі інформаційних стендів, і на дрібничках на кшталт серветок, підставок для них, скатертин, брелоках для ключів від кімнати, календарях на робочих столах медпрацівників, їхній уніформі, кожному надписі під деревом чи кущем і т. д. Все це зі своїм штампом-лого «Червоної калини».

	Так виглядає оздоровчий центр – санаторій «Червона калина» – з гелікоптера

 

Що ж таке «Червона калина»?

 

«Ласкаво просимо» - насамперед кидається в очі кожному, хто ступає на територію оздоровниці з назвою «Санаторій «Червона калина».

	Назва «Червона калина» ініційована співавтором проекту та організатором будівництва Миколою Сивим. Калина – символ рідної землі – України, символ здоров’я і краси

Чи одразу зрозуміла, куди доля занесла,чим унікальним є цей санаторій і чим відрізняється від європейських оздоровниць, які приймають відпочивальників в офіційних стандартних готелях? Ні, не одразу. Навіть довелося продовжити перебування тут до 20-ти днів, щоб дізнатися більше, освоїти все, чим вирізняється ця умовно автономна українська республіка зі своєю конституцією, устроєм, а головне - моральним кодексом, створеним керівництвом і її колективом.

Щоправда, оздоровниця одразу ж вразила своїми грандіозними масштабами, порядком, чистотою, затишком домашнього оформлення, багатопрофільними лікувальними та відпочинковими відділеннями. Де ви знайдете в інших санаторіях грандіозні спортивний та тренувальний зали з тенісними кортами - зимовими і літніми, баскетбольними та футбольними майданчиками? Або величезний танцювальний зал у стилі Віденського бального? І, разом з тим, він дуже домашній (самі працівниці санаторію підбирали і шили штори та гардини, заквітчували неповторні інтер'єри, спеціально замовляли настінні модульні панно з пряжі та художні роботи з дерева). Де знайдете оздоровчий центр, який ще й в силу географічного розташування в глухому лісному масиві своїм устроєм та організацією життя можна умовно порівняти з міні-державою. Якщо мати на увазі наявність «своєї» конституції, в якій, за словами господарів «Калини», перша стаття присвячена правам пацієнта. А за інфраструктурою може нагадувати місто чи містечко, де є все. Зокрема, клуб культури, бібліотека, дискотека, спортивні майданчики, магазини, пошта,  і (увага!) три музеї, один з яких - найбільший - Історія «Червоної калини» від ідеї задуму до сьогодні.

Історико-меморіальна дошка на будівлі: проект (1982-1985), будівництво (1985-1992); учасники їх втілення

Для заокеанських читачів буде зрозумілим порівняння «Калини» з круїзними 15-поверховими гігантами-кораблями на кшталт «Оasis of the Seas» чи «Carnival Dream», що курсують з відпочивальниками в океанських водах, і в яких теж є ВСЕ. Мають і своє телебачення, демонструючи постійно документальні фільми про свою історію, художньо-документальні - про своїх людей та видатні події свого життя. А також - фільми-демонстрації найцікавіших зі своїх 175-ти лікувальних методів. Лежи на дивані своєї кімнати і знайомся, вивчай, дивуйся, вибирай... До слова, привезла на цей берег океану з десяток копій «калинівських» фільмів, і продовжую, переглядаючи, перебувати в аурі волинського дива «розливу 2017-го».

1. Отож, санаторій унікальний, насамперед, за місцем розташування: сосновий ліс, далекий від подиху урбанізації і навіть цивілізації; берег 70-гектарного озера, де в літній період працює комфортно облаштований пляж (до слова, озеро штучно створене будівельниками оздоровниці); свій дендропарк, заснований господарями, в якому висаджено 500 (!) видів рідкісних дерев, кущів, лікарських рослин. Стверджують: на території санаторію повітря, наповнене фітонцидами, які виділяє сосновий бір, є чистішим, ніж хірургічні операційні.

	Микола Юрійович Сивий – головний лікар, заслужений лікар України, лауреат Державної премії України, на фоні свого дітища – санаторію «Червона калина»

2. Це лікарський заклад, який став завзятим, послідовним продовжувачем теорії Гіппократа, оголосивши лікування природою своїм культом. Девіз: «Лікар лікує, а виліковує природа». А з власних методів оздоровлення - ще й «теплом» (є навіть фільм про лікування теплим словом), піснею, позитивними емоціями.

3. Його унікальність і в тому, що протягом останніх 5-ти років тут створено потужне відділення нетрадиційної (безмедикаментозної ) медицини з урахуванням східної філософії медицини (Тибету, Індії, Китаю). Бджоли, п'явки, рибки Гарра Руфе, равлики, пісок, глина, лікарська грязь, озокерит, бурштин, сіль, лікарські трави, зерна жита, мед, віск, тепло, власна, зі своїх джерел, лікувальна вода, йодо-бромна для ванн (за складом солей краща, ніж у Карлових Варах), мінеральна типу Миргородської та джерельна - для пиття. Використовують уже 53 методи цієї самої нетрадиційної медицини!

4. Саме тут вкотре знайшла ще одне підтвердження свого глибокого переконання: «Історію творять особистості». Таку особистість зустріла в поліському лісному краї, в «Червоній калині». «Калина» - дітище автора ідеї та її втілення - головного лікаря санаторію, заслуженого лікаря України, лауреата Державно премії України, лауреата всеукраїнського рейтингу «Лідер України» Миколи Юрійовича Сивого.

Заслужений архітектор України Анатолій Супрун – офіційний автор проекту санаторію

Лікаря-хірурга, який віддав медицині 58 років свого життя, провів 1100 невідкладних операцій, керуючи лікарськими закладами від сільської лікарні до обласного відділу охорони здоров'я. Продовжує і сьогодні успішно організовувати та розбудовувати разом зі своєю командою (165 працівників) багатогранну життєдіяльність «Калини». Заслужено і вдячно особистість Миколи Юрійовича стала ще одним культом цієї оздоровниці. Культом, який визнали уряд, академіки, професори, митці, світ, колектив, відпочивальники, зокрема, й автор. Більш детально про нього, справжнього лідера, управлінця-державника - далі.

5. Особистість Миколи Сивого як лідера й обдарованої від природи (кажуть у народі: «від Бога») людини з багатьма талантами, зокрема, музикально-пісенним даром, віддзеркалилася ще в одній особливості закладу. Завдяки йому тут культивується колективна та індивідуальна творчість, мистецтво, просвітництво, духовність у широкому сенсі слова. Сам Микола Юрійович співає зі сцени до цього часу приємним тенором особливого тембру. Співає душею, передаючи слухачам глибоку гаму почуттів, дотримуючись мелодії композитора. Навіть в обов'язкових щоп'ятничних зустрічах з відпочивальниками він дарує їм дві-три пісні зі свого величезного пісенного репертуару.

А ще - ненав'язливо демонструє власний приклад, як можна повноцінно працювати на користь людям у своїх 82, як продовжити молодість, як бути щасливим, красивим, елегантним, харизматичним і в роки, які давно на зиму повернули... Створено навіть фільм «Мистецтво входити в літа».

	Купол ротонди. Ковані грона калини та візерунки – витвір випускників Львівського інституту прикладного мистецтва

Природа як основний фактор лікування та оздоровлення

За традицією, кожен «всяк сюди прибулий» йде до призначеного на «рецепшенi» (reception) лікаря і з його допомогою визначає список процедур. Але облишмо ці процедури в просторих стінах закладу і вийдемо на основний його лікувальний майдан - Природу - яким найбільше пишається «Калина», агітуючи нас скористатися нею максимально. Буквально одразу за стінами оздоровниці розпочинається дендропарк, що займає одну половину своєї власної площі санаторію в 12,5 га. Інша половина - сосновий незайманий ліс (ще десь 13 га). Сосна - виробник фітонцидів - найцінніший засіб для очистки повітря, знищення хворобливих бактерій, постачальник свіжої енергії для живої клітини. Цей сосновий бір перетинають треки для спортивної ходьби і прогулянок. Центральною або боковими алеями за 5-6 хвилин дістаємося до озера, вздовж якого розбудована набережна, як ото в Ялті. В глибині озера - простора ротонда для відпочивальників під назвою «Калиновий острів». Ще одна «заглиблена» в озеро 2-поверхова будівля - «Острів Едем» - з люксовими умовами проживання.

Рослинність дендропарку вражає: дерева, кущі, лікарські рослини... Все це висаджено руками самих працівників. Фіто-сад (більше, ніж 60 видів лікарських рослин), Калиновий, Вишневий, Горобиний, Бузковий гаї, а ще - алея струнких, «до небес», туй, Алея Гінкго (це дерево періоду Золотого віку вважається деревом життя, що має магічну, чудодійну силу, є лише у двох місцях України), унікальна Виноградна алея або «Алея кохання», Алея сакури та Магнолієвий сад (висаджений восени 2017 р.) Оригінальний «Утоплений сад» як природний кабінет біотерапії (це в глибокому заглибленні в землю, як у відкритому погребі, висаджені лікарські ароматні рослини, довкола яких лавки: сидиш і вдихаєш аромати (звичайно, в певний сезон). Увага: в Україні лише два такі «кабінети на повітрі» - в Полтавському дендропарку і у них. Природна інгаляція! До чого ж багата фантазія у творців «Калини»!

На острові «Едем» – кімнати класу «люкс»: розкішне обладнання, тиша, вода, чисте повітря, усамітненість...	Для романтиків – котеджний будиночок «Голуба лагуна»

 

Що ж іще особливого в цьому дендропарку? Як на мене, це ідея просвітництва, провокування бажання пізнавати, включати розумову працю. Наприклад, найоригінальніше, як на мене, що тут побачила, це «Шевченковий гай», облаштований за спонсорства головного лікаря. Оригінальна ідея: на зеленій площі, відведеній для цього, збудована Шевченківська сільська хата, одну кімнату якої займає музей Шевченка - художника. Модерного стилю погруддя Тараса Шевченка роботи відомого скульптора, заслуженого діяча мистецтв Володимира Шолудька, уродженця с. Здовбиця, Рівненської обл. На стінах хати, на мармурових плитах - цитати поезій та репродукції картин Т. Шевченка, етнографічні експонати шевченківських часів... (комора з посудом, гарба, дерев'яна кладка через потічок). Не так багато площі, а яка можливість на відпочинку поєднати приємне з корисним - вкотре зануритися і в епоху, і в творчість нашого національного генія...

Власний фіто-сад: висаджено 60 видів лікарських рослин	Ексклюзив – кабінет природної ароматерапії у дендропарку

 

А ще - Алея героїв казок для дітей, античні скульптури. А біля кущів і дерев - поетичні цитати, їм присвячені... Про калину та вишню, які входять до переліку національних символів України, тут, у дендропарку, два стенди цікавої інформації. Де і коли, окрім «Червоної калини», зможеш, прогулюючись, вживаючи суперкорисні фітонциди, отримати стільки цікавої інформації? : )

Унікальна «Виноградна алея» з її енергією сонця для затишку та здоров’я	«Священний Шевченківський гай» у дендропарку. Це – стилізована хата, в якій кімната-музей Шевченка та житлова кімната-люкс для бажаючих зануритись в епоху. А ще – «розкиданих у гаю» десятки експонатів з цитатами творів та картинами Кобзаря...

 

Для тих, хто дбає не тільки про тіло, а й душу, збудована поряд, знову ж таки, із «здорового» матеріалу - дерева - церква святого Миколая, з високим естетичним смаком оформлена в синьо-жовтих кольорах та з патріотичними надписами.

Щоб дістатися Шевченкової хати, потрібно перейти через цей потічок із плетеними хмизом перилами	Погруддя Тараса Шевченка з назвою «Я так її, я так її люблю» – центральний експонат Шевченківського гаю. Автор – Володимир Шолудько – скульптор, заслужений діяч мистецтв України, родом з Рівненщини

 

Санаторна церква святого Миколая

Між іншим, читачам Чикаго, думаю, буде цікаво, що до ідеї її побудови причетна членкиня Чиказької української громади Драчук Н. С. Вона - уродженка села Новостав, Рівненського р-ну, Рівненської обл. У 2008 р. відпочивала в «Червоній калині» і внесла пропозицію про необхідність мати тут, у цьому своєрідному куточку України, ще й церкву. А головне - зробила першу доброчинну пожертву. Так пані Драчук ввійшла в історію розбудови санаторію, про що прочитала в його музеї.

І до слова, тут уважно вивчають всі пропозиції, висловлені керівництву усно або в анкетах, які мають обов'язково заповнити від'їжджаючі. Коли на п'ятничній зустрічі запитала Миколу Юрійовича: «Хто автор ідеї «Шевченкового гаю», відповів: «Відпочивальники, як і багато чого іншого».

Що лікують у «Червоній калині»?

Думаю, не дуже помилюся, якщо скажу, що майже все. А точніше, 80 відсотків усіх хвороб, якими в наші часи екологічних катастроф хворіє людина. Офіційно це звучить так: хвороби серцево-судинні, нервові, дихальної системи, опорно-рухового апарату, шлунково-кишкового тракту. До послуг - консультації лікарів 13-ти профілів. Є можливість зробити більше, ніж 20 видів обстежень. Але, як правило, сюди їдуть люди, які вже знають про свої проблеми зі здоров'ям. Кожен з названих профільних напрямків захворювань має свій набір методів, основні з яких перелічені в яскраво оформлених стендах в лікувальному корпусі.

	Кілька античних скульптур тут нагадують: лікує природа і краса

Санаторій діє з травня 1993 року, і протягом цих уже майже 25-ти років тут оздоровлювалися або лікувалися понад 100 тисяч осіб з України та представники ще 45 країн світу! Але не тільки лікування, а оздоровлення, долікування, реабілітація найбільше цікавлять людей. І, звичайно, профілактика, попередження хвороб. Тут можна навіть пройти курс «Як елегантно входити в роки», про що розповідає фільм «Мистецтво входити в літа», створений медперсоналом на чолі, як завжди і скрізь, з головним лікарем Миколою Юрійовичем.

Старість неминуча і супутні її хвороби теж. Виявляється, що поступове старіння організму, тобто, повільні зміни в мінусовому напрямку починаються вже після 25-ти років (!). Тому вже у віці 25-30 років не завадить поцікавитися, а що ж може загальмувати, стримати цей процес. Головна ідея калинівців: старість можна зробити щасливою. І цьому навчать і допоможуть у «Червоній калині». У вас неспокійна, хвора душа? І для цього є нетрадиційні ліки, про що далі. Словом, тут лікують усе.

Як лікує «Червона Калина»

Фітобар – один із найчудовіших куточків приміщення «Калини» за мистецьким оформленням та атмосферою

Серед більше, ніж 170-ти методів лікування, як уже згадувалося, традиційні та нетрадиційні методи. Серед традиційних - ванни, зокрема, йодо-бромна із власного джерела та нині дуже популярна вуглекисла; басейни, масажі - традиційні та апаратні, різноманітна фізіо- та лазеротерапія. Ці послуги надаються в процедурних кабінетах, обладнаних сучасною апаратурою. Серед ще не названих нетрадиційних: «Фітобочка» (сидяча ванна у бочці з лікарськими травами). Одне з найприємніших місць - «Фітобар», збудований з дерева, що має високохудожнє оформлення; там звучить тільки українська музика, пропонують з десяток трав'яних лікувальних чаїв, «живу», «мертву» воду, свіжі морси. Безмедикаментозними є традиційна фізкультура (просторі, з необхідним обладнанням, тренувальний і спортивний зали з послугами спеціалістів, фізичні вправи та витяжки в басейні).

До слова, про бурштин. Рівненська область - одна з трьох областей України, в яких нещодавно виявили величезні запаси бурштину, який наразі добувається диким способом, а дістається не державі. Але в планах творця і будівничого Миколи Сивого - організувати лікувальне відділення бурштинотерапії. Вже визначилися з приміщенням. Ще не було такого, щоб задумане цією людиною не здійснювалося. Щасти і в цьому!

Поблизу корпусу в дендропарку розташувався «Бджолиний сад» або по-вченому «Апіцентр» (вулики-лежаки). П'ять ще пахучих свіжою сосною міні-будиночків на п'ять лежачих місць, де лікують нервову систему ... сном із бджолами. Можна замовити (купити) на годину, а то й на цілу ніч влітку. Кожен з лежаків розміщений на трьох бджолиних вуликах. Через сітку в лежаку відпочивальник на солом'яних тонких матрацах чує вібрацію десятків тисяч бджолиних крил. При цьому можна вдихати приємний медовий аромат продуктів цих працелюбних комах.

Іще більше: пропонують також і бджоловжалення. Виявляється, що бджолина отрута, потрапляючи в організм, допомагає утворенню цінних гормонів, має протизапальну дію, допомагає позбутися безсоння, неврозів та ін.

Господиня цього «Апіцентру» Зоя Михайлівна, маючи треновані, вправні, чутливі руки, запропонує дівчатам, молодицям, паннам з Києва чи Дніпра, леді з Чикаго масажі лише на натуральних продуктах. Спочатку бурштиновою пудрою зробить пілінг обличчя, наступного разу - масаж-чистку медом, а потім уже курс лімфодренажних масажів, які покращують роботу лімфи обличчя (або всього тіла). А загальний масаж зробить медом або трав'яними мішечками. Воістину: ні в кого, тільки в нас!

Коли я поцікавилася у завідувача відділом нетрадиційної медицини Тетяни Кривчук, що вона, як спеціаліст, найбільш полюбляє зі свого арсеналу методів, сказала для мене несподіване: «Гірудотерапію (п'явки), тому що вони - це ціла фабрика біологічних речовин і ферментів». Допомагають багато в чому, зокрема, на ранній стадії лікування венозних хвороб, щоб не перейшли в тромбози. Лікарі-п'явки відомі ще з античних часів. Отож, цінується давно забуте старе...

Ділюся досвідом першопрохідця цієї оздоровниці. Хтось із друзів, кому розповіла про «Калину», скептично прореагував: «Е, ні! Мені подобається однопрофільний заклад. Щоб усе було зрозуміло і зосереджено на одному». Я теж спочатку розгубилася, відвідала не одного з лікарів, думаючи, що ось саме він (вона) видасть найкращий чарівний припис щодо всіх-всіх твоїх негараздів. Не вийшло.

Прийшло усвідомлення: головний лікар - ти сам (сама). Твій організм вибере із запропонованого тобі - найкраще. Прислухайся до нього. Навіть профі найвищого класу та досвіду головний лікар оздоровниці висловився занадто просто: «Господар твого здоров'я - ти сам. І сам мусиш полюбити себе саме через збереження здоров'я. Нема чого заганяти себе передчасно на той світ».

 

І лише наприкінці підвела підсумки її («Калини») переваг. Такої природи, тиші, повітря, пташиних співів мало де знайдете, та ще й на батьківщині! Якщо вона, а не багатолюдні пляжі та готелі зі шведськими столами Домінікани, ще манить вас, шановні земляки.

Таких порядків і прагнення до досконалості, творчості, до мистецтва (варто оглянути лиш художнє оформлення інтер'єру «Калини»), музики, пісні, яка звучать зі сцени або на «Українських вечорницях» з баяном, мало де знайдете. Микола Юрійович до цього часу пишається, згадуючи той час, коли в далекі 60-і роки минулого сторіччя, працюючи головним лікарем у районній лікарні, їхній хор, як один з найкращих, був запрошений у Львів для участі в урочистому концерті обласного рівня. Хормейстером у ньому був тоді ще студент музучилища Микола Гнатюк - нині народний артист. «Де б я не працював, - каже Микола Юрійович, - там одразу ж організовував хор, учасниками якого були працівники закладу».

Отож, поєднання професійних (виробничих) обов'язків з мистецькою творчістю тут більш ніж заохочується. Згадався в цю мить фільм калинівців, створений у різдвяні дні. Щось на кшталт осучасненого вертепу. Молодь «Калини» продемонструвала і свої таланти, і свою фізичну та духовну красу, і красу народних костюмів, і красу цнотливої поліської зими.

Звіряла там свої враження з іншими. Френк (німець з Німеччини, правда, одружений з українкою з Рівненщини) вже тут 8-й раз оздоровлюється. На запитання «Чому?» сказав: «Бо подобається тут, і за ті самі послуги в 7-10 разів дешевше, ніж в Європі». А киянка Неля Савицька, з якою тут познайомилася, 16-й раз (!!!) проводить тут відпустку. Ще з маленькими дітьми сюди приїздила. Каже, що її медичну проблему покращують щорічні відвідини «Червоної калини»...

Продовження в наступному числі газети (№ 50)

Фото з архіву оздоровниці
та автора