Зондувальні переговори щодо створення коаліційного уряду Німеччини з тріском провалилися. Вони тривали майже 5 тижнів і від самого спочатку були непростими: сторони збиралися то вчотирьох, то в двосторонньому форматі, то йшли на довгі внутрішньопартійні наради. Не рідкістю були багатогодинні «всенощні».

І ось врешті, у ніч на понеділок, Вільна демократична партія в односторонньому порядку залишила стіл переговорів. У такий результат до останньої хвилини не вірив майже ніхто.

У політичних колах Німеччини панує легка розгубленість: що далі? І велика втома - і серед політиків, і серед журналістів, які чергували багато днів під дощем і пронизливим вітром в очікуванні коментарів, і народу, який просто хоче стабільності.

«Краще не керувати країною зовсім, ніж керувати неправильно», - заявив лідер лібералів Крістіан Лінднер, пославшись на відсутність довіри між партнерами. За його словами, тижні переговорів не допомогли подолати «список безлічі протиріч, відкритих питань і конфліктів».

Хто винен?

Багато політиків і аналітиків уже звинуватили Лінднера у «добре інсценованій» акції, заздалегідь підготовленій, у тому, що вільні демократи просто не готові були до відповідальності в уряді. Що дуже дивно, враховуючи, що ця партія неодноразово входила в уряд ФРН, причому, як у союзі з християнськими партіями, так і зі соціал-демократами. Дивовижний їхній вихід є тому, що до минулої неділі сторони вже майже змогли домовитися щодо всіх гострих питань.

Лідери сестринських партій - Християнсько-демократичного союзу (ХДС) і Християнсько-соціального союзу (ХСС) - Ангела Меркель і Хорст Зеєхофер відкрито від таких звинувачень утрималися. Перша зазначила, що «шкодує, за всієї поваго до ВДП, що не змогли досягти згоди»; другий - що сформована ситуація є тягарем для всієї Федеративної Республіки». Лідер Зелених Джем Оздемір згадав культуру компромісів і нагадав про «відповідальність перед Європою і роль країни на світовій арені».

Треба зауважити, що з тих відомостей, які ставали надбанням громадськості, саме Зелені пішли під час переговорів на серйозні компроміси. Буквально за кілька годин до «часу Х» говорили про розклад: три проти партії Зелених. І ось яка несподіванка.

Але чи несподіванка? Коаліції «Ямайка» на рівні країни в Німеччині до цього часу не було, хоча у федеральних землях такі прецеденти є. («Ямайкою» коаліцію охрестили через кольори партійних прапорів: чорний у християнського блоку, жовтий у лібералів і зелений у Зелених/Союз90.). При цьому, всі партії у різний час до складу уряду входили. Щоправда, Зелені - зі соціал-демократами.

«Класичним» варіантом є союз ХДС/ХСС і ВДП, який керував країною протягом багатьох років (востаннє - з 2009 до 2013-го). Однак, для створення такої коаліції давнім партнерам просто не вистачило голосів: «християнський блок, хоч і вийшов переможцем, але з погляду підтримки виборців отримав серйозний удар - 33%, а ліберали після 4-річної перерви змогли повернутися у бундестаг із малопереконливими 10,7%. Не було іншого виходу, як покликати Зелених, оскільки партнерство з Лівими, не кажучи вже про правих популістів з Альтернативи для Німеччини, є абсолютно неможливим з ідеологічних міркувань.

Партнер ХДС/ХСС з Великої коаліції у попередньому уряді - Соціал-демократична партія - одразу і навідріз відмовилася створювати її знову. І не втомлюється це повторювати, при цьому нещадно критикуючи «Ямайку». До речі, голова СДПН Мартін Шульц, на відміну від керівників інших партій, взяв паузу для того, щоб виробити свою позицію. Для есдеків на кону стоїть дуже багато. Вкрай малоймовірно, але вони можуть змінити свою позицію.

«Цієї ночі закінчилася ера Меркель», - заявила одна з лідерів Лівої партії Катя Кіппінг.

Хто відверто порадів з невдачі переговорів, то це праві популісти. Лідери АдН Александер Гауланд і Аліса Відель фактично приписали собі «успіх» того, що «Меркель провалилася», а також того, що вони «змогли відвернути «чорно-зелений союз» (ХДС/ХСС/Зелені). Особливо раділи вони саме тому, що в уряд не потрапляють представники екологічної партії, яка, крім іншого, виступає серйозним адвокатом біженців.

Що робити?

Тепер стоїть питання про те, що будуть нові вибори, які котуватимуть платникам податків ще, мінімум, 92 млн євро. Проблема - у тому, що, найімовірніше, розклад вони змінять незначно (хоча АдН, яка вперше потрапила до парламенту з вражаючими 12,6%, розраховує поліпшити свої показники на тлі ще більш розчарованого виборця). А, отже, переобрані фракції зіштовхнуться з тими ж викликами: переговори потрібно буде проводити все у тих же форматах. Ну хіба що, СДПН обійде ХДС/ХСС і тоді отримає право формувати уряд.

Утім, перевибори - не єдиний варіант розвитку подій. Уряд меншості може бути таким. Хоча в Німеччині такого досі не бувало. Федеральний президент, нині це - Франк-Вальтер Штайнмайєр, може внести кандидатуру Ангели Меркель на голосування у бундестазі, причому, до трьох разів: якщо вона не набере у першому турі абсолютної більшості, у другому - простої. І навіть якщо фрау Меркель, яка очолювала уряд вже тричі, не підтримають, перевиборів можна уникнути. Тоді теоретично можливе висунення якоїсь іншої кандидатури, хоча практично дуже складно уявити на німецькому політичному небосхилі альтернативу «беззмінному канцлеру» і такому політичному важковику, як Меркель.

Відтак, уряд меншості, який буде доручено формувати Меркель (якщо вона все ж отримає підтримку депутатів), цілком навіть можливий, проте має в собі ризики невизначеності, зокрема, для економіки.

Штайнмайєр, який ще кілька днів тому просив переговірників усвідомити свою відповідальність перед виборцями і не доводити ситуацію до перевиборів, терміново скасував заплановані поїздки у країні.

Поки вирішується питання, як бути далі, найсильніша країна ЄС, звісно ж, не залишиться без уряду. Свої функції продовжать виконувати чинні міністри - міністри Великої коаліції, щоправда, з позначкою в. о. Але вони і так це роблять вже цілий місяць.

Меркель у ніч на понеділок нагадала, що вона - все ще керівник Кабінету і висловила надію і навіть упевненість, що країна вийде з цієї складної ситуації. Питання в тому, чи залишиться Ангела Меркель в уяві свого народу і колег у бундестазі символом стабільності, яким служила 12 років.

Коли майже рік тому вона погодилася балотуватися вчетверте на посаду канцлера від своєї партії, Меркель казала, що буде важко. Навряд чи вона усвідомлювала, наскільки.

Автор: Ольга Танасійчук

Джерело: «Укрінформ»