Давно відомо, що слово - не горобець. Мудрі предки попереджали: вилетить - не
спіймаєш.
Подібний
«горобець» нещодавно вилетів з вуст міністра соціальної політики Андрія Реви. І
здійняв таку хвилю обурення, що вітчизняні соціальні мережі просто «закипіли».
Поважно розвалившись
у гостьовому кріслі популярної телестудії, огрядний міністр, котрий має помітне
пузо, заявив, що українці надто багато їдять.
Саме так
він відреагував на статистику, котру йому озвучили ведучі програми. А статистика
ця, нібито, фіксує, що у Німеччині громадяни на харчування витрачають 14% від доходу,
у Польщі - 25%, а в Україні, начебто, половину, тобто, 50%.
Але на то
він і міністр, щоб не просто щось проректи, а, надувши щоки, ще й підвести під це
своєрідну «теоретичну» базу. І пан Рева її підвів, заявивши, що тут справа не лише
в тому, що ми, мовляв, надто багато їмо, а в «системі пріоритетів».
Оскільки
ціни на продукти в Німеччині і Україні, приблизно співставні, вказав пан Рева, то
справа, на його погляд, у тому, що у німців просто «пріоритети» інші - вони, за
глибокодумним висновком пана міністра, «їдять менше й інакше»: «Німці їдять трохи
по-іншому. У них інший раціон. Їхня культура харчування дуже відрізняється від нашої.
З огляду на те, що ціни на продукти приблизно однакові в Німеччині і Україні. Вони
(німці) їдять менше не тому, що у них немає можливості, а тому що така культура.
І тому вони витрачають менше порівняно з нашими людьми».
Он воно що!
Виходить, що справа у культурі.
У тому, якщо
продовжувати і загострювати думку пана міністра, що в українців культура харчування
полягає, значить, в ненажерливому проїданні заробленого? У тому, щоб, отримавши
гроші, негайно проїсти не менше, а то й більше, ніж половину суми?
А ми то,
наївні споживачі свого щоденного скромного меню, думали, що головне полягає у розмірах
зарплат, пенсій, стипендій, різноманітної соціальної допомоги, якими «ощасливлюють»
нас уряд та інші роботодавці з благодійниками, подібними до пана Реви, і тої частки,
яку ми змушені виділити на мінімально необхідне харчування.
Можливо,
відчувши, що він сказав щось не те, пан Рева спробував примирливим тоном ситуацію
згладити: «Мій батько все життя вважав пріоритетом добре поїсти. Він вважав, що
можна в чомусь собі відмовити, але здорове повноцінне харчування - дуже важливе.
У наших людей є така історична традиція - голодомори, війни змушували їх ставитися
до проблеми харчування не так, як в інших країнах. Я вже мовчу про те, що ставлення
до хліба культивувалося в суспільстві».
Але ця примирливість
пана Реви не лише не спрацювала, але й ще більше викликала обурення.
До чого тут
згадувати Голодомор, війни та інші історичні трагедії українського народу?! Ви,
пане міністре, краще порівняйте середні показники доходу в країнах, про які згадуєте!
Як зробив це за міністра користувач соцмереж Valeriy Kononenko: «Якщо в німця
2500 євро зарплата і він витрачає 14% на їжу, то виходить десь 350 євро на місяць.
Це десь 10,5 тис. грн. При рівних цінах на продукти, коли вірити Реві.
Якщо у нас
середня з/п по країні приблизно 7 тис. грн., то це тягне десь на 230 євро. То хто
більше їсть?
А якщо взяти
пенсіонера, простого робітника, селянина чи службовця, то в них виходить значно
менше. Від 1тис. грн. до 4-5. Можливо, Рева і дійсно проїдає половину своєї міністерської
зарплати. Тоді й дійсно він їсть більше, ніж німець, роблячи заділ для майбутніх
голодоморів».
Додам, що
7 тис. грн. на місяць залишається середньою зарплатою по країні лише у таблицях
статистиків. Більшість українців у селах, райцентрах, та й в більш масштабних містах
можуть лише мріяти про таку зарплату.
Свою статистику
наводить і користувач DAN_Kharkiv: «Мінімальна заробітна плата - 3200. Виходить,
що на їжу одна людина в місяць тратить 1600 грн. Це перловка, олія, хліб і може
ще щось дешевеньке. Якщо тратити на їжу 14%, як у Німеччині, то мінімальна платня
має бути 11400 грн. Так це по мінімальній платні, а сьогодні по Україні середня
зарплата рахується 7000 грн. Навіть зі середньої зарплати ніяк не виходить європейський
процент витрат на їжу. Видно, Рева живе в космосі.
Пане Гройсман,
де ви набрали таких міністрів? Їхнє місце після таких публікацій - пасти баранів.
Ну, а про основну масу пенсіонерів і казати вже не треба. Це - жах. Пенсіонери виведенні
на фінішну пряму до цвинтаря».
Як додає
Віктор Євгеньєв: «Так це ж у іншій державі, а в нас таких кожен міністр та і держслужбовець
вищого рангу. Голова НАК «Нафтогаз України» при зарплаті в 2 млн грн. точно на харчі
не тратить 50%».
Варто додати,
що захмарні зарплати мають і більшість чинних топ-чиновників, зокрема, і ті елітні
«гастарбайтери», що попрацювали в Україні рік-два, отримуючи щомісячно десятки,
а то й сотні тисяч гривень зарплати і «звалили» з країни, насміхаючись над дурними
українцями, які їх так ласо годували невідомо за що.
Де керівник
«Укрзалізниці» поляк Войцех Бальчун, керівник Нацполіції грузинка Ека Згуладзе,
міністр охорони здоров'я грузин Квіташвілі і багато інших з дарованими їм зарплатами
під 100 і понад 100 тисяч гривень щомісяця?
Їх нема,
і що конкретно вони зробили для України за такі зарплати, залишається невідомим
широкій громадськості.
А ці ж величезні,
як для України, зарплати також входять у статистику, штучно підвищуючи рівень середньої
зарплати українців!
Ось і виходить,
як в анекдоті: у одних хворих температура під 40, у інших - ледь 35, а, в середньому,
по лікарні - норма, 36,6.
Заступник
А. Реви, Юрій Гримчак спробував підтримати свого шефа: «У нас дійсно своя культура
харчування, своє уявлення, як це робити. Ну ось я їхав на програму, проходив біля
сміттєвого контейнера. Перепрошую, але він наполовину з харчами, з тим, що не з'їли
- кавуни, дині, фрукти, ще щось там...»
Запопадливого
заступника міністра по повній програмі «обклав», не вибираючи виразів, обурений
Запорожець Олександр: «Яке падло дурне! Що ти купиш на 1000 грн., щоб можна було
викинути! Це - вороги українців! Цих падлюк до влади допускати не можна! Вони лізуть
не добро людям робити, а до корита!»
І подібних
реакцій надто багато. Соцмережі дійсно киплять.
Зі спокійною
іронією підвів підсумок дискусії блогер Роман Шрайк: «Українці витрачають на їжу
50% заробітку тому, що їдять дуже багато локшини, яку їм вішають на вуха різні міністри».
А урядової
«локшини» вистачає. Це і періодичні заспокійливі заяви урядовців, це і маніпулювання
чиновників цифрами, яке має на меті українцям погіршення представити покращенням,
це і глибокодумне «обґрунтування» необхідності чергового та позачергового підвищення
цін і тарифів тощо.
До виборів,
коли українці зможуть голосуванням продемонструвати своє ставлення до «досягнень»
чинної влади, ще далеченько. Тож залишається лише невесело жартувати, як це робить,
приміром, Mykhailo Tkach: «Сьогодні бачив, як людина їла. Дайте телефон міністра
Реви чи гастропатруля».
Дехто з користувачів
саркастично адресується і німцям. Так, Alexandr Kabanov іронізує: «Шановні німці,
прошу вас жерти більше. Бо ви ставите нас, українців у незручну ситуацію». А користувач
з ніком Владислав попереджає владу: «В Німеччині знають, що ми багато їмо? Дивіться,
дізнаються, і наступний транш вам не дадуть, самі з голоду загнетесь».
Якщо спробувати
знайти щось раціональне в позиціях, висловлених А. Ревою, Ю. Гримчаком, іншими урядовцями,
то це зробити можна. Дійсно, і чимало залишків продуктів доводиться бачити у смітниках,
і модель типового харчування у багатьох українців неправильна, і осіб з надлишковою
вагою вистачає.
Але головне
в іншому - в тій перенапруженій атмосфері соціально-психологічного невдоволення,
котра згущується в суспільстві і в якій визрівають грона гніву, вкрай небезпечні
для стабільності ситуації. У такій ситуації, коли представник влади викликає гостре
несприйняття, будь-яке його слово, навіть зі здоровим глуздом, провокує вулканічне
виверження обурення, протесту і неприкритої соціальної ненависті.
Чи хтось
у владі аналізує ці процеси? Чи розуміє, куди вони ведуть ситуацію і країну?
А може, сподіваються,
що чартерні літаки вчасно вивезуть їх з України?
Можна, образно
кажучи, «зашити рот» і не переїдати - особливо тим, хто може собі оплатити нормальне
харчування.
Але хто прочистить
мізки тим можновладцям, які своєю геноцидною соціально-економічною політикою знущаються
над українцями? Невже для цього потрібна ще одна революція?