Ситуація в Україні продовжує залишатися складною в усіх аспектах. Вона вимагає напруженої наполегливої праці. Тож нині не до феєрверків.

Коли ж такі «феєрверки» і паради відбуваються, варто проаналізувати - з якої причини, чому, з якою метою?

П'ять стадій

Згідно з відомим жартівливим законом, будь-які справи проходять п'ять стадій: галас, безлад, пошук винних, покарання невинних, нагородження непричетних.

Пом'якшимо цей вираз і назвемо п'яту стадію стриманіше - просто нагородження.

Не впевнений, що процес здобуття Україною безвізового режиму з Євросоюзом (ЄС) пройшов усі, без винятку, попередні стадії, але керівництво країни вирішило, що настала пора п'ятої стадії - нагородження.

Указ

І президент України Петро Порошенко, що називається, майже на трапі літака, який його помчав до США на зустріч із президентом США Дональдом Трампом, підписав Указ президента України № 165/2017 «Про відзначення державними нагородами України».

Текст указу надто лаконічний: «За значний особистий внесок у реалізацію євроінтеграційних прагнень України, запровадження Європейським Союзом безвізового режиму, зміцнення міжнародного авторитету держави, багаторічну плідну працю та високий професіоналізм постановляю:

Нагородити орденом князя Ярослава Мудрого IV ступеня

ЯЦЕНЮКА Арсенія Петровича - прем'єр-міністра України у 2014-2016 роках.

Нагородити орденом «За заслуги» ІІІ ступеня

 

ВОРОПАЄВА Сергія Валерійовича (посмертно) - журналіста.

ГЕТЬМАНЧУК Альону Анатоліївну - директора громадської організації «Інститут світової політики».

ЄЛІСЄЄВА Костянтина Петровича - заступника глави Адміністрації президента України.

КЛІМКІНА Павла Анатолійовича - Міністра закордонних справ України.

ОЛЕФІРОВА Андрія Володимировича - Надзвичайного і Повноважного Посла України.

СОМЕР Ірину Сергіївну - керівника офісу УНІАН в Європейському Союзі.

СУШКА Олександра Валерійовича - голову правління Міжнародного фонду «Відродження», наукового директора Інституту євроатлантичного співробітництва.

СУШКО Ірину Миколаївну - виконавчого директора громадської організації «Європа без бар'єрів».

Президент України П. ПОРОШЕНКО

19 червня 2017 року

 

Логічно передбачити, що текст указу, зокрема, такі слова, як «За значний особистий внесок... багаторічну плідну працю та високий професіоналізм» стосуються кожного, хто названий у цьому документі.

І ось тут виникають деякі питання...

Питання перше: хто це?

В указі наведені прізвища двох дипломатів, двох чиновників, політика, журналіста і трьох керівників громадських організацій.

	Сергій Воропаєв

Деякі імена маловідомі, інші відомі, а деякі навіть і знамениті.

Тим не менше, запитання щодо цього переліку прізвищ виникають.

Хоча уточню: запитання - це не завжди незгода.

Так, наприклад, нема заперечень щодо імені журналіста Сергія Воропаєва. І не лише тому, що він, на жаль, є покійним.

40-річний журналіст провідного державного інформаційного агентства УНІАН Сергій Воропаєв через тяжку хворобу передчасно пішов з життя ще у серпні 2015 року.

А до цього, окрім чесної професійної праці в Україні, яку відзначають усі його колеги, власний кореспондент Українського радіо в Брюсселі Сергій Воропаєв започаткував цікавий проект.

Згадує його колега Ірина Шевченко: «Він першим почав виводити на ринковий рівень свій незалежний медіапроект - сайт ЄС плюс - новини і ексклюзивні коментарі з Брюсселя для української аудиторії.

Я була впевнена, що проект зацікавить вільний ринок. Але, на жаль, вільний ринок виявився не таким вільним, далекоглядним і сміливим, як Сергій.

Все ще буде. І ми пам'ятатимемо, що ти, друже, був першим».

Щодо Сомер Ірини Сергіївни - керівника офісу УНІАН в Європейському Союзі, то вона, можна думати, також має бути журналісткою, хоча за посадою є чиновниця. Більш детальної інформації про неї та її заслуги в процесі євроінтеграції України Інтернет поки що не видає. Залишається передбачити, що робота в Брюсселі нею все-таки проводилася і проводиться. А ось яка саме - можливо - довідаємося пізніше.

А поки що можна констатувати, що пані Сомер для української громадськості є персоною практично невідомою. І її нагородження доводиться приймати на віру.

Троє дипломатів, один з яких - Костянтин Єлісеєв - наразі є одночасно і чиновником Адміністрації президента, безумовно, щільно займалися просуванням безвізу. Тим більше, що один з них - не хто інший, як міністр закордонних справ України Павло Клімкін, котрому, як і обом його колегам по нагородженню, робити це належало згідно зі службовими обов'язками.

Молода і симпатична Олена Гетьманчук є відомим громадським діячем і спеціалізується якраз на питаннях європейської та євроатлантичної інтеграції України. Її громадська організація «Інститут світової політики» є типовим утворенням на гранти закордонних спонсорів і періодично проводить форуми з відповідним порядком денним.

Олександр Сушко є визнаним експертом у сфері міжнародних відносин. Більше того, він є науковим директором Інституту Євроатлантичного співробітництва, а також головою Правління впливового Міжнародного фонду «Відродження», котрий входить у систему заснованої Джорджем Соросом мережі Фундацій Відкритого Суспільства.

По лінії очолюваного ним фонду «Відродження» О. Сушко створив (чи був причетний до створення) громадську ініціативу «Європа без бар'єрів», котру очолила його дружина Ірина Сушко. У цій дочірній організації сам Олександр також є експертом.

І хоча подружжя вже розлучилося, Олександр та Ірина, наскільки мені відомо, підтримують нормальні ділові та людські відносини.

Ось разом і отримали нагороди. Заслужені.

Хоча з цього приводу Олександр Сушко скромно відрапортував: «Досконалість недосяжна : ) Дякую за увагу до свого внеску у спільну справу.

Але відсутність у даному списку, принаймні, трьох прізвищ: Сидоренко, Зеркаль, Геращенко (останнє - жіночого роду) є, на мою думку, слабкою стороною даного документу».

На що Ірина Геращенко відповіла: «Найщиріші вітання! Це дуже заслужено. Погоджуюся щодо Сергія і Лани і думаю, їхня відзнака - попереду : ) а я свій орден вже отримала цього року, досить, щоб не перетворитися на Брежнєва, бо грудей не вистачить : )».

Щодо інших прізвищ, то до цього питання ще повернемося.

А звернімо увагу на те, що сам Олександр Сушко не обмежується кабінетною аналітичною та експертною роботою, а попри те, що має шенгенську візу, взяв участь у першому рейсі першого безвізового потяга з України.

Про це написав його попутник Мирослав Маринович: «Сьогодні повернувся з чудової поїздки «Першим безвізовим потягом» Київ - Перемишль через Львів, організованим Товариством «Європа без бар'єрів», Фондом «Відродження» та іншими громадськими організаціями.

Посол А. Дещиця зустрічає у Перемишлі перший безвізовий потяг з України. Біля мікрофона О. Сушко

У потязі зібралися громадські активісти, аналітики, експерти, журналісти, громадські діячі, письменники та музиканти - ті, хто працював над досягненням «безвізу», і ті, хто вірить у європейську ідентичність України.

У Перемишлі (додане фото зроблене там) нас зустрічали Посол України у Польщі Андрій Дещиця, Генеральний Консул України у Любліні Василь Павлюк, інші українські дипломати, віце-президент Перемишля, мешканці міста і море журналістів.

Дякую Oleksandr Sushko, Iryna Sushko, Євген Глібовицький (Yevhen Hlibovytsky), Iryna Magdysz і всім учасникам поїздки за приємне товариство».

Один з користувачів - Roland Mikiani - зазначив, що М. Маринович недаремно так чекав безвізового режиму: «Мирослав Маринович, один з тих, кому відмовляли надати візу, після чого він відмовився взагалі прохати ту кляту візу і твердо чекав безвізу... а я маю 6 відмов поспіль за 7 років - світовий рекорд».

А ось єдиний політик, що є у цьому списку - екс-прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк - є фігурою дражливою для суспільної свідомості.

Інша екс-прем'єрка - Юлія Тимошенко - почувши новину, на брифінгу у Верховній Раді України обурено вигукнула: «За що? Мені здається, що це вже нагадує останній період брежнєвщини, коли вже абсолютно делегітимізовані керівники, які вже не мали розуму абсолютно, вішали на груди один одному нагороди і при цьому так смачно цілувалися...

А ще більш вражає формулювання, з яким Порошенко прикріпив на груди Яценюку державний орден Ярослава Мудрого - «за виснажливу роботу в отриманні безвізу». Такого цинізму не пам'ятаю за жодного режиму».

Тут пані Юлія трохи не точно процитувала Указ президента. Про «виснажливу роботу» там нічого не сказано. Хоча текст указу за сенсом є подібним.

Ірина Сушко (зліва) у складі пасажирів першого безвізового потяга	М. Маринович та О. Сушко

 

Та й справедливості заради можна згадати, що і раніше на адресу тоді ще прем'єр-міністра України Арсенія Яценюка висловлювалися критичні зауваження щодо його недостатньої активності у просуванні безвізу.

Так 15 грудня 2015 року «Європейська правда» писала: «Уряд Яценюка зриває безвізовий режим з ЄС. Спроби уряду призначити співкерівників Національної агенції із запобігання корупції (НАЗК), які йому підконтрольні, можуть зірвати безвізовий режим з ЄС.

Як відомо, в неділю було призначено трьох із п'яти співкерівників НАЗК, двоє з яких пов'язані особисто з прем'єр-міністром Арсенієм Яценюком.

Представник «Trans­pa­ren­cy Interna­tio­nal» у виборчому комітеті в понеділок оголосив про «цинічний обман» з боку влади та пообіцяв вийти зі складу комітету, якщо ситуацію не буде терміново вирішено.

Того ж дня було оприлюднено спільну заяву Реанімаційного пакета реформ та антикорупційних організацій з аналогічними звинуваченнями на адресу влади.

Таким чином, для Європейського Союзу це достатня причина, щоб стверджувати, що Україна провалила завдання зі створення незалежного НАЗК, яке є одним з пунктів Плану дій з візової лібералізації.

Очікують, що саме ця проблема найближчим часом вийде на перший план у безвізовому діалозі між Україною та ЄС».

Проте, були й позитивні публікації. Наприклад, такі: «Яценюк у Брюсселі: Україна виконала умови для безвізового режиму. Україна сподівається на позитивний остаточний звіт Єврокомісії щодо безвізового режиму для України.

Про це заявив прем'єр-міністр Арсеній Яценюк за результатами другого засідання Ради асоціації Україна-ЄС у понеділок у Брюсселі, повідомляє власний кореспондент «Укрінформу».

«Україна виконала все, що взяла на себе для того, щоб був запроваджений безвізовий режим. Ми сподіваємося на позитивне рішення наших європейських партнерів. Таке рішення, якщо воно буде, має бути оприлюднене 15 числа», - зазначив він.

	А. Яценюк та Ф. Могеріні в Брюсселі

Однак, непримиренна Юлія Тимошенко не зважає на будь-які позитивні публікації щодо ролі А. Яценюка в процесі досягнення безвізу: «ЄС надав Україні безвіз, тому що з повагою ставиться до народу України, до героїзму українців. Тому закрили очі на корупцію на вищому рівні, через яку багато місяців не надавали Україні безвіз».

Сам же Арсеній Петрович на випади політичних суперників, зокрема, і своєї колишньої партнерки-шефині, не зважає. У день отримання безвізу, 11 червня поточного року, він бадьоро заявив на своїй сторінці у соцмережах: «Європейська мрія України стає реальністю! Щиро вітаю всіх українців і вдячний кожному, хто вірить не в зраду, а в перемогу. Наш рух продовжується. Україна крок за кроком наближається до всіх європейських свобод».

І тут же наразився на надзвичайно грубу відповідь якогось вкрай роздратованого користувача.

Igor Hun'ko: «Пішов на *** зі своїм безвізом, му**ка  шматок! 99.9% українців він нафіг не треба! Як і всі 150 пунктів вимог до нього, включаючи тарифи, безЛІС та все інше! Радійте, вам недовго залишилося!»

Однак ця вульгарна грубість підтримки не отримала, хоча подібні реакції в соцмережах, треба зізнатися, можна прочитати частенько.

Але жалісливе жіноче серце - не камінь. Тож користувач Людмила Малюта підтримала екс-прем'єра: «Шановний Арсенію Петровичу! Вітаємо вас і всю Україну з впровадженням безвізового режиму з ЄС. Ви для цього дуже багато зробили, якби не 2 роки, дуже й дуже тяжких вашого прем'єрства, не знаю чи мали б ми зараз безвізовий режим, всі думаючі люди в Україні».

Однак, більшість все-таки схиляється до позиції Юлії Тимошенко.

Так, Марина Литвин вигукнула: «Невже ми цього дочекались! Вітаю всіх нас, бо це - заслуга всіх і кожного».

Її підтримав Саша Нестеренко: «Ми всі заслужили цей безвізовий режим! Дякуємо дипломатам та політикам, хто докладав зусиль для здійснення нашої мрії».

Подібно висловилася й Ірина Зелинська: «Велика подяка всім, хто працював в цьому напрямку».

А от Nataliya Petrova не обмежилася вдячністю політикам та чиновникам і великодушно заявила: «Дякую всім українцям. Ми - найкращі».

Правда, вона не врахувала, що певна частина громадян України не підтримує євроінтеграцію, а більше схиляється до зближення з Росією та іншими країнами СНД. А їхні політичні представники в особі, наприклад, Опозиційного блоку, так взагалі борються проти курсу на євроінтеграцію України.

Однак, деякі українці оцінюють подію глобально. Так, Nicholas Hladyk констатує: «Безвіз - як звільнення з кріпацтва, і це вже історичний факт».

І тут знову чутливе жіноче серце подає репліку. Olga Gryb зітхнула: «От ще б перестали вбивати наших воїнів, і все було б добре».

Завбачлива Анастасія Слюсарчук попередила: «А тепер дуже важливо, щоб українці, дорвавшись до цивілізації, не зіпсували думку європейців про Україну».

Остання репліка викликає посмішку.

Українцям зовсім не потрібно «дориватися до цивілізації». Найкращі з українців - а таких мільйони у всіх верствах населення - кожен у свій час і свою епоху жили вельми цивілізовано, демонструючи вихованість, культуру, честь і совість, працездатність і людяність, котрим можуть позаздрити не в одній європейській країні.

Хоча й в сім'ї не без виродка, звісно. Вистачає і хамів, і неуків і, перепрошую, бидла.

Однак, на щастя, не вони складають основу нації і не вони представляють обличчя українського народу перед Євросоюзом.

Навпаки, деякі нововведення, котрі нам з надмірною наполегливістю намагається нав'язати Євросоюз і, загалом, Захід, викликають сильний спротив українців.

І це показав так званий «Київ Прайд» - марш-парад осіб з нетрадиційною сексуальною орієнтацією, котрий пройшов у Києві декілька днів тому, 18 червня.

Дата гей-параду. Чому 18-е червня?

18-го червня за календарем свят в Україні мали відзначати Міжнародний день батька та День медика. Завжди ці свята сприймалися і відзначалися широко і з задоволенням, були в центрі уваги громадськості.

Завжди, але не цього року.

Коли оголосили, що так званий парад «Київ Прайд» пройде 18 червня, ЗМІ та соцмережі зосередилися і на цій даті і на цій події.

Всі розуміли - подія знову буде сприйнята українцями вкрай неоднозначно. Знову буде кипуча дискусія зі взаємними образами, знову піде стінка на стінку. Знову збаламутиться громадськість і порушиться суспільний спокій.

Питання: чому саме 18-го вирішили проводити гей-парад? Хто це вирішив і чому?

Адже до 18-го і після нього було скільки завгодно «порожніх» дат, без жодних пам'ятних подій чи свят.

Так ні, задумали здійснити це викличне для багатьох видовище саме у День батька.

Після чого, стало очевидним - і День батька, і День медика виявляться «зім'ятими» в інформаційному сенсі святами.

Так і вийшло.

Марш рівності

Саме так називають подібні паради їхні прибічники.

Сутність такої позиції давно ясна і не викликає принципових заперечень у більшості думаючих і розумних українців.

Права людей з нетрадиційною орієнтацією мають бути дотримані, і будь-які репресивні дії щодо них мають відійти в минуле.

Це ясно, мов Божий день.

На підтримку такої позиції в цьогорічному Марші рівності взяли участь деякі відомі особи - як от посол Канади в Україні, етнічний українець Роман Ващук, Посол Великої Британії в Україні Джудіт Гофф, за чутками - сама представник ЛГБТ-спільноти.

Молодь веселиться…	Похмура зосередженість…

 

Roman Waschuk @WaschukCanUA: «Щиросердечна подяка всім тисячам @NPU_GOV_UA, які потужно, але й гнучко забезпечили #KyivPride2017. Сила+розум рулять».

А пані Гофф у Твіттері радісно відзначила: «Judith Gough

✔@JudithGoughFCO

Чудова святкова атмосфера на #Київпрайд2017. Дякую правоохоронцям і представникам влади за створення безпечних умов #рівність».

Щодо святкової атмосфери, пані Гофф, м'яко кажучи, перебільшила. Радість була лише всередині колони марш-параду. А колону цю так щільно охороняли екіпіровані по повній програмі правоохоронці, що не лише противники параду, а й миша не проскочила б всередину колони.

Обличчя правоохоронців були похмуро зосередженими. До речі, як і більшості справжніх представників ЛГБТ-спільноти, котрі, враховуючи минулий досвід, напружено очікували провокацій та протестів під час параду.

Веселилися, здебільшого, молоді люди, котрих на марш привела, можливо, не власна орієнтація, а ідея поборотися за рівні права та взяти участь у екстремальній ході на запрошення організаторів.

Дехто робив спробу політизувати цей парад. Так користувач Володимир Шевченко доволі різко відповів пані Гофф: «Коли режим прихованої окупації Порошенка-Турчинова добиває Україну зрадою і розграбуванням, кор/ідіоти схожі на вас, прикривають це псевдомаршами».

Вони – за це…	Ми – за це…

 

Донька письменника Сергія Плачинди Galya Plachynda також висловила свої враження: «Нічого, окрім бізнесу. Проблеми секс-меншин та усі ці гендерні фіґлі роздувають до планетарних масштабів ті, хто потім підгрібає нехилі гранти на їх «подолання».

Мені абсолютно байдуже до сексуальної орієнтації тих, хто мене оточує. Значно важливішими для мене є їхні людські риси. Гендерної нерівності в Україні взагалі не існує. У нас в армії служить та працює 50 тисяч жінок! Хіба це не чудовий приклад реальної рівності чоловічої та жіночої статі в нашій країні?..

Не було жодних проблем! Ну не було!

Проблеми почалися порівняно недавно, років десять тому, коли з'явилися ті, хто почав волати про проблеми... Будь-яким суспільством дуже легко маніпулювати.

Власне, так починаються війни, які в усі часи для певної категорії людства є всього-на-всього бізнесом.

Тому сьогоднішній парад - це просто бізнес, і нічого, окрім бізнесу...»

Розмаїття думок щодо проведеного гей-параду значне. Кипіння пристрастей шалене.

Не деталізую це лише тому, що проблема заслуговує окремого розгляду, хоча я вже в нашій газеті писав про це.

Проблема в іншому. Парад - це щось урочисте, святкове.

Парад нагород, коли ледь не кожен тиждень публікуються списки тих, кого нагороджують до свята чи з іншого приводу, постійно триває в Україні, і поки що цьому не видно закінчення.

Складається враження, що парадом нагороджень прикривають непарадний стан справ в Україні без переконливих спроб його покращити в буденному робочому режимі.

А щодо гей-параду, то найбільш виважені українці ставлять питання так: існують особи з нетрадиційною орієнтацією, і це - їхня особиста справа за дверима їхніх осель.

Суспільство також повинно вирішувати їхні проблеми.

Але не ціною постійного виклику стосовно тих, хто сповідує класичну орієнтацію, виступає за сім'ю за формулою «чоловік-жінка-діти». Не ціною нехтування традиційною народною мораллю і не ціною вербування дітей і молоді в свої лави.

P. S.

Рівноправ'я - це ж взаємність, чи не так? Тож представники класичної сексуальної орієнтації теж мають право вимагати, щоб розфарбовані особи не тицяли розв'язно і вульгарно їм в обличчя своєю нетрадиційною орієнтацією, а поводилися виховано, стримано, гідно, не ображаючи ні етичні, ні естетичні засади суспільної думки і моралі?

Тоді й несприйняття багатьох значно зменшиться, коли вони побачать перед собою виховану особу зі стриманою поведінкою і нормальним зовнішнім виглядом.

Якщо це консервативний погляд на проблему, що ж - здорова консервативність уміє зберігати основи...