Як Балчун та його поляки підставились, підписавши листи на захист метизної «дельти» у розмірі 11 мільйонів гривень.

Якщо би ми писали дисертацію на тему: «Не буває абсолютної зради й абсолютної перемоги», то для ілюстративного матеріалу взяли би «Укрзалізницю».

Бо навіть одного тендерного випадку вистачить, аби вгамувати адептів обох конкуруючих таборів.

Якщо в цифрах, то формула виглядає так: спершу була тендерна ціна 130 мільйонів, потім стала 110. А ще згодом впала до 90 і на цьому зупинилась. Проблема лише в тому, що можна було довести ціну до 80, однак не склалось. Отакий ось мікс.

А тепер - деталі.

Володимир Кашпоров

Після Майдану нові керманичі у владі перехопили потоки по багатьох напрямках, де попередники розкрадали мільярди. Однією з таких годівничок було постачання метизів (болтів та гайок для скріплення колії) на «Укрзалізницю». В Україні їх виготовляє Дружківський метизний завод, у Росії - незабанені українськими санкціями меткомбінати на зразок «Северстали». Дружківський завод на підряди майже не потрапляв, бо занадто багатьом людям було вигідно, аби постачальником була якась «прокладка». З реальним виробником «дельту» пиляти складніше.

Після Майдану на метизи зайшла фірма «Інком» зі спаринг-партнером «Хануман». Кілька років ці фірми пиляли сотні мільйонів, аж доки не з'явилось НАБУ і не почались перші арешти на «Укрзалізниці». Саме по метизній справі детективи півроку тому арештували екс-директора «Укрзалізничпостачу» та ще кількох клерків УЗ та «бізнесменів», і справа вже пішла до суду.

Однак, навіть така приємна подробиця, як кримінальна справа від НАБУ, ще не лякала залізничників. У квітні 2016-го філія «Центр забезпечення виробництва» традиційно вела до розпилу на метизах очікувану суму 130 млн. грн.

Однак, спокійному розвиткові почали заважати.

Спочатку ТОВ «Завод Укрзалізничбуд» запропонувало залізничникам розвести болти (для клемних та рейкових скріплень) по лотах. Оскільки тоді з'явиться конкуренція, і буде вам щастя. Розмір щастя можна оцінити з листа фірми на «Укрзалізницю», в якому «Укрзалізничбуд» вказав ціну своєї продукції, яку б він визначив у випадку розбиття тендера на два лоти - 43 мільйони гривень. Саме стільки могла б заощадити УЗ на цих болтах на той момент. Однак, залізничники вирішили, що болти та шайби для різних видів скріплень не можна розбивати на різні лоти, бо це загрожує комплексності постачання.

Відтак, «Укрзалізничбуд» відпав, але на запах крові (у вигляді кримінальних проваджень НАБУ) примчали інші акули. Точніше, ще мальки, бо тоді ТОВ «Максмед», яке вписалося в тендер «УЗ», ще було нікому невідомою конторою відомого донецького юриста Володимира Кашпорова, співзасновника організації «Патріотичний рух молодих юристів Донбасу».

Отже, «Максмед Інтернешнл» подало заявку з ціною 110 млн. грн. і показало довідку, що постачатиме теж дружківські болти. Тобто, порівняно з очікуваною ціною - 130 млн. грн. - теж досить приємна знижка, хоч і не така радикальна, як у «Укрзалізничбуду». Однак, навіть така мінімальна економія не збуджувала залізничників. І вони оперативно перепитали у Дружківського заводу, чи чув він таку ТОВку. Звиклий до всього завод відповів, що для цього тендера повноваження щодо офіційного представництва інтересів виробника він надав лише «Хануману» та «Інкому».

(Також дружківці заявили, що не давали повноважень ні «Максмеду», ні фірмі «Укрземлебуд 2010» - четвертому учасникові того тендера. Однак, ця контора за наявними даними входила до того ж угрупування, що і «Інком», і мала створювати лише видимість конкуренції, тому акцентувати увагу на ній не варто).

Тож залізничники отримали привід забанити «Максмед» і наприкінці травня це й зробили. Таким чином вони вже двічі відмовились від дій на користь економії коштів (першою могла би бути розбивка на лоти).

Результат тендера - цілком прогнозований: акцепт «Ханумана» з ціною, що лише на 0,7% відрізнялась від очікуваної вартості 130 млн. грн.

У травні 2016 року ТОВ «Максмед» вперше показало зуби, оскарживши в АМКУ рішення про акцепт «Ханумана».

На той же період припадає початок більш-менш активної роботи НАБУ та САП, що, зрештою, завершилась розгромом угрупування «Хануман»-«Інком» такого собі бізнесмена середньої руки Олексія Біленького.

АМКУ взяло скаргу до розгляду і, не призупиняючи сам тендер, аж у липні винесла вердикт на користь «Максмеда»: «скасувати всі рішення, прийняті після розкриття пропозицій конкурсних торгів».

Звичайною мовою це означає наступне. Залізничники мають повернутись у стан на момент розкриття пропозицій і подивитись на старі пропозиції новими очима. Але біда в тому, що АМКУ не призупиняв тендерну процедуру на період оскарження. І весь цей час - із травня до липня - спливали різні терміни. Зокрема, і 30-денний термін укладання угоди за акцептованою пропозицією «Ханумана».

Тож від гріха подалі залізничники 14 липня вирішили взагалі скасувати тендер, бо «неможливо усунути порушення, що виникли через порушення законодавства».

І тут «Максмед» показало вже не зуби, а оскал. Фірма вдруге пішла до АМКУ з новою вимогою - скасувати анулювання тендера - і все-таки відкотити торги у стан розкриття пропозицій.

АМКУ знову пішов назустріч «Максмеду», повністю задовольнивши його бажання. Але знову не призупинив тендер на період розгляду - а це вже 17 серпня.

Щоб залізничники цього разу не з'їжджали на терміни, які сплили, «Максмед» підстрахувався довідкою Інституту держави і права ім. Корецького НАНУ. Державні правники пояснили, що розгляд скарги в АМКУ сам по собі призупиняє тендерні терміни, тому антимонопольники можуть і не писати окремі слова про призупинення тендерної процедури.

(Для вічності та дискусії зазначимо 8 статтю Закону «Про здійснення державних закупівель», у якій сказано: «Подання скарги не призупиняє процедуру закупівлі, за винятком випадку, коли орган оскарження приймає рішення про призупинення процедури закупівлі. Орган оскарження має право за власною ініціативою або за заявою суб'єкта оскарження прийняти рішення про призупинення процедури закупівлі на термін до винесення рішення за скаргою, рішення про припинення розгляду скарги або рішення про залишення скарги без розгляду»).

 

Але на залізниці знову не задовольнили «Максмед». Річ у тім, що на той час НАБУ вже активно розробляло тендерників та завгоспів «Укрзалізниці». І детективи повністю вилучили оригінальну документацію тендера. Тобто, навіть якщо дуже захотіти, то залізничники не могли б виконати рішення АМКУ про новий розгляд первісних документів, бо їх у залізничників уже просто не було. І про це залізничники повідомляли АМКУ.

І у цьому місці ТОВ «Максмед» показало, що це не просто якісь юридичні тролі, а власники дуже крутого даху.

2 листопада АМКУ втретє зобов'язав відкотити торги у момент розкриття пропозицій, оцінити їх заново і визначити найбільш економічно вигідну. А щоб залізничники не вислизнули, АМКУ пішов ще далі - надав тендерному комітету ЦЗВ копії тих копій тендерних документів, які отримав під час попередніх розглядів скарг «Максмеду». І все для того, щоб залізничники подивились на ксерокопії ксерокопій і побачили, що 110 мільйонів «Максмеду» - це вигідніше, ніж 129 мільйонів «Хануману».

Але біда в тім, що мало який тендерник в Україні наважиться проводити оцінку ксерокопій, зроблених із ксерокопій конкурсної пропозиції. Тільки оригінали документів.

Більше того. Кожен тендерник України знає, що акцептувати пропозицію, в якій уже є протерміновані довідки - це прямий шлях до проблем. Протермінована банківська гарантія - це прямий шлях до порушення законодавства. А термін дії банківської гарантії всіх учасників торгів закінчився ще у серпні, тобто, ще за два місяці до третього оскарження в АМКУ.

І так само вже два місяці були недійсні самі тендерні пропозиції. У них теж є термін придатності - 120 діб.

Однак, відсутність оригіналів документів, швах з банківськими гарантіями та вже фактичні арешти тендерників не зупинили залізничників. І вони 15 листопада таки підписали з «Максмедом» договір ціною 110 млн. грн.

Оскаржувати в АМКУ все це було вже нікому, бо НАБУ проводило арешти вже і у кублі «Ханумана»-«Інкому».

Проблему з нейтралізацією балачок вирішили вирішувати ще одним зниженням ціни. Вже у грудні додатковою угодою ЦЗВ і «Максмед» знизили ціну метизів зі 110 до 91 млн. грн. Однак про свій ґешефт вони не забули. У розпорядженні «Наших грошей» є прайс-лист Дружківського заводу того періоду. Згідно з ним, вартість необхідної «Укрзалізниці» партії болтів тоді би становила не 91, а 80 мільйонів гривень. Тобто, «Максмед» отримав таки 11 мільйонів гривень за перенесення папірців з кабінету в кабінет. Бо самі болти, зрештою, як їхали зі складів у Дружківці на склади залізниці, так і їхали. Лише гроші за болти змінили траєкторію. Ну і «дельта» зменшилась. Але впала зовсім не до нуля.

Зазначимо ще один пікантний нюанс. Доповідну записку першому віце-прем'єру Кубіву та відповідь на запит нардепу Купрію по цій справі підписали не якісь досвідчені українці з правління «Укрзалізниці». Всі виправдання оборудки підписували поляки, які, зі зрозумілих причин, значно гірше знають українське законодавство - керівник «УЗ» Войцех Балчун (лист із підписом) та члени правління Іренеуш Василевський і Ремігіуш Пашкевич (лист із підписами).

Ми поки що лишаємо за кулісами теперішніх власників «Максмед Інтернешнл», бо більш важливим є інше. Ось провела би «УЗ» тендер так, щоби була реальна конкуренція виробників (способів для цього є безліч), то і гроші би зекономила, і метизи вже купила б, і АМКУ не напружувала, і з правоохоронними органами проблем було би менше. Але, виявляється, їй так не цікаво. Аж дивуємось - чому?

Автор: Юрій Ніколов

Джерело: «Наші гроші»