Львівський театр ляльок - це щороку понад 600 вистав, близько 60 тисяч глядачів з України та з-за кордону, іменитий та молодий акторський склад та бейбі-театр - у найближчому майбутньому.

На початку березня новою очільницею театру призначили Уляну Мороз, яка тривалий час працювала в Львівському обласному академічному музично-драматичному театрі імені Юрія Дрогобича, організувала «Мистецький простір» та режисерувала фестиваль «Ту Стань».

Працівники театру розповіли про найбільші досягнення лялькарів за майже сімдесятирічну історію, а також про зміни, які принесла нова керівниця.

Із 1945 року Ляльковий театр був самодіяльним. Через рік учениця Леся Курбаса Антоніна Мацкевич зібрала перший колектив із працівників Будинку народної творчості, у будівлі якого й до сьогодні працює заклад, та об'єднала окремі вистави у театр. Антоніна Мацкевич працювала разом зі своїм чоловіком Сергієм Стешенком, який згодом створив ескізи декорацій і ляльок до багатьох вистав.

З 1948 року керівниця театру виставою «Лихо від ніжного серця» започатковує дорослий репертуар. Згодом будуть поставлені відомі львівському глядачеві «Ніч під Різдво», «Мадемуазель Нітуш», «Лівша», «Чортів млин». Репертуар розширили постановками українських народних казок, казок народів світу, класичної та сучасної драматургії.

Майже сорок років театром керував Ярослав Синиця. За його очільництва поставили більше, ніж сто вистав, театр брав участь у міжнародних фестивалях, а найвіддаленіші містечка та села області змогли побачити виїзні лялькові вистави.

У травні 1996 року, до 50-річчя театру, започаткували фестиваль «Золотий Телесик». Назву обрали не випадково, адже цей спектакль відкрив перший театральний сезон Львівського академічного обласного театру ляльок. Захід традиційно проводять раз на два роки. Він триває чотири дні та об'єднує театральних митців з України та інших країн, зокрема, Польщі, Білорусі, Росії, Словаччини та Угорщини.

У 2015 році започаткували щоденний показ вистав на стаціонарі: театр працює щодня, окрім понеділка, оскільки цей день тижня - вихідний у всіх театрах.

У серпні минулого року Ярослав Синиця помер, і Львівський театр ляльок майже півроку залишався без офіційного очільника. На початку березня цього року за відкритим конкурсом Львівська обласна рада призначила новим директором Уляну Мороз, яка має великий театральний та фестивальний досвід. Поки що нова керівниця лише формує свою концепцію, але не поспішає шукати кошти на її реалізацію, бо, за її словами, спершу треба зібрати хорошу команду - головного художника та режисера. Проте вона розповідає, що серед нововведень буде бейбі-театр для наймолодших дітей від одного року, постановка вистав про актуальні сучасні теми, за творами Чехова та Шекспіра для підлітків.

Щороку до репертуару додають декілька нових вистав. З останніх найвдалішою працівники театру вважають «Садок вишневий коло хати» (режисер Сергій Брижань), яку з 2014 року почали ставити спеціально до Шевченківських днів. Але, починаючи з цього року, її планують показувати хоча б раз на місяць, оскільки вона отримала багато схвальних відгуків від аудиторії.

«Театральний сезон відкриваємо 24 серпня виставою «Івасик Телесик», яка вже стала символом нашого театру, - ділиться думками актриса та провідний майстер сцени Христина Гаврилюк, - Також до нового сезону готуємо дві-три нові вистави. З аудиторією проблем не маємо, в неділю та на канікули зала переповнена. Одна група акторів працює на стаціонарних виставах, інша - на виїзних у садочках і школах. Наразі у нас великий дефіцит акторів-хлопців. Раніше ми співпрацювали з Львівським національними університетом імені Івана Франка, з факультетом культури і мистецтв: студенти на базі нашого театру навчалися акторської майстерності. Після цього до нас прийшли працювати твоє молодих акторів. Проте, не всім вдається грати ляльками: їм складно перевтілитися, вони грають мімікою, жестами, а нам потрібно, щоб актора не було видно, а щоб образ переходив через ляльку».

Слава Курилко працює артисткою у театрі з 1972 року, каже, що актор має так володіти лялькою, щоб глядач не бачив самого актора: «Глядач дивиться на ляльку і не бачить актора».

Її колега Роман Бабала у театрі - з 1966, відіграв майже вісімдесят ролей у двохсот виставах. «Найбільше запам'ятав роботу з режисером Сергієм Єфремовим над виставою «Дикі лебеді». Вона багато разів модернізувалася, перероблялася, але ніхто інший не може поставити її так професійно, як це робив Сергій Єфремов, тому зараз ми її не граємо», - каже Роман Бабала.

Серед інших провідних акторів театру - Світлана Кабанова, яка має понад п'ятдесятирічний досвід роботи на сцені, В'ячеслав Курилко, Мар'яна Бовцайло, Людмила Грядова, Роман Лесько, Олена Сєрова-Бондар та інші.

Художній цех - тут народжуються та отримують друге життя головні артисти театру - ляльки. Майстер Олександр - художник вистав, наразі працює над зовсім новими, ще не розписаними ляльками для вистави «Фарбований лис». «Простіше конструювати, коли багато ляльок одразу. Спочатку напилюю заготовки, потім збираю, наприкінці - розпис», - розповідає Олександр і продовжує витесувати нові деталі майбутніх ляльок. Він каже, що, в середньому, на одну звичайну ляльку витрачає тиждень.

Усі ляльки зберігаються на складі у спеціальних упаковках з підписами і назвою вистави.

Найближчим часом хочуть зробити музей, де будуть представлені старі та зношені «актори», адже експонатів назбиралося чимало.

«Уже майже готові костюми на нову виставу «Золоторогий олень», для мене поки що це - найбільш особлива робота», - розповідає майстриня швейного відділу Надія. Уже дев'ять років вона - головний кутюр'є ляльок і акторів. Каже, що любить працювати одна, тоді всю роботу закінчує вчасно. Елементи сценічного одягу зберігає в мішечках - костюми, прикраси, головні убори - окремо.

«Якщо є чотири костюми, то я роблю всі чотири одразу, але поетапно. Одночасно відбуваються й примірки», - ділиться деталями роботи пані Надія.

Автор: Вікторія Ейсмунт

Джерело: ІА ЗІК