І дощ, і сніг, і щастя, і журба -
Все буде ще не раз в житті людини,
І тільки випускний, і цей святковий
зал
У кожного із нас один-єдиний!
Хвилювання
охоплювало всіх - і батьків, і випускників, і вчителів - адже ще ніби нещодавно
тільки до школи у передшкілля чи перший клас вели за руку цих уже таких дорослих
десятикласників! А сьогодні свято для них, останнє свято у школі українознавства
ім. Андрея Шептицького при парафії св. Йосипа Обручника в Чикаго. Молебень у церкві,
напутні слова отця Миколи Бурядника, побажання йти по житті з Богом у душі та під
опікою Матері Божої... І далі вся увага лише на них - урочистий вхід під вишитими
рушниками, які тримали батьки, яскраво освітлена та святково декорована сцена -
і вони у центрі уваги:
Шкільні роки
так швидко пролетіли,
Їх журавлі
за обрій понесли.
Я пам'ятаю:
айстри пломеніли,
Як вперше
в школу з квітами прийшли.
Діана
Грушка, Юля Гураль, Марія Дилин, Дарина Любчик, Анастасія Матушак, Ілля Сов'як,
Наталя Сютик, Анастасія Тиха - восьмеро найстійкіших, найнаполегливіших, найстаранніших,
уже за п'ять років навіть рідних моїх учнів, адже саме так, певно, може сказати
кожен класний керівник, а я не є винятком. Вітали їх і вони вітали: учні 1-9 класів
нагадали, якими ще не так давно були сьогоднішні гонорові винуватці свята; дитсадочок,
прощаючись зі своє вихователькою п. Марією Урбан, теж дав можливість випускникам
побачити себе у ніби вже й далекому минулому:
Там десь
далеко за туманами
Той дивний
і прекрасний час,
Коли ви з
татами і з мамами
Прийшли до
школи в перший клас...
Попрощались учні четвертого
класу зі своєю першою вчителькою - п. Оксаною - вона була їм неначе мама всі ці
чотири роки - і для неї прозвучали і вірші, і пісня!
Подякували
й випускники всім вчителям школи українознавства, а насамперед тим, хто був з ними
останніх п'ять років щосуботи - отцю Володимирові Кушніру за уроки релігії, п. Любі
Ткачик - за подорож у світ географії та знайомство з культурою України, п. Галині
Кобасі - за пізнання української літератури, п. Ніні Данилюк - за незбагненний світ
історії України, п. Лесі Плугатор - за вивчення мови української:
Така вже
доля, вчителю, твоя, -
Зустрітись,
аби знову попрощатись,
І з серця
в серце перелить добро
І вчителем
навіки залишатись!
Щодня, щохвилини
за успіхами у навчанні стежили добрі материні очі, а у скрутних ситуаціях допомагали
мудрі татові поради - ну як тут не подякувати найближчим та найріднішим людям:
Спасибі батькам
за щирість і ласку,
доброту і
щедрість, за зоряну казку,
За витримку
вашу і батьківське слово,
Спасибі за
те, що водили до школи.
Пані Олександра
Матушак звернулася до десятикласників з найтеплішими словами від батьків та подарувала
пісню, яка думками понесла всіх до рідної України. А далі закружляв батьків і випускників
прощальний вальс - і кожен із присутніх полинув у свій далекий випускний...
Вітали випускників і представники
Кредитової Спілки «Самопоміч», які і школі українознавства вручили дарунок, і отець
Володимир Кушнір, і директор школи п. Світлана Фаріон - тож нехай усі слова, сказані
від щирого серця, залишаться у серцях вже ніби й дорослих, але насправді ще дітей
- десятикласників:
Сонце в небі
для вас іскриться,
І останній
скінчивсь урок...
Хай на пам'ять
вам залишиться
Символічний
малий дзвінок!
А іще незабудки-квіти!
Рідну школу
хіба ж забуть?
Хай щастить
у житті вам, діти,
До побачення!
У добру
путь!