Ісус привів своїх учнів «аж до Вифанії, знявши руки свої, благословив їх. А як благословляв їх, віддалився від них і почав возноситись на небо» (Єв. від Луки). ... «і хмара Його взяла з-перед очей їхніх. І як вони дивилися пильно на небо ... два мужі стали коло них у білому одязі і сказали: «Мужі галілейські! Чого стоїте, дивлячись на небо? Оцей Ісус, Який від вас був узятий на небо, так само прийде, як Його ви бачили, коли возносився на небо» («Дії Апостолів»).

Звершивши земну місію спасіння людства, Він повернувся туди, звідки прийшов, через народження від Духа Святого і Діви Марії. А як Єдинородний Син Божий, Він народився (а не сотворений, як ангели - служебні духи) від Отця ще перед віками, пише у своєму листі до євреїв св. ап. Павло.

Отже, Ісуса народження позачасове, відвічне. А на землі Він прийняв людське тіло, тому й називав Себе іноді Сином Людським. У Ньому була повнота Божества поєднана з повнотою людської природи. В ній Христос і вознісся на небо. В часі своєї промови перед синедріоном Його бачив там у небі архідиякон Стефан. У книзі «Дії Апостолів» так про це написано: «(Стефан же), сповнений Духа Святого, дивлячись у небо, побачив славу Божу й Ісуса, Який стояв по правиці Бога, і мовив: «Ось бачу відкрите небо і Сина Людського, Який стоїть по правиці Бога». А коли юдеї каменували Стефана, він молився: «Господи Ісусе, прийми дух мій (а не тіло - о. М. М.)!.. Господи, не постав їм цього за гріх!»

А в якому образі Стефан бачив Ісуса: фізичного людського тіла, в якому був на землі, чи в образі другої іпостасі Пресвятої Тройці - Сина Божого? Щось незбагненне, незрозуміле і непоясниме. Наша обмежена уява нічого про це не в силі і не в змозі сказати. «Бог - Дух», - сказав Христос. Якими не земними, не фізичними і не матеріальними рисами чи категоріями можна описати цю духовну природу Творця? Жодними! Та найважливіше про себе Господь нам відкрив, що Він - всемилостивий, довготерпеливий, всепрощаючий! Він - найбільше Добро і найбільша Любов! З цієї любові Отець Небесний прислав на землю Свого Єдинородного Сина, щоби врятувати людей від вічної смерті. Задля цього у визначений Отцем час Христос знову повернеться на землю. Та, без жодного сумніву, час Його близького приходу уже настав, бо більшість прикмет, які відкрив нам Ісус, сповнюються на наших очах. Скажімо, чи мислимо було би хоч 25 і більше років тому уявити, що бридкі, огидні, протиприродні і Богу противні гріхи можуть бути прийняті і затверджені державними законами в розвинутих країнах Західного світу? І при тому, це зло шалено мусується і пропагується як у всьому інформаційному просторі світу, так і відкрито на площах міст. То на яке краще майбутнє може сподіватися людство, окрім долі за Божою карою до тла спалених вогнем з неба міст Содом і Гоморра разом з усіма мешканцями, крім кількох праведників? З цього випливає незаперечна істина: де зло бере верх над добром, там втручається Господь і це зло повністю нищить. Власне, так у воді і було погублене все людство в час Ноєвого потопу, крім сім'ї цього праведника.

А хто сьогодні не бачить і не усвідомлює, як гріх опановує всім людством? І хто з цього приводу б'є на сполох і як проти цього бореться?

Ще у 2012 році, 24-го травня, до зібрання італійської єпископської конференції Папа Бенедикт VXI у своїй промові констатував: «Сьогодні Бога викреслено зі суспільного життя, зробили Його страшним незнайомцем, що стало основою духовного та морального занепаду Європи». Такий самий занепад і в Америці. А де немає Бога, там обов'язково панує диявол і гріх, які рано чи пізно, обов'язково будуть покарані.

Якщо до цього всього додати небезпеки, які з року в рік і за кількістю, і за потужністю стрімко збільшуються і приховують у собі природні катаклізми: землетруси, цунамі, виверження вулканів і спричинені цим атмосферні забруднення, жахливі проблеми екології, зникнення з лиця землі великої кількості тваринного і рослинного світу, швидке танення льодовиків, повені і засухи, різкі зміни клімату, техногенні катастрофи, й особливо зміщення ядра землі на 250 км (а воно і далі зміщується) - то й без ядерної війни можна ствердно сказати, що ми дійсно живемо в останні часи. Такої загрози всьому людству і всьому живому на землі після Ноєвого потопу не було ніколи. І, очевидно, не сотні, а лише кілька десятків років нам ще відпущено жити на цій землі. Зрештою, нашу долю будь-якого року, місяця і дня може вирішити вогонь з неба, який впаде на землю у вигляді блукаючого астероїда, що припускають вчені.

Єдиний вихід і порятунок, і іншого немає - це всезагальне покаяння і навернення до Бога. Та чи відбудеться воно?

...«День же Господній прийде, як злодій; і тоді небо з шумом перейде, первні, розпалені, розтопляться і земля з ділами, що на ній, розпадеться... Нового ж неба й землі нової, очікуємо ми, в яких справедливість перебуває» (Посл. св. ап. Петра).

Тож, як послідовники Христа, за Його закликами готуймося щодня молитвою, постом і покаянням, не відкладаючи нічого на потім, до радісної зустрічі з нашим Спасителем, Який скоро прийде, щоби спасти нас усіх.

Автор: священик Михайло Мельник