rss
02/16/2019
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#345

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Діаспора \ Кобзарювання в новому світі Юрка Фединського

Кожна людина живе на землі, сподіваючись, чекаючи, прагнучи щастя. Ця невимірна субстанція змушує нас не сидіти на місці, а невпинно шукати щось - себе, своє покликання, краще життя, те місце на планеті, яке є рідним для нашої душі.

Хоча секрет щастя часто лежить у нас перед очима: вміти радіти тому, що посилає нам Господь, вміти тішитися кожним днем, співом кожної пташини за вікном, посмішкою кожної людини на твоєму шляху... Хтось мені заперечить: з такою філософією ми нічого в житті не досягнемо, не заробимо гроші, не збудуємо кар'єру. Але ні гроші, ні кар'єра не замінять нікому щастя, якщо вони будуть кінцевою метою, самоціллю. Якщо ми заради них розминемося зі своїм істинним призначенням у житті...

Всі ці роздуми про щастя навіяла мені зустріч з дуже особливою людиною - новітнім кобзарем Юрієм Фединським, який нещодавно відвідав з лекціями наші околиці Детройта і, зокрема, «Рідну школу» українознавства в Детройті. Ця людина випромінює щастя. В ній відчувається така внутрішня радість, що, здається, вона світиться зсередини.

Історія Юрія Фединського здасться багатьом дивною, адже, народившись у США, вирісши в достатку, закінчивши навчання в Університеті, він покинув спокійне, налагоджене життя і поїхав у невідому йому на той час Україну, не знаючи навіть української мови. Поїхав, бо відчув, що саме там, на далекій незвіданій землі його предків, можливо, він знайде своє призначення і своє щастя. Поїхав, зачарований струнами бандури. Почувши в юності цей давній український музичний інструмент, пан Юрій настільки захопився ним, що не лише навчився на ньому грати, але й, дослідивши історію козацької бандури та кобзи, зумів відновити і власноруч виготовити їх у тому первісному вигляді, який намагалася знищити, стерти з лиця землі радянська імперська система.

Та бандура, яку звикли бачити українці протягом останніх десятиріч - це важкий громіздкий інструмент, з яким, безумовно, не могли подорожувати кобзарі чи бандуристи. Якщо ви пригадуєте історію українських кобзарів, то їх називали співцями правди. Ці мандрівні артисти ходили від хати до хати, від села до села і несли слово Правди. Вони були тогочасними радіо, телебаченням і навіть Інтернетом. Більше того, вони були співочим літописом нашої нелегкої історії. Вони були Пам'яттю нашого народу, а отже, неприйнятним для радянської системи елементом української нації та народу, саме існування якої намагалися впродовж сторіч заперечити наші північно-східні поневолювачі, знищуючи нашу мову, культуру, давні традиції.

Повертаючись до історії пана Юрія, слід зазначити, що, відшукавши в музеях зображення і креслення старовинної бандури, він, радячись з багатьма майстрами подібних інструментів у різних країнах, зумів після багатьох років та невдалих спроб створити сучасну реконструкцію давніх козацьких інструментів - бандури, кобзи та їхнього родича - торбана. Переїхавши зі США в Україну в далекому вже 1998 році, він деякий час жив у Києві. Але, незважаючи на насиченість культурного життя столиці, не відчув Київ «своїм» містом. Пан Юрій шукав справжні автентичні джерела української музичної культури. Знайомство з одним з таких народних джерел - полтавським ансамблем «Древо» - привело майстра на Полтавщину, в село Крячківка, де він оселився з дружиною, купивши тут невелику хату.

Title Title 
 Гра на торбані Розповідь про Україну

 

Роздумуючи про пана Юрія, я пригадую історію місіонерів, які їхали з цивілізованих країн у далекі невідомі землі. Вони свідомо терпіли всі труднощі, вірячи, що саме таким є їхнє призначення.

Пан Юрій вірить, що він знайшов своє місце на Землі. Що саме в Україні є його місія. Він створює у Крячківці майстерню народних інструментів, а також кобзарський цех, проводить тут літний кобзарський табір та навчає майструванню та музикуванню на вересаївській кобзі, кобзарській бандурі, панській бандурі, мамаївській кобзі, лірі, торбані та гуслях. Там проводиться фестиваль «Древо роду кобзарського». Він проводив експедиції по Україні та за кордоном у пошуках архаїчних інструментів, створюючи архів. Гастролював по Україні і сам, і з різними ансамблями.

Зокрема, співпрацював з українським гуртом «Гайдамаки». Він є засновником київського ансамблю «Карпатіяни» (разом з Валерієм Гладунцем), «Run Through the Jungle» та музичним колективом «Хорея козацька» (разом з Тарасом Компаніченком). З 2010 р. пан Юрій є солістом гурту «Древо», який співає в автентичній українській співочій манері.

Послідовно і впевнено Юрко Фединський відроджує чудову давню музичну культуру в Україні. Однак, він пам'ятає також про країну, де народився - США, і про ту частинку України, що живе далеко за океаном. Саме тому пан Юрій вирішив втілити свій новий проект - «Кобзарювання в новому світі». Впродовж трьох місяців майстер їздить просторами північноамериканського континенту, відвідуючи одну за одною всі українські громади, подібно як колись ходили від села до села кобзарі. Він намагається відвідати кожну українську школу - щоденну чи суботню, кожну українську спільноту у США та Канаді, кожен український музей. Він співає для нас, українців, давні козацькі думи, показує унікальні музичні інструменти - стародавню бандуру, кобзу та торбан, грає на них, торкаючись до струн нашої душі.

Title Title 
 Юрій Фединський та його шанувальник,
Ралф Несторович, учень 8 класу
 Фединський серед дітвори

 

Я спостерігала, з якою цікавістю дивились на пана Юрія наші учні. Вони були захоплені інструментами, які він сам змайстрував і на яких творив чарівні мелодії, вони ловили кожне його слово, яке неприховано випромінювало любов до України, країни, в якій він навіть не народився. Його життя слугує нашим школярам прикладом відданості, цікавості до історичного минулого України, стане яскравим зразком творчості, народних звичаїв, традицій української нації.

Після лекції пана Юрія та знайомства з ним у мене залишилися незабутні враження. Особливо вразили його слова про війну на сході України. Він сказав, що найважливіше в цій боротьбі, щоб наші вояки боролися не з ненависті до ворога, а з любові до рідної землі! Вперше я усвідомила, що це - єдино правильний мотив для кожного християнина у цій підступній жахливій війні.

Я щиро дякую панові Юрію за його життєву позицію, за його місіонерство і новітнє кобзарювання, за ту сподвижницьку працю, яку він робить для всіх українців - як в Україні, так і тут, у діаспорі.

 

Детальніше про пана Юрія можна прочитати тут: http://uk.wikipedia.org/wiki/Фединський_Юрій_(музикант) .

Автор: Оксана Заваденко,
вчитель народознавства,
школа українознавства,
 м. Детройт

Євгеній Семенов: «Українська громада в ОАЕ об’єднується, не чекаючи жодних офіційних статусів чи закликів, і це – головне!»

Беатріче Белявців: «Литва потребує українських будівельників і медиків»

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com