Елемент бойової підготовки № 6

Короткочасна зупинка/оцінка ситуації

Інколи патруль повинен зупинитися і, як кажуть, «понюхати троянди». Є багато причин, чому патруль може зупинитися на хвилину чи навіть годину. Можливо, має уточнити своє місцерозташування на карті чи звіритися з GPS. Можливо, патруль пройшов певний відрізок свого маршруту і треба прислухатись та звикнути до нового середовища. Можливо, у деяких бійців патруля впало обладнання, яке слід закріпити. Або ж йому просто потрібен відпочинок. Можливі причини є занадто численними, щоб їх усіх перераховувати. Але наявність визначеної зупинки має важливе значення для забезпечення контролю місцевості. Патруль зупинився. Бійці будуть оборонятися в позиції лежачи протягом кількох хвилин.

Короткочасна зупинка
Ця процедура призначена для встановлення периметру безпеки для патруля від нападу противника. Для цього бійці займають кругову оборону по периметру у формі видовженого овалу («сигари»). Цей підхід використовують при кожній зупинці. Насправді бійці патруля постійно оглядають свої сектори вогню протягом усього часу бойового виходу, незалежно від того, чи вони зупинились, чи рухаються. Єдиний випадок, коли можна порушити процедуру зупинки – якщо жестом дають наказ «Замри».

Порядок виконання процедури
Після отримання сигналу «Стоп» бійці стають на коліно і займають позицію, яка дозволяє контролювати приписані їм сектори вогню. Ці конкретні сектори обстрілу призначають наступним чином:
● Передовий боєць продовжує спостереження вперед за маршрутом – позиція «на 12 годині».
● Замикаючий повертається у протилежному напрямку – позиція «на 6 годині».
● Решта бійців повертаються через одного направо і наліво, тож бійці, які дивляться вправо, контролюють позиції від «1» до «5» години, а ті, що дивляться вліво – від «7» до «11».
При зупинках, триваліших, ніж 3 хвилини, всі бійці, крім передового і замикаючого, роблять 3 кроки назовні від початкової позиції. У більшості випадків при зупинці члени патруля стають навколішки.
Вони намагатимуться зайняти позицію з інтервалом, який підтримували під час переходу, але шукатимуть укриття за великими стовбурами дерев, камінням, купами землі

	У більшості випадків при зупинці члени патруля стають навколішки

або в канавах і ямах. З висоти пташиного польоту оборонний периметр щойно набув «сигароподібної форми».
Інтервали можуть стати трохи нерегулярними, але це не буде суттєво впливати на безпеку позиції, якщо боєць зберігає контакт зі сусідами зліва і справа, а також з бійцем, що розташований позаду нього. Передовий та замикаючий залишаються на початкових позиціях, але можуть також шукати укриття.
Якщо зупинка триває довше, ніж 5 хвилин, кожен боєць повинен опустити свій наплічник та зайняти позицію лежачи, обличчям до свого сектора обстрілу. Командир, зазвичай, буде на позиції в середині периметра оборони, хоча він, за потреби, може вільно пересуватися периметром.
Іноді короткотермінова зупинка стає довготривалою або навіть перетворюється на імпровізований ПЗП. У таких випадках командир патруля повідомить про це командирам груп, які, за необхідністю, або зменшать, або розширять оборонну позицію, фізично переміщуючи членів своєї групи. Сектори обстрілу стають більш конкретними, коли командир приходить до кожної позиції і дає кожному членові патруля ліву та праву TRP призначеного сектора обстрілу.

Зупинка для оцінки ситуації
Зупинка для оцінки ситуації – це короткотермінова зупинка з дуже особливою метою... пристосуватися до нового середовища, слухаючи звуки та спостерігаючи за середовищем навколо патруля. Жорсткий периметр безпеки встановлюють, коли зупинка затягується.

Порядок виконання процедури

Командир патруля обходить усіх бійців за годинниковою стрілкою

Зупинка для оцінки ситуації відбувається у такий самий спосіб, як і короткотермінова зупинка. Тільки-но командир патруля попередив бійців, що ця зупинка буде використана для оцінки ситуації, члени патруля одразу роблять два-три кроки назовні, шукаючи якесь укриття. Кожен член патруля спостерігає за своїм сектором вогню, але не залягає, а сидить на землі кілька секунд, щоб оцінити ситуацію. Вони скидають наплічники і знімають головні убори та шоломи. Випивають ковток води і зберігають повну тишу.
Завдання полягає в тому, щоб звикнути до шумового фону нового середовища і дозволити очам призвичаїтися до нового ландшафту та рівня освітлення. З цієї причини зупинки для оцінки ситуації роблять у наступних ситуаціях:
● Патруль тільки що перетнув передній край оборони.
● Сутінки чи присмерк застають команду на виході.
● Місцевість різко змінюється, наприклад, патруль має пройти через село.

Висновки
Досвід показує, що зупинками для оцінки ситуації часто нехтують. Це різко збільшує можливість несподіваного контакту з противником. Не важко уявити наслідки раптового контакту з колоною ворожої бронетехніки. А зупинка для оцінки ситуації дозволила б вам уникнути такої проблеми.
На противагу цьому деякі підрозділи використовують короткі зупинки частіше, але досить часто правильним виконанням процедури все одно нехтують. Бійці з важкими наплічниками не хочуть ставати на коліно. Командир патруля і командири груп можуть протистояти цим тенденціям, якщо будуть наполегливими. Особистий приклад і щира зацікавленість успіхами підлеглих дуже сприяють встановленню дисципліни і підтриманню моралі. Звичайно ж, добре відпрацьовані процедури теж не завадять.

Чого ми навчилися?
У вересні 1987 року невелика група бійців з 82-ї повітрянодесантної дивізії США допомагала забезпечувати спокій на острові Пуерто-Ріко. Невеликі розвідувальні команди було вислано для збору розвіданих про групи партизан, що загрожували демократичному розвитку острова.
Розвідувальна команда тільки почала своє патрулювання, коли з’явилися ознаки того, що за ними стежать. Патруль зупинився в лісосмузі, на краю великого відкритого простору, який був домінантною ознакою ландшафту хребта, вздовж якого вони рухалися.
Відповідно до SOP, бійці патруля сиділи тихо і слухали шуми, коли несподівано кілька членів патруля почули шум від руху з лісосмуги на іншому боці хребта – на відстані не більше, ніж 10 метрів.
З кущів хтось відкрив вогонь з пістолета, випустивши кілька куль над головою солдатів. Патруль відповів вогнем з М16 і карабінів, після чого розірвав контакт.

Який висновок ми можемо зробити?
Насправді невідомо, чи патруль переслідувала пара провокаторів, яка хотіла перевірити рішучість десантників, чи то бійці потривожили фланговий пост справжньої засідки. У будь-якому випадку дисциплінованість бійців і готовність виконати процедури зупинки дозволила їм змінити обставини на свою користь. Інакше справа могла б обернутися погано для легкоозброєного патруля.

Елемент бойової підготовки № 7

Встановлення проміжного збірного пункту

Кожна місія має свою мету: чи контроль за перехрестям, рейд, захоплення полоненого, чи похід у бар. У всіх цих випадках вам знадобиться точка збору, де ви зможете оцінити стан групи, перерахувати бійців, завершити планування і вийти на позиції. Для прикладу – при поході в ресторан точкою збору буде місце паркування.
ПЗП створюють у кожному випадку, коли мова йде про бойове патрулювання. Ця частина книги розповідає про те, як вибрати позицію і правильно її організувати. Хоча, на перший погляд, завдання виглядає складним, у реальності це – рутинна процедура. Зібратися і провести фінальну підготовку навіть перед нескладною місією – досить звична практика.

Передовий збірний пункт
ПЗП – це практика встановлення кругової оборони патруля, коли він збирається разом востаннє перед виходом на позиції довкола остаточної цілі. ПЗП повинен бути прихований від спостерігачів противника (щоб дозволити узгодити плани та перевірити спорядження), і, водночас, він повинен бути досить близько від цілі патруля, щоб бійці не втрачали орієнтацію, рухаючись до цілі або відходячи.

Вимоги до ПЗП
На якій відстані від цілі слід облаштовувати ПЗП? Важко сказати, але, загалом, зрозуміло, що ви хочете приховати від противника бійців і бути впевненими, що шум, який виникне при перевірці спорядження, не видасть вас. Приблизне правило – «300 метрів або перешкода». Наявність природної перешкоди між ПЗП та ціллю суттєво знижує рівень шуму та унеможливлює візуальне виявлення патруля. На відкритій місцевості ПЗП слід розмістити на відстані 300 метрів від цілі. Для малого патруля (відділення) відстань може бути скорочена до 100 метрів. Ця відстань досить сильно залежить від того, якими є цілі патруля, і характеру підготовки.
Безпека завжди є пріоритетом будь-якої місії. Це стосується і ПЗП. Оборона має бути круговою, і рівень контролю навколишнього середовища не повинен знижуватися навіть у процесі підготовки спорядження (тобто, половина патруля повинна проводити спостереження). Боєць, який залишає позицію, зобов’язаний попередити про це, і всі бійці повинні отримати цю інформацію. Всі виходи і входи в ПЗП відбуваються у напрямку «12 години». Цей напрямок повинен також бути орієнтованим «на противника» і відповідати вектору, за яким патруль буде рухатися при виконанні завдання. Завдяки такому підходу бійці не мусять проходити через сектори вогню всіх товаришів. Це зменшує шанси вогню у своїх.

Порядок виконання процедури
На відстані приблизно 200 м від планованої точки ПЗП патруль робить коротку зупинку. Командир патруля оцінює заплановане місцерозташування ПЗП, щоб визначити, чи територія є придатною для створення ПЗП. Як правило, розвідку проводить команда з 4 осіб – командир, передовий боєць і два бійці охорони. При виході зі зони короткої зупинки командир дає APL вказівки у формі плану з 5 пунктів, щоб визначитися з тим, як саме вони будуть повертатися зі зони короткої зупинки.
Тільки-но розвідка досягла зони ПЗП і командир зрозумів, що місце, обране для ПЗП, відповідає вимогам, він залишає там кількох бійців. Завдання цієї пари – утримувати ПЗП або передати патрулю дані про захоплення ПЗП сильним підрозділом противника. Для координації дій командир залишає парі детальні інструкції і повертається до місця короткої зупинки.
Командир і передовий повертаються до патруля. Патруль продовжує рух, оскільки передовий боєць уже знайомий з маршрутом і може вести патруль до пари, яка забезпечує утримання ПЗП. Тільки-но передовий боєць вступає в контакт із бійцями пари на ПЗП, патруль робить зупинку і командир патруля забезпечує вихід патруля в ПЗП.

Метод «Колеса»
Ця процедура передбачає формування кільця з бійців завдяки використанню підходу «рухайтесь за лідером». Тільки-но коло буде сформоване, позиція бійців має бути

	Командир патруля обходить усіх бійців за годинниковою стрілкою

відкоригованою, щоб забезпечити кругову оборону і перекриття секторів обстрілу на 360°.
Порядок виконання процедури
Коли патруль встановлює контакт із парою, яка забезпечує утримання ПЗП, командир патруля йде вперед. Командир рухається за годинниковою стрілкою довкола ПЗП, замикаючий зупиняється на позиції «6 година». Командир підходить до нього, закінчивши свій обхід. Так буде встановлено периметр оборони.
Коли всі бійці патруля опиняться на своїх місцях у великому колі на однаковій відстані один від одного, командир іде в центр кола. Після цього він скеровує пару бійців з позиції «6 година» на «12 годину», внаслідок чого замикаючий боєць опиниться на позиції «6 година». Після цього командир патруля призначить кожному бійцеві позицію за укриттям і сектор обстрілу. Якщо на це не вистачає часу – це завдання можуть виконати командири груп.
Такий підхід дозволяє створити кругову оборону. Якщо патруль дуже малий, слід гарантувати, що зайнято буде позиції на «12», «6», «3» і «9».

Метод «Трикутник»
Цей метод добре підходить для великих патрулів, які можна розділити на три групи. Він вимагає певних змін у підході до організації дозорів. Замість одного дозору «на 6 годині» буде виставлено 3, спина до спини на «10», «2» і «6».
Порядок виконання процедури
Коли командир виводить основну частину патруля на з’єднання з дозором «на 6 годині», він буде супроводжувати першу групу від позиції «на 6» до позиції «на 10». Після чого він проведе першу групу від «10» до «2» і прослідкує за розміщенням кожного члена групи на прямій лінії між двома з трьох дозорів. Після цього командир патруля повертається до позиції «на 6».
На позиції «6 година» розташована друга група патруля. Командир виводить другу групу з «позиції на 6 годині» до «позиції на 10» і прослідкує за розміщенням кожного члена групи на прямій лінії між двома з трьох дозорів. Після цього командир патруля повертається до позиції «на 6».
На позиції «6 година» в цей момент перебуває третя група. Командир виводить другу групу з «позиції на 6 годині» до «позиції на 2» і прослідкує за розміщенням кожного члена групи на прямій лінії між двома з трьох дозорів. Після цього командир патруля повертається до центру позиції патруля і викликає командирів груп, аби переконатися, що вони знають місце розташування одне одного і що їм призначено сектори вогню, які закривають весь периметр оборони.
Зрозуміло, що правильне виконання такого складного маневру вимагає певної практики. Врахуйте, що може йтися про виконання маневру вночі, і необхідність практики стане очевидною. Чому кожен дозор повинен складатися з двох осіб, що лежать спина до спини? Тому що боєць, який дивиться назовні, забезпечує контроль середовища, а боєць, який дивиться всередину периметра, повинен бути провідником для командира патруля. Вночі провідник повинен мати ліхтарик з червоним фільтром, хімічне джерело світла для орієнтації. Ці світлові орієнтири дозволять командиру патруля орієнтуватися.
Метод трикутника ідеально підходить для великих патрулів, тому що в трикутному периметрі кулемети або гвинтівки розміщені на кожній із трьох вершин трикутника – на «6», «10» та «2» позиціях.
Це означає, що, незалежно від того, з якого напрямку підійде противник, два з трьох кулеметів можуть вести по ньому вогонь! Проте, для малого патруля метод цей є неприйнятним.

Метод «Захоплення з ходу»
Через значну кількість людей, які потрібні для дозорів і розвідки, невеликий патруль часто змушений захоплювати ПЗП без виконання складних маневрів, зробивши тільки одну коротку зупинку перед самим ПЗП. Внаслідок цього, якщо ПЗП захоплений силами противника, патруль повинен прийняти рішення в останній момент – дати бій або перенести ПЗП.
Порядок виконання процедури
Після досягнення позиції для ПЗП командир патруля зупиняє патруль, інформує бійців про те, що вони досягли ПЗП. Кожен боєць, за винятком передового, замикаючого і командира, розвертається вліво, вправо і робить кілька кроків вбік, щоб сформувати периметр овальної форми. Це означає, що командир опиняється в центрі патруля, передовий – на позиції «12 година», замикаючий – на позиції «6 година».
Командир патруля або командири груп переконуються, що всі бійці зайняли укриття і мають визначені сектори вогню. Як і у випадку метода «Колеса», слід гарантувати, що зайнято буде позиції на «12», «6», «3» і «9».

Пріоритетні завдання в ПЗП
Після встановлення ПЗП патруль матиме ще багато роботи. Зрештою, встановлення ПЗП не є основною метою місії. Це – лише місце, де ви можете узгодити плани і приготуватися до виконання завдання. Пріоритети роботи перераховано у списку, поданому нижче. Однак, деякі з цих дій можуть взагалі бути вилучені з переліку. ПЗП можна захопити з ходу – просто ставтеся до ситуації, наче ви робите коротку зупинку.
1 ) Безпека є першим пріоритетом. Не можна допускати, щоб більше, ніж половина бійців відволікалися від контролю за місцевістю («політика 50% підтримання безпеки») Це означає, до прикладу, що під час обідньої перерви половина патруля обідає, але друга половина уважно спостерігає за своїми секторами вогню.
2) Слід відрядити передовий дозор до цілі. Ці бійці вийдуть із ПЗП і зайдуть назад через позицію «на 12 годину», вони будуть здатні координувати свої дії з бійцями в ПЗП. Як правило, APL залишиться в ПЗП тоді, коли командир патруля, командир передового дозору і дозор будуть проводити розвідку на маршруті.
3) Все спеціальне обладнання мусить бути перевірене і приведене в готовність. Не варто сподіватися, що ви підготуєте вибухівку, протитанкові засоби чи радіообладнання безпосередньо перед ціллю. Це спричинить занадто багато шуму. Противник обов’язково виявить це. Все це мусить бути зроблено в ПЗП.
4) Плани слід фіналізувати або змінити. Передовий дозор може отримати інформацію, яка змінить всі плани. Іноді відмова спеціального обладнання може вимагати від бійців певної імпровізації, якщо вони хочуть виконати бойове завдання. В будь-якому випадку командир патруля повинен внести всі ці зміни, поки патруль перебуває в ПЗП, і поінформувати бійців.
5) Зброю слід почистити й оглянути. Це особливо важливо, якщо дорогою до ПЗП патруль зіштовхнувся з противником, або в тому випадку, коли маршрут до ПЗП пролягав через «брудну» місцевість – як, наприклад, буває у випадку переходу річки або висадки на пляжах. Однак, чистити зброю одночасно може не більше, ніж половина бійців, решта гарантують безпеку.
6) Можна поспати і поїсти. Якщо ситуація вимагає цього, слід дати бійцям можливість поїсти і поспати (відповідно до прийнятої процедури). Звичайно ж, половина бійців будуть при цьому забезпечувати охорону.

Висновки
Кожна місія має свої цілі. ПЗП – це остання зупинка перед тим, коли патруль починає виконання основного завдання. Тут патруль може зібратися, щоб оцінити стан бійців, узгодити плани або відпочити перед подальшими діями. Методика створення ПЗП залежатиме значною мірою від середовища, місії та кількості бійців патруля. Але будь-який бойовий вихід буде передбачати встановлення ПЗП. Слід завжди припускати, що ПЗП розташований близько від противника. Безпека стає надзвичайно важливою. Якщо шукати зону для встановлення ПЗП доведеться вночі або при поганій видимості, то процедуру встановлення слід відпрацювати заздалегідь, до початку місії.

Чого ми навчилися
У 1989 році, коли нині відставний старший сержант Ларрі Кейт був командиром взводу 1 роти 61 батальйону 5 піхотної дивізії армії США, американські війська проводили операцію «Nimrod Dancer», спрямовану на посилення безпеки у Панамі.
Панамські Сили Оборони (PDF) на той момент виконували команди корумпованого диктатора Мануеля Норьєги.
За кілька тижнів перед проведенням операції «Just Cause» – вторгнення військ США до Панами – PDF відкрито атакували американські війська, розташовані там для оборони Панамського Каналу. Тепер ситуація загострилася ще більше, оскільки бійці PDF атакували військовослужбовців та їхні сім’ї.
61 батальйон було розгорнуто у зоні Каналу, і взвод Кейта захопив позицію в спекотних джунглях. Бійці перебували на позиції у ротному ПЗП, навпроти особистої вілли Норьєги на іншому боці каналу. Солдати були в повній готовності, мораль була на висоті, але нерозумні правила вимагали від кулеметників не заряджати зброю до моменту, поки у них не відкриють вогонь. Це не стосувалося стрільців, але, зважаючи на близьке розташування (безпосередньо навпроти через канал) солдатів PDF, бійці нервували.
Сержант Кейт пройшов до центру ПЗП, щоб попередити командира роти про те, що правило стосовно заряджання кулеметів наражало життя бійців на ризик. Але не встиг він сказати і слова, як терміновий радіовиклик змусив його повернутися до периметру ПЗП. Кейт побіг туди і побачив бійця PDF, який був безпосередньо близько від одного з його підлеглих. Чудово розуміючи правила ведення вогню, яким підпорядковувалися американці, боєць PDF підійшов впритул під прикриттям місцевості.
Тільки після того, коли сержант Кейт побачив бійця на дуже близькій відстані, він навів свій АКМ на американця – ледь не торкаючись дулом обличчя солдата. Хоча американець обмочився, він залишився спокійним і не панікував. Боєць PDF опинився в ситуації, коли на нього «дивилися» з десяток дул М16. Солдати 61 батальйону гадали, чи буде він відкривати вогонь, що було б рівнозначно самогубству. Але боєць PDF продемонстрував чудове знання обмежень, накладених на американців. Він опустив зброю, широко посміхнувся і повернувся до своїх – знаючи, що відкритої війни ще немає й у нього не будуть стріляти.

Висновок

За винятком очевидної недоречності деяких правил, ми можемо сказати, що ПЗП був встановлений занадто близько до противника. ПЗП – це місце, де бійці можуть підготуватися поза спостереженням противника. PDF точно знали розташування ПЗП, і позиція ротного «Це – все ще навчання, не війна» могла коштувати бійцеві життя.