Останні дні тема Романа Насірова не сходить з перших шпальт газет, сайтів, екранів телевізора, стрічок новин і найактуальніших дискусій у соцмережах. Мені також довелося її коментувати і в прямому телеефірі, і по радіо, і в соцмережах.

Настав час і для перших узагальнень цієї «Насіріади».
Але без іншої топ-теми останніх днів – «Будка» – тема Насірова уявляється неповною.

Теми і темки

Уважний аналіз інформаційного поля України може виявити цікаві речі.
Якість дійсно вагомі імена, дати, річниці, важливі події, теми можуть або ледве згадуватися, або ж зовсім відійти за межі цього поля.
А якісь темки і темочки навпаки – раптом, як по команді, можуть заполонити весь інформаційний небокрай і обговорюватися з ранку до вечора, та ще й не один день.
Складається враження, що в інформаційний простір України періодично вкидають своєрідні «димові шашки», завдання яких – заволокти все інформаційним «димом», щоб не було можливості побачити та розгледіти дійсно важливі теми.
На другий день після початку подій, які будуть аналізуватися в даній статті, Роман Андрусяк написав: «Сьогодні на Facebook дві державотворчі теми: будка і Насіров.
Сьогодні, між іншим, день народження Володимира Івасюка. Того, хто ціною власного життя рухав націю до незалежності».
Гірку іронію п. Романа можна зрозуміти, і я її поділяю. Але змушений констатувати: ця справедлива репліка фактично не була почута і буквально потонула в масиві інших реплік, відгуків та постів, які останніми днями заполонили соцмережі.
Не тільки тому, що багато хто вже розучився розрізняти важливе і не важливе. Але й тому, що за темами «будка і Насіров» стояли болючі проблеми, які ятрили серця багатьох українців.

Початок березня: два стартові постріли

Другого березня розпочалася «Насіріада» – своєрідне реаліті-шоу. За яким невідривно слідкувала країна декілька днів поспіль у прямому ефірі.
Стартовим «пострілом» слугували повідомлення про те, що Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) робить обшуки в офісі голови Державної фіскальної служби України (ДФС) Романа Насірова.
Але самого п. Романа на роботі не знаходить і не може отримати від співробітників інформацію про місцеперебування шефа.
Коли протягом дня ці повідомлення почастішали, обростали подробицями і відчутно підігрівали увагу читачів, слухачів та телеглядачів вияснилося, що «пропажа» знайшлася – Романа Насірова віднайшли в урядовій клініці «Феофанія».
Наступного дня, 3 березня, широка глядацька і читацька аудиторія, уже добряче «заведена» тією фарсовою комедією, яка розігралася в стінах «Феофанії» увечері 2 березня і тривала всю ніч на третє березня (про що ми ще поговоримо), почули другий стартовий «постріл».
Під час виступу перед працівниками Харківського тракторного заводу (ХТЗ) Петро Порошенко різко покритикував тих, хто хоче, як він висловився «розкачувати човен»: «Комусь дуже хочеться з прапорами походити по проспектах, викрикуючи: «Геть!» Чому? Та тому, що працювати не вміють. Нічого, навіть собачої будки, в житті не збудували (тут П. Порошенко зробив красномовну паузу, щоб присутні встигли осмислити сказане) і закликають до дестабілізації в державі. Ми не дозволимо це робити. Нам з такими не по дорозі…»
Іронія долі полягає в тому, що Петро Олексійович практично повторив те, що казали представники влади Януковича щодо євромайданівців.
І про розкачування «лодки», тобто, державного човна. І про те, що працювати не вміють.
І про те, що дестабілізують. І про те, що «ми не дозволимо…»
І навіть вираз про собачу будку, який неодноразово звучав з вуст регіоналів, повторив, причому, з особливим притиском і виразністю.

Реакція

Ех, що тут почалося! В соцмережі ніби хто гранату кинув – уламки полетіли всюдибіч.
Оскільки саме гнівно-ображена реакція людей є важливим відлунням слів президента, наведу типові вислови з соцмереж.
Користувач Irina Trufanowa одразу ж ставить свій діагноз: «Здається, він зачепив людей за живе. А життя-то у нас собаче!»
Людмила Маврина: «Будка – то відтепер наше всьо! Всі будуємо будки і живемо, врешті, по-новому. В будках!». Andrey Mironenko додав: «Кожному будівельникові будок, повноцінне собаче життя!!! Жити по-будоновому».

Тут же посипалися ілюстрації користувачів на тему «Будка».

Сергій Нілов виставив цю світлину і підписав: «Заплатив за газ, світло, воду і тепер будку будувати нема за що»

Інші почали порівнювати.

	Опублікували світлини маєтків Януковича і Порошенка і констатували: «Поміняли шило на мило»

Обурена Леся Гуль вигукнула, забувши про ввічливість: «Воно про будку, а він забув, хто йому в його будку хліб кидає. Народ України може нагадати». Ігор Чабан, невідомо до кого і невідомо, від чийого імені, скомандував: «В БУДКУ ГЕТЬ!!!»
Далі більше. Фантазія користувачів обертала принизливий зміст виразу проти того, хто це сказав.
Так, Володимир Стецюк написав: «Щойно на ФБ розшифрували справжній зміст абревіатури БПП – виявляється, треба читати не «блок», а «будка».
Колишній прес-секретар В. Чорновола Dmytro Ponamarchuk, маючи на увазі «вінницьку команду» П. Порошенка, кинув іронічну репліку: «Вінницябудкобуд» вийшов на Лондонську біржу».
Журналіст  Олексій Мустафін пародійно проімітував слова Петра Олексійовича: «Не дамо розхитати будку!!!»
На що Олексій Степура оптимістично запевнив: «Розхитаємо і збудуємо по-новому!»
Навіть принцесу з вежі пересмішники примусили поставити лицареві, який здолав дракона, сакраментальне питання про будку.
Колишній політтехнолог Петра Порошенка Сергій Гайдай, який незмінно критично відгукується про свого колишнього клієнта-замовника, написав: «Політик з позивним «Кулявлоб» у нас уже є. Тепер буде політик «Собача Будка».
Дехто з користувачів спробував зупинити виверження суспільного гніву. Так Ганна Осадко знесилено запитала: «Хто ще не висловився з приводу човна і будки, давайте швиденько, бо мене вже геть захитало і щось вити хочеться)».
На що користувач Tino Luchenko діловито порадив: «Випий щось протиблювотне )».
Galya Plachynda резюмувала: «Ми, українці, будемо робити все, щоб зробити країну заможнішою», традиційно з гамлетівською патетикою заявив учора наш президент. Не знаю, пане Порошенко, коли ви вже почнете робити Україну заможнішою. Поки що, за три роки свого президентства, ви зробили нашу країну ще злиденнішою, ще беззахиснішою й ще слабкішою.
Хоча як робити заможнішим себе, коханого, ви справді знаєте чудово. Лише за дев’ять місяців вашого перебування на посаді міністра економіки в уряді Азарова, в часи президентства вашого давнього партійного соратника Януковича, ви стали заможнішими рівно вдвічі.
Ваші статки з 800 мільйонів доларів (у 2011 р.) за дев’ять місяців роботи на чиновницькій посаді злетіли до мільярда шестисот мільйонів у 2012-му.
Ну коли ви вже свій безцінний досвід зі збагачення застосуєте й до нашої багатостраждальної країни, пане президенте?
І ще. Пасаж про «собачку будку» свідчить про одне: як же усіх нас зневажає ця людина… мені аж дихнуло в обличчя Януковичем...»
Не всі були такими емоційними. Наприклад, Андрій Міщенко по-філософському зазначив: «На се треба дивитись з позитивом. Такі фрази витвережують мозок зомбі. Так надіюсь   :)».
Його й одночасно Галину Плачинду підтримав екс-розвідник генерал-лейтенант Олександр Скіпальський: «Нехай говорить. Надіюсь, для українців це добра школа державотворення щодо обрання людей на керівні ролі. Те, що не отримали природно і своєчасно в складі імперій, дай Боже пройдемо прискореним курсом. Підтримую, пані Галино, вашу оцінку».
А Оксана Насірова (судячи зі слів, не родичка пана Романа Насірова) згадала і пораду пріснопам’ятного екс-прем’єра Азірова: «Одним словом – хватіт скіглити – лопати в руки – і вирощувати капусту, будувати будки і не розгинатися на всілякі там променади з прапорами».
На сайті президента є звіт про його робочу поїздку до Харківщини. Є виклад промови на ХТЗ. Є відеофрагмент цього виступу. Але про цитований фрагмент промови – тиша і мовчок. Ніде не згадано, тим більш, не процитовано.
Напевне, гостра суспільна реакція на ті слова змусила прес-службу президента ретельно вичистити навіть тінь сказаного.
Але в епоху соціальних мереж це вже не допомагає. Все почуто. Все зафіксовано. Все гуляє Інтернетом, і кожен може знайти цей фрагмент, послухати і зробити свій висновок.
А люди вже зробили.
Задля справедливості зазначу, що через деякий час в соцмережі почали з’являтися вислови, які намагалися виправдати Петра Порошенка. Хоча напряму майже ніхто не наважувався стверджувати, що вислів про собачу будку, який особливо боляче поранив багатьох нужденних, злиденних, ображених, принижених нинішньою соціально-економічною політикою влади, є вдалим чи обґрунтованим.
Навіть у тих, кого називають «порохоботами», є відчуття межі – до яких меж їхній захист має більш менш пристойний вигляд, а коли вже не лізе в жодні ворота.

Знайомтеся: Роман Насіров

Р. Насіров

Третього березня народився Антін Могильницький (1811, с. Підгірки, Івано-Франківська область – 1873) – український письменник, громадський і політичний діяч, греко-католицький священик.
На жаль, про це в інформаційному полі України можна було знайти хіба що поодиноку згадку на сайті «Рідна країна». А він свого часу написав:

«Кожний нарід, хоть би дикий,
Любить свій родинний край,
Любить отцівські язики,
Свою мову і звичай».

Офіційні особи України, нібито, за визначенням мусять любити свій родинний край. А любити для державного діяча означає – своєю діяльністю цей край зміцнювати і розвивати на благо народу.
Як же це робив «герой» цієї статті?
Роман Михайлович Насіров є українцем азербайджанського походження. Його батьки свого часу переїхали до України з Азербайджану. Але сам п. Роман народився у Чернігові, тому повинен мати всі підстави любити свій рідний край – Україну.
Повинен мати і має – не одне і те ж. Ми ще в цьому пересвідчимося.
Р. Насіров

Офіційна біографія Романа Михайловича є надзвичайно лаконічною. Судіть самі – ось у такому вигляді вона представлена не тільки у Вікіпедії:
Освіта
2000 року закінчив Чернігівський інститут економіки та управління за спеціальністю «Фінанси», а 2001 року – Київський економічний університет за спеціальністю «Право».
У 2003 році отримав ступінь MBA за напрямом «фінанси і міжнародний менеджмент» Університету Східного Лондона (University of East London, STM).
У 2015 році здобув науковий ступінь кандидата юридичних наук при Інституті законодавства Верховної Ради.

Кар’єра

2005-2007 – очолював напрям брокериджу по країнах СНД у лондонському офісі американського брокера-інвестбанку CantorFitzgerald / BGC.
2008-2009 – керуючий директор (напрямок – торгівля цінними паперами) в Concorde Capital.
2009-2012 – голова напрямку з торгівлі цінними паперами та СЕО підрозділу Центральної і Східної Європи в компанії Renaissance Capital.
2013-2014 – заступник голови правління Державної продовольчої зернової корпорації України. На момент обрання до парламенту очолював український офіс компанії BTG Pactual.
5 травня 2015 року призначений на посаду голови Державної фіскальної служби.

Політична діяльність

З 27 листопада 2014 року до з 2 вересня 2015 року – нардеп України. До ВРУ VIII скликання обраний за списком «Блока Петра Порошенка» (№ 51). З 4 грудня 2014 року – голова Комітету ВРУ з питань податкової та митної політики.
З 5 травня 2015 року – голова Державної фіскальної служби України.
Обіймав посади:
• керівника Постійної делегації у Парламентській асамблеї Організації Чорноморського економічного співробітництва;
• керівника групи з міжпарламентських зв’язків з Азербайджаном;
• співголови групи з міжпарламентських зв’язків із Бразилією; був першим заступником керівника групи з міжпарламентських зв’язків із Казахстаном;
• був членом групи з міжпарламентських зв’язків зі США,
• членом групи з міжпарламентських зв’язків з Ізраїлем,
• членом групи з міжпарламентських зв’язків з Китаєм,
• членом групи з міжпарламентських зв’язків із Великобританією;
• обіймав посаду голови Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.
Коли ми обговорюємо шляхи виходу України з того болота, в яке її затягнули старі політичні еліти, то часто сподіваємося на зміну еліт. І маємо великі сподівання на молодих політиків та державців, які мають досвід навчання чи роботи на Заході, володіють сучасними бізнес- та управлінськими технологіями, самі побудували собі не тільки розкішні «собачі будки» у вигляді елітних квартир, будинків та палаців, але й сучасні бізнеси.
Так ось не дивуйтеся – Роман Насіров повністю підходить під цей очікуваний суспільством тип державця і політика.
Йому 38 років і, як стверджують, він уже з 16 років має досвід роботи у бізнесі, зокрема, і міжнародний досвід.
Кого ж, як не його, призначати на відповідальну посаду?
І призначили – головним податківцем країни. Фіскалом № 1.
Але вже через певний час посипалося стільки скарг на роботу самого Насірова та його відомства, що у громадськості склалося стійке уявлення: Насіров якщо й не «дахує» корупцію, то, принаймні, не бореться з нею.
А окремі посадовців були ще більш різкими у визначеннях.
Міхеіл Саакашвілі, коли був на посаді голови Одеської ОДА, прямо називав Р. Насірова корупціонером і наводив масу прикладів його перешкоджань перетворити Одеську митницю на безхабарницьку інституцію.
Колишній перший заступник Насірова Лікарчук прямо називає Р. Насірова злодієм.
Та донедавна ніщо Насірову не загрожувало.
Побутувало стійке переконання, що Р. Насіров є людиною Порошенка, і це, нібито, дає йому індульгенцію від усіляких спроб звільнення.
Аж раптом 2 березня, напередодні дня народження Романа Михайловича, грянув грім.

Технологія «Залягти в лікарню»

Новітня політична історія України знає чимало яскравих прикладів, коли посадовцю, політикові чи нардепу раптом ставало дуже погано, коли його намагалися –

	Ю. Тимошенко, Г. Кернес, Г. Корбан, Р. Насіров

справедливо чи ні, не обговорюємо – притягнути до відповідальності.
Забутий нині М. Рудьковський, Юлія Тимошенко, О. Мосійчук, Г. Кернес, Г. Корбан і ціла низка інший розігрували – кожен в міру талантів та стану здоров’я – спектакль «Лебідь, що вмирає».
Скористався цією технологією і Роман Насіров.
Він заліг у «Феофанію» 2 березня, якимось чином дізнавшись, що його мають намір «взяти».
Цього ж дня ввечері слідчі НАБУ його віднайшли і цілу ніч намагалися вивезти з лікарні. Що тільки не робила команда адвокатів Р. Насірова, щоб перешкодити це зробити! Заявляли, що в їхнього пацієнта інфаркт, що йому роблять операцію, що він ледь живий.
Проте, слідчі НАБУ з цілим супроводом все-таки потрапили в палату Насірова і прочитали йому підозру. Сам Насіров в цей час чи то справді спав під впливом медикаментів, чи то вдавав сплячого.
Врешті-решт, його в машині «Швидкої допомоги» вивезли з «Феофанії».
Не буду описувати, в які ще клініки і з якими пригодами возили слідчі майже бездиханне, як стверджують адвокати Насірова, тіло їхнього клієнта, як вимагали експертизи в інших лікарів, котрі, при цьому, боялися зробити неправильний крок.
Аж ось Насірова привезли до Солом’янського районного суду в Києві, де, попри увесь спротив суду, врешті решт, майже через 2 доби, зранку 7 березня, дотиснули ситуацію.
Приміщення суду було цілодобово оточено активістами, які рішуче заявили, що не випустять Насірова до тих пір, поки судді йому не оберуть міру запобіжного заходу.
Суд здався, і Насірова посадили на 60 діб у СІЗО з правом внести заставу у 100 мільйонів гривень.

Насірова взяли чи здали?

Багато дискутують, чому Насірова, все-таки, «взяли за зябра». Одні вважають, що НАБУ самостійно вполювало Насірова, щоб довести, що агентство все-таки працює.
Інші вважають, що П. Порошенко його не просто «здав», а навіть вирішив предметно покарати в «науку» іншим. На цю версію працює те, що Насірова звинувачують, що він, нібито, дав відтермінування на сплату податків олігарху-втікачеві О. Онищенку і тим завдав шкоди державі на 2 млрд. гривень.
Онищенко нині за кордоном і погрожує Петрові Порошенку якимись викриттями. Тобто, він – ворог президента. І ось, виявляється, що за спиною Порошенка його головний фіскал отак от допомагав Онищенку.
Тому має бути предметно покараним.
Звичайно, все це припущення, версії, гадання на кавовій гущі. Час покаже, яка з версій є більш реальною.

Думка митрополита

Історія з Насіровим тільки починається. Але вона не повинна затьмарити інші, більш важливі питання українського сьогодення. Про це переконливо сказав митрополит Димитрій Рудюк, очільник Львівської єпархії УПЦ Київського Патріархату: «Друзі! Вам цікаво хто такий Насіров, чого він там зліг і знепритомнів, і що з ним буде далі? Чи він в такому стані може дати покази, чи не може їх дати?
Мені, наприклад, як громадянину України, не цікаво.
Натомість, усі ЗМІ цими днями сурмлять і трублять. Через деякий час він постане перед Фемідою, його відпустять, і він втече за кордон. І саме, виходячи з цього, мені не цікаво.
Бо знаєш заздалегідь, що все буде йти за написаним сценарієм.
Але що мене цікавить? Що в нас з реформами? Що в нас з адміністративною реформою? Що там з укрупненням територій? Які є в нас механізми і альтернативи щодо енергоносіїв? Що буде далі з нашими дорогами? Що буде з нашим селом, землею, з нашими лісами, які нещадно вирубуються? Коли закінчиться війна і що треба зробити, щоб не гинули такі молоді хлопці?
Чи є в нас якийсь, насамкінець, Державний Розум, і що буде з Україною?
На ці запитання конкретної відповіді до цього часу немає!!! Навіщо мені слухати про цього Насірова, я навіть уже не можу вловити, яку він посаду обіймав!!! Навіщо ми так змеркантилили і зантропологізували, знецінили та засмітили другорядним наше українське сьогодення?»

Висновок

Попри всю надзвичайну важливість тем, позначених Блаженнішим митрополитом Димитрієм, на історією з Насіровим також проглядається важлива тема – чи почнеться справжня, а не декларована боротьба з корупцією?
Посольства США та країн ЄС привітали дії НАБУ і висловили переконання, що Україні потрібен антикорупційний суд. Щоб подібна тяганина не повторювалася.
Українці жартують – треба й антикорупційні дороги – бо на шляху від Антикорупційної прокуратури до Антикорупційного суду наші спритні хабарники можуть і втекти.