Тактична бойова підготовка. Бойове навчання № 4

Пам’ятаєте всі ті круті чорно-білі фільми про війну, де колона солдатів біжить одна за одною через джунглі заболоченою стежкою? Ну так, все це – круто, але не зовсім правильно. Правда полягає у тому, що дороги, стежки, струмки і бездоріжжя надають фантастичні можливості для встановлення засідок і розміщення снайперів. Ці природні та рукотворні перешкоди формують досить великі сектори ведення вогню, оскільки вони є порівняно безперешкодними. З цієї ж причини вони також є спокусою для ледачих загонів пройтись безпосередньо через них. Досить передбачувано і дуже небезпечно. Саме тому їх називають небезпечними ділянками. Їх поділяють на дві категорії: лінійні і відкриті.

Лінійні небезпечні ділянки

Найбільш типовими лінійними небезпечними ділянками є дороги або стежки і деякі види берегів струмків або річок. Але вони бувають й інших форм, наприклад, це може бути що-небудь, що задає напрямок руху патруля: паркани, стіни та вузькі переходи. Ці перешкоди дають силам противника можливість здійснити напад із засідки на наш патруль, і це – погано, з якого б боку ви на це не подивилися.
Потрібно буде швидко приймати якісь рішення. Все ж краще, якщо ви будете знати, що вам потрібно перетнути лінійні небезпечні ділянки (тобто, ви зробили розвідку, принаймні, поглянувши на карту), в такому випадку перетин такої небезпечної ділянки буде частиною плану проведення операції. У будь-якому випадку, при перетині небезпечної ділянки перша людина в бойовому строю патруля повинна буде зупинити патруль і подати сигнал рукою про небезпечну ділянку. Тоді командир патруля прийме рішення, яким способом перетинати ділянку.

Метод «нашивка на дорозі»
Використовуючи цей метод, загін з дев’яти осіб повинен перетнути небезпечну ділянку за дев’ять секунд або менше. Швидкість також є формою безпеки. Цей метод також дозволяє зберегти формування колони, що означає більший контроль і комунікацію для командира патруля.

Послідовність дій
Після зупинки патруля і подання сигналу про небезпечну ділянку весь патруль замикає проміжки між бійцями, які стають плечем до плеча. Члени патруля повинні фактично торкатися одне одного. Так повинно бути навіть у денний час. Це дозволить зберегти дуже швидкий темп пересування та допоможе уникнути розриву контакту. Розриви контакту є особливо проблематичними під час нічного патрулювання.
У методі «нашивка на дорозі» використовують швидкість і хитрість як основні заходи безпеки.
Ведучий розвідник потім далеко входить у зону небезпечної ділянки, щоб мати огляд праворуч і ліворуч. Якщо дорога «чиста» від сил супротивника або не видно якогось руху, перша людина в бойовому строю патруля захоплює позицію, з якої вона може мати огляд дороги праворуч від себе. У такій позиції її нашивка (на верхній частині лівого рукава) буде звернена до середини дороги. Тому цей метод і називають «нашивка на дорозі».
Одразу після цього наступний боєць патруля займає позицію поруч з першою людиною в бойовому строю патруля обличчям вправо і тихо, але твердо, каже: «Пішов». Перша людина в бойовому строю патруля швидко біжить через небезпечну ділянку, захоплює вдалу позицію для огляду в зворотному напрямку дороги ліворуч. У цей момент нашивки обох членів команди звернені до середини дороги. Другий член команди тільки що змінив першу людину в бойовому строю патруля в спостереженні за місцевістю та спрямовує зброю вправо. Прояснімо цей момент. Друга людина ЗМІНЮЄ першу людину в бойовому строю патруля, і при цьому вона НЕ повернута в протилежному напрямку!
Далі діють за цією ж схемою. Кожен член патруля змінює попереднього, промовляючи тихо, але твердо «Пішов». Якщо нашивка будь-якого члена патруля звернена не до середини дороги, цей член патруля повернутий у неправильному напрямку.
Так у чому ж полягає безпека? Фактично, безпека полягає у тому, що:
1. Перша людина в бойовому строю патруля зі самого початку переконалася у відсутності сил противника.
2. Найближчий боєць команди спостерігає за місцевістю вздовж правої частини дороги.
3. Дальній боєць команди спостерігає за місцевістю вздовж лівої частини дороги.
4. Усі відділення патруля перетинають небезпечну ділянку в межах десяти секунд.
Єдині два члени команди, які не повинні спостерігати за місцевістю в обох напрямках, це – перша й остання людина в бойовому строю патруля. Але у випадку першої людини в бойовому строю патруля вона просто дивиться вліво і вправо протягом півсекунди перед тим як її змінюють і потім бігом перетинає небезпечну ділянку. Тому вона, щонайменше, знає, що там було. У випадку останньої людини в бойовому строю патруля – в неї немає можливості подивитися в обох напрямках. Але кожен член патруля робить це протягом попередніх восьми секунд. Таким чином, вони фактично розчищають небезпечну ділянку для останньої людини в бойовому строю патруля.
Потенційна небезпека полягає в тому, що люди відволікаються від нудного завдання спостерігати за місцевістю в своєму секторі. Це трапляється тоді, коли якась перешкода затримує процес руху, і бійці змушені стояти і спостерігати за місцевістю на дорозі більше, ніж відведено за планом.
Потрібна неабияка дисципліна (і безліч тренувань), щоб загін стояв обличчям до лінійної небезпечної ділянки, частково відкриваючи себе і, загалом, відчуваючи себе уразливими, коли трапляється затримка, якщо інший боєць команди спіткнувся, перебігаючи через дорогу, або застряг в огорожі з дроту, чи упустив частину екіпірування і має повертатися за ним. Що ще трапляється на цьому етапі, так це те, що один або обидва бійці групи, які спостерігають за місцевістю, починають хвилюватися й повертаються, щоб подивитися, що відбувається посередині дороги, замість того, щоб продовжувати пильно спостерігати за своїм сектором небезпечної ділянки. А це – справжня проблема, оскільки саме в цей момент противник може з’явитися на дорозі і відкрити вогонь у бік вашого патруля.
В ідеалі, якщо сили противника з’являються тоді, коли патруль перетинає небезпечну ділянку, ваш патруль відкриє вогонь першим! Або якщо з’являється транспортний засіб, боєць патруля, який це виявив, кричить іншим, щоб ті негайно сховалися. Це слугує сигналом для кожного бійця вашого патруля про те, що ніхто не повинен намагатися перетнути небезпечну ділянку. Таким чином, обов’язково треба відпрацьовувати цей метод до тих пір, поки всі члени команди не усвідомлять, що вони повинні зберігати пильність при спостереженні за своїм сектором небезпечної ділянки, допоки:
1. Їх не змінить наступний боєць патруля.
2. Не буде отримано наказ припинити спостереження і сховатися від транспорту, що наближається.
3. Патруль не буде залученим у перестрілку.

План дій у надзвичайній ситуації (запасний план)
А що трапиться, якщо станеться розрив контакту через наближення транспорту або контакту зі силами противника? Відповідь полягає в тому, що кожен патруль має розробити в плані проведення операції метод відновлення контакту при таких обставинах. Наприклад, можна домовитися, що у випадку роз’єднання патруля всі бійці повинні зібратися в останній контрольній точці маршруту.
Бійці команди, які перебувають ближче до небезпечної ділянки, просто повертаються в останню контрольну точку маршруту. Для бійців групи, які є далі від небезпечної ділянки, це важче. Звичайно, їм не слід просто мчати назад через небезпечну ділянку. Це буде невиправдано і нерозумно. Замість цього вони повинні просунутися трохи вперед, щоб уникнути контакту зі силами противника, потім різко повернути вліво або вправо і пройти кілька сотень метрів, а потім повернутися до небезпечної ділянки. Вони повинні знайти місце для безпечного повторного перетину небезпечної ділянки. Тоді ці бійці повертаються назад в останню контрольну точку маршруту для возз’єднання з іншими членами патруля. Звичайно ж, спершу командир патруля повинен заново оцінити запланований маршрут і тільки потім продовжувати місію.

Відкриті небезпечні ділянки

Відкритих небезпечних ділянок слід уникати будь-якою ціною. Цей тип небезпечної ділянки охоплює все, що не входить в лінійну класифікацію. Великі відкриті поля, маленькі луки, долини і ділянки навколо великих водойм, вигорілі об’єкти атаки, військово-посадкові майданчики і навіть місця для паркування – це все приклади відкритих небезпечних ділянок. Хороша новина про ці погані перешкоди полягає в тому, що, зазвичай, ці ділянки настільки великі, що їх можна легко побачити на карті. Таким чином, ми можемо передбачити їх наявність і прокласти маршрут патруля навколо них. Погана новина полягає в тому, що іноді (тільки іноді) їх не можна уникнути. У таких випадках необхідно рухатися безпосередньо через небезпечну ділянку.

«Серцеподібний» метод
Якщо патрулю необхідно перетнути велику відкриту небезпечну ділянку, це слід робити з найбільшою обережністю, яку тільки може проявити патруль. Цей метод забере трохи часу, зазвичай, від трьох до п’яти хвилин навіть для такого патруля як відділення. Також при використанні цього методу збивається порядок на марші, що вимагає величезних комунікативних зусиль командира патруля. Але при ґрунтовному відпрацюванні цього можна не боятися.

Послідовність дій
Перша людина у бойовому строю патруля зупиняє патруль і подає сигнал про те, що вона підійшла до небезпечної ділянки. Командир патруля виходить вперед, щоб оглянути небезпечну ділянку. Він фізично ставить групу безпеки з двох осіб приблизно на 20-50 метрів праворуч, залежно від особливостей місцевості та здатності команди тримати в полі зору небезпечну ділянку і дальній край небезпечної ділянки. Командир повертається до основного складу і продовжує цю процедуру з наступними двома бійцями, яких він ставить зліва від патруля.
«Серцеподібний» метод більш повільний, але гарантує безпеку лівому, правому і віддаленому краям небезпечної ділянки.
Після того, коли групи безпеки з лівого і правого країв розставлені на своїх місцях і тримають у полі зору небезпечну ділянку і віддалений край небезпечної ділянки, командир патруля відряджає третю групу безпеки через небезпечну ділянку на віддалений край на лінії маршруту патруля. Ця команда перетинає небезпечну ділянку, керуючись ситуацією – можливо, бігом, можливо, поповзом або вибирає щось середнє.
перебуваючи на віддаленій частині небезпечної ділянки, група безпеки прислухається і визначає, чи сили противника перебувають безпосередньо біля них. Якщо – так, вони обережно пробираються назад до патруля і повідомляють командиру патруля про ситуацію. З іншого боку, якщо на вигляд і на слух ділянка видається безпечною, група безпеки переконується в цьому, очищаючи досить велику ділянку, щоб вмістити весь патруль. Вони роблять це, проходячи під кутом приблизно 45 градусів від початкової точки спостереження на певну відстань до лінії росту дерев, по можливості зберігаючи візуальний контакт. Після проходження цієї відстані вони повертаються одне до одного і продовжують йти, допоки не зустрінуться, а потім рухаються назад до початкової точки спостереження. Якщо подивитися на цей маршрут зверху, він нагадує серце. Саме тому цей метод отримав назву «серцеподібний».
Звичайно, всі ці заходи прослуховування і просування маршрутом у формі серця припускають впевненість у відсутності сил противника поблизу. Тільки-но віддалена група безпеки переконалася в цьому і зібралася в точці спостереження, вона налагоджує контакт із командиром патруля або за допомогою сигналу рукою, або за допомогою радіо, подаючи сигнал «все спокійно». Таким чином командир патруля дізнається, що дальній край ділянки – безпечний і що віддалена група безпеки також спостерігає за небезпечною ділянкою.
У цей момент командир патруля відряджає інших членів патруля, крім бійців групи безпеки, на лівий і правий краї, через ділянку тим же маршрутом, яким спочатку йшла група безпеки на віддаленій частині ділянки. У цей час групи безпеки на лівому і правому краях проводять спостереження за небезпечною ділянкою. І коли інші члени патруля успішно досягають дальнього краю небезпечної ділянки, командир патруля подає сигнал рукою або через радіо групам безпеки на лівому і правому краях, щоб вони перетнули небезпечну ділянку.
Для цього групи безпеки на лівому і правому краях повинні зійтися назад на початковому шляху, а потім перетнути небезпечну ділянку, використовуючи маршрут, яким просувалися всі решта. Вони будуть останніми бійцями патруля, які досягнуть віддаленого краю. З цієї причини бійців групи безпеки на правому і лівому краях часто ставлять останніми чотирма в строю, в той час коли бійців групи безпеки на віддаленому краю ставлять на сам початок строю. Таким чином, коли патруль возз’єднується на віддаленій частині небезпечної ділянки, перша людина в бойовому строю патруля просто продовжує патрулювати за азимутом.

План дій у надзвичайній ситуації (запасний план)
Як і у випадку лінійної небезпечної ділянки, одним із можливих рішень у випадку переривання перетину небезпечної ділянки є визначення ВПД (встановлений порядок дій) у стандартній процедурі виконання операції збору в останній контрольній точці маршруту. Але через розмір і відкритість зони обстрілу, з якими, зазвичай, асоціюють відкриті небезпечні ділянки, просто втекти – не завжди найкращий вихід. Бійці патруля, які все ще перебувають на небезпечній ділянці, будуть надзвичайно незахищеними і без підтримки, напевно, будуть знищені. Саме тому необхідно приділяти таку увагу розміщенню груп безпеки на лівому краю, правому і на найбільш віддаленому краю.
Більш підходящим запасним планом, залежно від масштабу і місії матеріально-технічного постачання патруля, було б залишитися і боротися стільки часу, щоб прикрити відступ бійців групи у небезпечній ділянці. Іншим можливим варіантом було б спробувати знищити сили противника вогнем на придушення і зманеврувати патрулем назустріч противнику. Якщо сили противника переважають за кількістю, це може бути неможливим. Але, як мінімум, патруль повинен забезпечити вогневе прикриття для тих бійців патруля, які опинилися на небезпечній ділянці, одночасно використовуючи димові шашки для прикриття їхнього відходу. Спроби обмежити видимість сил противника – чудова тактика. Якщо це можливо, перетин відкритих небезпечних ділянок має вироблятися у періоди обмеженої видимості, наприклад, під час сильного дощу або під прикриттям темряви. Але слід пам’ятати, що обмеження видимості сил противника також означає обмеження видимості групи безпеки патруля.

Метод обходу

Вищезазначені методи – «нашивка на дорозі» і «серцеподібний» – чудові. Але що робити, якщо перетинати відкриту небезпечну ділянку дуже небезпечно? Зрештою, ми не хочемо, щоб сили противника помітив патруль або відкрили у нього вогонь. Це призвело б місію до швидкого закінчення, особливо, якщо патруль забезпечений легким озброєнням і контакт не планували!
У цих випадках найкраще використовувати обхід. Обхід є довготривалим, але при цьому використовують найвищий рівень хитрощів.

Послідовність дій
Після зупинки патруля і подання сигналу про небезпечну ділянку перша людина в бойовому строю патруля і командир патруля підтверджують азимут за орієнтиром на місцевості або за вираженою особливістю місцевості, такою, як горбиста ділянка або западина, дуже високе дерево або великий валун на віддаленій частині небезпечної ділянки. Вони визначають відстань до цього орієнтира, використовуючи візуальні методи або карту, і додають його до розрахованої дистанції, яку пройшов патруль.
Далі, ігноруючи підрахунок дистанції, патруль просто йде за першою людиною в бойовому строю патруля, в той час, коли вона обходить краєм небезпечної ділянки, перебуваючи серед дерев, допоки патруль не досягне цього примітного орієнтира на віддаленій частині небезпечної ділянки. Порядок на марші, відстань між бійцями патруля і порядок строю не змінюються без наказу командира патруля. Після прибуття до орієнтира на віддаленій частині небезпечної ділянки перша людина в бойовому строю патруля знову йде за початковим азимутом і продовжує маршрут. Підрахунок дистанції поновлюється.

План дій у надзвичайній ситуації (запасний план)
А як щодо тих рідкісних випадків, коли відкрита ділянка настільки велика, що патруль просто не бачить дальнього краю небезпечної ділянки? Одним з варіантів є розгляд такої ситуації не стільки як «небезпечної ділянки», скільки як «значного зменшення рослинності». У таких випадках традиційно збільшують відстань між бійцями патруля, стають у бойовий стрій для атаки, наприклад, клином, і продовжують рухатися за азимутом через рідку «рослинність».
Це – перший варіант. Але для малого розвідувального патруля цей варіант не дуже добре спрацьовує. У такому випадку запасний план передбачає використання «методу скриньки», що є способом навігації, тісно пов’язаним із методом обходу. Цей метод передбачає використання навичок навігаційного обчислення шляху, а також відтворення подумки деяких математичних операцій додавання і віднімання разом з підрахунком дистанції, але насправді це не є таким складним, якщо потренуватися кілька разів.

Висновок

Кожна небезпечна ділянка – унікальна, і спосіб подолання перешкод визначає командир патруля. Ситуація на місці може значно відрізняться від того, що ми бачимо на карті. Наприклад, звичайна лінійна небезпечна ділянка на карті може виявитися надзвичайно відкритою небезпечною ділянкою, коли патруль безпосередньо наблизиться до місцевості. У такому випадку метод «нашивка на дорозі» не буде найкращим способом перетину. Подібно до цього відкриті небезпечні ділянки на карті можуть бути насправді такою гущавиною, що стають небезпечними місцями, які можна пройти агресивним методом «нашивка на дорозі», або взагалі можуть бути безпечними!
Крім того, що кожна небезпечна ділянка – унікальна, унікальними також є різні місії. Патруль, який залучений у підготовленому наступі, буде проходити небезпечну ділянку зовсім інакше, ніж розвідувальний патруль. І навіть серед розвідувальних патрулів можуть бути відмінності: патруль при розвідці району може бути значно більш обережним на небезпечних ділянках, ніж патруль при розвідці в смузі дій частини. Для командира патруля важливо передбачити наявність цих небезпечних ділянок, навіть якщо вони не відображені на карті, а потім скласти ґрунтовну стандартну процедуру виконання операції для проходження обох типів небезпечних ділянок для кожного виду патрулювання, яке може стати завданням команди.

Висновки з отриманого досвіду
На початку літа 1989 року взвод полку 101-ї Повітряно-штурмової дивізії тихо просувався через густі ліси Теннессі. Вони патрулювали протягом двох днів і, так і не зустрівши сил противника, прагнули бою.
Ближче до полудня патруль підійшов до однієї з багатьох доріг і стежок, які перетинали їхній район дій. Це була просто брудна дорога. Був поданий сигнал рукою «нашивка на дорозі», і патруль згрупувався, щоб перетнути дорогу якомога швидше. Одне за одним, вони по черзі ставали, спрямовуючи зброю вздовж дороги, швидко пробігали через неї, а тоді ставали, спрямовуючи зброю у протилежний бік, перед тим як їх змінювала наступна людина. Таким чином, майже всі з 1-го відділення перетнули дорогу протягом, можливо, шести секунд, коли раптом пролунав постріл.
Це був поодинокий, добре підготований постріл. У солдата вистрілили прямо, лазерна система його жилета дала довгий гудок, позначаючи, що постріл був фатальним. Весь патруль із трьох відділень миттєво впав на живіт і чекав кульмінації вогню, що типово для розташованої неподалік засідки. Але нічого не сталося.
Минуло три секунди, п’ять. Нічого. Командир 2-го відділення визначив напрям і дистанцію пострілу. Постріл був зроблений ліворуч, з позиції на 9 годин... з відстані приблизно 40 метрів. Він прокричав свої підрахунки, щоб всі чули. Командир 1-го відділення на віддаленій частині дороги швидко підтвердив підрахунки.
Підозрюючи, що патруль натрапив на снайпера, командир 2-го відділення крикнув 1-му відділенню повернутися вліво і рухатися назустріч противнику, поки вони не увійдуть у контакт. 2-е і 3-є відділення повинні були зробити те ж саме на ближньому краю дороги, поки не вийдуть на одну лінію з противником. Це була гра «знайди і знищ ворога», й її потрібно було зіграти за лічені секунди!
1-е відділення побігло через густу лісисту місцевість. Подібним чином 2-е та 3-є відділення сформували розімкнутий стрій і подолали з дивовижною швидкістю приблизно 40 метрів, не знаючи, на якому боці дороги був противник.
Першими сили противника виявило 1-е відділення. Снайпер у камуфляжі зістрибнув з дерева, яке нависало над дорогою. Його коректувальник уже на землі вчасно розвернувся, щоб попередити про те, що 1-е відділення виявило їх. Під час безсистемної стрільби коригувальника з карабіна у 1-е відділення команда снайпера помчала до краю дороги, коли побачила частину 2-го відділення, яке вже відкрило вогонь у її напрямку через дорогу. Знову команда снайпера розвернулася і почала бігти по косій від взводу, що насувався. Коректувальник був убитий майже одразу під градом куль. Снайперу вдалося пробігти не більше, ніж 20 метрів, перш ніж він усвідомив, що його оточили. Він ліг під товстим деревом, щоб відстрілюватися, але був застрелений, перш ніж міг спустити курок.
Швидка оцінка становища й ефективна комунікація врятували ситуацію. Патруль зреагував рішуче, розуміючи, що вони потрапили в те, що технічно можна назвати «дальньою засадою». Патруль виявив противника. Вони скоротили дистанцію, щоб нейтралізувати супротивника. І вони просто знищили його шквальним вогнем. Вони відпрацьовували такі ситуації знову і знову, допоки це не відклалося на рівні рефлексів. І все ж, вони ніколи не практикували це або навіть не могли уявити, що це може статися на лінійній небезпечній ділянці у проміжку між маневрами! Вони згадали те, що знали, й імпровізували, використовуючи ці знання.
Ретроспективно команда снайпера сказала, що серед 27 відділень 187-ї дивізії 3-го батальйону цей патруль був єдиним, який ефективно зманеврував і знищив команду снайпера. А для членів патруля знищення команди снайпера було настільки очевидним, що багатьом зі солдатів здавалося неймовірним, що навчений і досвідчений розвідник-снайпер здійснив, на думку бійців патруля, акт «самогубства»!
Хороші тренування часто роблять виконання реальної місії простим. Але не дозволяйте ввести себе в оману, що вам не потрібні тренування і навчання.