Була восьма година ранку 20 лютого 2014 року. Моя мама їхала на роботу. Водій 191-ї маршрутки увімкнув радіо. Диктор повідомив: «Спецпідрозділи здаються. Переходять на бік народу!»
Люди в маршрутці схопилися зі своїх місць. Люди в маршрутці аплодували. Моя мама аплодувала. Трохи пізніше вона побачила, що в бік БСП вервечкою їдуть «швидкі». Дуже багато швидких. І зрозуміла, що люди дуже помилилися – щось непоправне таки сталося.

Володимир Голоднюк – батько загиблого 19-річного Устима Голоднюка
(Збараж, Тернопільської області):

Зараз слідство щодо 48 убитих завершено. Підозрюють 5 осіб. Матеріали справи скеровані до суду. Є 500 томів. Понад 2000 свідків. Приблизно тисяча з них вже опитана. Більше, ніж рік ідуть слухання.
Під час засідань на мене пробував кидатись батько Аброськіна. Він кричав: «Твій син уже згнив у землі! Ти хочеш, щоб ще мого згноїли в тюрмі?»
На суді їхній адвокат колупав ручкою прострілений блакитний шолом. На ньому ж ще досі кров мого сина. Я намагався не дивитись.
У 2014-му році я боровся за те, щоб слідство хоча б розпочалося. Змінився перший слідчий, другий слідчий, зараз – уже третій.
Неправильно було вказане навіть місце смерті Устима. Друге дерево від моста на Інститутській – там висить фотографія Устима. Слідчий стверджував, що Устим загинув саме там. Чому? Бо там висить його фото! Він навіть не передивився відео в Інтернеті.
Зараз уже встановлено – Устим загинув біля верхньої станції метро Хрещатик, де розміщено Хрест. Разом їх там 11 осіб лежало.
Стріляли з бетонної барикади вище від банку «Аркада». На відео ми бачимо чітко, що вони прицілюються. При них були мобільні телефони. Ми бачимо відео і знаємо чітко час вбивства. У цей час на цьому місці зафіксовано, що тут працював телефон цієї людини. Так їх вирахували.
Щодо шолому Устима проводили дві експертизи. Зараз скеровано на третю експертизу. Дуже багато запитань.
Калібр – 7,62. Зброя – не встановлена. Ми не знаємо, чи це був автомат Калашникова, чи снайперська гвинтівка.
Перша експертиза – настільки гальмували слідство! – перша експертиза стверджувала, що постріл був здійснений впритул у потилицю. Виходило, що самі майданівці своїх розстрілювали! Зараз уже є навіть відео – рік тому з’явилось – відео, як куля влучає в Устима. Через два роки з’явилось відео після подій.
Друга експертиза вже довела, що перша не відповідає дійсності – стріляли з великої відстані. Як може бути помилка в експертизі? Значить, стояло таке завдання?
Ми робили все, що можливо, щоб не дати втекти «беркутівцям».
Я самостійно встановив, хто на момент загибелі мого сина перебував на Інститутській. Через соцмережі ми розшукували людей. Намагалися встановити напрямки стрільби. Ми знайшли людей, які знімали відео. Ми знайшли французьких журналістів, які надали важливі фотодокази.
Я сам із друзями – працівниками органів внутрішніх справ – складав план розслідування, через адвокатів додавав їх до матеріалів справи. Напрямки розслідування, адреси свідків. Ми вимагали, щоб у Генпрокуратурі було створено управління спеціальних розслідувань на чолі з Горбатюком. Зараз я бачу, що є зрушення. Справа рухається. Є речі, на які ми можемо впливати, і ми будемо впливати.
Звичайно, жодного начальничка не заарештовано. Навіть не підозрюють. Слідство займається лише виконавцями. Ми доводимо очевидні злочини. Стояв підрозділ, який розстрілював беззбройних людей. Ми тепер мусимо довести, хто саме стріляв, чия саме куля влучила, і ледве не яка саме куля спричинила смерть. Захист побудований на тому, що «беркутівці» не стріляли в людей, що стріляли в повітря, в дерева, робили попереджувальні постріли.
Ти ворушиш мої спогади. А це – завжди болить. Два з половиною року я прожив волонтерством. Я розумів, що йду в могилу з цими думками, тому перемкнувся на АТО. Так я вже три роки воюю.

Володимир Бондарчук – голова ГО «Родини Героїв Небесної Сотні», син 52-річного загиблого Сергія Бондарчука
(Хмельницька область):

5 беркутівців – під вартою, ще 21 у розшуку, 14 з них отримали громадянство Росії.
Судові засідання поставлені двічі на тиждень. Щотижня впродовж півтора року. Засідання проводяться дуже ретельно. Вони починаються об 11:30 і закінчуються о 19:00.
Суд призначив повторну балістичну експертизу всіх куль, які знайшли – це приблизно 40 штук. Бо були виявлені певні незбігання.
У багатьох випадках вже ясно, з чиєї зброї убито майданівців. Наприклад, Максим Шимко – куля Зінченка. У тілі Сергія Кемського – куля Аброськіна. Аброськін взагалі рекордсмен – на ньому числиться 5 куль. У тілах одного із загиблих знайдена і куля Садовника, який втік з України після того, коли його випустили з ізолятора.
У тілі мого батька кулі немає. Через спину вона вийшла з живота. Тому вину конкретної людини буде довести важко.
На одній з камер зафіксована сніжна барикада, і один із представників Чорної роти «Беркута» 6 разів стріляє з автомата в напрямку Жовтневого. У цей же самий момент мій батько зазнав смертельного поранення біля центрального входу в Жовтневий палац. Це – 09:29:36.
Необхідності стріляти не було. Далеко від епіцентру подій. Та навіть ті, хто був ближче, не мали зброї. Вони стояли спинами до «Беркута». Батько ще з трьома хлопцями ніс пораненого від барикади.
У Жовтневому він намагався піднятись і повернутись назад до хлопців. Медсестра розповідає, що він був притомний. Розмовляв, тримав бинт, але раптом затихнув. Лікарі 40 хвилин проводили реанімацію, але врятувати не змогли.
У 2014-му році слідство майже не проводили. Слідчий вийшов на Інститутську, побачив фотокартку батька і позначив це місце як місце загибелі. Під ці дані знайшли свідка. Це була двічі судима людина! Свідчення були плутані, неправильні.
Зараз справа рухається. Хоча, звичайно, є затягування з боку адвокатів «беркутівців». Вони зривають засідання. Просто не приходять на них. Тут підсудним загрожує довічне ув’язнення, а в таких випадках справу не розглядають без адвоката. Закон Савченко на їхньому боці: 1 день в ізоляторі зараховують як два дні колонії.
Погано, що справу розділили на два окремі управління: розстріли людей – окремо, справи щодо високопосадовців – окремо. За Луценка всі справи про високопосадовців – а це державна зрада Януковича, справа Межигір’я, вишки Бойка, приватизація Укртелекому, справа Новинського, справа Єфремова – забрали від Горбатюка і передали Басову.
Результату поки що від цього немає. Розслідують дії простих виконавців розстрілів та найвищу політичну ланку, а середні виконавці повністю випали з-під нагляду слідства. Середину цю не чіпають, вона працює на своїх місцях, з ними намагаються укладати мирові угоди. Вони нічого особливо корисного не повідомляють – вони підтверджують, що існувала злочинна організація на чолі з Януковичем, але не інформують як, хто, кому і які віддавав накази.
Ми підтримуємо слідство Горбатюка. Початкова ідея була такою: ця справа, як ялинка, – різні її гілки мусили довести вину Януковича, пояснити, звідки фінансування, як саме вводили тоталітарний режим, як створена була злочинна організація.
Можливо, не в українському суді, але ми притягнемо до відповідальності і замовників, і виконавців, і середню ланку.
Спільно з адвокатами розроблена концепція. Ми повторно подали документи у Міжнародний кримінальний суд. Проблема в тому, що Верховна Рада не ратифікувала Римський статут. Але ми зараз значно краще прописали суть Майданівської справи і розглядаємо її як пов’язану з російською агресією. Тому зараз є великі шанси, що цю справу візьмуть.
Чи є в мене відчуття провини?
Певно, є.
Але я намагаюсь робити все, щоб батько мною пишався. Так само робить моя мама. Вона об’єднала родини загиблих в АТО, залучила їх до волонтерства. Те, що ми пройшли за три роки, важко зрозуміти… Люди тільки зараз зіштовхнулися з цим. Не допоможуть психологи. Не допоможе ніхто. Тільки бути поруч з такими ж людьми, які тебе розуміють.
Чи можна було зупинити батька? Він би поїхав у будь-якому випадку. Востаннє, коли ми з ним розмовляли, він сказав, що якщо треба буде, він готовий віддати своє життя. Я тоді не надав цьому значення. Часто всі так кажуть.
Я думаю, що він у будь-якому випадку був у тому місці, у той час там, де він повинен був бути. Багато людей помирають від хвороб, а він прожив надзвичайно щасливе, гідне життя. Він був учителем фізики. Дуже любив школу. Мав багато розробок. У 2013 році став найкращим учителем у номінації «Фізика». Проводив гуртки астрономії, показував дітям зірки. Готував дітей до олімпіад. Був членом «Просвіти», керівником міської організації ВО «Свобода». Помаранчева революція, мовний майдан, податковий – він горів, розумієте, він не міг інакше.

Зоя Кузьменко – мати загиблого Максима Шимка (34 роки, Вінниця):

Може, хтось і вважає, що суди – фарс. Але не я.
Весь світ бачить правду. Стосовно нашого Максима це точно – не фарс. Нам відоме прізвище людини, яка його вбила.
Першим загинув Саєнко. Другим – Арутюнян. Третім – мій Максим. Четвертим – Сольчаник.
Ми були перші, кого допитували.
Я їм сказала, що це вони винні у війні. Що це їхнє боягузтво, їхня жадоба грошей, їхнє виконання злочинного наказу стало причиною війни.
Вони ж сміються. Вони ж не покаялись. Вони не можуть усвідомити.
Батько одного беркутівця кричав: «Я хочу знать правду. Я просто хочу знать правду!» А чого ти до нас це кричиш? У сина свого запитай – він знає правду.
Я дивилась на вбивства перших майданівців на Грушевського. Питала в Максима: «Невже їм не стане крові? Невже вони ще вбиватимуть?» І він відповів: «Мам, будуть. Вони так запрограмовані».
Колись на Майдані збиралося дуже багато людей, а на суди приходять одиниці. Такі, як Оля Климко або козаки з 4-ї сотні. Це ще за 20-м числом, а за 18-м взагалі ніхто не йде, окрім поранених. Всім байдуже. Машини їздять – а мій син же посеред цієї дороги був вбитий.
Максим був посвячений у козаки. Він був вільним козаком. У нього скінчилась вахта на Майдані. 14 лютого він повернувся додому, бо в батька 18 лютого був день народження. Йому треба було повертатись на Майдан лише 22-го. Але він подивився новини, вийшов з-за столу і поїхав на Майдан.
Чи я жалкую? Всі забули, в якій країні ми жили. Ви – гарна дівчина, сподобались «мєнту». Вас зґвалтують і кинуть у лісі. Або спалять. Бандитський «беспрєдєл». Терпіти? Такої країни, як Україна, уже б не було. Нам дали шанс поборотись за неї.