1-го лютого в Івано-Франківському Центрі патріотичного виховання учнівської молоді ім. Степана Бандери відбулось засідання тематичного Круглого столу «Історична місія ОУН в контексті сучасних суспільно-політичних реалій».

Буремне сторіччя від 1917 до 2017 років називають по-різному: сторіччям двох світових воєн (нависає вже й третя…), тріумфу і краху комуністичного і нацистського тоталітарно-геноцидних режимів та імперій, штучних голодоморів українського народу, голокосту єврейського народу, ядерних, техногенних і екологічних катастроф і глобалізації, поступу і занепаду демократії, а ще – розп’яття і воскресіння українського націоналізму. Хотілось додати – становлення, розвитку, а вже потім розп’яття і воскресіння. Але, оскільки націоналізм ототожнюється з поняттям національної держави, то, на моє глибоке переконання, український націоналізм зародився і проходив період становлення з часів виникнення Української державності, тобто, з часів Київської Руси-України, доби Козацької держави, УНР, Закарпатської України, відновленої УССД періоду Визвольних змагань Українського народу під час і десять років після Другої світової війни. Хтось скаже, опираючись на історичні догмати, що в давні княжі і козацькі часи ще не було націй, а я скажу, що тоді, можливо, не було наукових в теперішньому розумінні означень нації, але нації безперечно були…
Були русичі-українці, були поляки, шведи, германці, французи, італійці, греки, іспанці, китайці, японці… І цей перелік можна продовжувати адекватно теперішнім державним націям і народам. Тільки москалів не було, бо у дванадцятому сторіччі ще й Москви не було, бо, як висловився лідер однієї з націоналістичних організацій України, коли ми, українці, мали свою державу, на місці Москви ще жаби квакали і диміли юрти монголо-татарських і угро-фінських улусів. Про Росію і росіян взагалі не йшлося, бо ці поняття з’явились після указу царя Московії Петра І («Це той первий, що розпинав нашу Україну…» – Т. Г. Шевченко), виданого царем-антихристом, як його називали навіть московити, в 1723 році з метою стерти з лиця землі Україну й українців, викрасти нашу історію і нашу територію.
Цей грабіж триває понад 300 років і, дасть Бог, буде зупинений українцями у співдії зі світовим співтовариством, яке, врешті-решт, повинно зрозуміти, що українці захищають від агресії москалів не лише свої кордони, але й кордони Європи. І якщо б, не дай Боже, Україну знову колонізували москалі, то вона автоматично перетвориться зі щита Європи на плацдарм для її завоювання і перетворення на пустелю, вкриту «ядерним пєплом»… Зауважте, не попелом, а «пєплом», бо як полюбляв висловлюватись один з москальських офіцерів часів моєї служби в радянській армії, «Одін хрєн – спірт ілі атомная бомба – ліш би с ног сшибало…». Це – менталітет орди, а орда розуміє тільки силу: грубу, жорстоку і безпощадну, тобто, адекватну діям орди.
З часу проведення Першого Установчого (об’єднавчого) Конгресу ОУН у Відні в лютому 1929 року під Проводом полковника Євгена Коновальця ОУН пережила багато славних і трагічних сторінок історії. І тепер, коли Україна перебуває в стані війни з боку Росії, а гаранти (згідно з Будапештським меморандумом 1994 р.) нашої державної і територіальної цілісності починають послаблювати санкції проти країни-агресора, українці знову звертаються до ідеології українського націоналізму як об’єднавчого, перевіреного і надійного чинника збереження і захисту нації і держави. Покладатись на власні сили! – головне животворне гасло українських націоналістів. Але це гасло спрацює лише при умові єдності всіх гілок ОУН, при згуртуванні українських націоналістів в один моноліт. Звісно, механістичне об’єднання нічого не дасть. Потрібна розумна і мудра воля, цілеспрямованість і дисципліна, передусім, керівництва розрізнених, але, дай Боже, щоб не розпорошених організацій ОУН. Час взаємопоборювання, привнесеного в наші лави ворожою російською агентурою, минув. Ми повинні, мов могутня повінь, очистити русло нашого національного життя від намивного сміття і намулу та явити світові нездоланний дух нашої національної єдності: «У своїй хаті – своя правда і сила і воля!» – як заповів наш пророк Тарас Григорович Шевченко.
Наша Організація, очолювана головою ОУН Богданом Черваком, твердо і послідовно стоїть і діє на консолідаційних основах. Цій меті була присвячена розширена нарада Івано-Франківського обласного націоналістичного громадсько-політичного об’єднання «Національний вибір», приурочена 88-й річниці утворення ОУН, яка відбулась 1-го лютого в обласному центрі патріотичного виховання учнівської молоді ім. Степана Бандери у формі тематичного Круглого столу «Історична місія ОУН у контексті сучасних суспільно-політичних реалій». Відкриваючи нараду, голова Івано-Франківської обласної ОУН Микола Сулятицький закликав не розпорошувати сили на спільному і широкому полі діяльності, не зважати на іронізацію наших недругів, що, нібито, Європа не сприйме нашого націоналізму, а конкретними вчинками і поступом виробляти спільну систему дій для нашого українського шляху розвитку, спрямовувати сили всіх віток ОУН на проведення ІІ-го Об’єднавчого Конгресу ОУН.
Виходячи з означення націоналізму як ідеології і практики національного державотворення на своїй етнічній території, координатор ІФОНГПО «Національний вибір» Богдан Юращук закликав об’єднуватись довкола націоналістичної ідеології. Але яким шляхом маємо здобувати Українську державу? – запитав Б. Юращук. При президентстві Кравчука і Кучми цей вектор був проросійським. Ющенко був, здебільшого, проєвропейським, а тепер, після Майдану гідності, чітко стало питання про європейський курс України. Але ми маємо добре бачити, якою є Європа у наші дні і що то за витвір – ЄС, які в них плани. Бачимо, що вони мало пов’язані з християнством, з релігією. Недарма англійці тихо відходять від Європи. І тому ми маємо визначити свій український шлях на основі українського націоналізму, встановленого на державному рівні. Порушуючи питання розпорошеності націоналістичних сил, Б. Юращук закликав не байдужіти до численних спроб об’єднання ОУН і оприлюднювати наступні звернення з цього приводу – рано чи пізно ця необхідність стане життєво важливою потребою.
Кажучи про координованість і дисципліну в лавах ОУН, наголосив у своєму виступі я (М. З. С.), маємо, передусім, чітко виконувати рішення і настанови ХХІ-го ВЗУНу, який відбувся 21 травня минулого року і делегатами якого від Івано-Франківщини були Микола Сулятицький, Зіновій Остап’як і Микола-Зеновій Симчич. Оскільки ВЗУН ключовим завданням діяльності ОУН у теперішніх умовах проголосив підтримку Збройних сил України, які ведуть оборонну війну проти москальських агресорів-окупантів, нам потрібно консолідуватись з іншими вітками ОУН довкола питань формування і забезпечення бойових підрозділів ОУН, волонтерської допомоги нашій Армії і, що особливо важливо – ідеологічного забезпечення. Бо як було оприлюднено на ВЗУНі, серед бійців Української армії не проводиться належна патріотично-виховна робота: превалюють грошові інтереси над ідейними; російська мова у військах стає дедалі вживанішою, побутують п’янство, дебоші, і в такий спосіб відкриваються кордони для поширення «русскава міра»; зростає контрабанда і торгівля з окупованими ворогами територіями, а забезпечення ворогів електрикою, водою, газом і харчами з боку виснаженої війною України посилює їхні загарбницькі апетити і спонукає до ще більших сепаратистських зазіхань і агресії, що чітко проявилось цими днями в Авдіївці і по всій лінії зіткнення з ворогами; за окуповані території мають нести повну відповідальність російські окупанти та їхні маріонетки, т. зв. сепаратисти.
Все це ослаблює нашу оборонну спроможність; виникає нагальна потреба створення при ОУН ідеологічної референтури, до якої потрібно залучати досвідчених і відданих Україні ідеологів українського націоналізму, які вміють і можуть поширювати правду про український націоналізм у публічних виступах і в ЗМІ.
Тим часом цю функцію взяли на себе інституції капеланства, і в нас є тісна взаємодія з ними, зокрема, з Миколою Мединським. Але до цієї роботи потрібно широко залучати державні установи, вчених-істориків і політологів, письменників і журналістів, особливо важливо проводити ідеологічну роботу в школах, вишах і навіть у дитсадках. Вагомий внесок у справу консолідації ОУН, поширення ідеології ОУН аж до утвердження на державному рівні, відіграє написана мною (М. З. С.) книга «Скеля українського духу», передмову до якої на високому науковому рівні написав Микола Сулятицький і до спонсорської підтримки видання якої запрошуємо представників усіх віток ОУН і небайдужих до ідеології українського націоналізму і цивілізованого вибору України громадян нашої держави. Ефективність реалізації накреслених націоналістами планів була би в десятки разів потужнішою, якби українські націоналісти мали свою фракцію в українському парламенті. Тому пріоритетною запорукою об’єднання всіх віток ОУН в одну монолітну націоналістичну Організацію є боротьба за депутатські мандати у Верховній Раді України. На помилках минулого треба вчитися, а не повторювати їх.
У виступах на Круглому столі зроблено перші підсумки спільних дій усіх віток ОУН Прикарпаття й обласного центру, зокрема, проведено тематичні бесіди на обласному телебаченні «Галичина» з нагоди 88-ї річниці утворення ОУН (січень 2017 р.); в лютому цього року буде проведено вшанування пам’яті розстріляних гестапівцями в лютому 1942 року в Бабиному Яру українських націоналістів на чолі з полум’яною патріоткою і поетесою Оленою Телігою; у травні планується відзначення в Івано-Франківську свята Героїв з відкриттям монументу Провідникові ОУН полковнику Андрієві Мельнику, а в червні – 76-ї річниці Акту відновлення УССД; в цьому ж році спільними зусиллями всіх віток ОУН буде урочисто відзначено 110-у річницю від дня народження головнокомандувача УПА Романа Шухевича; заплановано провести навчально-патріотичний вишкіл молоді під гаслом «Олег Ольжич – минуле і сьогодення» (липень 2017 р.), а на свято Покрови спільно відзначатимемо 75-у річницю створення УПА.
В обговоренні теми Круглого столу присутні взяли активну участь і висловили конкретні міркування. Керівник обласного штабу національно-визвольного руху «Правий сектор» в Івано-Франківській області Іван Книшук  нагадав, що «одвічний ворог – Московія, внутрішній ворог – олігархія», «Українську армію слід будувати на основі добровольців, а політвиховання проводити на основі національної ідеї».
Голова обласного товариства «Меморіал» ім. В. Стуса Василь Тимків висловився за вивчення і поширення досвіду українських націоналістів 30-х років минулого сторіччя, коли в умовах окупації і визиску Польщі українці вміли себе захищати: кооперувались у спілки, як от «Маслосоюз», проводили антиалкогольні заходи; запропонував поряд з монополістом у сфері туризму курортом «Буковель» розвивати т. зв. «зелений туризм» із кооперованих дрібних власників; закликав виявляти і давати належну оцінку тим «патріотам», які використовують націоналістичну риторику як ширму, а насправді проводять деструктивну, антиукраїнську діяльність, в цьому плані назвав прізвище п. Жилкіна, котрий, очолюючи міжвідомчу комісію, не надав жодного дозволу на ексгумацію жертв комуністичного режиму, тепер на Закарпатті розкопує останки російських військових часів Першої світової війни і подає їх як «русскіх освободітєлей», а не окупантів.
Богдан Юращук проінформував присутніх про те, що поблизу Коломиї в запустілих і напівзруйнованих приміщеннях колишнього військового містечка ще радянської армії розквартирувалась 10-а гірсько-штурмова бригада після тривалого перебування на передньому краї російсько-української війни. Оскільки бригада навіть провела для місцевих мешканців своєрідний «день відкритих дверей», тобто, показові навчання з використанням зброї різних видів, виникло логічне запитання: як співдіє ОУН Коломийщини з цим важливим підрозділом, чи надходить до них націоналістична преса і література?
Б. Юращук відповів, що коломийські оунівці контактували з командуванням бригади тільки під час похорону офіцера ЗСУ, капітана Сенюка, родом з Коломийщини, що загинув в АТО, і керівництво бригади виділило автобус для поїздки на похорон. Висновок – оунівці недопрацьовують у плані тіснішої взаємодії з Українською армією, і це поле діяльності може бути благодатним для спільних дій всіх віток ОУН.
Перспективною і вагомою була б спільна праця об’єднаної ОУН і над планами реставрації для потреб Української армії колишніх військових об’єктів ще радянської армії, які без догляду й опіки з боку влади, руйнуються і розкрадаються, а могли би бути стратегічними об’єктами, як от військові бази поблизу Ценжева і Делятина.
У роботі засідання Круглого столу активну участь взяла ще й директор Центру патріотичного виховання ім. С. Бандери Галина Савченко, яка запропонувала обмежити використання Центру для проведення Всеукраїнських змагань з шашок, бо учасники змагань завдають шкоди майну і приміщенню; її підтримав Б. Юращук, запропонувавши звернутись до відповідних інстанцій з вимогою взагалі заборонити проведення подібних заходів у приміщенні Центру, однак більшість пропозицій була на користь використовувати приміщення Центру за призначенням, тобто, для патріотичного виховання молоді, хіба що дітям потрібно роз’яснювати вимоги до їхньої поведінки і на всяк випадок залучати правоохоронців або представників УНА-УНСО, «Правого сектора» чи воїнів, демобілізованих з АТО. Цю ж позицію підтримав заступник директора Центру, голова Івано-Франківської міської ОУН Мирослав Нагірний. Багато цікавих думок висловили у своїх виступах громадський діяч В. Андрійчук, викладач місцевого державного коледжу технологій та бізнесу, кандидат історичних наук А. Випасняк, представник політичної партії УНА-УНСО Юрій Гудчак, представниці «Правого сектора» – «Права молодь» Тетяна Остапко та Наталія Борек.
Учасники Круглого столу обговорили і питання неправочинного і невмотивованого підвищення цін на пасажирські перевезення в Україні. Приміром, якщо ціни на бензин зросли на 10-15%, то ціни на квитки в пасажирському транспорті міжміського сполучення зросли приблизно на 80%. З подорожчанням тарифів на світло, газ, воду та інші комунальні послуги, а також на продукти харчування першої необхідності непомірні ціни на пасажирські перевезення боляче вдарили по гаманцях простих громадян. Тому націоналісти звернулись до очільників обласної і міської влади з вимогою втрутитись у процес тарифоутворення і привести їх до норм реальних розрахунково-обґрунтованих цін, як це вдалось впорядкувати керівництву районного центру Надвірної, де, за словами Б. Юращука, повернулись до попередніх тарифів.
Per aspera ad astra – через терни до зірок, саме за таким принципом українські націоналісти торують напрямні 17-го року для свобідної, цивілізованої (без бізнес-воєн, без корупції), правової, духовно й економічно розвинутої, модерної у плані кращих наукових ноу-хау, освітніх і культурних надбань, європейської, справді української України.