Якщо ці умонастрої, здебільшого, позитивні. Якщо ж ні – проблеми зростають і примножуються у всіх і на всіх поверхах суспільного життя.

Дослідження

Пропоную осмислити результати дослідження, здійсненого відомим науковим центром – Соціологічною групою «Рейтинг».
При певній умовності підсумків і висновків, такі соціологічні заміри дають вагоме підґрунтя для більш точного аналізу суспільно-політичних процесів в Україні.
Про настрої населення як важливий фактор ситуації на Донбасі мені також довелося говорити в недавньому телеефірі.

Стрес як постійне тло життя

У своєму дослідженні «Рейтинг» виходив з того, що життя без стресів не існує. Тому й поставив питання руба: «Оцініть рівень вашого щоденного стресу за шкалою, де 0 – найнижчий, а 10 найвищий».
Стрес, на думку соціологів, може бути спричиненим, принаймні, сімома факторами. Насправді, таких факторів-причин значно більше, але дослідники замірили саме сім. Можливо, пам’ятаючи, що число 7 здавна вважається магічним.
Найменші стреси у опитаних (а кількість їх дозволяє вважати це дослідження достовірним) викликають сімейні стосунки – 18%.
Ця меншість відсотків є, звичайно, відносною. Добре відомо, що сім’я для українців є великою цінністю. Але стан сімейних стосунків, на жаль, бажає залишатися значно кращим.
Конфлікти, сварки, непорозуміння, відчуження, домашнє насильство, несумісність – ці та інші явища затьмарюють горизонт сімейного життя багатьох родин. Але, все ж, порівняно з іншими факторами сімейні стреси є найменшими.
До того ж, саме у важкі часи багато сімей відчувають потребу згуртуватися, і люди більше горнуться одне до одного – якщо, звичайно, стосунки ще не зіпсовані вщент.
На другому місці знизу – стреси, що викликають у кожного люди навколо нас – з ближнього, середнього та дальнього кола – 25%.
Стрес від конфлікту з людиною ближнього кола – найболючіший. З дальнього кола – найслабший. Якщо така людина-стрес є нам не дуже близькою, то і стрес від зіпсованих з нею відносин також невеликий. Проте він є.
Ми не завжди уміємо просіювати наше зовнішнє оточення. Звичка, сентименти, співчуття і багато що інколи не дозволяють нам вчасно і чітко відсторонитися від такої людини, яка з різних причин є для нас стресовим фактором.

А це потрібно вміти робити, і психологи з психотерапевтами вчать, як оволодіти мистецтвом відсіювання зайвих людей з нашого оточення.
Третій з низу стресовий фактор – це наша робота, професійна діяльність – 27%.
Загалом, у нормальних дозах стрес додає нам адреналіну на роботі. Але коли його доза перевищує наші адаптаційні можливості, то такий стрес починає пригнічувати і робота стає не в радість.
До того ж, має значення – наскільки наша професія є способом самореалізації для нас. Якщо ж це просто «відбування номера» чи заробіток грошей, то і рівень стресу від такої роботи є завищеним.
Тільки улюблена робота в умовах, коли професія є вашим покликанням, може мінімізувати робочий стрес до рівня стимулювання, яке можна порівняти, скажімо, з ефектом від філіжанки кави.
На цьому три порівняно невеликі фактори стресу закінчуються. Уже четвертий знизу фактор стресу здійснює значний стрибок, збільшуючись майже вдвічі – 52%. Такий рівень стресу спричиняють наше фінансове становище і побут.
На шкалі матеріального стану 36% опитаних деградують від бідності до стану «ледве зводимо кінці з кінцями» – причому – у найгіршому фінансово-побутовому стані почуваються 4%. А ось тих, котрі живуть у достатку, лише 5%, і лише 1% почувається матеріально найкраще. Всі інші – в «сірій зоні» перебиваються від авансу до зарплати з постійними позичаннями.
Нестача грошей, незадовільні квартирні умови, вимушено скромне існування – особливо на тлі агресивної реклами забезпеченого, а тим більш, розкішного рівня життя успішних людей – можуть пригнічувати і викликати комплекси у багатьох з нас.
А комплекси ці породжують заздрість, неприязнь до більш успішних людей. Часто такі почуття витісняються глибоко в підсвідомість, або ж заздрісник «обгортає» свою отруту в соціально пристойну форму, щоб не виглядати в очах оточення, та й і в своїх власних, таким моральним пігмеєм.
Тим не менше, навіть витіснені негативні почуття залишаються у «підвалі» підсвідомості клубком змій, який постійно ворушиться і шипить. Усе се це погіршує настрій, отруює життя і значно посилює стрес.
Від подібних стресів можуть звільнитися аскети або є виражено творчі особистості, яким для життя достатньо мінімуму. На таких особистостей жодні матеріально-побутові негаразди не мають вирішального впливу.
Трохи більше, ніж особиста невлаштованість, нервує українців масова корупція – 53%. Необхідність давати хабар, розуміння, що все, або майже все продається і купується знецінює цінність справедливості, а це закономірно викликає сильний стрес.
Тож боротьба з корупцією є не тільки соціальним, але й психологічним завданням держави, важливою умовою завоювання людських душ і створення для них комфортних умов нормального життя.
Від корупції як окремого, хоча й системного, соціально явища логічно перейти до загальної ситуації в країні. І саме соціально-політична нестабільність у державі викликає стрес у 62% українців.
Як наслідок, падає довіра до фундаментальних суспільно-політичних процесів та інститутів: а саме виборів, парламенту, уряду, центральної і місцевої влади, правоохоронної і судової системи.
На тлі цього падіння тільки довіра до церкви та волонтерської жертовності залишається на високому рівні.
Але для морально-політичного здоров’я країни цього замало. Тому і стрес у народу.
Останнім, сьомим, фактором найбільшого стресу – 63% – закономірно стала війна, АТО, військова загроза.
Має значення і психологічний стан кожного з нас. Наприклад, такий його параметр, як відчуття, що ти контролюєш або не контролюєш своє життя.
Тих, хто своє життя контролює і таким чином почувається господарем самого себе небагато – 5% відчувають це стовідсотково, ще 8% різною мірою наближаються до цього відчуття.
Зовсім не відчувають себе господарем власного життя 1%, але наближаються до цього відчуття ще 18%. Усі інші, що називається, не знають, на якому вони світі.
Вільними у своїх рішеннях вважають себе, залежно від віку, приблизно 40% плюс-мінус, причому, молоді оптимістичніші – 49% так думають про себе.
Опитаних попросили оцінити своє соціальне становище у суспільстві за шкалою, де 0 – найнижче, а 10 – найвище.
Виявилося, що 27% вважають свій соціальний статус низьким, а 1% з них – найнижчим.
Також 1% вважає свій статус найвищим, а високим – ще 2%. А 6% вважають себе на шляху до високого статусу.

Всі інші думають, що вони прості люди, без особливого становища.
Українці за своєю природою – оптимісти. Інакше не можна пояснити, що попри усі матеріально-фінансові та побутові негаразди, недостатньо високий соціальний статус та інші «мінуси» свого життя тим не менше, в цілому, 20% задоволені своїм життям, причому, з них 4% – повністю, а ще 4% – майже повністю.
Зовсім незадоволені – 1%, ще 10% незадоволені, а у 13% є якісь неясні передчуття, що щось у них в житті не так.
Можемо зробити висновки, що як би скрутно не жилося багатьом українцям, частина з них, тим не менше, не відчуває себе обійденими долею.
Дивно, але факт.
Є якийсь мінімум умов життя, є що поїсти й випити, є якась робота – і частині українців цього достатньо, щоб не впадати у депресію.
Наголошую – лише частині. Бо, в цілому, вимоги українців до якості свого життя зростають.
Можливо, оптимістичний настрій піднімає багатьом відчуття, що в скрутній ситуації людину у біді не залишать. На питання: «Чи можете ви у випадку необхідності отримати підтримку від інших людей (родичів, друзів, знайомих, колег, сусідів, співробітників тощо)?» більшість відповіла ствердно. При цьому, на фінансову підтримку оточення розраховують 69%, на фізичну (догляд, піклування, послуги) – 77%, а на емоційну (підтримку, співчуття) – аж 82%.
З такою впевненістю і вперед дивитися бадьоріше.
А от що погано, так то те, що більшість українців залишені на самих себе, мають низький рівень участі у групах.
Так, до партій зараховують себе 2%, до громадський організацій – 3%, до професійних об’єднань – 5%, до релігійних організацій – 7%.
Тому основними соціальними зв’язками в українському суспільстві є родинні, сімейні і дружні, а такі відносини є більше соціально-психологічними.
Недарма в ментальності українців емоційність та чуттєвість вважаються розвиненими.

Вітамін перемог

Настрої українців значно покращилися б, якби вони частіше чули, читали чи були свідками різноманітних українських перемог.
Поразок у нашому житті надто багато – і політичних, і дипломатичних і фінансово-економічних, та й особистих.
А ось на перемоги великий попит, і вони – в дефіциті.

	Українці Австралії – за Марту й Україну!
	Марта Костюк із трофеєм
	Еліна Світоліна
	Олег Верняєв
	Переможний танець українців

Тому мені особливо приємно нагадати читачам про декілька свіжих перемог українців. Вони свідчать, що потенціал наш значно більший, ніж ми можемо інколи думати чи оцінювати.
Візьмемо хоча б сферу спорту.
Марта Костюк, юна українська тенісистка наприкінці січня 2017 року виграла одиночний титул юніорського турніру Australian Open-2017. Їй лише 14 років, і сіяна вона була під номером 11. Але здолала всіх суперниць, перемогла у фіналі сіяну під першим номером швейцарку Р. Масарову і тріумфувала на престижному турнірі.
Її палко підтримувала молодь з австралійської української діаспори. Розчулена Марта зізналася: «Я пишаюся цими хлопцями, які прийшли на мій матч. Одного дня між іграми я була в одного з них вдома. Вони зробили справжню вечірку на мою честь. Це чудово, коли ви приїжджаєте в іншу країну, і там є українці. Ви це відчуваєте. Я дуже цим пишаюся».
Її старша колега – краща українська тенісистка Еліна Світоліна – на початку лютого виграла турнір WTA International Taiwan Open у Тайвані і піднялася на восьме місце найсильніших тенісисток чемпіонської гонки WTA (Road to Singapore).
Це був п’ятий одиночний титул WTA у прогресуючій професійній кар’єрі харків’янки. Один із переможних ударів Еліни Світоліної у фіналі був визнаний найкращим на турнірі.
Найкращий український гімнаст Олег Верняєв, олімпійській чемпіон Ріо-де-Жанейро, виграв п’ять золотих медалей на міжнародних змаганнях Reykjavik International Games у столиці Ісландії Рейк’явіку.
До того ж, українець здобув ще одне «срібло» і «бронзу». Отже, всього 7 медалей в одному турнірі! Блискуче!
А на XXVIII Всесвітній зимовій Універсіаді в Алмати (Казахстан), яка проходить цими днями, українські фігуристи Олександра Назарова і Максим Нікітін виграли золоті медалі, продемонструвавши вишуканий, елегантний стиль фігурного катання, в якому Олександра підкорила неймовірною жіночністю, а Максим – спортивністю.

Захоплюючий кадр їхнього переможного танцю обійшов світові ЗМІ.
Ну і насамкінець – тріумфальне крокування українського повнометражного 3D-анімаційного фільму «Микита Кожум’яка».
Як свідчить анонс – це «Чудова анімаційна казка, героєм якої є простий ремісник Микита Кожум’яка, людина сильна і розумна; він стає на захист свого народу у боротьбі зі страшним, багатоголовим чудовиськом Змієм-Гориничем».
За перший вікенд перший український повнометражний 3D-аніма­ційний фільм зібрав у міжнародному прокаті: 637,023 PLN (4, 350 млн. грн.) – у Польщі та 423.552,43 TL (3,071 млн. грн.) – у Туреччині, а кількість глядачів склала понад 70 тисяч.
«Микита Кожум’яка» за перший вікенд в Україні зібрав понад 5 млн. грн., а, в цілому, за прокат 12 млн. грн. і його побачило понад 200 тис. українських глядачів.
«Микиту Кожум’яку» вже чекають з нетерпінням в інших країнах.
Переможна хода українського мультиплікаційного шедевра продовжиться. Як і серія українських тріумфів.
Адже нам так потрібен вітамін перемог!