rss
09/29/2020
EN   UA

Молодiжне Перехрестя (Тисність на обкладинку)

#370

Ваша точка зору

Чого, на Вашу думку, найбільше бракує Україні для перемоги?
Грошей
Зброї
Ядерної зброї
Міжнародної підтримки
Совісті найвищого керівництва
Ваш варіант відповіді
Полiтика \ Економіка \ Чим замінити небезпечну співпрацю з РФ
Title  
  

Чи спроможна Україна остаточно подолати залежність від Росії в оборонній сфері та ІТ-секторі? 2014 року Україна зіштовхнулася з проблемою, яку важко недооцінити. Це – тотальна залежність від країни-агресора в багатьох сферах економіки. І хоча торгівля з РФ за два роки знизилася з 30% від загального товарообігу до 8,5%, казати про справжню незалежність зарано.

Що робить держава, або подолати ці вбивчі зв’язки? На рівні уряду прийнято чимало нормативних документів, які повинні сприяти розлученню з «братами». Насамперед, це стосується сфери національної оборони як найбільш критичної в умовах неоголошеної війни.
Так, на початку 2015 року український уряд зупинив дію угоди з Росією про військово-технічне співробітництво. В цьому ж році Кабмін своєю постановою № 632 розірвав міжурядовий договір з РФ про виробничу і науково-технічну кооперацію між підприємствами оборонної промисловості від 1993 року. Разом з тим, ці постанови не зупинили, наприклад, спільних проектів у мирній, але критично важливій для РФ, космічній галузі. Так, Україна продовжує виробництво систем управління для ракет-носіїв «Союз».
Щодо військової сфери, то фактично, з 2014 року Україна припинила будь-яке співробітництво з агресором. Своєю чергою, Росія симетрично закрила свій оборонпром для офіційного Києва. З цього часу зафіксовані поодинокі факти продажу товарів подвійного та військового призначення через треті країни та спроби контрабанди. Проте, це несистемні випадки, які не впливають на загальну картину.
Зрозуміло, що такий розрив стосунків має свою ціну. Україна не виробляє власні патрони та снаряди для артилерійських систем. І хоча військові періодично нагадують про багатотонний радянський спадок, він теж має певний термін зберігання. Частково вихід знайдено у заміні вибухових матеріалів радянських снарядів на нові вітчизняні, але про подальші плани наразі не повідомляється.
Аналогічна картина могла скластися з важкою бронетехнікою. Одне з уразливих, у сенсі імпорту, місць українських танків – гармата. До 2014 року танкові гармати для виробництва або модернізації знімали з радянських залишків, що були на зберіганні. Причина проста – гармати виготовляли в РФ. З початком АТО проблему вдалося вирішити – в стислі терміни харківськими зброярами була розроблена власна гармата КБА-3.
Залишається залежність від РФ у забезпеченні двигунами. Україна активно імпортує з РФ двигуни внутрішнього згорання, дизельні двигуни (зокрема, для морських суден). У 2016 році 97% від загального обсягу турбореактивних або турбогвинтових двигунів було придбано саме в Росії на суму $9,9 млн. Утім, мова йде виключно про цивільні зразки. А новітні українські БТРи замість російських уже мають німецькі двигуни Deutz. Згідно з офіційними даними Укроборонпрому, частка українських деталей цих машин у 2016 році сягнула 85-87%.
Більш критичне становище у Повітряних силах. Збройні сили фактично залишилися без можливості значного оновлення свого парку винищувачів та штурмовиків. Єдине, що залишається – проводити чергові модернізації існуючих машин. Проте Су та МіГи не вічні, і в перспективі постане вибір між покупкою більш сучасних іноземних літаків та розробкою власних. Сьогодні Україна є серед невеликого клубу держав, які мають повний цикл виробництва літаків. Щоправда, мова йде про транспортну авіацію, тому навіть з такими потужностями, які має «Антонов», створення першого вітчизняного винищувача не буде простим завданням і може розтягнутися на десятки років. Для порівняння, США, які мають достатньо досвіду та компаній-виробників літаків такого типу, знадобилося майже 6 років на створення F-35 і ще 9 для офіційного прийняття його на озброєння.
У той же час, вітчизняне літакобудування може слугувати прикладом у боротьбі за незалежність. Лише два роки знадобилося підприємству для відходу від кооперації з Росією. «Ан-132» – це справжній прорив, який ще у 2015-му був масштабною моделлю на виставці, а лише за рік – став повністю завершеним літаком. Заміна російських вузлів на аналоги відомих світових виробників (серед яких Pratt&Whittney, Dowty Pro­pellers, Honeywell Aero­space, Liebherr), – не тільки крок далі від країни агресора. Цей й збільшення шансів літака на міжнародному ринку.
Привабливість української військової техніки може зрости і завдяки переходу на стандарти НАТО. Крім модернізації, це сприятиме також інтеграції до західного ринку з отриманням певних преференцій замість російських виробників (як наприклад, вибір Ан-124 для стратегічних перевезень НАТО). Для ознайомлення потенційних клієнтів з новинками вітчизняного виробництва наприкінці 2016 року вперше було проведено День оборонної промисловості України у штаб-квартирі НАТО в Брюсселі. Допомога альянсу може дати поштовх на відродження оборонпрому. Однак, не слід забувати, що поруч з перевагами рух до європейського ринку може мати і негативні наслідки, адже певні українські підприємства можуть бути закриті через застарілість чи щільну конкуренцію.
Активний розвиток та перехід на більш сучасну продукцію вимагатиме вдосконалення низки суміжних галузей промисловості. Тому, незважаючи на внутрішні проблеми, в України є шанси повторити долю Ізраїлю. Там безперервне вдосконалення оборонної промисловості в умовах війн та терористичної загрози стало локомотивом для розвитку машинобудування, хімічної промисловості, електроніки та ІТ-сектора.
Розвиток саме ІТ-сфери стає не менш важливим для зміцнення обороноздатності країни, ніж виробництво «класичного» озброєння. Кіберзлочини перестають бути чимось далеким та фантастичним, атаки на державні інформаційні об’єкти відбуваються дедалі частіше. Захист на кібернетичному фронті вимагає вдосконалення багатьох складових.
Одна з таких складових – антивірусне програмне забезпечення. Особливістю будь-якого антивірусу є повний доступ до всіх файлів та можливість прихованого відправлення інформації. В 2015 році за рекомендаціями СБУ та РНБО було введено санкції на національному рівні проти відомих російських виробників антивірусних програм «Лабораторія Касперського» та Dr.Web. Разом з тим, ще доволі багато користувачів, зокрема, і серед державних органів, продовжують користування російським продуктом.
З цією залежністю доволі успішно борються розробники першого українського антивірусу Zillya! Цей програмний продукт не поступається в ефективності закордонним аналогам, що було підтверджено під час державної сертифікації. Водночас, українська розробка має більш прийнятну ціну та зрозуміле походження, всі ресурси компанії є виключно на території нашої держави.
Гарною новиною є збільшення користувачів Zillya! серед державних замовників. За даними компанії, тільки за 2016 рік українські антивіруси, а саме корпоративну версію, придбало більше, ніж 500 державних органів та підприємств різних рівнів, від районного до національного підпорядкування. Серед користувачів уже є Національна поліція, Національна гвардія, Житомирська обласна державна адміністрація, ДП «Антонов», Державна служба України з питань праці, Запорізький окружний адміністративний суд та інші. Мета компанії на 2017 рік – стати основним антивірусним продуктом для українських державних органів.
У рамках програми «Захистимо майбутнє» компанія безкоштовно надала корпоративну версію антивірусу для навчальних закладів. За час проведення програми нею скористувалися більше, ніж 2000 шкіл та понад 150 вищих навчальних закладів, що дозволило заощадити близько 12 млн. грн. державних коштів.
Команда Zillya! активно співпрацює зі силовими відомствами. З МВС та СБУ підписані відповідні меморандуми, які мають на меті впровадження та використання сучасних інформаційних та комунікаційних технологій у сфері боротьби з кіберзлочинністю. Фахівці компанії розробили та активно проводять курси комп’ютерної безпеки для всіх бажаючих. Курс був розрахований на пересічного користувача і давав розуміння базових принципів кібербезпеки користувачів ПК та основних сервісів, на кшталт електронної пошти, браузерів, дозволяв зрозуміти мотиви та методі роботи шахраїв в мережі Інтернет, щоб уберегтися від їхніх дій.
Разом з тим, за словами технічного директора антивірусної компанії Олега Сича, попри популярність курсу серед представників бізнесу та приватних організацій, звернень від державних органів майже не надходило. Щоб виправити таку ситуацію, команда Zillya! зараз розробляє окремий курс, орієнтований на працівників державних органів, адже саме недостатні знання з питань кібербезпеки персоналу в багатьох випадках ставали запорукою успішності кібератак на державні органи в Україні.
Більш складна ситуація з бухгалтерським програмним забезпеченням. Переважна більшість українських підприємств, за винятком лише великих міжнародних брендів, користується російською системою «1С». Існують українські аналоги цієї системи – «Універсал», «Парус», «Дебет Плюс», проте жоден з них не може похвалитися кількістю підприємств-користувачів. Бракує й досвідчених спеціалістів, які вміють з ними працювати. Вирішити проблему можна лише комплексно, адже простий шлях – запровадження санкцій проти «1С» – навряд чи буде успішним.
На думку Олега Сича, розвиток незалежного та, водночас, успішного ІТ-ринку в Україні потребує значно більше, ніж введення заборон чи навпаки, преференцій. Владі України варто забезпечити відкриту та прозору атмосферу, зменшити адміністративний тиск та регулювання.


Україна відновить експорт курятини до ЄС

У космічній родині конфлікт інтересів: КБ «Південне» та «Південмаш» по-різному бачать шляхи розвитку галузі

 

Реклама

© 2006-2011 "Час i Подiї". All Rights Reserved | Chicago Web Design - www.4everstudio.com