15 січня 2017 року парафіяни та гості УГКЦ св. Йосифа відзначили 60-річчя від дня заснування церкви. «На славу Божу і для майбутніх поколінь» – ці слова вигравірувані на гранітному наріжному камені Церкви св. Йосифа невеликою групою українських католиків на північно-західній стороні Чикаго. Отець Йосиф Шарий з невеликою громадою протягом багатьох років намагався побудувати нову українську релігійну організацію. Їхні зусилля увінчалися успіхом, а їхня мрія – побудувати найкрасивішу українську церкву в Америці – була досягнута.

Створити цю нову парафію випала честь 29-річному отцеві Йосифу Шарому, який 12 серпня 1956 року відправив першу Божественну літургію в приміщені Римсько-католицької церкви святого Бенедикта. Наступного вечора відбулися перші організаційні збори нових парафіян в оселі Василя Здебляка за присутності панства Мариноф, Савків, Кузьми та родини Івана і Володимира Ґавалюхів. Наступної неділі парафіянами стали понад 60 родин, які в той день молилися на Богослужінні парафії покровителя св. Йосифа, – опікуна родини. Громада вирішила відзначати свята за Григоріанським календарем. Парафія зростала так швидко, що на третю неділю, 26 серпня 1956 р., погодилися відправити св. Літургію у приміщенні школи св. Патрика, де парафіяльне життя провадилось до 1958 року.

Наприкінці 1957 р. були придбані чотири ділянки землі для будівництва нової церкви. Територія понад 80 акрів між роздоріжжями Кемберленд і Фостер та Іст-Рівер Роуд і Арґайл. Один акр одразу було передано церкві. На іншій території планувалася розбудова українського селища. Пан Іван Подний мав важке завдання з координації дій навколо земельної власності парафії.

13 квітня 1958 відбулось посвячення землі і розпочалось будівництво нового приміщення церкви з центром релігійно-громадського життя.

Будівництво тривало кілька місяців, і 2 листопада 1958 р. парафіяни вперше раз молилися у своїй церкві. У 1959 р. влаштували святилище у візантійсько-християнських традиціях. Парафіяни власноруч запроектували і спорудили іконостас, який зберігся й дотепер і є в каплиці св. Парасковії. Остання літургія в «старій церкві» була відправлена через 19 років – 20 березня 1977 р.

Кількість вірних парафіян зростала, і невдовзі було прийнято рішення – побудувати нову велику церкву. Робота над втіленням задуму і проектом нової церкви офіційно розпочалась 1 жовтня 1975 року. Серед 32 архітекторів обрано проект Зенона Мазуркевича. У квітні 1974 проект апробовано владикою Ґабро і підтримано парафіянами. Церква посідає 8 місце у світі серед релігійних будівель з незвичною архітектурою. 6 квітня 1975 року єпископ Ґабро освятив місце для будівництва. Через рік Патріарх Йосиф Сліпий відвідав парафію й освятив фундамент церкви.

26 грудня 1976 року владика Ярослав Ґабро освятив два наріжні камені нової церкви. Між двома гранітними блоками вмуровано важливі документи і пам’ятки, пов’язані з будівництвом церкви. Серед них – шматок вугілля з Донбасу і камінь із Дніпра, які привезені з України.

Перша служба Божа в новій церкві відправлялася 1 листопада 1976 року за беатифікацію митрополита Андрея Шептицького.

Зміна та розвиток відбувалися в житті парафії св. Йосифа в другій половині золотих років. У 1983 році о. Андрій Чировський замінив люстру у формі кришталевого хреста на більш традиційне панікадило у візантійському стилі. Також розпочався важливий і тривалий процес розмальовування інтер’єру церкви іконами. Через непередбачувані обставини цей процес не був завершений.

У 1984 році завдяки щедрій пожертві д-ра та пані Подлуських було встановлено іконостас. У 1988 році під керівництвом тогочасного пароха о. Біла Білинського з нагоди 1000-ліття Християнства в Україні було збудовано новий будинок священиків на захід від грота. А будівлю старої церкви було переобладнано на офіс, шкільні класи, а також на розширений офіс відділення Кредитної спілки «Самопоміч». Щорічний парафіяльний карнавал та щотижнева гра Бінго продовжували процвітати. У 1989 році о. Том Глинн доєднався до парафії як сотрудник і помічник пароха.

До літа 1995 року відбувалися зміни: o. Біл залишив посаду пароха у церкві св. Йосифа, і на його місце прийшов о. Павло Гайда, який приїхав зі своєю дружиною та дітьми. Впродовж наступних років було розмальовано бетонні стіни всередині церкви, а також відновлено золоте покриття куполів.

Також відновлено молодіжний парафіяльний гурток і створено велику групу вівтарних служителів. У парафії почали відправляти призабуті, проте традиційні служби, такі, як Літургія передосвячених дарів, вечірні, акафіст і чин похорону.

У 2006 році парафія св. Йосифа приймала З’їзд східних католицьких церков, на який прибув Блаженніший Патріарх Любомир Гузар. Щоб задовольнити духовні потреби представників нової хвилі українських іммігрантів, які переїжджали до північно-західних передмість Чикаго, о. Павло почав додатково проводити служби Божі за Юліанським календарем. Парафія стала відомою як «Привітна парафія».

У січні 2008 р., після відходу у вічність о. Павла, парафія вітала нового та теперішнього пароха о. Миколу Бурядника з його сім’єю. У 2009 році священичі кадри парафії св. Йосифа поповнив о. Володимир Кушнір зі сім’єю. Як помічник пароха, він разом з о. Мироном Панчуком, який, вийшовши на пенсію, бере участь у житті церкви, робить свій внесок у розбудову парафії.

Під керівництвом о. Миколи парафія продовжувала зростати, майже вдвічі збільшивши список весіль та хрещень. Парафіяльний пікнік замінено щорічним дводенним Юктоберфестом. Продовжувалося відновлення будівлі церкви. Завершується іконографічний розпис, розпочатий більш, ніж 25 років тому, а також відновлено грот із зображенням Гошівської Божої Матері, який під час свого візиту в Чикаго освятив Блаженніший патріарх Святослав Шевчук. Під крилом парафії зростають і розвиваються «Рідна школа», в якій навчаються близько 300 дітей, український драматичний театр «Гомін», школа бойового гопака, школа танцю «Вишиванка», які також сприяють вихованню нового покоління українців і не дають забути українське минуле.

Несподіваним сюрпризом для парафіян і гостей був виступ бандуристів «Кобзарської січі», які приїхали з різних міст Америки, Канади та України. Під керівництвом п. Олега Махлая бандуристи, які тренувалися ще зі серпня у літньому таборі в горах Пенсильванії, чудово виконали українські колядки.

Приємним подарунком також був прекрасний різдвяний вертеп театрів «Диво» та «Гомін», організаторами якого є п. Ліна та п. Василь Митничуки. Виступи дитячих та дорослих артистів просто схвилювали до глибини серця.

Вступним словом ведучий Андрій Дурбак – багаторічний парафіянин церкви – запросив усіх до святкового обіду. Трапезу розпочали з молитви та благословення отця-канцлера Михайла Кузьми. Мистецьку частину святкової програми відкрили переглядом двох документальних відеосюжетів, які підготувала парафіянка Марія Мельник. То була справді зворушлива в’язанка історичних пам’яток.
До слів привітання було запрошено Богдана Ватраля – президента установи Кредитівки «Самопоміч», віце-консула України в Чикаго Євгена Дробота та запрошених священнослужителів інших парафій.

Зі словами вдячності та привітанням, а також зі щедрими подарунками виступили Mary Jo Patterson – волонтер програми «Mana Card», директор школи українознавства ім. Андрія Шептицького – Світлана Фаріон, також представники сестринства та братства, що діють при парафії св. Йосифа Обручника, Василь Митничук – керівник театру «Гомін» та студії «Диво».

Наступним розділом програми був професійний документальний фільм «Жива парафія», який показав сучасне життя церкви св. Йосифа Обручника. Саме цей фільм є частиною проекту, ініціатором якого є Блаженніший Патріарх Святослав. «Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом» –такою є ідея фільму. Кадри з фільму показали динамічний розвиток парафії завдяки різним молодіжним навчально-розвиваючим організаціям, гурткам, угрупованням, фондам. Адже саме завдяки душпастирям, їхній культурі, всебічному розвиткові, небайдужості до потреб парафіян та прихожан церкви сьогодні при парафії діє безліч мистецьких, освітніх колективів.

Радість святкування розділили священики усіх українських церков і конфесій, парафіяни, які підтримують церкву ще зі самих початків існування, представники Кредитівки «Самопоміч», Української Католицької Освітньої Фундації, Генерального консульства України в Чикаго.

Після ознайомлення та переліку поважних гостей – всечесніших отців-протоієреїв сусідніх парафій (на святі були присутні всечесніший отець-протоієрей Леонард Корчинський, всечесніший отець-протоієрей Михайло Кузьма, всечесніший отець-протоієрей Богдан Налисник, всечесніший отець-протоієрей Джон Лукас, всечесніший о. Іван Лимар, всечесніший отець-митрофорний протоієрей Олексій Касперук, всечесніший о. Роман Артемович, всечесніший о. Михайло Лищишин), п. Євген Дробот – віце-консул України в Чикаго, Joseph Solimini – виконавчий директор Української Католицької Освітньої Фундації та Леонід Хмельков – кіборг, воїн 95-ї бригади. Хвилиною мовчання було вшановано пам’ять усіх жертв війни на сході України та воїнів, які віддали своє життя, обороняючи нашу Батьківщину.

Громада мала честь вітати Героя, кіборга, 25-річного Леоніда Хмелькова, який приїхав на лікування до Чикаго. Леонід родом зі села Мала Каратуль, що на Київщини, з 11 років його виховувала бабуся. Мати загинула трагічно на виробництві. Лише за кілька місяців до початку воєнних дій він прийняв присягу в Україні. Перед тим встиг здобути вищу освіту – соціального психолога.
Мобілізований до АТО, восени Леонід потрапив на війну. Звільняв Слов’янськ, два місяці тримав оборону на висоті гори Карачун, і наступним для нього став захист Донецького аеропорту. Пригадує, що проти них були півсотні ворожих танків, частина з них – з російськими прапорами. 23 січня Леонід пам’ятає щохвилинно, адже саме тоді хлопець отримав наскрізне уламкове поранення стегна.

Через запеклі бої в Донецькому аеропорту медичну допомогу надали не одразу. Спочатку Леонід намагався доповзти до побратимів, потім його перенесли до БТР, але вивезти не могли, бо тривав бій. Він втратив багато крові, почалося нагноєння, некроз. Лікарям довелося видалити 15 сантиметрів тазостегнового суглоба, 14 сантиметрів гомілкової кістки та сідницю, таким чином німецькі лікарі врятували кінцівку.

Леонід переніс 42 операції. Він вірить і сподівається, що в Чикаго лікарі йому допоможуть, однак наразі сильні болі продовжуються... Леонід перебуває в Чикаго завдяки Фондові захисту Героїв під опікою парафії св. Йосифа-Обручника разом зі своєю молодою дружиною Аліною, яка його доглядає. Йому потрібна наша з вами підтримка. У Кредитівці «Самопоміч» відкрито рахунок на допомогу кіборгу Леонідові Хмелькову.

Завершилось свято словами подяки настоятеля церкви о. Миколи. Він  вдячний Богові за Його щедрий дар. Адже немає нічого випадкового. «Не лише наш вибір вирішує все, – каже отець, – тому, відзначаючи цю річницю, насамперед, дякую Богові, священикам-душпастирям, що є серед нас і відійшли у вічність, дякую засновникам – будівничим цього храму, всім, хто від початку заснування парафії вірив у її розквіт та розбудову спільноти. Колись мені важко було зрозуміти зміст назви нашої найдавнішої церковної організації «Spirit of Joseph». Але тепер ми вчимося від вас тієї віри та відданості, самопожертви. Ми намагаємося наблизитися до вашої сили віри і стараємося наслідувати і вчитися від вас!»

Також о. Микола подякував сестринству Покрови Пресвятої Богородиці та братству Блаженного Миколи Чарнецького за їхню допомогу та співпрацю, Кредитівці «Самопоміч», перерахував усі організації, що діють при парафії, висловивши їм подяку за підтримку. І наголосив, що всі вірні є частиною історії громади, і що Бог усе робить через нас, а не ми самі.