Рекс Тилерсон і сенатор Марк Рубіо

Серед українців та більшості цивілізованих людей та народів, мабуть, є мало тих, котрі не вважають Владіміра Путіна воєнним злочинцем. Своєю поведінкою, зокрема, в Україні та Сирії, нещодавно він це підтвердив. Можна також аналізувати його поведінку у самій Росії, де він влаштовував теракти, щоби дати причину безпощадного знищення чеченців у Чечні, події у Грузії у 2008 р. тощо.

Така характеристика Путіна, одначе, виявилася проблематичною для номінанта на Держсекретаря США, коли на переслуханні в Комітеті закордонних справ Сенату США сенатор із Флориди Марко Рубіо поставив таке питання Рексу Тилерсонові. Сенатор Рубіо назвав Тилерсону приклади воєнних злочинів, зокрема, стосовно останньої російської агресії в місті Алеппо, у Сирії, де москалі та їхні сурогати президента Асада вбивали жінок і дітей, але Тилерсон не погодився зі сказаним, очевидно, маючи на увазі, що у майбутньому, незважаючи на результати процесу, чи у ролі держсекретаря, чи головного екзекутивного службовця енергетичної фірми йому важко буде проводити переговори після такого гострого звинувачення зі самим Путіним у будь-якому аспекті й навіть з його міністром Лавровим.
Беручи до уваги не тільки Алеппо, але далеко до того і події у Криму та Донбасі, а тим більше, брутальне збиття малазійського літака з 298 цивільними пасажирами на борту 17 липня 2014 р., обвинувачення у воєнних злочинах Путіна – це справа дуже зрозуміла, хіба єдине питання у кількості злочинів.
Форумом, де можуть бути розглянуті злочини Росії, зокрема, і Путіна, який несе, як диктатор, повну відповідальність за ці злочини, є Міжнародний кримінальний суд у Гаазі. Позовником у цьому суді може бути тільки держава. Тому не варто сподіватися, щоби президент Сирії Асад, якого захищає Путін, був позовником. Зрештою, сам Асад давно повинен був стояти перед судом за воєнні злочини.
З Україною ця справа трохи менше проблематична. Правда, щоби внести формальний акт обвинувачення, корисним було б формально проголосити воєнний стан на своїй території. Цього досі Україна не зробила, бо таке проголошення припинило б допомогу від Міжнародного валютного фонду, яку до речі, використовують і далі олігархи України. Також Україна ніколи не ратифікувала Римський статут як договір, що визнало б юрисдикцію суду.
Одначе, 14 квітня 2014 р. Україна рішенням Верховної Ради України внесла Декларацію, визнаючи юрисдикцію суду над злочинами, скоєними на її території режимом Януковича від 21 листопада 2013 р. до 22 лютого 2014 р., а 8 вересня 2015 р. Україна через ВРУ внесла другу декларацію, визнаючи юрисдикцію над злочинами на її території від 20 лютого 2014 р. до невизначеної дати, тобто, продовжуючи до сьогоднішнього дня.
14 листопада 2016 р. головний прокурор суду виніс свій звіт, насамперед називаючи анексію Криму Росією «продовженням стану окупації», що підтвердив Комітет із прав людини Організації Об’єднаних Націй. Головний прокурор також заявив про визнання безпосереднього вторгнення Росії у збройний конфлікт на сході України без дозволу України.
Щодо злочинів Росії, у згаданих конфліктах записано наступні:
Крим: переслідування кримських татар (понад 19,000 татар покинули Крим та поселилися на території України), вбивство і викрадання осіб, котрі були в опозиції до примусової анексії, негуманне трактування арештованих чи затриманих, арешти та затримання без суду за протиставлення до так званого референдуму зі 16 березня 2014 р., включно з насильницьким перевезенням з однієї тюрми до іншої та навіть на територію Росії, а також впровадження примусової військової служби для населення окупованої території через примусове надання російського громадянства, що передбачає примусову військову службу на користь Росії.
Східна Україна: прокуратура задокументувала понад 800 інцидентів, що мають склад злочину. 9,578 осіб вбито та 22,236 осіб зазнали травм і різноманітних ушкоджень, приблизно 2,000 осіб цивільного населення вбито внаслідок бомбардування цивільних населених пунктів; знищення цивільних об’єктів резиденцій, шкіл (у багатьох випадках є докази, що це було зроблено навмисне); затримання й арешти, зокрема, осіб на території Донбасу, які виказують лояльність до України, більше, ніж 400 осіб зникли безвісти; знущання зі застосуванням тортур над арештованими і затриманими, зокрема, сексуальні злочини під час жорстокого допитування затриманих, а також і випадково супроти звичайного населення. До речі, бракує документальної статистики цих злочинів через брак повідомлення і доступу до потерпілих.
Звіт закінчено повідомленням, що дослідження злочинів на цих територіях продовжуватиметься.
16 листопада 2016 р., через кілька днів після звіту головного прокурора суду, президент Росії Путін дав доручення урядові Росії відкликати участь Росії в підписанні Римського статуту. Росія підписала Римський статут у 2000 р., але Росія ніколи цього статуту не ратифікувала як договір, тим самим не приймаючи юрисдикцію суду, бо сам Путін і Росія знали і знають, хто такий Путін і що таке Росія, а погодитися на юрисдикцію у такому випадку дуже небезпечно. Один російський спеціаліст із міжнародних відносин пояснив, що коли у 2000 р. Росія підписала Римський статут, вона хотіла бути частиною сучасного світу, а тепер не хоче, бо тут можуть бути серйозні наслідки. На злодієві шапка горить!
Рексу Тилерсону та його керівникові, президентові Трампу, мабуть, треба ознайомитись з цим звітом, перш ніж домовлятися з воєнним злочинцем у ролі союзника. Інакше Трамп і його сурогати відповідатимуть за злочини.