На тлі проблем, пов'язаних із проведенням дострокових парламентських виборів, «загубилася» подія, яка може прямо стосуватися виборчої кампанії та безпосередньо зачіпати інтереси й авторитет Української держави.

Йдеться про нещодавній «обмін люб'язностями» між Україною та Росією, а точніше - скасування заборони на в'їзд на території згаданих держав так званих «небажаних» осіб.

Нагадаємо, що спочатку Служба безпеки України та Міністерство закордонних справ поширили у ЗМІ заяву «щодо врегулювання питання заборони в'їзду на територію України та Російської Федерації окремим громадянам обох держав».

У документі, зокрема, наголошується, що, виконуючи спільні домовленості президентів України та РФ, СБУ разом із МЗС України провели аналіз документальних матеріалів, які відповідно до вимог українського законодавства були підставою для заборони в'їзду на територію України окремим громадянам Російської Федерації. Українська сторона визнала, що зазначені рішення приймалися обґрунтовано, на підставі даних про осіб, діяльність яких пов'язана з посяганнями на територіальну цілісність України та розпалюванням міжнаціональної ворожнечі.

Водночас, як зазначається у заяві, «в інтересах розвитку українсько-російських відносин на основі добросусідства та взаємної поваги до суверенітету і територіальної цілісности, а також з урахуванням відповідних звернень МЗС РФ, українська сторона прийняла рішення про скасування згаданих постанов про заборону в'їзду окремим громадянам Російської Федерації».

Реакція російської сторони була майже адекватною. Офіційний представник МЗС Російської Федерації Михайло Камінін поквапився заявити, що «згідно з домовленістю з українською стороною і у зв'язку з ухваленими в Києві рішеннями про відміну заборони на в'їзд на територію України окремим громадянам РФ компетентними органами Росії на основі принципу взаємности також ухвалено рішення про зняття запроваджених раніше відповідно до російського законодавства обмежень на в'їзд на територію Росії окремих громадян України».

Після таких дипломатичних реверансів саме час зробити деякі роз'яснення. «Окремі громадяни РФ» - це, як правило, відомі в Росії державні і політичні діячі, в тому числі віце-спікер Російської Держдуми В. Жириновський, мер Москви Ю. Лужков, депутат Держдуми К. Затулін та інші громадяни сусідньої держави, які час від часу гастролюють Україною, принагідно принижуючи її громадян, українську владу, мову, історію та традиції.

«Окремі громадяни України» - це передусім відомий олігарх, депутат-нашоукраїнець Петро Порошенко та не менш відомий академік, літературознавець Микола Жулинський. Одного і другого російська влада з незрозумілих причин нещодавно не допустила на територію Росії й фактично депортувала в Україну.

Про росіян - згодом. Спочатку - про «гріхи» українців. В Україні та за її межами П.Порошенко ніколи не мав іміджу «українського націоналіста» чи «ненависника Москви». Мало того, у середовищі «Нашої України» він був і залишається одним із багатьох палких та щирих прихильників «дружби» з Росією, а в своїй любові до останньої зайшов так далеко, що одразу ж після перемоги Помаранчевої революції зареєстрував у Верховній Раді законопроект, який передбачав надання російській мові статусу другої державної.

«Русофобом» також важко назвати і Миколу Жулинського, який свою політичну кар'єру починав у проросійській Ліберальній партії України і в книжках чи статтях якого ви ніколи не прочитаєте щось на зразок Шевченкового: «Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями...»

Тож здивування та обурення Порошенка і Жулинського діями російських чиновників щире й обґрунтоване. Вони мають усі підстави запитати: за що?

Інша річ - дії та висловлювання росіян. Українські ЗМІ не раз висвітлювали діяльність та цитували висловлювання згаданих вище громадян РФ на території нашої країни, а тому немає сенсу все це повторювати. Натомість, щоб глибше зрозуміти, на який гнилий компроміс у питанні заборони в'їзду на територію України «окремих громадян РФ» пішли вітчизняні МЗС та СБУ, наведемо кілька висловлювань людини, яка відтепер має законне право перебувати на українській землі.

Ось лише декілька «перлів» відомого російського політолога Олександра Дугіна.

«Сьогодні Україна не є суверенною державою і не має для цього ані історичних, ані футурологічних, ані ресурсних підстав».

«Україна має... визнати факт нашого геополітичного батьківства. Для матері Європи Україна - якась смердюча глушина, яку населяють виродки, недогодовані злодійкуватими недоумками... Ющенко - невизначений статево підліток... Хворий на розум.. Україна без імперії - ніщо... Без росіян немає української нації».

«Київ, як і вся Україна, - це щось схоже на територію, яку захопили німці».

«Населення Донецька, Харкова чи Дніпропетровська вважає себе частиною Великої Росії».

«Хтось має виступити із зрозумілою програмою створення східно-української державности, розпочати мобілізацію політичних сил, почати створювати активні сили самооборони для протидії «помаранчевим», оскільки «помаранчеві» захочуть провести кордони там, де їм цікаво».

Очевидно, що на цю маячню можна й не звертати уваги, адже у нашому глобалізованому світі, де інформаційний простір уже давно «єдиний», убезпечитися від таких висловлювань неможливо.

Проте не це головне. Допуск на територію України різноманітних «дугіних» означає, що українська влада навіть не помітила, як їй плюнули в обличчя. Це - небезпечний прецедент, який засвідчує слабкість влади, її неспроможність захистити власну честь та гідність держави. Одна річ, коли образливі слова на адресу українців та України лунають із теле- чи радіоефіру. Інша - не можна допускати, щоб відвертий ворог України ходив нашою землею. Якщо таке відбувається, то він, ворог, рано чи пізно стає окупантом. Такого влада не повинна допускати.

Прецедент із «дугіними» особливо небезпечний у контексті виборчої кампанії. Він буквально відкриває шлюз для провокаторів з Росії, які, розігруючи в Україні «російську карту», зневажатимуть нашу державу та її громадян, не наражаючись при цьому на протидію української влади. Усе це значно дестабілізує і без того не просту політичну ситуацію в країні.

Іншими словами - Україна дуже скоро може відчути справжню ціну поступки, на яку вона погодилася, даючи право «дугіним» топтати нашу землю.