Підведення підсумків року, що минув, є природним. За традицією провів подібне дослідження й авторитетний столичний Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва.

Наприкінці грудня 2016 року низка експертів – серед них і автор – оцінили минулий рік у його важливих параметрах.
Пропоную увазі читачів узагальнені відповіді, які Фонд оприлюднив громадськості.
В окремих пунктах моя точка зору відрізнялася, про що я скажу окремо.

Політичний аспект року

Що стосується найважливішої події року, то тут точки зору більшості експертів співпали: такою ми назвали проведення електронного декларування.
Початок роботи новостворених антикорупційних структур – НАБУ, САП, НАЗЛК – на мій погляд був важливим, але не таким ефективним, як міг би бути.
Гальмування з початком роботи, конфлікт із Генеральною прокуратурою – все це позначилося на роботі цих відомств, створених за наполяганням наших західних партнерів і принципово важливих у справі боротьби з корупцією.
Я не погодився з думкою більшості, що другим за значенням важливим політичним процесом року була санація, тобто, оздоровлення, банківської системи, що завершилося націоналізацією «ПриватБанку».
Вважаю ці процеси дуже неоднозначними. Ліквідація десятків банків і донині фінансовими експертами критикується.
Щодо «ПриватБанку» – то час покаже й очевидні мінуси, і ймовірні плюси цього акту.
Зі свого боку, важливим вважаю прийняття низки законів, необхідних для надання Україні безвізового режиму.
Безвіз нам не дали. Але прийняті закони ще зіграють свою позитивну роль.
Ну і, нарешті, важливою політико-психологічною подією й успіхом року вважаю перемогу Джамали на Євробаченні.
Нині вже трохи призабули, який вибух радощів стався після оголошення її перемоги. А для українців, змучених негараздами, така перемога була потрібна, як ковток води в пустелі.
Успіхів за рік було небагато. Успіхів міжнародного рівня – і взагалі, окрім тріумфу Джамали, важко згадати.
Серед зовнішньополітичних перемог деякі експерти відзначають, насамперед, продовження західних санкцій проти держави-агресора, визнання Росії окупантом в офіційних документах міжнародних організацій, зокрема, з ООН.
Але ці дипломатичні акції такі віддалені від безпосереднього життя українців, що, окрім експертів, та й то не всіх, перемогами їх пересічні громадяни не вважають.
А ось зовнішньополітичні невдачі, на думку експертів, охоплюють, передусім, ненадання безвізового режиму, програшну ставку українських політиків на перемогу Гілларі Клінтон на виборах президента в США, а також безперспективність Мінських домовленостей та переговорів, які відбуваються в їхніх рамках.
Успіхами всередині країни експерти найчастіше називали макроекономічну стабілізацію та початок відновлення економіки, посилення армії та відновлення ВПК.
Важливим є також запровадження роботи НАБУ та НАЗК і початок кримінального переслідування корупціонерів.
Окрім того, серед основних успіхів були названі порівняна політична стабільність, недопущення нових виборів та початок судової реформи.
Можу погодитися, що початок роботи правоохоронних органів у сфері обмеженої боротьби з корупцією є певним успіхом. Але ж боротьба ця обмежена, часткова, несистемна і не зачіпає верхи.
Політична стабільність в Україні 2016 року викликає невеселу посмішку. Якщо видимих потрясінь не було – це ще не стабільність.
Стабільним було вперте небажання колишніх учасників проєвропейської парламентської більшості – «Батьківщини», «Самопомочі» та Радикальної партії О. Ляшка повернутися у коаліцію.
Стабільним була фактична відсутність коаліції, бо дві фракції – БПП та Народний фронт Яценюка – разом не могли дати необхідних 226 голосів, а були змушені набирати їх під кожне голосування.
То хіба така хистка конструкція може називатися політичною стабільністю?
Так, вона не розвалилася. Але й не зміцнилася.
Усе трималося, як то кажуть, на чесному слові.
Щодо виборів – то стабільним було небажання прийняти новий закон про вибори, після чого дострокові вибори мали б сенс, бо змогли б значно оновити депутатський корпус, який нині є дуже малорейтинговим з високою мірою недовіри.
А оскільки ніхто цей закон не хоче приймати, то й вибори втрачають сенс – адже тратити мільярди, щоб поміняти шило на мило – це безглуздя.
Щодо провалів року, то їх, на жаль, вистачало.
Принизливе зволікання Євросоюзу з наданням Україні безвізового режиму поставило процес євроінтеграції Україні на грань колапсу.
Негативний результат референдуму в Нідерландах – коли більшість країни висловилась проти ратифікації Угоди України та ЄС, Угоди уже підписаної і схваленої практично всіма членами ЄС – був відчутним ударом по міжнародному іміджу України та наших євроінтеграційних планах і перспективах.
Втрата значної частки довіри західних партнерів до нинішньої влади України та її здатності боротися з корупцією і проводити реформи також є невдачею.
І, звичайно, дивне незбалансоване ставлення до кандидатів на посаду президента під час виборів в США, що призвело до теперішньої невизначеності щодо позиції Трампа стосовно України та її влади.
Але це – міжнародний аспект.
Всередині країни найболючіше – це фактичне заморожування війни в Донбасі і всієї ситуації в зоні АТО.
Попри всі розмови про Мінський процес, попри безліч телефонних перемовин з лідерами Німеччини та Франції, попри контакти з Росією та США, за рік ситуація була ні тпру, ні ну, як каже українське прислів’я.
Що стосується таких резонансних подій, як нові політичні скандали, пов’язані зі записами нардепа Онищенка та витоком записів з так званого «Панамського архіву», які чимало експертів зарахувало до невдач року, то у мене виникає питання – а чиї це невдачі?
До невдач України я б їх не зараховував. Це – провали окремих політиків.
Передусім, найбільше ці скандали вдарили по Петрові Порошенку. Адже він мусів досить довго виправдовуватися і пояснювати громадськості – що, власне, означають ці панамські документи і яким чином він вчинив з офшорами.
П. Порошенко намагався пояснювати з впевненим виглядом. Його юристи і соратники також старалися.
Але все одно – негативний ефект був дуже значним. І по рейтингу Порошенка він також відчутно вдарив.
Ну а втеча О. Онищенка, яку деякі експерти зарахували до невдач року, для України пройшла майже безболісно.
Це була його персональна невдача – втратити своє насиджене тепле місце в Україні, де він роками смоктав ресурси і був залучений у корупційних схемах.
Але його спроби створити сенсаційні викриття П. Порошенка поки що закінчилися пшиком.
Чи то у нього насправді нема компромату на президента, чи то він уже встиг домовитися про своє непереслідування в обмін на мовчання – час покаже.
Хоча втрата довіри до влади відчувалася увесь минулий рік.
На мій погляд, значно більшими невдачами року були провал боротьби з корупцією і розгул злочинності, з якою новостворена поліція поки що явно не може впоратися.
Відтак, важливою невдачею року вважаю відсутність на політичній арені України в минулому політичної сили, яка б завоювала довіру переважної більшості громадян.
Можливо, дехто з читачів запитає: «А «Батьківщина»? А «Самопоміч»? А Радикальна партія Ляшка?
На мій погляд, всі ці сили певним чином загальмувалися і значного прориву у симпатіях електорату не зуміли досягти в 2016 році.
Були окремі заяви чи акції – але не більше. Жодна з цих партій поки що на провідну політичну силу України не тягне.
Невдачею року вважаю досить сильне розчарування новими лідерами та проектами на кшталт М. Саакашвілі, «Хвилі» тощо.
Одеський обласний очільник, який так заворожив українців гострими сміливими промовами на початку року, потім, що називається «здувся».
Так і не зрозуміли українці – що заважало пану Саакашвілі, врешті-решт, визначитись і виробити принципову позицію не тільки в розмовному жанрі, але і в будівництві нової політичної сили?
За ним би пішло чимало послідовників. Особливо, якби відчули, що він є принциповим і систематично та цілеспрямовано діє в інтересах народу України – а не тільки говорить про це. А так присмак розчарування відчувається у багатьох.
Невдачею року вважаю також відсутність просування в об’єктивному розслідуванні подій зими 2013-2014 рр.
Щось фрагментарно з’являється у ЗМІ, про деякі успіхи кажуть правоохоронні органи, але, в цілому, все залишається непроясненим.
Насамперед, розстріли на Майдані, загибель Небесної Сотні, а також правоохоронців.
В економічній сфері невдачею для народу є потужний тарифно-ціновий тиск на громадян. Парадокс у тому, що для монопольних постачальників послуг такий тиск є навпаки – успіхом і джерелом додаткових надприбутків.
На думку експертів, також очевидними є невдачі в економічній сфері – недостатній темп відновлення економіки, повільний хід економічних реформ.
Ось тут би я зупинився і загострив це питання.
Інколи складається враження, що з-за меж України більш помітними є українські реформи, які ми тут, всередині країни, ніяк не можемо розглядіти.
Так Верховний представник ЄС з питань зовнішньої і безпекової політики Федеріка Могеріні написала, що 2016 рік був для нашої країни роком підтримки реформ, економічного зростання, миру і стабільності на східних кордонах ЄС: «Насамперед, в Україні, де були здійснені спільні зусилля з реформування країни, боротьбою з корупцією, і, звичайно ж, зусилля з повної реалізації Мінських домовленостей і припинення конфлікту на сході країни».
Нам дуже незручно перед спостережливою пані Могеріні, але ми чомусь не бачимо нічого з того, про що вона пише.
Може, ми короткозорі, а то й зовсім сліпі?
Що стосується українських експертів, журналістів, політиків, громадських активістів, то про яку б реформу в Україні вони не почали говорити, скрізь бачать гальмування, половинчастість, мізерні результати, видимість успіхів при відсутності очевидних для всього населення проривів.
І це дуже жаль, тому що навіть скептики очікують на реформи і бажають їх впровадження. Тому і так критично реагують, коли бачать, що реальні реформи підміняються розмовами про реформи.
Ось подивіться, як експерти визначали нагальні завдання на рік наступний, 2017-й.
На питання анкети: «Які проблеми в країні треба вирішувати першочергово?» відповіли так:
Боротьба з корупцією – 26 згадок, судова реформа – 21, модернізація економіки – 13, реформа сектора безпеки та оборони – 11, податкова реформа – 11, розв’язання конфлікту на Донбасі – 8, створення привабливого інвестиційного клімату – 7, децентралізація – 7, створення сприятливих умов для розвитку бізнесу – 7, виборча реформа – 5, реформа державної служби – 5, стабілізація фінансового сектору – 5, реформа правоохоронних органів – 5, посилення тиску громадян на владу – 4, підвищення соціальних стандартів – 4, деолігархізація – 3, боротьба з монополіями – 3, дерегуляція – 3, посилення гарантій виконання законів – 2, освітня реформа – 2, продовження люстрації – 2, медична реформа – 2, зміцнення курсу гривні – 2, реалізація інфраструктурних проектів – 2.
Зверніть увагу – навіть там, де не було слова «реформа», мова йде фактично про реформи – і в дерегуляції і в децентралізації, і в фінансовій сфері, і в люстрації тощо.
Тобто, суцільне очікування експертного співтовариства, як і всього народу України, це очікування справжніх системних реформ.
А політичної волі для їх здійснення не вистачає. Саме про це я і казав у своєму прямому телеефірі, кадр з якого відкриває статтю.

Особистості 2016 року

За оцінками більшості експертів, новий прем’єр-міністр України Володимир Гройсман є найуспішнішим політиком за підсумками 2016 року. Хоча перед багатьма проблемами він, як мені здається, поки що спасував.
Другою є Юлія Тимошенко, а президент України Петро Порошенко – третім.
Минулорічний лідер – Міхеіл Саакашвілі – цього року виявився лише четвертим у списку найуспішніших, як і Андрій Садовий.
Чесно кажучи, я не зміг самому собі відповісти на це питання.
Очевидного лідера тут я не вбачаю.
Ось взяти Саакашвілі. Він може вважатися порівняно успішним у 2016 році, але тільки за популярністю, а зовсім не за ефективністю діяльності.
Бо рейтинг його поки що тримається.
З другим місцем Юлії Тимошенко я згоден, але також не вбачаю її практичної ефективності. Проте, піар-кампанію у минулому році вона провела доволі ефектно, тому й наростила свій рейтинг.
Попри всю критику, П. Порошенко поки що ухитряється втримати певний рейтинг, тому його можна зарахувати до дуже помірно успішних, як і Гройсмана, але, все ж таки, порівняно. І дуже порівняно.
А ось з невдалими політиками легше.
Найменш успішним політиком року експерти називають Надію Савченко.
Вона втратила за півроку половину свого 40-відсоткового літнього рейтингу. А це – просто катастрофа.
Проте своїх прихильників поки що має.
Ще один невдаха року – Арсеній Яценюк. Проте, перед самим Новим 2017 роком пан Арсеній зробив телевізійну вилазку – нагадав про себе.
Можна очікувати, що він спробує реанімувати себе в українському політикумі.
Розчарував і Олег Тягнибок – увесь рік він провів «у засідці». Практично не світився.
Може, має якусь хитру стратегію?
А ось успішними особистостями 2016 року я вважаю Ганну Музичук і Василя Іванчука, які під завершення 2016 року стали чемпіонами світу в швидких шахах, а Ганна – ще й у бліці. Прославили Україну, Львів і себе!

Оцінки за основними індикаторами розвитку

Зі семи оцінюваних сфер суспільного життя лише дві експерти оцінили позитивно: рівень демократії – 5,8 бала за 10-бальною шкалою та стан свободи слова – 6,5 бала.
Найбільш негативні оцінки отримали рівень дотримання законності – 3,4 та високий рівень корупції – 7,8 бала.
Економічна ситуація, хоча й оцінюється експертами невисоко – 3,6 бала, проте порівняно з минулим роком оцінка зросла на цілий бал (було 2,6 бала).
Дещо покращилися також оцінки стану свободи підприємництва – з 4,1 до 4,6 бала.
Рівень прогнозованості розвитку держави на наступний рік експерти оцінюють у 4,3 бала.
Мої оцінки були значно більш жорсткими. Лише рівень свободи слова я оцінив у 4 бали. Всі інші сфери отримали у мене оцінки 2 чи 3, а корупція взагалі була оцінена найгіршим балом.

Прогнози експертів: на що Україні варто чекати у 2017 році?

Експерти прогнозують, що у 2017 році певні політичні сили будуть прагнути дочасних парламентських виборів.
Окрім того, слід очікувати зростання популізму в політиці, загострення політичної конкуренції та посилення соціальної напруги.
В економіці експерти прогнозують певне економічне зростання, проте незначне.
На міжнародній арені становище України, найімовірніше, трохи ускладниться через зміну влади в низці європейських країн. Це може стати передумовою для послаблення чи скасування санкцій проти Росії.
З позитиву – у 2017 році все-таки має запрацювати безвізовий режим з ЄС.
Експерти вже впродовж кількох років відзначають те, що боротьба з корупцією повинна бути пріоритетом для української влади в найближчому часі.
Окрім антикорупційних починань, потрібно також продовжувати судову реформу задля встановлення верховенства права.
Мої позиції у цих питаннях були такими.
На питання: «Які тенденції та події ви прогнозуєте у внутрішній політиці України у 2017 році?» я відповів:
1. Посилення соціально-економічної напруги.
2. Ускладнення криміногенної ситуації.
3. Розчарування в діях політиків, влади і опозиції.
4. Спроби розхитати політичну ситуацію з метою наблизити дочасні вибори.
5. Спроби влади дещо пом’якшити соціально-економічний тягар для населення.
На питання: «Які тенденції та події ви прогнозуєте у зовнішній політиці України у 2017 році?» обережно передбачив:
1. Отримання безвізу з певними обмеженнями.
2. Пристосування до нової ситуації, пов’язаної зі вступом Трампа на посаду і його політикою щодо Європи, Росії та України.
3. Маневри навколо Мінських домовленостей і процесу їх виконання в частині виборів в ОРДЛО тощо.
Ну і на останнє питання «Які проблеми в країні треба вирішувати першочергово?» моя думка є наступною:
1. Примушування влади до послідовної прозорої чесної політики в інтересах людини, суспільства та держави через активізацію громадянської активності.
2. Обмеження тарифно-цінового тиску та свавілля на людей.
3.Боротьба з корупцією та злочинністю.
4. Поступове пожвавлення економіки та зміцнення національної валюти.
5. Поступ у вирішенні ситуації на Сході України і заморожуванні конфлікту.
Ось так експерти і, зокрема, я оцінили підсумки року 2016. Подібних оцінок вистачає, є вони і у наших читачів.
Що ж, будемо звіряти наші позиції і думки та вступаємо у новий 2017 рік з розумінням його складності, але і з певними очікуваннями.
З Новим роком! Щастя Україні і всім вам!