Свідчення людей, що пережили надзвичайні і дивні речі, які жодними земними законами не пояснити, мусимо визнати і приймати як незаперечну істину.

Великою мірою це стосується багатьох сотень і тисяч чудес у всьому світі, пов’язаних з іменем св. Миколая Чудотворця. Це велика кількість див тільки утверджує і побільшує віру в Бога, кріпить і зміцнює надію на Нього, закликає і спонукає до жертовної любові. Ось одне з багатьох чудес, свідком якого був і переповів студент духовної академії, в якій я вчився.
Це було ще в радянські часи. На святковій відправі храм св. Миколая був переповнений вірянами. Служіння звершували два священики. Але хористи, серед яких були дві дружини цих духовних отців, бачили трьох священнослужителів. І ніхто з них не знав, хто і звідки цей третій. Вони бачили, що за всю відправу він жодного разу не повернув голову в будь-який бік, а весь час дивився тільки в молитовник, молився і робив глибокі поклони.
Одразу ж після відправи ці дружини голосно і наперебій одна одній почали запитувати своїх отців, хто той третій священик, який відправляв з ними і куди він подівся?
… Неймовірне здивування з’явилося в очах духовних отців. Вони переглянулися між собою, стиснувши плечима, і, нічого не розуміючи, разом запитали: «Про якого ще там отця ви кажете? Нас лише двоє!»
«Але всі хористи добре бачили ще одного отця. Він був якийсь особливий, ніби з ікони», – казала дружина одного священика. А друга доповнила: «Він виглядав старшим за віком, і в храмах нашого міста ніхто такого не бачив. Але і на відстані було видно ревність і щирість його молитви».
«Господи! Та це ж св. Миколай Чудотворець був з нами на відправі», – мовив настоятель храму…
Ця подія спонукає до глибоких роздумів, насамперед, і більшою мірою нас, священнослужителів, про звершення нами всіх відправ: чинів, Тайн і потреб. Все це, як і будь-які молитви, духовні бесіди і розваження мають починатися, звершуватися і завершуватися глибоко в чистому серці. Кожна свята відправа – це той невидимий зв’язок творіння зі своїм Творцем. А, образно кажучи, це ніби увімкнення в самому серці того променя, який від початку і до кінця безперервно світитиметься і нестиме в небеса до самого Божого престолу нашу чисту і щиру молитву. Її не може ні відволікти, ні перервати ніщо в світі, бо ніщо не є важливішим, ніж єднання творіння зі своїм Творцем.