6 грудня виповнилося 25 років із дня створення Збройних сил України (ЗСУ). Створення це було вельми специфічним – принаймні – в деяких аспектах.

Згадаймо, що на момент розпаду СРСР розвалилися на частини і могутні Збройні сили цієї наддержави. І та їхня частина, що базувалася на нашій території, опинилася під юрисдикцією держави Україна.
Це була надпотужна за потенціалом мілітарна сила, рівної якій на європейському континенті тоді не було. Порівняймо:

За чверть сторіччя формування ЗСУ фактично зводилося до їх колосального скорочення за всіма параметрами. Розпродаж озброєнь, амуніції, земельних ділянок, що раніше належали до майна ЗСУ, різке скорочення фінансування – ось головні складові цього горе-реформування.
Літаки майже не літали, гармати майже не стріляли, танки майже не долали укріплених рубежів, а воїни частіше марширували на плацу чи будували начальникам дачі, ніж підвищували свою бойову майстерність.
Крім того, політичне керівництво країни, яке мінялося, так і не змогло визначитися – хто буде в ЗСУ тим лідером, якому до снаги витягнути армію і флот до прийнятного мінімуму боєготовності?
За минулі чверть сторіччя змінилося 15 міністрів оборони! Нині командує шістнадцятий.
Президент Л. Кравчук призначив першого міністра оборони України – генерала Костянтина Морозова, його і тримався.
Президент Л. Кучма змінив за 10 років свого правління шістьох міністрів оборони – від генерала В. Радецького до генерала О. Кузьмука.
Президент Ющенко – двох, причому, обидва – й Анатолій Гриценко, і Юрій Єхануров – не були кадровими військовими.
Президент В. Янукович – трьох. Причому, всі троє нині ховаються за межами України.
Президент П. Порошенко міняв міністрів з дивною поспішністю: М. Коваль очолював міністерство 4 місяці, В. Гелетей – три, адмірал І. Тенюх взагалі побив рекорд, очолюючи міністерство оборони аж… цілий місяць! Верховний головнокомандувач зупинився на кандидатурі Степана Полторака, присвоїв йому у жовтні 2014 року звання генерала армії і донині – уже понад два роки – довіряє йому це надважливе в умовах війни міністерство.
За тих же 25 років кадрова карусель спостерігалася і в родах військ. Сухопутні та Військово-повітряні сили України мали за цей час по 9 командувачів, Військово-морські сили – 10.
А з кожним новим командувачем і, тим більше, міністром оборони приходили групи інших керівників, мінялися вимоги, озвучувалися нові команди.
Де вже там було щось удосконалювати, чи, більше того, будувати.
От і дожилися до 2014 року і стали свідками майже повного розкладання, а потім і грубого поділу значної частини армії та флоту.
Парадоксально, але факт: біда дала поштовх оновленню. Війна примусила в екстреному порядку форсовано будувати нові Збройні сили України, які гартуються уже не на полігонах, а на полях боїв, під нищівним вогнем, зазнаючи великих втрати.
Начальник Генштабу генерал В. Муженко 6 грудня констатував: «З початку проведення АТО маємо 3064 загиблих від усіх силових структур, із них 2636 – військовослужбовці ЗСУ, з цієї кількості – 2148 – це бойові втрати. Поранених – 10753 людей, зокрема, 8897 – бійці ЗСУ».
Тяжкою ціною дається бойовий вишкіл оновлених ЗСУ, що й казати.
Керівництво країни привітало особовий склад ЗСУ, і кожен з керівників сказав чимало гарних слів. А ось гарних справ на допомогу ЗСУ, як завжди, менше, ніж потрібно.
Тому й зізнається глава Кабміну В. Гройсман: «Звісно, з кожним роком ми намагаємось зробити все для того, щоб фінансування ЗСУ збільшувалося. Я думаю, що за цих декілька років ситуація є позитивною, але є ще недостатньою для того, щоб віддати належне українській армії».
А що буде достатнім? Немовби відповідаючи на це питання, очільник уряду сам собі поставив таке завдання: «Наше завдання, щоб український воїн отримав добру платню, щоб він був забезпечений усім тим, що необхідно сучасному війську для ефективної боротьби, щоб найкращі зразки озброєння надходили до нашого українського війська».
Добре, що уряд усе розуміє. Буде ще краще, коли він крок за кроком це робитиме.
І частково він це вже робить. За повідомленням з ВРУ, «Кабінет міністрів встановив спеціальну надбавку до грошового забезпечення військовослужбовців Сил спеціальних операцій Збройних сил України».
А поки що великою є надія воїнів на волонтерів, а Міністерства оборони – на допомогу ззовні. Так, за даними прес-служби Міністерства оборони України, з початку 2014 року 18 країн світу надали ЗСУ різне обладнання, засоби та матеріали, а у 2016 році на озброєння прийнято 17 нових зразків ОВТ, закуплено ракетно-артилерійське, бронетанкове озброєння і військову техніку, літаки, вертольоти, засоби розвідки та спостереження, автомобільну техніку.
Також з початку проведення АТО більше, ніж 47 тисяч військових ЗСУ були нагороджені за особистий героїзм державними та відомчими нагородами. А з початку нинішнього року контракт на військову службу у ЗСУ підписали понад 65 тисяч осіб.
В Україні пройшли урочистості з нагоди Дня Захисника Вітчизни. Їх елементом було і покладання квітів до могил загиблих воїнів.
Могил цих уже дуже багато, і не на всіх стоять хрести з вказаними на них прізвищами. Так, на запорізькому Кушугумському цвинтарі зі 79 могил 74 є безіменними. А десь матері і досі не втратили надію на повернення їхніх синів.
На жаль, напередодні свята виросла ще одна могила. Закарпатський Легіон повідомив про загибель свого вояка Михайла Покидченка. Його зрізала кулеметна черга.
Схиляючи голови перед втратами, вітаємо всіх Захисників Вітчизни зі святом!
Це свято зі сльозами на очах, але, все-таки, це свято мужніх!
Бажаємо мирного неба для України і всього світу.