У радянській пропаганді від 1974 року під заголовком «Про справжнє обличчя українського буржуазного націоналізму» з’явився пасквіль на адресу Українського вільного університету та Блаженнішого патріарха Йосифа Сліпого, де вказано: «Кошти УВУ значною мірою використовуються для публікації антирадянської писанини.

Результати «досліджень» публікуються під фальшивою назвою «Наукові записки». У червні 1969 р. вийшов наступний том «нотаток», присвячений українській католицькій церкві та одному з її ватажків – Йосифові Сліпому. На ІІ Ватиканському соборі митрополит Сліпий виступив із планами створення уніатсько-католицького патріархату з центром... у Києві. Але ж добре відомо, що в Україні уніатської церкви не існує, а тому це слід розцінювати лише як ще одну провокацію».
Наступного року припадає 125-річчя від дня народження великого українського сповідника Християнської віри Блаженнішого патріарха Йосифа Сліпого, а також п’ятирічна підготовка до 100-річчя заснування і розбудови УВУ у Мюнхені. Крім радянської пропаганди, як ще пов’язані ці дві великі річниці? Пов’язані вони настільки тісно, що великою мірою УВУ може завдячувати своєму існуванню Блаженнішому патріархові Йосифу.
Блаженніший патріарх Йосиф був надзвичайно освіченою людиною, який дуже високо цінив важливість науки. При відкритті Богословської академії у Львові 6 жовтня 1929 р., він сказав: «Наука – це один з наріжних каменів-стовпів відродження і сили народу, а богословська наука – це євангельський заповіт Христа – «Ідіть і навчайте всі народи» (Мт. 28.19) Наука є «фундаментом для Церкви для нашого народу» – вона через свої наукові і виховні установи є «виховницею народу». Бо через неї «одиниця стає тим багатша, чим сильніше опановує її ідея, що обнімає небо і землю, час і вічність, історію і сучасність, серце і розум».
Багато у його виступах і писаннях можна знайти посилань до важливості науки, а зокрема, до української науки. Ось, наприклад, читаємо у його Заповіті: «Рефлектуючи так над значенням і цінністю науки в обличчі вічності, яка невідхильно зближається до мене, заповідаю вам: полюбіть науку, плекайте і збагачуйте її своєю працею і своїм знанням, будьте її служителями! Здвигайте храми науки, вогнища духовної сили Церкви і народу, пам’ятаючи, що немислиме повне життя Церкви і народу без рідної Науки – це їхнє дихання життя».
Зближення патріарха з УВУ, мабуть, походило також від знайомства Його з поодинокими особами, зокрема, з ректором УВУ Володимиром Янівим, який був також професором Українського Католицького Університету. 2 вересня 1969 року Український вільний університет відзначив Блаженнішого почесним докторатом свого філософського факультету у 30-річчя владичих свячень і 25-річчя сходження на митрополичий престол у княжому місті Львів. Ректор УВУ Володимир Янів згадав на тризні Блаженнішого 13 вересня 1984 року слова, які промовив Блаженніший ще у 1969 році: «Це тоді у слові подяки почули присутні знаменні і зобов’язуючі слова, що владика себе завжди найкраще почував у середовищі науковців, з якого і сам вийшов; це тоді він коротко відзначив роль університету для цілої спільноти в екзилі як духового центру, що об’єднує розпорошених у цілому світі й утримує їх у готовості працювати для рідної Церкви і рідного народу. І далі присутні почули запевнення, що відзначення було главі і батькові нашої Церкви ціннішим, ніж чужі подібні відзначення, бо докторат був рідний».
У середині 1970-х років новий баварський закон про вищу освіту передбачав, що для існування Університету конечним було власне приміщення. Такого приміщення в той час в Мюнхені УВУ не мав. Таке приміщення, втричі більше, ніж те, чим досі користувався УВУ, було знайдено у гарному місці, недалеко від центру. Баварський уряд погодився дати на цю справу другу половину коштів – 40%. Одначе, треба було, щоби хтось дав перших 40%, а решта, плюс фонди на пристосування приміщення до потреб Університету, можна було б зібрати. Бути фундатором зголосився Блаженніший. Фонди було забезпечено пізніше іпотекою на св. Софію. Будинок придбано на початок 1974 року.
Наслідки цього благородного вчинку Блаженнішого важко переоцінити. У 2008 році УВУ продав це приміщення майже в сім разів дорожче, ніж його було куплено. Придбано нове приміщення за значно менші фонди, облаштовано його до потреб, а решту, після виплати іпотеки Блаженнішого та іпотеки Фундації УВУ, передано у залізний фонд. З того фонду, а також завдячуючи Фундації УВУ в США, УВУ продовжує свою вагому роботу.
Для ясності, повернено на руки Товариства св. Софії позику Блаженнішого без відсотків і без інфляційного росту, тобто, ту саму суму, яку Блаженніший позичив УВУ у 1974 році. Так сталося, бо так розпорядився Блаженніший.
На даний час в УВУ студіюють майже 250 студентів, здобуваючи магістерські та докторські дипломи. Ці студенти, здебільшого, з України, з різних її частин, включно з Кримом та Донбасом. Без залізних фондів УВУ та Фундації УВУ вони не могли би навчатися в УВУ. Для них, як і для української освіти, УВУ – це вікно в Європу.
Ось так і до сьогодні благочинність Блаженнішого допомагає теперішнім студентам УВУ та сприяє розвитку української науки. Це, мабуть, ще один спадок великого мужа української Церкви і Народу.