День Гідності і Свободи 21 листопада нинішнього року відзначався по-різному.

Хтось «штовхав» промови.
Хтось молився – вдома чи в церкві.
Хтось тихо плакав.
Хтось непомітно приходив на Майдан чи відходив з нього. Не привертаючи нічиєї уваги.
А хтось голосно – надто голосно та резонансно – привертав увагу до своїх дій.
У кожного була свою мотивація.
Своя міра чесності та порядності.
Свій рівень агресивності та цинізму.
Третя річниця Майдану ставила перед багатьма питання – чому досі не розгромлені і не покарані ті, хто був опорою режиму Януковича?
Режим цей названо злочинним.
Його силові представники командували розстрілом на Майдані.
Як його розгромити? Якими засобами?
Правовими?
Але ж три роки слідства жодних переконливих результатів не дали.
Чому?
Причина одна: всі в одній системі.
Силовики, прокурори, судді, політики, що їх курують і покривають.
Здаси одного – посиплються інші.
Тому й не здають. Довго розслідують.
Дають можливість піти під домашній арешт. Потім – втекти.
Тому у декого з майданівців здають нерви.
Вони вимагають покарання винних. Очікують його від суддів.
Якщо ж винні залишаються непокараними, виникає сильна жага самосуду.
Так спалахують гострі інциденти. Іноді під гаслами люстрації.
Інколи як сліпа сила трощення.
А є трохи інша публіка.
Вона також промовляє палкі патріотичні фрази. Також закликає покарати злочинців.
А потім якимось дивом організовується і починає робити такі акції, які дають багату поживу в інформаційній війні проти України.
Чомусь дехто вважає, що таку війну веде тільки Росія.
Це не так.
Окрім Росії, інформаційну війну (або інформаційнв атаки) проти нас ведуть і деякі інші країни. Чи партії в цих країнах. Чи їх певні телеканали, радіостанції, газети, Інтернет-сайти.
Із дипломатичних міркувань не називатиму їх нікого. Але легко можна нарахувати не менші півдесятка, не особливо задумуючись.
Задумавшись – дорахуємо до десятка. І більше.
Тож як назвати тих громадян України, які допомагають вороже налаштованим проти України журналістам, телевізійникам, фотографам зафіксувати смачну і виразну картинку події.
Події, яка дасть підставу назвати українців вкотре якимось образливим словом.
Чи дискредитувати якесь поняття.
Ось приклади цього ж таки Дня Гідності і Свободи.
Якісь особи проривалися на Майдан зі шинами. Їх не пускали. Вони прорвалися.
Було ясно, що вони задумали? Ясно.
Спалення шин цього дня – це повтор героїчних дій Майдана-2013 чи провокація?
Хтось може сказати – попередження владі.
Я скажу – це був старт провокації. Вона продовжилася.
Ця ж група організовано пішла до площі Л. Толстого, де почала нищити офіс.
Їхнє пояснення: це офіс Медведчука.
Офіс розгромили. Покарали Медведчука?
Чомусь мені здається, що Віктор Володимирович зараз переглядає відео цього погрому і посміхається. Задоволено посміхається.
Справа в тому, що йому останнім часом не вистачало тем для критики. А критикувати він хоче, і йому потрібно.
Адже всі знають (чи стверджують) що він є кумом В. Путіна.
Уявляю собі завтрашню палку заяву В. Медведчука про погромників з Майдану.
Далі ця ж група організовано пішла далі і розгромила філію російського «Сбербанка».
Ви здивуєтеся, що і в цьому випадку дехто з росіян задоволено потирає руки? Я не здивуюсь.
Адже отримати такий подарунок, як погром банку в столиці держави, яка просить і очікує безвізовий режим до ЄС, та ще й напередодні саміту Україна-ЄС – це ж просто так не буває! Це треба, щоб або дуже пощастило, або таке потрібне їм «щастя» організувати самим – а не чекати милості від природи.
Не здивуюся, якщо виявиться, що весь ланцюжок дій цієї групки чи її частини режисований і оплачений тими, кого вони громили.
Бо тепер сюжет про варварів-націоналістів піде гуляти телеканалами і країнами, які дуже «полюбляють» Україну.
Закон війни: ворогів потрібно громити.
Закон цивілізованого суспільства: це треба робити у правовий спосіб.
Не виходить у правовий? Прогнила правова система?
Налаштуйтеся на довгу боротьбу за очищення цієї системи і політики в цілому.
Вважаєте, що це надто довгий шлях? Хочете швидко й ефективно?
А наслідки прорахували? А побачили, що при цьому мінусів може бути більше, ніж плюсів?
Яка різниця, хто підливає бензин у багаття інформаційної війни – гарячі голови чи холодні циніки? Розгром політичного чи ідейного ворога не може бути здійсненим через погроми – без колосального удару по іміджу тих, хто це робить, або тих, кого погромники хочуть спеціально підставити.
Свідомо чи несвідомо, безкорисливо чи за гроші в цей день погромники вчинили злочин і проти Гідності, і проти Свободи – цінностей, за які стояли і гинули на Майдані найкращі.