Завод Порошенка на правах «прокладки» ввійшов у союз із приватно-державним сімейством корабелів Жукова.

Уперше за останні роки держава почала витрачати великі гроші на свої кораблі. У зв’язку з планами утворення «Шовкового шляху» (залізничного сполучення для вантажів між Україною і Китаєм) знадобились старі пороми для перевезень через Чорне море.
Цих поромів у нас два, і на ремонт одного з них – «Герої Шипки» – вже провели тендер за ціною 34,93 млн. грн. Стосовно другого порома – «Герої Плевни» – торги ще не відбулись. Зате відбувся тендер вартістю 29,09 млн. грн. на ремонт рятувального судна «Сапфір», яке має забезпечувати безпеку інших кораблів у відкритому морі, але вже шість років стояло на приколі.
Обидва підряди на загальну суму 64 млн. грн. минулого тижня виграло ПАТ «Ленінська кузня», яке офіційно належить президенту України Петрові Порошенку. З одного боку, це і не дивно, з огляду на те, що такий завод справді є. Але до цих підрядів є питання і по формі, і по суті.
Очевидно, що розташована у Києві «Ленінська кузня» жодним чином не може прийняти на ремонт морські судна. Вони просто не допливуть до столиці по мілкому для них Дніпру. Суто дистанційну функцію київського заводу підкреслив прес-реліз державної «Судноверфі «Україна» про те, що «Сапфір» почали ремонтувати саме в доку одеського держпідприємства. У цьому повідомленні завод Порошенка згадали лише дотично, назвавши якимись «киевскими корабелами», з якими буде якась кооперація з ремонту. А це ж був прес-реліз підприємства, яке формально найняли як субпідрядника.
Після такого початку, мабуть, уже не дуже здивує наступна частина.
В обох тендерах у ПАТ «Ленінська кузня» було лише по одному конкуренту. Та сама «Судноверф «Україна» змагалась із президентським заводом за підряд на ремонт порому «Герої Шипки». А на ремонт рятувального «Сапфіра» єдиним конкурентом було ПП «Пі. Ей. Ай. шипменеджмент інк».
Ці конкуренти «Ленкузні» пов’язані між собою шлюбними стосунками. Засновниця «Пі. Ей. Ай. шипменеджмент інк» Марина Жукова є дружиною директора «Судноверфі «Україна» Петра Жукова. Жодне інше судноремонтне підприємство не змогло потрапити у ці розіграші.
Бажаючі були. На ремонт порому також претендували маловідоме ТОВ «Агат-інтер» з меншою на 2 млн. грн. від переможця ціною та ПрАТ «Іллічівський судноремонтний завод» («ІСРЗ»).
Дешевшу фірму, яка була створена незадовго до тендера, відхилили саме за відсутність підтвердженого досвіду роботи.
А ось з «ІСРЗ» – справжнім судноремонтним заводом і, взагалі, одним з найпотужніших в Україні – повели себе у найгірших традиціях формалізму. Його заявку було відхилено через відсутність довідки про гарантійні терміни у довільній формі. Це не якийсь страшний документ. Це лише папірчик з одним реченням на кшталт «гарантуємо якість та надійність наданих послуг протягом 12 місяців з моменту підписання Акту приймання», завірений лише підписом директора та печаткою самого підприємства.
Фактично на виготовлення такої довідки секретарці з директорським факсиміле потрібно дві хвилини, і ще стільки ж на її додавання в систему «Прозорро». Однак, це не було вчасно зроблено. Чому – не знаємо, можливо, хтось банально забув це зробити. Але залізничники, які і проводили тендер на ремонт залізничного порома, у цій ситуації зробили лише одне – миттєво викинули «ІСРЗ», не допустивши завод до аукціону. А відтак, нам залишається лише гадати, якими могли би бути результати торгів, у яких «Ленкузня» та «Судноверф» Жукова зробили абсолютно символічні кроки зі зниження ціни лише на 30 тисяч гривень. Це становило жалюгідні 0,1% знижки від очікуваної ціни.
А те, що «ІСРЗ» могло б запропонувати менше – сумнівів немає. Річ у тім, що цей тендер на ремонт порома «Герої Шипки» був не першим цього року. Навесні залізничне держпідприємство «Ліски» вже оголошувало торги. Але вони тоді не закінчились обранням підрядника через брак учасників – тоді не прийшла ні «Ленкузня», ні «Україна» Жукова, ні «Пі. Ей. Ай.» Жукової. Заявлявся лише «ІСРЗ», який тоді пропонував виконати ремонт за 33,30 млн. грн.
Це було на півтора мільйона дешевше від нинішніх 34,93 млн. грн., з якими, зрештою, перемогла «Ленкузня».
І у випадку реальної конкуренції ціна могла би бути меншою. Але, на жаль, ми про це вже не дізнаємось. Бо на Іллічівському заводі хтось забув зробити простеньку довідку, а залізничники не зробили нічого, аби реальний конкурент зміг дозаявити дрібний папірчик.
Тож, єдине, на що залишається сподіватись, що хоча б під час наступного тендера буде справжня конкуренція. Нагадаємо, що на свій тендер ще чекає пором «Герої Плевни». Не будемо прогнозувати, чи вистачить у іллічівців сміливості тепер кинути виклик парі Порошенко-Жуков. Хоча було б круто побачити, наскільки і за якими позиціями впав би прайс ремонтників на нормальних торгах. І порахувати потім, скільки ж переплатила держава за ремонт порома «Герої Шипки» і рятувального судна «Сапфір».
P. S. Про всяк випадок. Поки ми готували статтю, у справи з’явився політичний підтекст. Публічним спікером по судноремонтних тендерах є колишній директор «Судноверфі «Україна» Олексій Мусатов, нині помічник нардепа Дениса Силантьєва («Радикальна партія»). Він у Фейсбуці неодноразово висловлювався критично щодо результатів вищеописаних тендерів. А 6 листопада Мусатов повідомив про зустріч Силантьєва зі заступником міністра внутрішніх справ Хатією Деканоїдзе щодо корупції у портах країни.
Тут варто нагадати, що «Судноверф «Україна», яка вже ремонтує «Сапфір» і яка допомогла порошенківській «Ленкузні» виграти підряд на ремонт порому, є підрозділом «Одеського морського торговельного порту». А його у вересні очолив Геннадій Ткачук. Це – вінницький бізнесмен, який донедавна очолював «Укрпошту» і є братом нардепа від БПП Геннадія Ткачука. Останній входить у групу нардепів, наближених до прем’єр-міністра Володимира Гройс­мана.