Згадуються слова головного героя з культового фільму «Іронія долі»: «Щороку 31-го числа ми з друзями ходимо в лазню…»

Слова ці згадалися, коли я прочитав у соцмережах пост моєї колишньої студентки, громадської активістки Ганни С.
Вона колись «прославилася» тим, що демонстративно приготувала яєчню на Вічному вогні, котрий горить на Пагорбі Слави у пам’ять тих, хто поліг при звільненні Києва від німецько-фашистських загарбників.
Це приготування яєчні було вираженою антирадянською акцією, воно мало метою десакралізувати пам’ятник і монумент Вічного вогню, а вилилося в гучний громадсько-політичний скандал, викликало масу протестів та поодиноке схвалення.
Не змінився задерикувато-епатажний характер Ганни і тепер. Тільки-но цими днями стало відомо про початок акцій протесту, вона написала наступне (її лайку викидаю і замінюю трикрапками, але стиль зберігаю): «Ну ви оце серйозно, народ? Не могли до весни почекати? Тут колись станеться українська весна, спекотна революція, бої в купальниках? Нащо оце все на зиму починати?
У мене тіко дим зі шмоту вивітрився, а тут знову почнеться – буржуєчки, бочечки, шиночки... Ну скіка можна? Майте совість! Звірійте … при +18°С …».
Але хіба послухають якусь молоду дівчину ті, що мають серйозні наміри політично «звіріти», тільки-но перший сніг падає на столичні вулиці?
Попередні Майдани, як добре пам’ятається, були якраз на початку зими і всі проходили в сніг і холоди.
На другу річницю Євромайдану, у минулому 2015 році, також були спроби організувати протести, але вони не розгорнутися.
Отже, в дусі героя фільму можна сказати, що кожного року, на початку зими українці розбурхуються і готуються до протестів.
Через тиждень Україна буде відзначати третю річницю Євромайдану. Якраз під цю річницю і запланували різні політичні сили свої різноманітні акції.
Першою оголосила намір розпочати масові акції протесту ВО «Батьківщина». Для цього Юлія Тимошенко обрала тему обдурених вкладників.
Ще 27 жовтня 2016 року народився документ під назвою «УЛЬТИМАТУМ Зборів ошуканих споживачів фінансових послуг».
У ньому обдурені вкладники банків вимагали багато що, а головне – повернення своїх вкладів. У випадку незадоволення цих вимог обіцяли 15 листопада стартувати з протестами. Що Юлія Тимошенко та її ВО «Батьківщина» цього дня здійснили.
У той же час екс-регіонал, а нині член Оппоблоку, Олександр Вілкул оголосив, що його політична сила від 15 листопада розпочинає акції протестів на всій території країни.
Таке сусідство з екс-регіоналами Юлії Володимирівні аж ніяк не комфортне. Адже вона сама хотіла очолити протестний рух, стати його лідером і обличчям, а «Батьківщину» зробити політичним мотором народного невдоволення.
І раптом Оппоблок фактично дублює задум пані Юлії.
Мало того, що тепер Ю. Тимошенко не може стати одноосібним лідером масового протесту, а змушена буде ділити ці лаври з колишніми регіоналами, що дасть владі підстави стверджувати, що Ю. Тимошенко діє фактично синхронно (якщо не за домовленістю) з командою В. Януковича.
Більше того, я не виключаю, що в цій комбінації Оппоблок підіграє президентові.
Адже формальний лідер Оппоблоку Юрій Бойко не має загальноукраїнського рейтингу і не страшний Петрові Порошенку як потенційний кандидат у президенти на наступних виборах – будуть вони черговими чи позачерговими.
А ось Юлія Тимошенко – це реальний конкурент з рейтингом не меншим, ніж у Петра Порошенка і зі серйозними шансами на перемогу в майбутньому.
Тому саме її слід побоюватися, і саме її можуть спеціально дискредитувати, сполучивши в масовій свідомості її партію «Батьківщина» в єдиний образ з екс-регіоналами як такі політичні сили, що, нібито, реалізують план дестабілізації ситуації в Україні.
Більше того, не встигли тимошенківці привести своїх обдурених вкладників під стіни Верховної Ради України, як їх чекав сюрприз від президента. Виявилося, що саме 15 листопада до порядку денного розгляду парламенту президентом внесено відповідний законопроект про повернення грошових вкладів обдуреним вкладникам через фонд гарантування вкладів.
Звістка про це збила температуру протесту тих, котрі зібралися під стінами Верховної Ради України. Тим більше, що мороз природним чином студив тіла і наміри протестуючих.
Тому особливо бурхливих мітингів і не вийшло.
Отримавши звістку, що законопроект прийнято, люди розійшлися.
У цій ситуації влада й особисто Петро Порошенко обіграли Юлію Тимошенко.
По-перше, саме президент вніс законопроект і його піарники тепер можуть трубити у всі труби, що це – заслуга президента.
По-друге, цим ходом він не дав розгорітися пристрастям, які активно розпалювалися його політичними опонентами, зокрема, і пані Юлією.
А Юлії Тимошенко нічого не залишилося, як спробувати перетворити свою напівпоразку чи напівперемогу у принциповий успіх. І вона оприлюднила заяву, в якій висловила задоволення внесеним законопроектом та його прийняттям.
Звичайно, пані Юлія подала це так, що президент і Верховна Рада України зробили це вимушено, від страху перед масовим протестом.
А тепер подумаємо і ми з вами, шановні читачі.
Чи боїться наша виконавча та законодавча влада чогось подібного до Майдану-3?
Безумовно, боїться. Можливо, президент, прем’єр і спікер разом зі своїми прибічниками і впевнені, що в змозі не допустити такого розвитку подій.
Але ж вони самі 3 роки тому розпочали чи підтримали подібні акції і пам’ятають, що команда Януковича теж до останнього не вірила, що їх зметуть.
Так що попереду маємо тиждень, протягом якого стане ясно – наскільки опозиція зможе використати той горючий матеріал, який накопичується в масах?
І наскільки владі вдасться збити хвилю протестів?
Хоча найкраще було б з боку влади не допускати такого рівня невдоволення. Адже нічого доброго від масових протестів чекати не доводиться. Крім одного – вправити мізки владі, якщо та втратила відчуття реальності.