І знову в нас задушні дні і поминальна Дмитрівська субота. Вже вкотре, як і щороку, чую від багатьох, що у снах їм з’являються рідні, котрі померли. «Чому, власне, у ці дні?» – запитують вони. Тому що просять молитов за упокій їхніх душ.

Сьогодні про все можна говорити. Та в недалекі часи тоталітарної і безбожної системи, жорстокої пропаганди войовничого атеїзму, коли матеріалісти намагались і обіцяли якнайшвидше пояснити все з допомогою науки, такі вірування висміювали та нещадно критикували як забобони відсталих безграмотних бабусь. Але, як бачимо, ні тоді, ні сьогодні ніхто не відкрив таїни снів. Скажімо, як пояснити механізм передавання інформації Михайлові Ломоносову вві сні, коли він перебував у Німеччині, про те, що його батько втопився, і Ломоносову було підказано місцерозташування тіла покійного? Якби не цей сон, то, напевно, рідні так і не знайшли б тіла утопленика. Або як науково пояснити сон відомого вченого М. Менделєєва, в якому йому в чіткій послідовності було відкрито таблицю хімічних елементів, названу згодом його іменем? Без жодного сумніву, є вищі сили, які це звершили.
Для нас важливо те, що сни є знаками, які свідчать про інші виміри, про потойбічний світ, у якому перебувають душі, що відійшли від нас, залишивши тут земну оболонку свого «я» – своє мертве тіло.
А ось до теми – надзвичайно цікава історія, що дійшла до нас з повоєнних часів минулого сторіччя. Якось до священика зі слізьми на очах прийшла за порадою поважна пані. Її восьмирічний син випадково втопився й часто снився їй, кажучи, що йому дуже холодно.
– Що мені робити? Це мене дуже мучить.
Мудрий і досвідчений священик запитав жінку, чи залишився хоч якийсь одяг сина.
– Так, залишилося чимало всього.
– Знайдіть сиріт чи бідних дітей і роздайте їм, що зможете, – порадив духівник.
Через якийсь час пані знову прийшла і сказала, що зробила все, як радив священик, але син знову їй сниться і каже, що дуже голодний. Тоді духовний наставник порадив їй організувати поминальний обід та запросити на нього сиріт, безпритульних і голодних, яких на той час було дуже багато.
Жінка знову все виконала, але згодом прийшла розчулена, бо син спочатку з’явився їй уві сні втішеним, а потім ураз засмутився і сказав, що йому бракує ще її молитов, а вона не знає жодної.
Священик переписав їй кілька молитов. Минуло чимало часу, поки страждальниця знову відвідала свого духівника. Тепер вона щиро дякувала йому за все, бо бачила сина уві сні радісним: він дякував їй за все, насамперед, за молитви, які зробили його щасливим.
«Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть, а бійтеся, радше, того, хто може погубити душу й тіло в пеклі», – застерігав своїх учнів Христос. Найбільшими ворогами спасіння людських душ є диявол зі своїми слугами-демонами, гріхи, пристрасті і зваби світу цього. Проти них християни повинні нещадно боротися до останнього свого подиху.
Дехто каже, що те, що чекає людину у вічності, вирішується тільки тут, на землі, бо за порогом смерті вже неможливо покаятися. Так, своє минуле ті, хто помер, не можуть змінити. Але ж той, хто живе на землі, може за них молитися, задля них постити і творити вчинки милосердя. Це буде виявом любові, яка не знає межі ні в часі, ні в просторі, бо вона – вічна.
Тож, з великої любові до наших рідних, близьких і знайомих, які померли, молімось за упокій їхніх душ не лише в ці дні, а й протягом усього земного життя, та сповняймося вірою, що милосердний Господь помилує їх.

Михайло Мельник, с. Старі Кривотули.
Спеціально для «Час і Події»