Відзначати ювілеї можна по-різному.
Дивлячись чиї.
Якого масштабу фігура ювіляра.
В якій сфері він працює.
Якого діапазону його діяльність.
Яким постає його життєвий і творчий світ перед очима сучасників.

У випадку Івана Драча однозначність ховається за кущами, а потім і зовсім пропадає з виду. І зрозуміло чому.
Відповімо стисло на питання, що сформульовані вище.

Хто?

Іван Федорович Драч, українець, народжений в селі Теліжинці, Тетіївського району, Київської області, 17 жовтня 1936 року. Я вирахував, що це була субота.
А ті, хто народжені в суботу, перебувають під знаком Сатурна.
Астрологи вважають Сатурн суворим і стверджують, що народженим у суботу спокій тільки сниться.
Чи відповідає це натурі і стилю життя нашого ювіляра?
Повною мірою.
Ще не раз згадаю астрологічні характеристики і звірю їх з реаліями життєвого та творчого шляху Івана Драча. А поки що переходжу до наступних питань, в яких неоднозначність ювіляра у різних аспектах привідкривається.

Масштаб фігури

Масштаб фігури – класик.
Вікіпедія роз’яснює, що класика (з лат. Classicus – зразковий) – явище, перевірене часом, висока якість якого є загальновизнаною, а «класик» – той, хто належить до першого розряду, «класу», з найвищою з п’яти цензових категорій, на які були розділені громадяни Давнього Риму. У метафоричному сенсі («еліта») слово «класики» було вперше вжите Цицероном, а стосовно літератури – Авлом Геллієм у ІІ сторіччі. Гуманісти Відродження, для яких зразками та ідеалом в галузі літератури і мистецтва були всі античні письменники, живописці, скульптори, архітектори і т. п., називали їх класиками.
З цієї історико-культурної довідки зрозуміло, що ознаками класика є висока якість, зразковість, перевіреність часом і загальновизнаність.
Усім цим критеріям Іван Драч і те, що він робить на білому світі ось уже 6 десятиріч свідомої діяльності, відповідає.
Якщо у когось є інша думка, то вона тоне у хорі позитивних оцінок вітчизняних та закордонних сучасників.
Врахуймо, що підопічні Сатурна на рідкість працелюбні, відповідальні, терплячі й розважливі. Вони повністю в роботі, хоча й про заробітки не забувають. Вони все чують, що про них говорять чи пліткують, але їхній караван іде далі.

Сфера діяльності

У випадку Драча точніше казати про сфери, і вони не завжди є спорідненими.
Навіть у літературі, яка є його природною стихією, Іван Драч, має, мінімум, 5 спеціалізацій – сценарист, перекладач, драматург, прозаїк і, звичайно Поет.
Пишу це з великої літери, але то не означає, що в інших літературних спеціальностях пан Іван є фахівцем з малої букви.
Просто поезія Драча – то, безумовно, Явище.
У соціальній сфері Іван Драч починав у молоді роки громадським активістом. Тепер його так називати не солідно. Тепер ліпше казати – громадський діяч.
Діяч відрізняється від активіста як коньяк від аперитиву. Діяч – міцний, настояний на досвіді, має багато відзнак, медалей, отже, може вважатися марочним.
У політиці Іван Драч – націонал-демократ, можливо, зі щепленням лібералізму. Чехов казав про передчасну людину. Історія новітньої України показала, що це є тип передчасного політика. Таким, напевно, і був І. Драч та його однодумці.
На державній службі як голова Держкомтелерадіо України – інтелігент, що відчайдушно намагався запрягти в одну упряж баского «коня» чиновницького буття і «трепетну лань» самовідданого служіння людям та культурі.
Синхронності в такому запрягу досягти майже неможливо – хтось постійно збивається з алюру, і віз, в який впряжені такі несумісні «двигуни», може перекинутися.
Але астрологи нагадують: підопічні Сатурна вважають, що їхнє майбутнє залежить тільки від них самих. Крок за кроком, вони рухаються до мети.

Діапазон

У музиці діапазоном визначається звуковий обсяг співацького голосу. Сукупність інтервалів від одного полюсу (найнижче) до іншого (найвище).
У літературі діапазон творця визначається і жанрами, в яких працював і працює автор і стилями. Від комедії до трагедії, від іронії до пафосу, від витонченості до брутальності – у цих та інших вимірах творчого діапазону працював і працює ювіляр.
Однак, і в громадсько-політичному житті є свій діапазон.
Стилістика організаторської роботи відрізняється від стилістики протесту, жанр дипломатії нічого спільного не має з жанром атаки. А бунтарство аж ніяк не мириться з конформізмом.
У всіх цих жанрах Іван Драч творив на громадсько-політичній ниві – орав і боронив, сіяв і жав. Був конем, що пре плуга, і самим плугом, плугатарем і зерном, що падає у ріллю.
Усяко бувало. Діапазон і тут був безмежним.
Астрологи звертають нашу увагу, що, на відміну від тих, кому щастя саме йде в руки, підопічний Сатурна за нього постійно бореться.

Світ Драча

Отже, життєвий та творчий світ Івана Драча є розстелене у просторово-часових вимірах полотно його зростання, мужніння і різноманітної самореалізації зі всіма драмами і трагедіями, а інколи і комедіями, які притаманні кожному життю, тим більш, такому насиченому думками та почуттями, творами та витворами, діями та подіями.
Ось про цей світ в аспекті контактів Творця з сучасниками, вітчизняними та закордонними і розповідає нова книга, яка вийшла якраз до 80-річного ювілею Івана Драча.

Презентація і привітання

	І. Драч та В. Абліцов на сцені

Свіжовидана видавництвом «Самміт-книга» літературознавча праця «Світ Івана Драча в коментарях Віталія Абліцова» містить 373 сторінки і є першою спробою представити читачам вибране листування ювіляра у контекстах вітчизняного та міжнародного літературного процесу.
Презентація книги і творчий вечір Івана Драча відбулися у столичному Будинку актора 30 жовтня. Дощило, та це не завадило прийти повній залі люду. Було чимало відомих облич, давні знайомі юрмилися у фойє, спілкувалися, чувся притишений сміх.
Настрій був гарний. І у тих, хто прийшов, і у тих, хто вийшов на сцену.
А першими там з’явилися ведучі вечора – Дмитро Дроздовський та Леся Мудрак.
Дмитро є шанованим літературознавцем, головним редактором журналу «Всесвіт». Тож, його конферанс був хоча і лаконічним, але змістовним, без прохідних кліше-фраз.
Пані Леся додавала емоційності, тож, проведення цього творчого вечора було на висоті.
Потім на сцену піднялися головні дійові особи – Іван Драч та журналіст Віталій Абліцов.
Представляючи книгу, пан Віталій зізнався, що до початку роботи над нею він навіть не уявляв того широкого діапазону літературних та особистих зв’язків Івана Драча, який постав у цих листах.
Листування на тлі доби – так би, на думку коментатора, можна було б назвати цю книгу.
Доба, звичайно, була ще тим тлом!
У неї вмістилися і хрущовська тимчасова «відлига», що сприяла входженню в українську літературу могутньої когорти молодих талантів – Миколи Вінграновського, Ліни Костенко, Дмитра Павличка, Віталія Коротича, Івана Драча інших. І брежнєвське закручування гайок, і андроповські «заморозки», і горбачовська перебудова.
А далі – чверть сторіччя творчості не тільки літературної, але, передовсім, громадсько-політичної.
За цей час встановлювалися і зміцнювалися контакти Івана Драча. Серед них можна відзначити радіоміст «Київ-Чикаго» в 1988 році, співпрацю з американським поетом Стенлі Кюніцем, який організовував переклади Івана Драча англійською.
Листи Іванові Драчу писали такі відомі фігури літературної закордонного українства, як Юрій Шевельов, Омелян Пріцак, Віра Вовк, Г. Костюк та ціла низка інших.
Є в книзі значне листування і з гроном імен, відомих українським шанувальникам літератури.
Розмова про книгу і цитування листів були цікавими, але переказом змісту читання не заміниш. Отож, цю книгу потрібно читати.
Налаштовуючи фотоапарат, я ще раз вдивлявся у винуватця цих урочистостей. Виглядав він зовні просто, зосереджено листав книгу. Та й астрологи підкреслюють: дивлячись на підопічного Сатурна, не скажеш, що він є справді багатим: такі люди не надають значення власному зовнішньому вигляду.

Привітання

М. Сидоржевський показує спецвипуск

Коли почалися вітання, ювіляр трохи напружився. Відчувалося, що для нього має значення те, що будуть казати про нього і книгу шановані гості.
Офіційну частину відкрила директор департаменту культури Київської міської державної адміністрації Діана Попова. Ця молода приємна жінка так живо та неформально привітала ювіляра від мерії й особисто міського голови Віталія Кличка, що пан Іван трохи вже розслабився від хвилювання і вперше з початку вечора посміхнувся.
Нардеп М. Княжицький також постарався вплести у своє вітальне слово особисті нотки.
А потім запросили до слова літературного «важковаговика», також Героя України, поета і громадського діяча, голову Українського Фонду культури Бориса Олійника.
З ювіляром вони майже ровесники – Олійник старший лише на рік без п’яти днів, бо народився 22 жовтня 1935 року.
Першою фразою Б. Олійник розвеселив залу. Він огледів присутніх і статечно промовив: «Івана я знаю з пелюшок». Усі засміялися.
А далі потекли спогади про яскраві епізоди їхнього спільного літературно-громадського життя-буття. У обох в очах зблиснули сльози – було що згадати.
Від імені Фонду Б. Олійник вручив ювілярові грамоту і нагороду. Соратники обнялися і довго не відпускали один одного.Хто знає – коли ще доведеться обнятися?

	Станіслав Бондаренко та Саломе Енгібарян

Голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський показав ювілярові і публіці спеціальне число «Української літературної газети», чиїм головним редактором є він сам – воно було присвячене ювілярові. І пообіцяв провести ще спеціальний творчий вечір Івана Драча в стінах Спілки.
Емоційним був виступ головного редактора «Літературної України» Станіслава Бондаренка. Він зумів здивувати ювіляра – презентував йому книгу Лариси Брюховецької про кінороботи Івана Федоровича. Той її, дійсно, ще не бачив, і почав з цікавістю тут же переглядати.
Щирими були й інші виступи – зокрема – представниці вірменської громади Києва Саломе Енгібарян. Вона також показала книгу Драча з перекладами з вірменських поетів Егише Чаренца, Аветіка Ісаакяна, Паруйра Севака.
І розповіла про нещодавній візит Івана Драча до Вірменії, де він спілкувався з літературними братами та поклонився могилі свого друга, режисера Сергія Параджанова.
Про те, як яскраво спілкувалися ще за життя Сергія Параджанова з ним, а також колишнім чоловіком Юрієм Іллєнком, на зйомках і поза ними Іван Драч, Іван Миколайчук, інші українські актори згадувала знаменита героїня культових українських фільмів Параджанова та Іллєнка Лариса Кадочникова.
Вона підкреслила, що пан Іван і в більш молоді роки відрізнявся своєю відданістю дружині. Нічого дивного: астрологи стверджують, що підопічні Сатурна до блуду глухі. (Або шепну по секрету – майже глухі).
Ювілярові того вечора ще й співали, грали, казали добрі слова всі, хто міг і встиг.
Втомлений, але вдоволений, Іван Драч низько вклонився залі.
Дивлячись на ювіляра, згадав, що підопічний Сатурна дуже представницький і серйозний, хороший сім’янин, який робить усе для того, щоб створити для близьких найкращі умови.
Так Іван Федорович і виглядав. Та ще й згадав кохану дружину добрим словом. Ті, що під Сатурном, обирають таку супутницю, для якої дім і сім’я є головним.
Вечір закінчено. Творчість ювіляра продовжується.
Побажаймо ж Іванові Драчу сил і наснаги на нові літературні та громадсько-політичні справи на славу України!