Нещодавно в телеефірі прозвучала заява високопоставленої офіційної особи про те, що десятки мільйонів українців самі знали чи відчували: без російської підтримки Янукович позбувся би влади ще наприкінці 2013 року, а Революція гідності закінчилася б без крові.

Про це в ефірі програми «Шустер LIVE» заявив головний військовий прокурор України Анатолій Матіос. За його словами, екс-президент Віктор Янукович і його оточення були змушені продавати державні інтереси України в інтересах РФ, оскільки скарбниця була розграбована. «Ця вся компанія була приречена розвернутися в інтересах сусідньої держави і здавати, продавати державні інтереси», – зазначив Матіос.
За словами головного військового прокурора, в матеріалах по кримінальних справах наближеного до «сім’ї» бізнесмена Сергія Курченка й екс-міністра доходів і зборів України Олександра Клименка є дані, куди пішли гроші російського кредиту, взятого в грудні 2013 року. «Ми досліджували через казначейство, через інші інструменти, куди ж поділися 3 млрд. дол., узяті в борг у Росії, які прийшли вже під час революції… Більше, ніж 800 млн. дол. були одразу, навіть без заходу в Україну, спрямовані на погашення божевільних боргів з величезними процентними ставками за кредитами України», а інші кошти були спрямовані бюджетникам, причому, не всім.
«Вдумайтеся, більше, ніж 2 млрд. дол. були виплачені всім бюджетникам, всім, хто мав стосунок до влади, щоб влада встояла. Не було б цього кредиту, революція закінчилася б до Нового року без крові. Але вливання і підтримка тих, хто патологічно грабував державу, дала їм можливість ще протягнути і призвести до трагічних подій», – підкреслив Матіос.
За його словами, високопоставлені чиновники за режиму Януковича «вимивали» державний бюджет, будували за крадені гроші різного ґатунку вертолітні майданчики і садиби, на кшталт «Межигір’я». А стратегічні підприємства тим часом розпродавалися за безцінь пов’язаним з екс-президентом бізнесменам.
Чи існують підстави не вірити головному військовому прокуророві? Ні. Ба, більше, цілком імовірно, він навіть применшив масштаби втрат від корупції «нагорі» та розкрадання кредитів – адже не всі подробиці «вимивання» та «відмивання» грошей фіксувалися на папері та можуть наразі бути доступні слідству. Певен, читачі «Дня» пам’ятають численні публікації та телевиступи політиків й експертів після Революції гідності, де розповідалося, хто, скільки й куди переправив мільярдів – включно зі самим Віктором Федоровичем. А тим часом, ані закону про спецконфіскацію немає, ані арештів усіх тих, хто розкрадав і вивозив з України кошти чи допомагав у цьому, ані гучних судових процесів, які мали б уже давно розпочатися, ані націоналізації без грошової компенсації вкрадених у народу й держави матеріальних активів. І не лише українські пересічні громадяни, а й лідери наших західних партнерів спантеличено чухають потилиці: що це робиться в Україні, що нічого (крім слів, часом дуже гучних) у цій сфері не робиться?
Отож, чинній владі не слід дивуватися, що все більше співгромадян відмовляє їй у довірі, що все гучнішають голоси стосовно, начебто, існуючих таємних домовленостей між представниками минулого і теперішнього режимів, що все вищими й вищими стають рейтинги тих, кого у нас прийнято називати «популістами», зрештою, що дедалі більше і більше стає тих, хто ностальгує за радянськими часами. А разом з тим – дедалі жорсткішими й жорсткішими стають позиції західних партнерів, які вже безпосередньо почали вирішувати за Україну, яку їй політику в тій чи іншій сфері проводити та які зміни до Конституції запроваджувати.
За цих обставин не допоможе жодне підвищення зарплат і пенсій (цікаво, втім, за які кошти уряд планує це робити, не маючи у своєму розпорядженні розграбованих у часи Януковича фінансів і матеріальних активів?). Адже не одна владна команда, намагаючись утриматися «нагорі», за два минулі десятиріччя робила такі «подарунки», проте наслідками їх стали декілька революційних ситуацій і дві революції – щоправда, не завершені, але…
Але я особисто ніяк не можу зрозуміти: з якого це дива неначе освічені, меткі й удачливі діячі, які нині очолюють Українську державу (що вони мають такі вміння, засвідчує хоча би їхня політична та бізнесова кар’єра), ніяк не можуть (чи не хочуть) зрозуміти елементарну річ: існує загальносуспільний попит на чесну та відповідальну владу, на непідкупних суддів, чиновників і міністрів. А для того, щоб влада справді стала такою, їй слід радикально відмежуватися від минулих режимів, не словом, а ділом подолати їхню негативну спадщину – передусім – режиму Кучми, за якого цілеспрямовано створювався кланово-олігархічний лад, і режиму Януковича, за якого цей лад перетворився на диктатуру декількох «обраних» кланів.
Не буде такого відмежування, не спіткає тих, кому це належить, заслужене покарання, – і будь-які, навіть правильно задумані, реформи зірвуться через майже тотальну недовіру до влади та через перенесення (існує такий психологічний механізм) на чинний режим усіх злочинів попереднього.
А тим часом головний військовий прокурор Матіос наголосив, що безліч справ, які розслідуються прокуратурою стосовно оточення Януковича, можуть звести в одну справу про державну зраду. Що ж, якщо можна – то треба, чи не так? Бо державна зрада тих, хто нещадно грабував державу, майже знищив її силові структури та відверто працював на користь «сусідів», є таким фактом, не побачити який здатен лише політично сліпий персонаж…