1. Вогняний водоспад (Національний парк Йосеміті, США)
	2. Диво Мойсея (Південна Корея)
	3. Кольорова річка (Колумбія)
	4. Рожеві гірські хребти у променях сонця, що заходить (Італія)
	5. Кришталево-чиста повінь (Австрія)
	6. Ранкова Глорія (Австралія)

Підготував Юрій Заверюха, Чикаго

Природа може здивувати навіть найдосвідченіших прихильників відпочинку на відкритому повітрі, якщо вони, звичайно, зможуть опинитися в потрібний час у потрібному місці.

1. Вогняний водоспад (Національний парк Йосеміті, США)

Ні, це не лава – так було б занадто просто. Водоспад Кінський хвіст або Хорстейл (Horsetail Fall) починає світитися щороку, в лютому: протягом двох тижнів сонячні промені падають на нього під таким кутом, що водоспад виглядає так, ніби складається з полум’я – це явище часто називають вогнепадом. Зазвичай, вогнепад можна спостерігати лише хвилин десять під час заходу Сонця – у випадку, якщо хмари не закривають небо.

2. Диво Мойсея (Південна Корея)

Під «дивом Мойсея» мається на увазі те, що протягом дуже короткого періоду навесні можна ходити по прибережних водах навколо невеликого південнокорейського острова – вчитайтеся – тут можна ходити по воді.
Приблизно двічі на рік у період з березня до червня прибережна лінія Жовтого моря оголюється під дією приливних сил, у результаті чого на місці, де нещодавно панувало море, виникає смуга суходолу довжиною близько трьох км, що з’єднує два острови – Джинді і Модо. Прохід шириною 40 м залишається відкритим лише на одну годину, і в цей час тисячі туристів користуються рідкісною можливістю пройти через море.
На острові Джинді щороку влаштовується чотириденний фестиваль, присвячений цій події. «Дивом Мойсея» явище названо на честь аналогічної події, описаної в Біблії, – Мойсей змусив води Червоного моря розійтися: можна сказати, що Біблія опосередковано посприяла розвитку місцевого туристичного бізнесу.
У корейців є своя власна історія про походження феномена Жовтого моря: вона свідчить, що колись на острові Джинді розплодилося безліч кровожерливих тигрів, тоді всі люди, що жили на острові, бігли на Модо, вважаючи, що там тигрів немає – всі, за винятком однієї старої жінки, яку забули взяти зі собою. Вона молилася Богу Морів, щоб той створив шлях, і вона теж могла би піти на Модо – Бог Морів послухав її прохання, і жінка врятувалася. Правда, можна припустити, що Бог Морів володів специфічним почуттям гумору або недостатніми знаннями про місцеву фауну – тигри анітрохи не бояться води.

3. Кольорова річка (Колумбія)

Більшу частину року ріка Каньо Крісталіс у Колумбії є звичайною рікою: вода в ній чиста і прозора, а дно поросло зеленим мохом – гарно, звичайно, але нічого особливого. Однак, протягом короткого періоду, з вересня до листопада, річка починає виглядати трохи інакше.
Восени, завдяки теплу і сонцю, одноманітний зелений мох розцвітає всіма можливими відтінками, ніби химерний килим, – Каньо Крісталіс знаходить настільки божевільні фарби, що в народі її називають «річкою, що тече з раю». Правда, щоб побачити цю красу, доведеться пройти довгий шлях: прилетіти в невелике колумбійське містечко Ла-Макарена, потім здійснити невелику подорож на човні, а потім дійти до берега річки пішки по диких стежках.

4. Рожеві гірські хребти у променях сонця, що заходить (Італія)

Доломітові Альпи на північному сході Італії мають унікальну властивість ставати рожевими у променях призахідного сонця – це явище місцеві мешканці називають Енросадіра (Enrosadira), що в буквальному перекладі означає «стати рожевим». Щовечора західні схили гір забарвлюються в різні теплі тони – від яскраво-жовтого до темно-червоного або фіолетового.
Такий ефект можливий завдяки незвичайному складу гір: доломітові Альпи складаються зі залишків давніх морських тварин і магми від вулканічних вивержень.
Найбільш вражаюче гори виглядають влітку, отож, якщо ви ставили собі питання, чи може Бог розфарбовувати світ на свій розсуд, додайте літню подорож до Італії у свій список.

5. Кришталево-чиста повінь (Австрія)

Зелене озеро Грюнер Зее в Австрії – це щось більше, ніж просто водойма, загублена десь у середині гірського масиву Хохшваб, хоча більшу частину року глибина озера не перевищує два метри і навколо нього росте багато зелені, а також є пішохідні стежки, що роблять це місце ідеальним для пішого туризму.
Але таким воно залишається тільки взимку, допоки сніг лежить на схилах гір: влітку сніг тане, і величезна кількість води каскадами стікає в озерну долину, створюючи дивовижний Водний світ.
Тепер глибина оновленого Зеленого озера сягає близько 12-ти метрів – вода в ньому дуже чиста, і якщо ви не помітите хвиль, то спочатку навіть не зрозумієте, що всі стежки і зелень ховаються під водою, а лавки і мости виглядають як іграшки в акваріумі.
Отож, повінь, яка в більшості місць на планеті стає для людей катастрофою, для Австрії, швидше, благо – влітку сюди приїжджають сотні туристів, здебільшого, дайверів. І дійсно – побачити під водою пейзажі, що здаються на землі цілком буденними, надзвичайно цікаво. Максимальної позначки глибина озера сягає в середині літа; отож, коли наступного разу плануватимете свою відпустку, майте це на увазі.

6. Ранкова Глорія (Австралія)

Хмари у звичному розумінні – це скупчений конденсат, який весь день подорожує по небу. Але ось у небі над Австралією все інакше: там часто можна побачити по-справжньому незвичайні хмари – ранкову Глорію.
Ці хмари складаються з довгих трубчастих скупчень водяної пари і досягають деколи 1000 км (ні, це не помилка) в довжину і 300 м у висоту. У більшості куточків нашого світу вони зустрічаються надзвичайно рідко, але в затоці Карпентарія в сухий сезон, зі серпня до листопада, такі хмари – часті гості.
Протягом зазначеного періоду ранкова Глорія з’являється там раз на кілька днів, і весь сезон недалеко від затоки чергують пілоти, які за невеликі гроші готові взяти туристів на борт, щоб ті подивилися на Глорію з висоти. Видовище варте того, щоб піднятися в небо – повітря з нижньої частини хмари піднімається вгору на величезній швидкості, і, в результаті, виникають божевільної краси турбулентні вири.