Ще два тижні тому ми писали, що міжнародно-політична петля довкола Росії затягується. Прогноз збувається навіть швидше, ніж можна було б подумати. Шкода, що Україні наразі з того користі дуже мало…
Почалося з того, що США таки відмовилися співпрацювати з РФ щодо Сирії. Ні угоди з утилізацію плутонію, ні будь-які інші принади російської тоталітарної машинерії не спрацювали.
Ба навіть більше – американські військові натякнули, що можуть ненароком вцілити по військах Башара Асада в Сирії.
Як пише The Washington Post, минулого тижня на засіданні в Білому домі представники Держдепу, ЦРУ і Комітету начальників штабів збройних сил США обговорювали можливість обмежених військових ударів по режиму Асада, щоб змусити його змінити підходи до операцій в районі Алеппо і до мирних переговорів. Видання допускає, що на цю тему на вихідних може відбутися засідання Ради нацбезпеки США на чолі з президентом Бараком Обамою.
Однак навіть і без того засідання американці нагадали росіянам і Асаду страшну річ: виявляється,
американські військові мають право на самозахист.
«Військові пілоти США, які виконують завдання у Сирії мають невід’ємне право на самозахист. Відповідну заяву помічника міністра оборони США Пітера Кука наводить кореспондент «Голосу Америки» у Пентагоні Карла Бабб.
Кук зробив відповідну заяву, відповідаючи на питання, чи становлять загрозу для ВПС США зенітно-ракетні комплекси С-300, про відправку яких до Сирії раніше заявила Москва. С-300 здатні збивати літаки та крилаті ракети.
Після оприлюднення цієї інформації низка коментаторів звернули увагу на те, що жоден із названих офіційно супротивників Росії у Сирії не має власної авіації. Відповідну думку озвучив і представник Пентагону.»Звучить ніби буденно. Якби не одна цілковита дрібниця: українські військові, навіть не пілоти – звичайна піхота – права на самозахист «чомусь» не мають. А українські громадяни, мешканці окремих населених пунктів, котрим не пощастило опинитися на лінії фронту, зараз втрачають навіть право на елементарний захист. Бо, бачите-но, «перемовники» в Мінську домовилися про «розведення військ». Мабуть, довго думали, поки такий термін знайшли – «розведення»… Могли би сказати і простіше: передача української території російським терористам. Фраза задовга, зате – по суті. Попросити російських бойовиків вийти з українських населених пунктів панове перемовники чомусь не додумалися. Чи просто сил забракло таку страшну пропозицію озвучити. А українських військових – можна, дурні послухаються.
Мешканці Станиці Луганської, інших маленьких сіл і містечок зараз що є сили протестують проти виведення українських військових.
Вони дуже і дуже добре знають: як тільки українські військові поїдуть з містечка – його негайно займуть російські бойовики. Ті самі, котрим ніц не варто розстріляти бабусю тільки за те, що та дозволила українським військовим брати воду з її криниці. І зовсім не факт, що більшість учасників проукраїнських мітингів доживуть до кінця цього місяця – якщо в їхні містечка прийдуть російські бойовики.
Тим не менш, українська влада робить вигляд, що вона не розуміє, про що йдеться.
У тій же ж таки Станиці Луганській вже прорапортували про «проведені інженерні роботи з розмінування та демонтажу військових укріплень».
Хоча й укріплення ті – курям на сміх.
Ми вже чи не з півроку – а чи й більше пишемо про, м’яко кажучи, недосконалість військових укріплень української армії. Бліндажі будуються за кресленнями часів Другої світової з поправкою на те, що третина лісу банально не доїжджає до цільового призначення, а ще третина того лісу, котрий таки доїжджає, є дуже кепської якості. А зброя, з котрої б’ють по цих бліндажах, з часів Другої світової дуже і дуже змінилася. Шкода, ті люди з альтернативно влаштованим мозком, тісно поєднаним з кишенями, котрі керують цим процесом, у тих бліндажах під обстрілами не сидять.
Волонтери пишуть, що зараз майже по всій лінії фронту до військових не доходять навіть найелементарніші складові для побудови сяких-таких укріплень: мішки, скоби і плівка. А нащо? Це бойовики ледь не миттєво клепають бетоновані укріплення всюди, куди їх тільки пускають наші доблесні «мінські перемовники»…
Он агентство Reuters вже виставило фотографії, як бойовики у новій російській формі повертаються на бойові позиції у Петрівському. Чудова форма, новенька зброя, сяючі нові танки… «Розведення»… Шановні «перемовники», щоб вам так рученьки і ніженьки розвело і символічним мирним бантиком зав’язало…
Головне управління розвідки Міністерства оборони України на своїй сторінці у Facebook уточнює: в районі Петрівського ворог повернув на позиції передові підрозділи 1 окремої мотострілецької бригади (Комсомольске) 1 армійського корпусу (Донецьк) Збройних сил РФ.
Зведення штабу АТО за ранок середи, 5 жовтня:
«Противник вдавався до збройних провокацій в районі Новоолександрівки, Новозванівки, Трьохізбенки, Станиці Луганської та Попасної, де бойовики застосовували стрілецьку зброю, кулемети та гранатомети. По Новоолександрівці, Попасній та Степному вів вогонь снайпер, а по Новоолександрівці та Новозванівці ворог відкривав вогонь з мінометів 120-го та 82-го калібру. Також по Новоолександрівці та Новозванівці окупанти стріляли з артилерії 122-го калібру та БМП, а по Новоолександрівці - із зенітної установки.»І то врахуйте, що зазвичай штаб АТО подає зведення, добряче «покращені» в мирний бік…
А тим часом українське суспільство все ще думає: ворог йому Росія чи не ворог. Запроваджувати візовий режим з Росією, чи не запроваджувати…
Грузія не те що візи запровадила – повністю розірвала дипломатичні стосунки, і все через якихось там 5 днів війни. А Україна два з половиною роки воює – і все ніяк визначитися не може.
Тим не менш, загребуча жадібність Росії тут може спрацювати й на краще.
Он арештували вони Романа Сущенка, паризького кореспондента «Укрінформу», наробили галасу, Марк Фейгін знову має роботу. До Сущенка під арешт в Росії потрапляли купа українців, тільки невеличка частинка цих справ набули розголосу. Савченко, Сенцов, Кольченко, Клих, Карпюк… А їх же ж більше, набагато більше. Вже не кажучи про росіян, котрих засуджували за проукраїнські вірші чи символіку.
І тим не менш, в українців склалося враження, що Росія – безпечне місце. Що якщо ти не солдат ЗСУ, не «націоналіст», не кримський патріот – то ти можеш почуватися в Росії спокійно. А якщо й потрапиш в халепу – це вже буде твоя приватна справа.
А виявляється – таки ні! Скільки часу вдавав «Укрінформ», що війни немає, скільки часу використовував новини з ТАСС, ілюстрував новини штабу АТО фотографіями з МО РФ, одно слово, поводив себе так, ніби все нормально, і «Укрінформ», як і «в старі добрі часи», з ІТАР-ТАСС якщо не одне ціле, то принаймні хороші партнери. Але ж таки не допомогло!
Виявилося, що журналісти цього агентства можуть стати здобиччю держави-терориста точно так само, як і будь-який інший громадянин України.
Не будьте наївними: держава-терорист не гребує нічим. Ні родичі в РФ, ні російські друзі, ні відпочинок, ні будь-яка інша причина не варта того, щоб наражатися на небезпеку. Хочете гострих відчуттів – застрибніть в канаву з крокодилами, це набагато безпечніше.
Родичів з РФ треба вивозити – як із зони стихійного лиха. Якщо там почнеться традиційний «русскій бунт», то Донбас здасться їм спокійним місцем. Друзям рекомендувати покинути зону лиха. Самому – пам’ятати, що рідна країна за тебе буде змушена заступитися. І хто знає, що там виторгує держава-терорист в обмін на вашу надмірно безпечну кандидатуру. Можливо, вбивць-фсбшників на кшталт Єрофеєва та Алєксандрова, може ще якихось гаспидів. У будь-якому випадку наражатися на небезпеку заради такого сумнівного результату не варто…
І чим швидше українська влада зуміє донести цю думку до громадян – тим менше ця ж влада матиме головного болю з визволянням заручників російської держави-терориста.
Що цікаво – що навіть у «втомленій від України» Європі поволі починають розуміти сутність РФ.
Хто знає, чи то так вплинуло оголошення офіційних результатів розслідування катастрофи малайзійського Boeing рейсу MH17, чи то що…
Якщо хто не знає – міжнародна команда з розслідування катастрофи літака «Боїнг» рейсу МН17, що сталася 17 липня 2014 року, дійшла висновку, що лайнер було збито ракетою, випущеною із ЗРК «Бук», що прибув з території Росії.
Про те, хто дозволив «Буку» прибути до України, в Гаазі наразі ще не казали…
До речі, в Росії зараз налагодили виробництво дитячих ліжечок у формі… ракетної установки «Бук М-1». Вартість меблів - 11 тисяч рублів (4,5 тисяч гривень, трошки менше, ніж 200 доларів). То вже масова якась психічна хвороба, цілком можливо – заразна…
І поширюється вона повітряним шляхом – через пропаганду.
На диво, доволі уважно почали ставитися до російської пропаганди в Німеччині. Руслана Радчук, український науковець, що проживає в Німеччині, останнім часом у своєму ФБ доволі часто робить огляди матеріалів в німецьких ЗМІ на цю тематику.
Якщо хто не знає – донедавна європейські, і, зокрема (чи то пак тим більше!) німецькі бізнесмени, а з ними – і німецькі ЗМІ, сумували з приводу санкцій проти Росії і тихенько так натякали, що з росіянами треба дружити, це прибуткова справа.
Однак якось геть зовсім несподівано виявилося, що в бізнесі прибутки – це не головне. Якщо там відсутня моральна складова – це може призвести до дуже поганих наслідків. Загалом з історії це було давно відомо, але якось призабулося… І от – згадують знов.
(До слова: як то не дивно, але окремі представники української влади зараз намагаються переконати громадян що для інвесторів головне – прибуток, моральна складова тим інвесторам емс… не важлива. Звісно, це не зовсім так, шановні представники української влади, всіляко вам рекомендуємо таки уважніше придивлятися до трендів світового бізнесу….)
Зацитуємо уривок з відкритого листа головного редактора он-лайн видання Більд.де Юліана Райхельта до президента Путіна «Ви руйнуєте Сирію, ви руйнуєте Росію, пане Путін» (переклад Руслани Радчук):
«Росії довелося пережити на власному досвіді варварство покоління моїх дідів. Німці перетворили російські міста на пустелі уламків і знищили безліч життів. Символом тотального, нелюдського, абсолютно безглуздого руйнування міста став Сталінград.
Сьогодні Алеппо стало Сталінградом нашого часу. Як ви дивитеся на історію своєї країни, пане Президент, сіючи власноруч такі страждання? Як ви можете наважитися діяти так варварськи від імені всіх росіян? Як ви можете робити таке для історії, майбутнього і совісті вашої країни?
Ваша війна на знищення цивільного населення Алеппо назавжди залишиться плямою на історії Росії. Коли ви рівняли з землею чеченське місто Грозний, ще не було соціальних медіа… Світ став свідком тільки з великим запізненням і в невеликому обсязі.
Сьогодні все інакше. Сьогодні світ бачить ваші злочини наживо. В Twitterі, на Facebook, на YouTube ми бачимо, що коять ваші бомбардувальники. Ми бачимо розчавлених дітей, яких дістали з-під уламків. Ми бачимо відео, на яких ваші винищувачі в небі. Ми бачимо кратери і руїни, які залишають ваші бомби…
…Ваша країна не експортує нічого глобального, крім агресії. Молоді ІТ-фахівці Росії не винаходять ні айфонів, ні Amazon, ні Alibaba, ні Uber, але навчаються кібервійнам, хакерству і дезінформації.»Шкода, що дії росіян на сході України не викликали таких емоцій у німецьких журналістів. Однак – ліпше пізно, ніж ніколи. Якщо міжнародна спільнота не може вгамувати Росію – треба ставити довкола неї стіну, бажано – велику китайську, а не допотопні бліндажі української армії. А для пошановувачів гострих відчуттів можна ще й викопати канаву і запустити крокодилів – плавання в ній все одно буде безпечнішим, ніж відвідини РФ…
лист до редактора
версія для друку
