Марія Климчак

	О. Курбатов, А. Чорнодольський, Л. Чорнодольська, М. Климчак, Л. Ткачук
	Пан А. Чорнодольський під час відкриття
	Під час відкриття виставки «Казка»

Український Національний музей у Чикаго відкрив у вересні дві виставки, що мають збагатити духовний світ як дорослих, так і дітей. Стіни виставкової зали завішані роботами української художниці з Харкова, ілюстратора дитячих книжок Наталії Бендус-Петровської. Вона закінчила факультет книжкової графіки Харківської державної академії дизайну та мистецтва. Відкриття відбулося 2 вересня, а 9 вересня тут поселилася «Казка». Це – особлива нагода познайомити дітей з мистецтвом оформлення дитячих книжок та відкрити дорогу у казку.

Багатьом з нас, що проживають у США та Канаді, відомо про мандрівну виставку казкарів Люби та Андрія Чорнодольських. Подружжя з Балтімора дарує нам диво, над яким працювали понад 10 років. Художні діорами, створені ними, відкривають перед відвідувачами світ української народної казки, що, за висловом Івана Франка, «підморгує однією бровою до людей».
Перші читайлики, що завітали до музею перед відкриттям виставки, дали зрозуміти, що саме на такі зустрічі налаштоване дитяче серце. Дошкільнятка з українського приватного дитячого садочка, що поруч з музеєм, впізнавали улюблених героїв, співали пісню Кози-Дерези. Загалом, експозиція складається з 11 історій та етнографічної карти України, на якій представлено писанку, вишивку, народний одяг на мініатюрних ляльках-манекенах. Без перебільшення зауважимо, що подружжя Чорнодольських служить громаді талантом, яким наділив їх Бог – розвивати творчі здібності та уяву наймолодшого покоління. Виховавши четверо своїх дітей та маючи вже онуків, Чорнодольські продовжують жити у світі, де багато сонця і добра, намагаються створити умови, щоби українська казка почувала себе комфортно в англомовному довкіллі.
У співпраці з Українським Національним музеєм авторам проекту довелося перетнути географічні широти та знайти благодійників по цілій Америці. Їм – наша особлива вдячність. Для дитини найцікавіше, що казка «відбувається» в музеї, а її історія не закінчується на «найцікавішому», бо сюди дитина прийде знову з мамою і з дідусем, колись переповідатиме своїм дітям про «живу» виставку. Також праця над виготовленням самих експонатів – це посвята, гідна подиву, побудована на вивченні етнографії, дослідженні творчості письменників діаспори та України. Разом з тим, Чорнодольські залучили до цього проекту друзів – вишивальниць та писанкарів, які також внесли у його реалізацію позитивну енергетику.
Під час відкриття виставки президент музею Лідія Ткачук та працівники переодягнулися в костюми героїв, переконуючи присутніх, що всі ми – родом з дитинства. Насправді чорнодольські візії у виборі казок диктовані сьогоденням. До певної міри вони переносяться на дорослих, адже нерідко використовується в житті стратегія поведінки казкових персонажів – тут і відома «Коза-Дереза», «Колосок», «Коник-стрибунець» (Л. Глібов). Перечитаймо ще раз і розшифруймо казку для себе й про себе. Зрештою, відшукаймо код до власної мрії, знайдімо підказку, як впоратися з труднощами. «Казка про дівчинку Наталочку та срібну рибку» (М. Трублаїні, Київ, 1977 р.) якнайкраще вписується у цю тему.
Ідеальним варіантом для підготовки маленької людини до життя є віршоване оповідання Євгена Яворівського, яке він назвав «Казка дітям невеличка про курчатко й про шуліку». Варто зазначити, що у поясненні скопійовано оригінал книжечки, ілюстрованої самим Едвардом Козаком, виданої в Німеччині у добу існування таборів переміщених осіб. Поруч «Казка про двох цапків і дві кізоньки» Романа Завадовича з малюнками Охріма Судомори, а також повчальна історія «Пригоди Горішка» письменниці з Канади Н. Мудрик-Мриц.
Завдяки казці дитина поринає у всесвіт, де немає кордонів. Культурний простір багатьох країн світу заповнила «Рукавичка», де наші звірята вирізняються гарним зимовим одягом з елементом української вишивки та декорації, а сам дідусь, що загубив рукавичку, нагадує св. Миколая.
Наші музейні зустрічі проходили у формі діалогу. Діти уважно прислуховувалися до знайомих слів та відповідали на питання, які ставила їм пані Чорнодольська. Відбувалася справжня гра, з якої нікому не хотілося виходити. Оскільки субота і неділя співпали з фестином греко-католицької парафії св. Володимира й Ольги, потік відвідувачів був нескінченним. Учні «Рідної школи» прибули на свято казки у вишиванках. Символічно, що саме цього дня розпочався новий навчальний рік, а сподівання на велику кількість відвідувачів підтверджується щільним графіком на наступні тижні.
Слухаючи казки в дитинстві, ми навчилися, що все у житті дається важкою працею, так само, як у Франковій «Ріпці». Це особлива виставка з елементами фольклористики, міфології, християнської етики, педагогіки української родини. Багато вдячних відгуків на адресу панства Чорнодольських надійшло від чиказької громади, за перші три дні роботи виставку побачили понад 800 відвідувачів.
Особлива подяка нашим меценатам – Фундації «Спадщина» 1-го Федерального Щадничого банку «Певність», Джону Меєру та фундації Sutar, Sutaruk, Meyer Foundation, нашим спонсорам – Наталії Асеведо та Сергієві Даніву, Фундації «Самопоміч» Українсько-Американської Федеральної Кредитівки «Самопоміч»; нашим благодійникам – д-ру Марії Грицеляк, Kasia’s Deli; завжди з нами наші приятелі: О. З. Ганас, М. М. Качанюк, д-р Р. Кострубяк і д-р. І. Кострубяк, д-р М. Л. Куропась, Б. Л. Матусяк, МБ банк, В. О. Палійчук, Д. Л. Пенцак, О. М. Поліщук, М. Шиприкевич, А. І. Субота, В. Сульжинський, Л. Ткачук, І. Траска, М. Тринзолин. Шанувальники казок також долучилися до проекту – Т. О. Боднарчук, Ф. М. Мілер, Л. Онишкевич, М. Загалак.
Музей з радістю запрошує всіх у казковий світ.

Дошкільнята	«Рідна школа» на виставці
Слухаємо казку	Життя починається з казки