Марія Климчак

Чи знаєте ви, що головну роль у формуванні музичних уподобань меломанів діаспори у 70-х роках минулого сторіччя відіграли «Веселі часи». Цей особливий гурт незвичайних людей, об’єднаний любов’ю до України, понад 45 років дарує Америці мелодії, які емігрували разом з батьками.

Це вони першими підхопили «Червону руту» та перенесли на американський ґрунт «Голубівну» з «Ясенами», закохавши своє покоління у пісні «Доню моя» та «Чорна я си чорна»… На конверті першої платівки, записаної в 1976 році, звернення слухачам – «Бажаємо, щоб звуки награних пісень принесли власниками цієї платівки кілька хвилин розради та душевної насолоди».

Привітати музикантів, разом з ними вирушити у музичну мандрівку та подякувати за особистий внесок кожного з них в українську культуру запрошує нашу громаду Український Національний музей!

24 вересня в Українському культурному осередку відбудеться музейний благодійний бенкет на честь славних хлопців та дівчат з Чикаго. А для наших читачів – розповідь про тих, хто живе поруч з нами, хто прославився в американському фільмі My Life, подарувавши своїм талантом сцену українського весілля в Америці. Екранізація здійснювалася голлівудськими режисерами в церковній залі катедри св. Володимира та катедрі св. Миколая в Чикаго за участю Ніколь Кідман та Майкла Кітона.

Іван Стеців, Тоні Слоніна, Філ Рапала, св. п. Іван Фіняк, Стів Фрост, Вейн Годзіцький, св. п. Богдан Півторак, Джорж Кущ, Марійка Банах-Кобилецька, Куртис Бабченко, Христя Савин-Сютрик, Іван Яресько, Вікі Скочиляс, Мінгас Маткус... Це вони – «Веселі часи», музичний гурт, який понад 45 років прославляє піснею Україну на американській землі. Ансамбль організований у 1974 році в Чикаго (США) під керуванням Івана Стеціва у складі Івана Фіняка, Стефана Фроста – нащадків українських емігрантів та двох американців – Антонія Слоніна і Філа Рапали.

...Життя емігрантів повоєнної хвилі не було простим. Переживши втрату свого дому та опинившись в часи «залізної завіси» за океаном, українці спробували збудувати казковий міст між західним світом і Україною, яким пройдуть згодом діти й онуки. Коли починалися свята, батько ставив малого Івася на крісло і просив сина заспівати для гостей. Мама навіть костюм пошила, як справжньому артистові, і в подарунок купила акордеон. Як згадує Іван Стеців, засновник гурту «Веселі часи», що, саме дякуючи своїм батькам, він таки здійснив їхню мрію. А коли Іван підріс, то вже й сам згодом у школі організував музичний гурт, у репертуарі якого була популярна в Америці музика 60-х.

Іван дуже швидко освоїв основні акорди гри на гітарі та й інших музичних інструментах і почав писати пісні. Відслужив у війську, повернувся з думкою дарувати людям позитивний настрій, розважати співом і музикою. Мама не перечила синові, коли той вирішив, що апартамент на першому поверсі саме надається для репетицій. Невдовзі Іван запросив на кілька років молодшого від себе сусідського хлопця, американця, долучитися до гурту. Американець Вейн Годзіцький народився і виріс в Українському селі, і для нього навіть природнім було те, що він грає з українцями.

«Це – мої брати, моя родина. По-іншому я ніколи не думав. Ми були дуже бідними, але мої батьки хотіли, щоб я став музикантом, і наші мами приятелювали, допомагали одна одній; я ходив на музику до того ж самого вчителя-українця, що й Іван. Багато моїх друзів у школі були українцями, я бачив, як наполегливо громада будувала церкву, і ця Божа іскра робила ваших людей сильними. Якби мені довелося починати спочатку і я мав вибір між різними гуртами, я б знову обрав Веселі часи», – каже акордеоніст та клавішник, який 45 років тому влився в американський гурт. Разом з іншими музикантами під аранжування народних мелодій композитора й автора багатьох пісень Івана Стеціва грає і співає улюблені пісні, які належать до емігрантської класики. З такою музикою хочеться жити, щоб люди мали приємний час.

На початку 70-х забави, вечорниці, весілля – чи не щотижня, то ж бути музикантом була найповажніша професія. Довелося переглянути репертуар, а одного разу під час концерту в СУМі ведучий запитав в останню хвилину Івана Стеціва: «Як називається ваш гурт, мушу ж вас представити!» – «Good time – і все!» – вихопилося в Івана. Ведучий озвучив – «Веселі часи». Так має бути українською!»

До цього дня назва якнайкраще розкриває характер американського гурту, народженого в Чикаго. У травні 1975 року ансамбль записав платівку «Часи», основою якої стали авторські твори Івана Стеціва у поп-рокових аранжуваннях. Перший великий виступ гурту «Веселі часи» відбувся 31 липня 1976 році на «Союзівці». Музиканти започаткували нову сторінку української ансамблевої поп-музики у Північній Америці. У 1977 році «Веселі часи» записали свою другу платівку «Хвилинна мрія». Були і такі часи, коли не зовсім весело почувалися, обставини змушували до закриття групи, але, не покладаючи рук, після короткої музичної паузи Іван Стеців та Вейн Ґодзіцький, об’єднавшись із двома учасниками гурту «Акула» – Іваном Яресько та Вікторією Скочиляс, відновили роботу. У гурті лунали голоси Марійки Банах-Кобилецької та Христі Савин-Сютрик. Пісні в їхньому виконанні заполонили серця багатьох.

Їх знають як весільних музикантів, бо великою мірою саме від них залежить, якою буде одна з найбільших урочистостей у житті кожного. Тільки-но почали грати на весіллях разом, одразу ж почали отримувати багато пропозицій – від Чикаго до Нью-Йорка, а пісня на слова та музику Івана Стеціва «Доню моя» – стала справжнім хітом. Це перший танець молодої пари і подяка батькам, і весільний мелос, перенесений з народного, українського, на американську землю. Сотні весіль та ще більше пісень, які вимірюються милями доріг, роками відданої благородної праці.

Номінанти престижної премії «Греммі» національної академії звукозапису, були відзначені у двох номінаціях як найкраща авторська сучасна українська пісня та її виконання на першому конкурсі фестивалю сучасної пісні в Едмонтоні в Канаді.

Іван Стеців написав свою обробку до пісні на поезію українського поета Богдана Стельмаха «Голубівна». Музика з барвами народності, що допомагає зрозуміти загальний характер пісні, а «голубівна» – це образ жінки, що шукає свою долю, але не знає, в котрий бік дивитися, куди податися, щоб нарешті зустрітися з нею.

«Те, що ми разом творимо на сцені, можна охарактеризувати як world music – поєднання української, латиноамериканської, джазу, музики фолк, естради та року», – каже Іван Яресько, який грає на трубці та клавішних інструментах. 25 років тому приєднався до групи разом зі саксофоністом і піаністом, випускником литовської музичної академії у Клайпеді Мінгасом Маткусом. Яресько зауважив, що всі музиканти дуже уважно ставляться до вибору текстів для пісень, вважаючи їх поштовхом до творчості. У приватній студії Івана Стеціва (у нього вдома, на квартирі перших репетицій) записано альбом під назвою «Веселі часи-3» (1995). У 2007 році виданий двійний альбом «Веселих часів» – «Live At Navy Pier» – і записи з концертної програми, яку ансамбль відіграв 4 листопада 2006 року у «Grand Ballroom», на Navy Pier, під час святкування сторічного ювілею Українського католицького собору святого Миколая.

«Веселі часи» у складі: Івана Стеціва, Вейна Ґодзіцького, Івана Яресько та Мінґаса Маткуса мають заслужену популярність та продовжують тішити чудовою українською музикою своїх шанувальників у Північній Америці та за її межами. Побажаймо їм успіху.