Минулий тиждень для України ознаменувався смугою несподіваних смертей. Не тільки на фронті – до них, на жаль, всі вже майже звикли. Цього тижня до святого Петра потрапили доволі різні цивільні і напівцивільні люди… Сюжет для пера Агати Крісті майже готовий, навіть ніц вигадувати не треба.

Першою з’явилася новина про смерть заступника голови Адміністрації президента України. 18 вересня на водному мотоциклі на Дніпрі розбився заступник голови АП Андрій Таранов. За словами свідків, він на великій швидкості врізався у плавучий кран, що проходив під мостом. Зіткнення було такої сили, що кермо мотоцикла відлетіло і затонуло в Дніпрі.
Волонтери і бійці про Таранова написали купу добрих слів. Але деякі доскіпливі блогери таки звернули увагу на окремі моменти біографії.

Народився Андрій Таранов у Читі. У 1988 році він закінчив Київське вище загальновійськове командне училище ім. М. В. Фрунзе, перекладач-референт англійської мови.
У 1996 році закінчив Академію Збройних сил України за спеціальністю «військове управління в міжнародних відносинах». У 2004 році - Українську академію зовнішньої торгівлі - магістр з менеджменту зовнішньоекономічної діяльності.
З серпня 1984 р. по жовтень 2005 р. проходив військову службу в Збройних силах СРСР — ЗС України (з 27.07.1993 по 30.05.1994 проходив службу в складі українського контингенту військ ООН на території колишньої Югославії).
З березня 2006 року по березень 2008 року - керівник відділу безпеки ТОВ Ренесанс Капітал Україна в Києві. З 2008 року по вересень 2012 року - керівник департаменту безпеки ТОВ Ренесанс Капітал.
25 травня 2012 року нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
З серпня 2013 року по березень 2014 року - генеральний директор по адміністративній роботі ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» Міністерства інфраструктури України.
З листопада 2014 по грудень 2014 року - перший заступник начальника департаменту Служби безпеки України.
З 26 грудня 2014 року - заступник голови Адміністрації президента України.

Тут можна додати тільки те, що ТОВ Ренесанс Капітал пов’язували із російським бізнесменом Михайлом Прохоровим.
Донедавна Прохоров себе в РФ непогано почував, інколи навіть вважався опозиційним політиком, і навіть міг собі дозволити тримати «порівняно вільні», як для російського ринку, ЗМІ (РБК, для прикладу), котрі навіть поширювали інформацію про офшорні рахунки найвищих російських чиновників. У квітні 2016 року щось пішло не так – і ФСБ знайшла у Прохорова податкові «порушення», кар’єра політика і бізнесмена різко пішла донизу…

До слова – на початку вересня цього ж таки 2016 року СК та ФСБ прийшли з обшуками до  російського мільярдера Віктора Вексельберга, вихідця зі Львова. А найближчим партнером  Вексельберга є ще один колишній львів’янин – Михайло Фрідман. Саме через Фрідмана майже щорічно різко поділяється на дві частини львівська громада і гості міста. Одна частина вдає, що можна закрити очі на війну і йти на фестиваль «Альфа-джаз» від російського «Альфа-банку» Фрідмана. А інша вважає, що російський «джаз» і без фестивалю вже перейшов будь-які допустимі межі, і співпрацювати з ворогом навіть в музиці – неприпустимо.
Схоже, найближчим часом ці дві частини львівської громади матимуть шанси на примирення. І зовсім не тому, що в першої частини прокинеться совість. А тому, що якщо в РФ і далі так гризтимуться «найбагатші олігархи», то «Альфа-банку» буде вже не до львівського джазу…
А гризтися ті олігархи таки будуть, бо грошей в «казні» РФ меншає, красти звичними темпами не виходить, навіть на танки «Армата» фінансів бракує. Тож реаліті-шоу «найсильніші російські олігархи їдять найслабших колег» ще довго тішитиме сторонніх спостерігачів…

Хто його знає, чи мала якийсь стосунок до сварок російських олігархів баржа, котра раптово виросла на шляху водного скутера пана Таранова.
Але друга смерть до цих російських сварок була набагато ближчою – і в географічному сенсі, і в політичному.
19 вересня в ресторані «Вєтєрок», розташованому в селищі «Горки-2» на Рубльово-Успенському шосе в Підмосков’ї, було вбито ватажка терористичної організації «Оплот» Євгена Жиліна.
Жилін за час своєї роботи в Україні показав себе послідовною зразково-показовою маріонеткою російських спецслужб. До складу його «Оплоту» входив, зокрема, формальний керівник терористичної організації «ДНР» Олександр Захарченко.
Спочатку «Оплот» сформувався в Харкові у січні 2014 року як антимайданівська організація на основі «бійцівського клубу» Жиліна (символом клубу був носоріг і гасло «живи сильно»). 16 квітня 20 активістів організації зайняли будівлю Донецької ОДА і вимагали проведення «референдуму» про статус Донецької області.
З червня 2014 року «Оплот» вже став відомий як батальйон - збройне формування «ДНР». Командиром і був так званий «голова ради міністрів ДНР» Олександр Захарченко, колишній співробітник МВС України (за версією ЗМІ) або технік-електромеханік 6-го розряду (за його словами). Наприкінці липня бійці батальйону брали участь у боях за Донецький аеропорт і Кожевню.
Будь-який підрозділ ЗСУ, не кажучи вже про загони добровольців, з радістю б пополював за таким ворогом. Однак – Жилін втік до Росії. В Україні його навіть заочно почали судити – звинувачували, зокрема, у фінансуванні терористичних організацій.
У вересні 2015 року СБУ заблокувала кілька банківських рахунків, якими користувався ватажок «Оплоту». Повідомлялося, що всього на рахунках родичів Жиліна в банківських установах заблоковано понад 1,75 мільйона гривень.
30 березня 2016 року Жиліна оголосили в розшук – ну подумаєш, на якихось два роки з розшуком припізнилися…

Російські ЗМІ пишуть, що рівно за місяць до смерті Жилін зареєстрував у Росії два підприємства. Йдеться про ТОВ «Оплот» і ТОВ «Русь». Таким чином, пишуть російські  видання, він хотів легалізувати свою охоронну діяльність на території Росії. За однією з версій слідства, Жиліна могли усунути конкуренти з охоронного бізнесу.
Ті ж таки ЗМІ пишіть, що громадську і комерційну діяльність в Росії Жилін почав у 2014 році, одразу після від’їзду з України. У червні 2014 року він зареєстрував у Москві міжрегіональну спортивно-патріотичну громадську організацію «Оплот». У Росії ця організація збирала гуманітарну допомогу для донецьких бойовиків.
У серпні 2015 року Жилін став засновником ще одного «Оплоту», який спеціалізувався на спортивній діяльності. Вчив дітей бойовим мистецтвам, у вільний час наймався охороною до російських бізнесменів. Але працював «напівлегально», і, кажуть, дуже хтів «легалізуватися» на ринку охоронних послуг.
У серпні 2016 року, за даними ЄДРЮО, він зареєстрував разом зі своїми бізнес-партнерами з Підмосков’я два підприємства — ТОВ «Оплот» і ТОВ «Русь». Згідно зі статутним документом, обидва підприємства мали вести діяльність в сфері права.
Але ця сфера в Росії дуже своєрідна, і за «легалізацію» не всім стане грошей заплатити. За напівнелегальну діяльність ФСБ і СК до Жиліна з обшуком не приходили – занадто мала птаха… Зате прийшов добре загримований вбивця.

Жилін був однією з ключових фігур початку окупації Донбасу, і в Гаазі міг би розповісти багато цікавого. І про шляхи фінансування, і про кураторів операції, і про чинних російських шпигунів. Цінний свідок був би. Але – не дожив… А потрапив би до української тюрми – і сидів би собі спокійно…
Є підозра, що після цієї смерті якийсь там Віктор Федорович якщо й ходитиме по російських ресторанах, то робитиме це з набагато меншим задоволенням, ніж до цього…

Третя смерть набагато дрібнішого масштабу – але з подібної серії…
У селі Крушинка Васильківського району Київської області невідомі вбили директора підприємства з виробництва лакофарбових виробів «Caparol Україна».
Як повідомили в ГУ НП в Київській області, вбивство сталося у вівторок, 20 вересня, близько 11:30. Як відзначили в поліції, Павло Зможний 1974 року народження, в полі біля одного з дачних кооперативів вигулював собаку, там на нього напали і вбили з застосуванням вогнепальної зброї невідомі.
Найвідоміші архітектурні об’єкти, при оформленні яких використовувалася продукція компанії «Caparol Україна» - НСК «Олімпійський», «Донбас Арена».
Що і скільки могла би ця людина розказати – хто його знає. При будівництві стадіонів під Євро-2012 відмивалися купи грошей, і випадкові фірми туди не потрапляли. Особливо на будівництво «Донбас Арени»…

	Це – не Донбас, це – Сирія. Але російська тактика – та ж сама…

Тим часом загострюється ситуація не тільки в Україні, а й у Сирії.
Росіяни та війська Асада порушили перемир’я, у відповідь чотири літаки коаліції - два F-16 і два А-10 – рознесли до біса порушників перемир’я. Зовсім інший підхід, ніж той, якого вимагають від України…
Відразу після того Росія традиційно скликала засідання РБ ООН, однак представник США Саманта Пауер ще під дверима засідання кількома нескладними логічними запитаннями довела представника РФ Віталія Чуркіна до сказу, і той втік з приміщення…
У відповідь РФ не вигадала нічого ліпшого, ніж розбомбардувати гуманітарний конвой вантажних автомобілів ООН і Червоного Півмісяця, загинула 21 особа.
Для українців – цілком передбачувана новина, все цілком вкладається в тактику росіян на Донбасі.

А от президент Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця Тадатеру Коное відреагував бурхливо – і закликав міжнародне співтовариство забезпечити захист співробітників гуманітарних організацій і волонтерів.
«Ми не є частиною цього конфлікту», - наголосив він.
Українські волонтери могли б йому багато цікавого розповісти про те, як росіяни поводяться з волонтерами та співробітниками гуманітарних організацій – але наразі українців ніхто не питає…
В ООН закликами не обмежилися – організація взагалі заявила, що призупиняє всі гуманітарні операції в Сирії.
Якісь у них, у цих сирійських волонтерів, слабкі нерви… Українські волонтери в таких умовах вже два роки працюють – і ніхто «гуманітарних операцій» не призупиняє…

І хоча світові лідери вже всіляко натякають, що «втомилися від України», петля довкола РФ звужується. Якщо не за рахунок дій РФ в Україні, то за рахунок її дій в Сирії.
А додайте ще до цього обурених поляків, котрі нарешті насмілилися всерйоз розслідувати катастрофу президентського літака – і їм дуже і дуже дивно бачити, як Росія щосили цьому опирається…
Минулого тижня члени підкомісії з розслідування Смоленської катастрофи заявили, що з польської копії записів «чорної скриньки» розбитого літака президента Лєха Качинського було вирізано останні три секунди запису, а з російської – п’ять секунд. За словами міністра національної оборони РП, це є свідченням фальшування даних, а тому органи слідства було поінформовано про скоєння злочину у цій справі.
Тим не менш Росія не хоче віддавати Польщі уламки літака Ту-154М. І тим самим видає свою причетність до катастрофи…
Не менш дивно полякам і бачити тепер, скільки людей всередині самої Польщі «неналежним чином виконували свої обов’язки», або й просто ті обов’язки саботували під час попередніх років розслідування. І то, швидше за все, із цілком банально-фінансових причин…

Доки у Росії будуть фінанси, сили і можливості, почуватися у безпеці не зможе ніхто – ні вороги Росії, ні її прихильники, ні її безжалісні посіпаки на кшталт Жиліна. І чим раніше останні це зрозуміють – тим ліпше і для них, і для нас. Для нас – зрозуміло чому. Для них – бо, як казали в тій же ж таки РФ, «раніше сядеш – раніше вийдеш». Чим раніше посіпака терористичного режиму почне співпрацю з міжнародними судами – тим краще і для посіпак, і для світу.
А суди будуть, і то ще й які…