Останнім часом у всіх на вустах в Україні два достатньо молоді – їм ще нема 40 років – чоловіки. Можна сказати – дві «зірки».

Один з них – «зірка» журналістики і політики.
Другий – «зірка» шоу-бізнесу.
Свою репутацію вони будували роками і, попри різні думки, кожен з них зумів її вибудувати дуже успішно. А зіпсували (чи, принаймні, мають шанс зіпсувати) лише одним кроком.
У кожного з них цей крок був своїм, несхожим на іншого.
Але їх поріднило одне – репутаційна провальність цього кроку.
Про що йдеться?

Лещенко-гейт?

Про одного з них – Сергія Лещенка – ми вже писали у минулому числі нашої газети. Відомий журналіст-розслідувач «Української правди» у минулому і народний депутат нині Сергій Лещенко збурив суспільну думку купівлею великометражної – під 200 метрів – квартири в елітному будинку у центрі столиці України вартістю в 300 тисяч доларів.
Збурив не стільки сам факт купівлі, скільки суперечливі пояснення та коментарі самого Сергія. Їх суперечливість зросла у рази після того, коли користувачі мереж почали порівнювати ці пояснення та деякі інші факти, що стосувалися С. Лещенка.
Масив інформації, пов’язаний з цією справою, наростав лавиноподібно і дехто вже почав казати про «Лещенко-гейт» – тобто – справу зі знищення репутації політика і борця з корупцією.

Версія Сергія

	Сергій Лещенко

Версія Сергія була такою: половину коштів він вклав своїх разом зі своєю коханою Анастасією Топольською – відомим діджеєм, другу половину, нібито, позичила йому на 10 років власниця «Української правди» Олена Притула.
Але цю версію атакували одразу ж і з різних боків.
Найбільшого морального, а отже і репутаційного, удару завдала Сергієві Мирослава Гонгадзе. І завдала його не криком, а майже пошепки – простим проханням.
Вдова Георгія Гонгадзе привітала Сергія з такою шалено пільговою позикою і попросила його поклопотати перед Оленою Притулою про позику для навчання дітей Георгія Гонгадзе – людини, яка заснувала «Українську правду» і багато років була – й досі є – іміджевим прапором цього сайта.
Комерційно успішним «Українська правда стала» якраз після загибелі Георгія.
Драматизм створення цього бренда полягає в тому, що внаслідок того колосального всесвітнього і всеукраїнського резонансу, який викликало звіряче вбивство Георгія, «Українська правда» стала найбільш знаменитим українським сайтом.
А внаслідок цього і найбільш відвідуваним.
Отже, найбільш бажаним для публікації на його сторінках як відкритої, так і прихованою реклами, політичної «джинси».
Вільно чи невільно на імені та кривавій історії розправи над Георгієм Гонгадзе шалено зросла капіталізація цього сайта, отже, його явні та приховані прибутки.
Ось і може собі дозволити Олена Притула, нібито, позичити Сергієві Лещенку аж 150 тисяч доларів та ще й на 10 років.
А Мирослава смиренно запитує: чому ж за всі ці роки двом донькам Георгія Гонгадзе від його колишнього сайта не було запропоновано ані копійки?
Тихе і вбивче питання.

Сергій та Анастасія

Адже, не будь Георгія, його короткого яскравого життя та супер-резонансної загибелі, про жодне комерційне процвітання інформаційно-політичного сайта і мови б не було.
Правда, це питання, власне, не до Сергія, а до Олени Притули. Хоча, та не відповість.
Однак, чимало гострих стріл полетіло в Сергія і від колег.
Особливо причіпливі витягли з Інтернет-архівів (згадується знамените булгаковське: «Рукописи не горять!») багато гнівних і звинувачувальних слів Сергія на адресу тих, хто був чи то запідозрений, чи то звинувачуваний у діяннях, які мали ознаки корупційності різного рівня.
Тепер чимало подібних слів та питань були адресовані самому екс-розслідувачу та політику-моралізатору.
Зокрема, і таке – позика в 150 тис. доларів від володарки ЗМІ Олени Притули політику Сергієві Лещенку без прозорих для громадськості умов повернення цієї позики викликає питання – чи не є це формою заохочення, чи, не дай Бог, підкупу?
І до чого зобов’язує така позика, якщо вона дійсно була?
А це питання почало ставитися дедалі частіше – після того, коли було опубліковано фотокопії угоди купівлі продажу.
У тексті угоди стверджувалося, що Сергій Лещенко ні в шлюбі, ні в якихось інших стосунках ні з ким не перебуває, тому кошти на купівлю квартири суто його.
А як же кошти, які, нібито, позичила йому Олена Притула?
А як же кошти, які, нібито, доклала сюди його кохана Анастасія Топольська?
Про них в угоді – нібито – ні слова.
Чи то такий рівень довіри між Анастасією та Сергієм, що вона вклала у купівлю свої немаленькі кошти і не проти, що про них в угоді не сказано?

Версія Анастасії

Кохана Сергія також не втрималася і прокоментувала скандал навколо Сергія. Вона висловила своє розчарування поведінкою критиків Сергія і зазначила, що вважала українців більш демократичними і вільними у судженнях, а вони, мовляв, виявилися не кращими за російських міщан.
Анастасія підтвердила, що є популярним та високооплачуваним діджеєм, що вклала частку своїх коштів у цю спільну купівлю, але не висловила жодного занепокоєння, що цей факт не відображено юридично – в тексті угоди про купівлю житла.
Вона лише повторила, що така велика квартира знадобилася для того, щоб там влаштувати і музичну студію для неї (привіт майбутнім сусідам Сергія та Анастасії!).

Чоловік Анастасії та ймовірність юридичної колізії

Правовим нюансом стосунків Сергія та Анастасії є те, що офіційно Топольска все ще є дружиною іншого, хоча, нібито, перебуває в процесі розлучення. Чоловік Анастасії, який нині перебуває в АТО, стримано прокоментував ситуацію і продемонстрував достатньо ввічливу лояльність до Анастасії та Сергія.
Однак, цю ситуацію прокоментувала одна іронічна жінка-нотаріус. Спираючись на закони України, вона вказала на те, що чоловік Анастасії все ще має право, отже, може і заперечити одноосібне бажання Анастасії розпоряджатися коштами їхньої сім’ї, тож навіть при певній ситуації може претендувати на половину суми, яку, нібито, позичила (чи віддала?) Анастасія Сергієві.
А це більше, ніж мільйон гривень.
Топольський так, можливо, і не вчинить. Але таке право він формально має.
Це ще більше робить нелогічним юридичну ситуацію навколо купівлі та суперечливих пояснень щодо різних частин суми на придбання квартири.

«Російський слід»

І ще одна деталь – так званий «російський слід» коштів на купівлю квартири.
З одного боку, є фактом, що Анастасія Топольська, як відомий діджей, чимало грошей заробила на своїх виступах у Росії, в нічних клубах Москви.
З іншого боку, в одному з варіантів угоди, який було опубліковано, вказувалося, нібито, що Сергій сплатив за квартиру зі свого рахунку, відкритого в київської філії російського «Сбербанку».


Потім, начебто, назва банку в тексті угоди була змінена.
Але все одно фактом залишався випадок, коли певний час тому Сергія Лещенка було помічено якраз в приміщенні «Сбербанку» і він одразу не зміг чітко та переконливо пояснити громадськості своє перебування там.
Крім того, на горизонті замаячила фігура доволі одіозного екс-російського олігарха Костянтина Григоришина, який цього року отримав українське громадянство. Саме в офісному приміщенні Григоришина «Українська правда» орендує апартаменти, і саме з Григоришиним Сергій Лещенко нещодавно був помічений у ресторані.
Якщо все це було простими співпадіннями, то співпадіння ці дивним чином усі були проти Сергія. Або вони таким чином сплелися стихійно, або їх «сплели».

Хто міг сплести?

Подейкують, що ймовірними замовниками скандалу навколо Сергія Лещенка були потужні фігури з оточення Петра Порошенка – О. Кононенко та О. Грановський.
Їх обох Сергій Лещенко неодноразово дуже гостро критикував і звинувачував у причетності до корупційних схем та дій.
Натякають, що вороги Лещенка могли організувати стеження за ним, прослуховування його розмов і вичікували момент, коли той втратить пильність та «підставиться».
У ситуації з купівлею квартири та суперечливими поясненнями щодо коштів на її придбання Сергій Лещенко «підставився» по повній програмі.

Захисники Сергія

Варто зазначити, що і на захист Сергія встало немало людей. Зокрема, відомий філософ та керівник українського Фонду «Відродження» Євген Бистрицький опублікував у соцмережах пост під назвою «Публічне нищення лідерів як національна... хвороба».
У ньому пан Євген перерахував громадянські та фахові чесноти Сергія Лещенка:
«Він – найвдаліший журналіст-розслідувальник, який тільки є в Україні.
Він – той, хто викрив найнебезпечніші схеми «елітної» корупції.
Він – зберіг публічні, наші, гроші і не взяв ані копійки у кожного з нас.
Він – новий політик, який має бачення чесної країни.
Він – той, з ким пов’язують кращу Україну наші зовнішні друзі.
Він – найвідвертіший з тих, хто оприлюднив свої, власно надбані, статки.
Втім, він насмілився в умовах війни і негараздів влаштуватись краще від середнього рівня.
Втім, він образив наші радянські очікування справедливого безсеребреника.
Втім, ми маємо привід для єднання з його впливовими ворогами: «Ату його!»
Так вже було, і неодноразово.
Хіба ми також потребуємо чесних лідерів, для того, щоб їх закатувати? Це вже було, і неодноразово. Хто не вірить – було, принаймні, одного разу».
З аргументами Євгена Бистрицького і сперечалися, і погоджувалися. Але цю думку вдумливого громадського та наукового лідера врахувати варто.
Частково виправдовували Сергія і ті, хто підкреслював – є нардепи з такою кількістю житлоплощі, що Сергієві і не снилося.

«Викликаю вогонь на себе»?

Однак, попри град докорів та звинувачень Сергій Лещенко вважає свою позицію сильною. Критиків він вважає, як мінімум, упередженими, а то й гірше – замовними інформаційними «кілерами».
Саме тому він закликав правоохоронні органи, зокрема, і Національне антикорупційне бюро України (НАБУ), перевірити свої дії та законність придбання ним квартири.
Тут же активізувалися скептики і зазначили, що Сергій Лещенко в добрих стосунках з багатьма правоохоронцями, зокрема, і з НАБУ, тому і так сміливо викликає «вогонь на себе» – впевнений, що подібна перевірка або нічого не виявить, або ж хтось не захоче щось виявляти.

Відкритий фінал зі закритим результатом

Чим закінчиться перевірка – час покаже. Фінал тут відкритий.
Мені здається, що угода буде визнана такою, в якій нема сумнівних моментів з точки зору правоохоронних, зокрема, й антикорупційних, органів.
Але репутаційних втрат, напевно, і немалих, Сергій Лещенко все ж таки зазнав.
Його ім’я так довго і масово «полоскали» у ЗМІ та соцмережах, що просто так це минути не може.
І у цьому сенсі підсумок скандалу є питанням закритим: Сергій Лещенко втратив «антикорупційну» та моральну «цнотливість» і, ймовірно, більше не може позиціонувати себе в «білому одязі» проти брудних корупціонерів.
Хоча, я впевнений – вперто буде це продовжувати робити і правильно чинитиме.
Тому що корупціонерів та продажних політиканів можуть і повинні викривати всі, навіть і не ангели. Навіть і грішні люди.
А чи є за Сергієм гріх і який – вирішувати читачам. Час внесе ясність.

Слово і горобці

	Лідер Студії «Квартал 95» В. Зеленський

Другим героєм скандалу в соцмережах став популярний і талановитий шоумен Володимир Зеленський. Він нині повною мірою відчуває справедливість прислів’я «Слово не горобець – вилетить, не спіймаєш».
А «горобець» з вуст Зеленського вилетів такий, що загрожує його самого – багатого та знаменитого – перетворити на «горобця» – в громадянському сенсі.
Лідер дуже популярного російськомовного колективу політичної пародії «Студія Квартал 95» в чудовому курортному містечку Латвії – Юрмалі – припустився таких висловлювань, які здійняли буквально «дев’ятий вал» обурених та гнівних відгуків.
Пародіюючи президента України Петра Порошенка, він від його, нібито, імені прочитав зі сцени в Юрмалі самороздягальний і цинічний монолог.
І все було, нібито, і звично – адже В. Зеленський та його суперпопулярний колектив роками пародіював, іронізував і висміював усіх топ-політиків України, включно з президентами, прем’єрами, міністрами та мерами. Усі до цього звикли.
Отже, і монолог від імені Порошенка не дуже здивував рівнем критицизму.
Хоча й прозвучали там такі висловлювання, які, на думку багатьох, переходили всі межі.
Наприклад, ведучий із «Кварталу», розпочинаючи концерт, ляпнув, що «ми народ, культури якого вистачає тільки на 4 дні», тому, мовляв, ми в Латвії на 4 дні.
Але Зеленський свого ведучого «перевершив» з надлишком.
На початку він сказав (цитую з відео, переклад з російської мій): «Що таке сьогодні Україна і чому в неї вигідно викидати… е-е-е-е, тобто, вкладати гроші?
Наш рівень економіки називається жебракуванням. Ми випрошуємо економічні надлишки у ринкових економік сусідніх країн – схема, перевірена циганами».
Перечекавши масове «ги-ги-ги» із зали, Зеленський у надзвичайно фамільярній  манері прорік: «Україна нагадує акторку з німецьких фільмів для дорослих, тобто, готова прийняти в будь-якій кількості з будь-якого боку».
Німецькі фільми у такому контексті відомі в усьому світі – це порнофільми.
Отже, фактично Зеленський порівняв Україну з… повією!

Буря обурень

«Що ж я ляпнув?!»…

Один з відомих журналістів, В. Портніков, констатував: «Зеленський – породження сучасного вітчизняного «почуття гумору», низькопробного, позбавленого смаку, міщанського та обмеженого.
Якщо людей смішить вульгарність, вони повинні розуміти, що у вульгарності немає і не може бути ціннісних категорій і моральних кордонів».
Користувач Віктор Донской: «Сумно … Я завжди любив «квартал»… можна критикувати владу … навіть ПОТРІБНО! Але обкидати лайном свою БАТЬКІВЩИНУ Україну! Це низько і цинічно ... Це все одно що свою хвору матір обізвати повією ... особисто для мене «квартал» помер...»
Відомий блогер Ю. Бірюков назвав квартальців покидьками.
Було багато інших образливих та гнівних слів і гарячих пропозицій, включно до вимоги вислати їх з України.

Захист і самозахист

Але чимало коментаторів нічого поганого в словах Зеленського не помітили та намагалися його захистити. Користувач kont0ra1 написав (зберігаю авторську орфографію): «А чого ви на Зеленого прете у коментах? Це не він Україну принижує і ображає, а те чмо, якого він пародіює на сцені.
Але ЧМУ цього ви нічого сказати не можете, а коміку лайна закинути за комір, це завжди будь ласка. Чи то сліпі, чи то тупі – хрін вас розбереш».
Сам Зеленський теж спробував відбитися, не забувши принизити опонентів (переклад з російської мій): «Шановні друзі, шанувальники, заздрісники і всі, кого забув або не знаю.
Відповім вам у тій формі, яку вважаю правильною і справедливою.
Жарт, який викликав бурхливе обговорення, не має двох, трьох значень. Суть проста цієї репризи: досить брати кредити, за які відповідати нашим дітям, онукам і тим, хто буде жити після нас і нести відповідальність за всі ті бридкі справи, які творимо ми.
Ми – народ, гордий, що не жебраки. От і все. Більше тут немає інших тлумачень.
Це жарт про вчинки наших вершителів, нашої влади, це не про людей і не про нашу країну.
Отож, не потрібно вдавати зі себе культурних археологів і вишукувати в творчості кварталу те, чого немає і ніколи не буде. Ми любимо свою країну і боремося за її свободу, свободу слова і мислення кожною своєю програмою, кожною секундою.
Не все гаразд, хлопці, не все просто, але, пліз, не ведіться на політичну х***, яку друкують продажні, замовні та дрібні особини.
Їх то і людьми не назвеш.
Ви вище цього. Ми вище цього.
Не дайте вас збити, обдурить і напоїти цією брехнею.
Той, хто називає вас покидьком, сам або такий, або позбавлений нашої уваги. Той, хто називає продажною повією, просто поверхневий або маріонетка в чиїхось-то пухленьких руках.
Ми – квартал! Ми – патріоти! А хто вони? Ви нас знаєте 20 років! Не мало, правда?
Мир вам, вашим дітям, а лиходіїв скоро не буде, у них мало часу, дуже вони це відчувають, трясуться) хапаються за останні «а ви чули, що вони сказали», нічого їх уже не врятує! За все, все, що зробили ці люди з нашою країною, за все це – відповісти!
Вибачте, якщо щось не так сказав чи не був зрозумілий».
В експрес-опитуванні таку позицію Зеленського підтримали понад 40% опитаних.
Але не все так просто, як пише Зеленський. Лукавить шоумен.

Влада чи Україна?

От якби він у своєму монолозі назвав владу та її політику безконтрольного позичання повією, тут би майже ніхто не обурився б – окрім самої влади. Але Зеленський чітко сказав: «Україна…»
Він – актор. Монологи йому пишуть. Він їх вчить.
Це не був експромт, під час якого можна невдало висловитися. Це був текст ролі.
Часу, щоб вдуматися у ці вкрай обурливі для України слова, у Зеленського було вдосталь – і як у актора, і, тим більше, як у керівника колективу, на якому вся відповідальність.
Не вдумався. А він же, перепрошую, далеко не дурний.
Значить, підсвідомо був згодний з принизливою характеристикою своєї країни пера невідомого нам автора монологу.

Деградація гумору

Окрім означеного епізоду, в цьому латвійському концерті була ще так звана «пародія» на міського голову Києва Віталія Кличка.
Звичайно, той не Цицерон. Говорити не вміє. Мислить теж тугувато.
Але грубе пародіювання Кличка, яке у квартальців уже давно є обов’язковим і має всі ознаки замовного цькування, в латвійському концерті перейшло всі межі.
Висміювали Кличка настільки грубо і не смішно, що ставало не по собі.
За цим стирчали вуха спонсора «Кварталу» Ігоря Коломойського, який має підстави воювати з Кличком – навіть такими от засобами.
«Квартал» дедалі більш очевидно втрачає здатність до тонкого гумору. Він грубшає, примітивізується. Хоча в активі має чимало смішних номерів.
Проте, до латвійського концерту ця характеристика, на превеликий жаль, не підходить.
Грубо, тупо, примітивно й антиукраїнськи.
Недарма, згадуючи відомого антиукраїнця російського сатирика Задорнова, вітчизняні умільці вже створили ось таку фотожабу:

Підсумок

У своєму тексті в соцмережах В. Зеленський згадував, що забув привітати друга з днем народження і взагалі дуже закрутився. Текст він закінчив самоіронією: «Вибачте засранця».
Якщо сам Зеленський – нехай і саркастично – називає себе так, то нехай ця його самохарактеристика залишиться на його совісті. Як і його абсолютно неприпустимі слова про Україну.
За які він має привселюдно вибачитися.
Якщо не є остаточно тим, ким себе сам назвав.
Репутаційні провали в пам’яті людській залишаються надовго. І громадськість декому з тих, кого раніше вітала, може показати давньоримський жест пальцем донизу.
Як вона це робить останнім часом щодо двох відомих «зірок» в Україні.