Олег Верняєв та Кохеї Утімура стали авторами дивовижного спортивного шоу

Спортивна гімнастика

Жереб розсудив так, що в олімпійському фіналі на брусах лідер кваліфікації Олег Верняєв виступатиме шостим. А значить, бачитиме, як його хороший друг, американець Денел Лейва, з розкішною амплітудою виконає свою комбінацію, приземлиться у доскок і радітиме щедрим 15,900 бала.

А далі як румунський гімнаст Андрей Мунтян акуратно пройде свою доволі просту (6,6), за олімпійськими мірками, програму й отримає від суддів 15,600. Як із цирковою ефектністю нанизуватиме на бруси одне сальто за іншим китаєць Ден Шуді, який у Ріо уже приміряв «бронзу» у командній першості. Одне сальто, подвійне, зігнувшись, він таки завалить, а за кілька секунд ще й змаже приземлення, через що залишиться без медалі (15,766).
З усіх сил концентруючись на власній програмі, Олег усе ж не зможе не помітити, як на завершальному елементі впаде його головний конкурент і володар найскладнішої на сьогодні програми у світі (7,4) Ю Хао з Піднебесної. Той самий, який на минулому чемпіонаті світу у Глазго в останній момент відібрав у нього перемогу. У підсумку, один з головних фаворитів опустився на останнє, восьме, місце (14,833). За крок до власного виходу на поміст, піднявши погляд на табло, підопічний Геннадія Сартинського побачить, що чинному чемпіону Європи у цьому виді росіянинові Давиду Белявському судді поставили 15,784: гімнаст, який славиться легкістю і чистотою виконання, цього разу був не таким бездоганним, як зазвичай.
Над Лейвою і Белявським, які заявили програми з базовою складністю 6,9, донеччанин мав 0,2 переваги. От тільки б утримати цю перевагу, коли від хвилювання дерев’яніє тіло. Лише Верняєв знає, скільки зусиль треба, щоб нівелювати відхилення від вертикалі на стійках, а на приземленні намертво вчепитися ступнями у мат. «Вєрняй, ти тільки стій!» – чулося з трибун, обвішаних синьо-жовтими стягами. І він вистояв, перемігши хвилювання, закони фізики та всіх суперників. 16,041 – його далеко не найвищий бал. Але цього цілком вистачило для перемоги. Кубинець Манріке Ларде, який, як і Верняєв, заявив базу 7,1, дивом уник падіння (15,625). Далеким від японського еталона був гімнастичний ювелір Ріохей Като (15,233). На «золото» українця більше ніхто не міг спокуситися.
У фінал на кільцях Ігор Радівілов потрапив майже випадково. Після того, коли вибули з боротьби два фіналісти у цьому виді (француз Саїд Аїт травмувався на опорному стрибку, а голландця Юрі ван Гелдера вигнали з олімпійської збірної за пияцтво), «зелене світло» отримали два запасні, першим з яких і був наш Радівілов. На кільцях, граючи м’язами, підопічний В’ячеслава Лаврухіна виглядав як грецький бог. Чисто й елегантно відпрацювавши свою комбінацію, яка за складністю нічим не поступалася програмам лідерів, він дозволив собі лише одну невеличку похибку, на подвійному сальто кутом. Упіймавши доскок, маріуполець скинув руки вгору: виконана робота заслуговувала на високу оцінку. Та протоколи зафіксували лише 15,466 – це п’ятий результат. Останні три роки Феміда чомусь вперто ігнорує чемпіона Європи-2013 у цьому виді.
Своє прізвище Радівілов записав до історії гімнастики в опорному стрибку. Він таки наважився на свій фірмовий стрибок «переворот вперед – потрійне сальто вперед у групуванні». Та техком Міжнародної федерації гімнастики дав цьому надзвичайному стрибку базову «вартість» лише 7,0. Тобто, потрійне сальто, яке з точки зору біомеханіки виконати складно навіть теоретично, лише на 1,4 бала «дорожче», ніж подвійне. За усіма підрахунками, сподівалися українські фахівці, елемент має всі підстави, щонайменше, на 8,0. Дебют стрибка у Ріо виявився вдалим: The Radivilov зарахували. Хоча і зняли чимало за похибку на приземленні (14,933). Свій другий, шестибальний стрибок Ігор також виконав з помилкою на приземленні (15,133) і посів, у підсумку, восьме місце. Олег Верняєв у цьому виді зупинився на п’ятій позиції: аби боротися за місце на п’єдесталі, йому забракло базової складності.
Цікаво, що комплект олімпійських гімнастичних приладів, на яких спортсмени змагаються у Ріо, після завершення Олімпіади поїде до України. Міжнародна федерація гімнастики безкоштовно надасть їх для розвитку цього виду спорту в нашій країні.
«Позолочене» «срібло»
20 років тому, незадовго до Олімпійських ігор в Атланті, гімнастична наставниця Галина Лозинська казала своїй підопічній Лілії Подкопаєвій: «Дивишся фінали світових змагань і розумієш: які ж ви всі прекрасні. Та чемпіонками стають одиниці – ті, які не падають». На Олімпіаді у Ріо пройти усі шість кіл багатоборства без падінь і видимих аматорському оку похибок зуміли лише двоє: Король Утімура – шестиразовий чемпіон світу в багатоборстві та абсолютний олімпійський чемпіон Лондона, і 22-річний донецький хлопчина Олег Верняєв – єдиний за складністю програм реальний конкурент японця.
Найкраще про це свідчить результат кваліфікації, яку підопічний Геннадія Сартинського впевнено виграв. Кохеї Утімура мав у рукаві приховані козирі – диво-елементи, які тренував, зачинившись у залі (еліта японської гімнастичної збірної, зазвичай, ігнорує міжнародні турніри і відео своїх напрацювань не викладає в YouTube. Побачити японців у роботі можна лише раз на рік на чемпіонатах світу чи на Олімпійських іграх).
Верняєв же, навпаки, – приймав усі запрошення на турніри. Не останньою чергою тому, щоб мати змогу потренуватися на якісному приладді і в нормальних умовах (на гімнастичній базі у Кончі-Заспі сучасне спортивне приладдя встановили тільки наприкінці осені минулого року). Окрім змагального досвіду, українець як бонус здобув суддівські симпатії. Цього привітного хлопця неможливо було не любити. І з часом судді припинили «притискати» Олега. Після його неймовірних перельотів на брусах арбітри вітали Верняєва аплодисментами.
Вільні лідер «синьо-жовтої» збірної відпрацював без видимих помилок (15,033). Японець, який у своїй безрозмірній колекції нагород має «золото» чемпіонату світу та олімпійське «срібло» саме на вільних вправах, отримав 15,766 бала.
У другому виді, махах на коні, головним завданням Верняєва було забути минулорічний чемпіонат світу: тоді він в якусь мить збився з темпу, впав і вибув з медальних перегонів. У Ріо розпочав семибальну комбінацію обережно. Та навряд чи хтось звинуватить його у відсутності розкутості: чітко виконавши всі перемахи, отримав 15,533 і вийшов у проміжному загальному заліку на третю позицію. Утімура перебував на відстані 0,1 бала – його комбінація була напрочуд скромною.
На кільцях, аби не дати суддям приводу для сумнівів, донеччанин витримував після кожного елементу чи зв’язки паузу трішки більшу, ніж вказано в правилах. Вправи на приладі, який вимагає величезної м’язової сили, негабаритний Олег виконав так чітко і легко, що судді без докору сумління намалювали у протоколах 15,300. Навіть Утімура не набрав стільки балів за елегантність: його простішу програму оцінили у 14,733. Олег вийшов на лідерську позицію. Далі були його ударні види – опорний сальтовий стрибок, який завершив «мертвим» доскоком (15,500), і чемпіонські бруси. Довершеність і особливу верняєвську харизматичність на брусах Феміда оцінила найвищим балом того дня – 16,100. Опорний стрибок, високі й чисті піруети Утімура виграв завдяки більшій складності (15,566). А на брусах випустив свого візаві на півбала вперед (15,600).
Перед вирішальним видом, вправах на поперечині, Верняєв випереджав Утімуру на 0,9 бала. На своєму найсильнішому приладі японець задав такий темп, що непосвяченим у тонкощі побачене могло здатися дивовижним калейдоскопом. Видихнувши разом з Утімурою, судді вивели йому заслужені 15,800. Поперечина ніколи не була сильним видом Верняєва. Олегу для загальної перемоги цілком вистачало 15,000. Він витримав це неймовірне напруження, не схибив. Єдиною помилкою був неідеальний зіскок. Приземлившись, Олег підняв руки вгору і на всі легені вдихнув цю, здавалось би, вже завойовану перемогу. Але… 14,800 на табло. І друге олімпійське «золото» абсолютної першості ціною 0,1 бала кладе до японської скарбнички Утімура.
Багато кому того вечора здалося, що, зазвичай, прихильні до Верняєва судді цього разу не оцінювали українця, а виставили потрібний бал, аби догодити легенді. «Це не так, – запевняє Верняєв. – Скільки поставили, стільки й заслужив. Як каже мій тренер, якщо зняли, значить є за що». «Помилка на зіскоку вартувала Олегу 0,3, – розмірковує Геннадій Сартинський. – Вона вирішила долю золотої медалі. Усе справедливо».
Утімура, зазвичай, усіх своїх опонентів перемагає з розгромним рахунком, де рахунок іде не на десяті, а на бали. «Олег виступив дивовижно, – сказав Кохеї сайту Міжнародної федерації гімнастики. – В один момент я подумав, що програв».
Третім у чемпіонській компанії став Макс Вітлок, який приніс Британії першу медаль у гімнастичному багатоборстві за останніх 108 років.
До слова, Верняєв демонстративно відмовився давати коментарі пропагандистським телеканалам Росії. Кореспондент гукнув нашого спортсмена після церемонії нагородження. Той до нього підійшов, проте коли побачив мікрофон з написом «Росія», розвернувся і пішов у роздягальню.