Блок "Наша Україна - Народна самооборона" створюється одразу під дві виборчі кампанії: парламентську-2007 і президентську-2010

Неоднорідність ідеологічних засад партій-членів мегаблоку неминуче спричинить труднощі при виробленні їхньої спільної передвиборної програми. Чи знайде в ній відображення ідея про визнання державою заслуг вояків ОУН-УПА, з якою їздив Україною В'ячеслав Кириленко в рамках туру "Пишемо програму разом!"? Чи відмовився Юрій Луценко від бажання зробити російську мову другою державною, яке він гаряче обстоював ще два роки тому? Чи програма новоствореного блоку перетвориться на черговий набір "гострих" соціальних слоганів, і пропрезидентській силі доведеться "виїжджати" на голому популізмі?

Кажуть, що коли 5 липня в штабі "Нашої України" готували антураж до проведення засідання президії "Нашої України", де було оголошено про створення мегаблоку пропрезидентських сил, в центрі столу, за яким мало відбуватися дійство, розмістили табличку з написом "Президент України Віктор Ющенко". Перше, що зробив керівник держави, підійшовши до столу, - прибрав її. "Я буду нагайкою, стоятиму над хлопцями", - пояснив Президент.

У цих словах - уся стратегія Ющенка на дострокові вибори. Зараз він, як і в 2002-му та в 2006 роках, зібрав під своїм крилом різношерсті політичні сили, а тоді - пустить їх у самостійне плавання, формально не виказуючи інтересу до проекту, від якого, можливо, залежатиме його власне політичне майбутнє.

Одні називають блок "Наша Україна - Народна самооборона" "політичним колгоспом" і пророкують йому недовге майбутнє. Інші - найширшим об'єднанням демократичних сил із часів коаліції "Сила народу" на підтримку кандидата в Президенти Віктора Ющенка та свято вірять у створення на його основі єдиної політичної партії, з якою нинішньому главі держави не соромно буде в 2010 році піти на другий президентський термін. Я спробую зважити плюси і мінуси новоствореного виборчого блоку.

Першим і головним сильним місцем мегаблоку його прихильники називають безпосередньо чисельність та ідеологічну неоднорідність його учасників. Адже не щодня добровільно йдуть на об'єднання одразу десять політичних сил, які представляють різноманітні електоральні групи. Наявність настільки широкого об'єднання демократичних партій, на їхню думку, не дасть змоги розпорошити голоси виборців, готових підтримати пропрезидентські сили. Сподіваються прихильники мегаблоку і на ефект синергії: коли підсумковий результат блоку виявиться більшим, ніж проста сума рейтингів партій - його складових.

Скептики в таку аргументацію не вірять. Ядром блоку є дві політичні сили, які, в принципі, могли би брати участь у виборах самостійно: "Народний Союз "Наша Україна" та об'єднання Юрія Луценка "Народна самооборона", представлене у мегаблоці партією "Вперед, Україно!" та Європейською народною партією Миколи Катеринчука. Як реально можуть допомогти їм партії на кшталт кармазінської Партії захисників Вітчизни чи тричі розколотої "Пори", рейтинг яких не дотягує навіть до одного відсотка, - питання без відповіді.

Натомість чисельність партій, що входять до складу мегаблоку, неминуче спричинить труднощі в оперативному керуванні тактикою його діяльності. Це вже неодноразово мало місце в історії "Нашої України": аби ухвалити певне рішення на рівні блоку, його попередньо необхідно було провести через політради всіх партій - його членів, що забирає в ініціаторів купу часу і нервів.

У перспективі цю проблему планується розв'язати шляхом створення на базі блоку єдиної партії. Проте всі розуміють, що це справа не сьогоднішнього і не завтрашнього дня. Уже тепер зрозуміло, що саботуватимуть цей процес впливові організації Народного руху України та Української народної партії.

Сумнівність того, що масштабність об'єднання позитивним чином вплине на його сумарний рейтинг, підтверджується і результатами соціологічних досліджень. Останні рейтинги Центру імені О. Разумкова свідчать: "Правиця", яка в разі самостійного походу на вибори могла б розраховувати на підтримку приблизно 1% виборців, у разі приєднання до мегаблоку додає до його результату лише піввідсотка симпатиків.

Ще одна риса цього масштабного об'єднання - ідеологічна різнонаправленість партій - його членів. На тлі традиційно ліберальних та націонал-демократичних НСНУ, НРУ, УНП, ХДС, КУН та "Собору" сильно вирізняється постать колишнього активіста СПУ Юрія Луценка, який до того ж ще й очолив новостворене об'єднання.

З одного боку, така ідеологічна "всеїдність" допоможе мегаблоку заручитися симпатією найширших прошарків населення України: його зможуть підтримати і прихильники харизми чільника "Народної самооборони", й ідейні націоналісти, і ті, хто готовий стати горою за Президента Ющенка.

З іншого - цей чинник може мати і протилежний вплив на настрої частини електорату. Чи готовий проголосувати виборець Руху за силу, якою керує колишній голова обкому Соцпартії, і, навпаки, чи виборець Луценка, прихильник приходу до політики свіжих облич, віддасть свій голос за ті ж "старі добрі" Рухи - цього поки що передбачити не можна.

Неоднорідність ідеологічних засад партій-членів мегаблоку неминуче спричинить труднощі при виробленні їхньої спільної передвиборної програми. Чи знайде в ній відображення ідея про визнання державою заслуг вояків ОУН-УПА, з якою їздив Україною В'ячеслав Кириленко в рамках туру "Пишемо програму разом!"? Чи відмовився Юрій Луценко від бажання зробити російську мову другою державною, яке він гаряче обстоював ще два роки тому? Чи програма новоствореного блоку перетвориться на черговий набір "гострих" соціальних слоганів, і пропрезидентській силі доведеться "виїжджати" на голому популізмі?

Ще одним потенційним джерелом проблем для такого масштабного об'єднання обіцяє стати величезна кількість незалагоджених особистих протиріч між потенційними фігурантами його виборчого списку. Ні для кого не є таємницею незадоволення лідерів "Правиці" тим, що очолювати спільний список буде "лівий" Луценко. Є всі підстави тримати приховану образу на лідера "Народної самооборони" і у В'ячеслава Кириленка, який теж розраховував на першість у списку мегаблоку.

Навряд чи з відкритими обіймами чекають "нашоукраїнці" Миколу Катеринчука, свого колишнього побратима і навіть голову партійного виконкому, який пізніше зі скандалом вийшов із НСНУ та створив свою Європейську народну партію. Так само стримано чимало "нашоукраїнців" поставляться до повернення у лави їхньої сили колишнього колеги по партії Давида Жванії. Для нього пропуском до пропрезидентського політичного табору став найвдаліший з його проектів - Юрій Луценко.

Не буде зразковим співробітництво між партіями, що сформували мегаблок, у регіонах України. Незалагодженим залишається житомирське протистояння між НСНУ в особі губернатора Юрія Павленка та ХДС в особі голови облради Ірини Синявської. Довгу історію має конфлікт Президента та його партії з усіма знаним членом УНП Євгеном Жовтяком, який вважає своє звільнення з посади київського губернатора незаконним та вже понад рік намагається довести це в судовому порядку. Інший відомий "костенківець" Василь Червоній побив горшки і з НСНУ, представник якої Віктор Матчук замінив його на посаді рівненського губернатора, і з "Народною самообороною": нещодавно Луценко навіть назвав свого візаві "печерним політиком".

Нагромадження цих протиріч скептики вже сьогодні називають передумовою для недовговічності мегаблоку в цілому - локальні конфлікти начебто можуть розірвати його зсередини. Утім, оптимісти впевнені: всі, хто хоче працювати на Україну, мають забути про всі минулі негаразди у стосунках між собою і разом ставати до роботи, засукавши рукави. Та нагадують: у 2002 році досить швидкий розпад обіцяли і тодішній "Нашій Україні", яку на той час, до речі, теж формували аж десять партій. Однак "ющенківці" дійшли ж до наступних виборів практично у повному складі, втративши дорогою лише кількох нестійких фігурантів списку. Очевидно, щоб додатково застрахуватися від можливих ударів у спину з боку найменш надійних союзників, керівництво блоку навіть оголосило про санкції у вигляді переміщення у виборчому списку на десять позицій вниз за кожен відступ від "єдиного інформаційного русла", виробленого політичною силою.

Так чи інакше, кістяк мегаблоку сформовано, коло його учасників визначено. Окреслена навіть стратегічна мета утворення - здобуття результату в 20% голосів виборців.

За рахунок чого мегаблок сподівається досягти такого результату? Лише харизма Луценка його, звичайно, забезпечити не зможе. Не варто забувати і про те, що на одному електоральному полі з мегаблоком гратиме сильний і досвідчений супротивник - Блок Юлії Тимошенко.

Головним козирем новоствореного блоку в таких обставинах, звичайно, стане підтримка з боку Президента, рейтинг якого за останні кілька місяців помітно зріс. Особисто Ющенко, очевидно, не братиме безпосередньої участі у кампанії блоку, проте буде незримо присутнім у ній через постать керівника виборчого штабу і за сумісництвом голови свого Секретаріату Віктора Балоги. Цей факт, а також чутки, що значну кількість обласних штабів мегаблоку очолять діючі губернатори, напевно, стануть причиною для звинувачень у використанні адмінресурсу, проте чільників кампанії блоку це, здається, не лякає.

Своїм сильним місцем це масштабне об'єднання вважає анонсовану на минулому тижні свою презентаційну десятку. На відміну від інших впливових політичних сил, які зробили ставку на перевірені, знайомі виборцеві кадри, мегаблок очолюватимуть порівняно молоді політики, частина з яких навіть не мають досвіду парламентської роботи. Утім, назвати "новими обличчями", яких обіцяли привести в політику "нашоукраїнці", Анатолія Гриценка, Арсенія Яценюка, Миколу Катеринчука було б явним перебільшенням. Не відмовився пропрезидентський блок від включення у презентаційну частину списку публічних осіб, які не мають прямого відношення до політики. Важко сказати, чим проявили себе за рік, проведений у стінах парламенту, Ольга Герасим'юк та Руслана Лижичко. Але той факт, що перша зберегла місце в десятці блоку, а другу замінив журналіст "5 каналу" Володимир Ар'єв говорить про те, що діяльністю "неполітичних політиків" у Президента в цілому задоволені.

Наразі спрогнозувати майбутнє пропрезидентського мегаблоку досить важко - невідомими залишаються меседжі, з якими він піде на вибори, можна лише здогадуватись, які прізвища ми побачимо у другій та наступних десятках його виборчого списку. Проте той факт, що в підписаній 5 липня десятьма партіями декларації створенню єдиної партії було приділено значно більше уваги, ніж формуванню блоку, говорить про те, що Віктор Ющенко в першу чергу переймається майбутніми президентськими виборами 2010 року. Цьогорічні ж парламентські вибори для нього - найважливіший етап підготовки до свого переобрання, яким він опікуватиметься особисто.