Враження від документального фiльму Майкла Мура
I це безсумнiвний факт. Йдеться тiльки про спiввiдношення прихильникiв чи противникiв прем'єрного фiльму американського режисера Майкла Мура, і це спiввiдношення важливе. Вiд нього залежатимуть, як вважає бiльшiсть оглядачiв, результати президентських виборiв.
25 червня фiльм вийшов на широкий екран Америки. Небувалий в iсторiї випадок, коли виторг вiд документального фiльму зрiвнявся з популярним блокбастером. За тиждень показу "Фаренгейт 9/11" зiбрав 56 мiльйонiв доларiв. Пишуть про величезний ажiотаж у Флоридi та iнших штатах. Жартують, обiгруючи вiдомий фантастичний роман Бредберi, що "Фаренгейт" Мура - це температура повiтря, при якому плавиться асфальт, на якому стоять черги в кiнотеатри на перегляд фiльму. А температура напруги дискусiй з приводу фiльму перевершила недавнiшнi дискусiї навколо "Пристрастей Христових" Мела Гiбсона.
Що ж обумовило таку величезну популярнiсть фiльму? Кiлька факторiв.
По-перше, його змiст. Сам режисер скупо вiдповiдав iнтерв'юерам: "Мiй фiльм пояснює, чому президент Буш мусить залишити Бiлий Дiм". Отож, йдеться про передiсторiю трагедiї "9/11", днi трагедiї (без використання кадрiв самої трагедiї) i про справжнi, на думку автора, причини вiйни в Iраку, якi не спiвпадають з офiцiйно висловленими. З екрану не сходять спочатку Буш-батько, а потiм Буш-син.
По-друге, найкращу рекламу фiльму дав господар кiнокомпанiї "Дiсней-фiльм", коли в травнi вiдмовив своїй дочiрнiй компанiї "Мiромакс" випускати фiльм на широкий екран. Їхнiй, навiть, миттєвий сумнiв щодо показу зробив свою справу. Цiкавiсть народу i з цього боку була пiдiгрiта до кипiння.
I довершив справу найширшої пропоганди фiльму Каннський мiжнародний кiнофестиваль (травень, 2004), де "Фаренгейт 9/11" отримав його найвищу нагороду - "Золоту Пальмову Гiлку". Пiсля показу там йому влаштували 20-хвилинну овацiю. З Канн Мур приїхав героєм для одних i зрадником Америки для iнших.
Майже два мiсяцi засоби масової інформації через своїх коментаторiв нагнiчували обстановку до виходу фiльму, а сьогоднi своє слово мовлять простi глядачі - народ. Вислухала кiлька радiодебатiв, коли люди звонили на радiо i висловлювали свої враження. Повiрте, стало моторошно. Вiд полярностi думок, оцiнок, категоричностi. Вiд "Мур - брудна особа","Мур зробив гидотну роботу", "Фiльм- брехня" до "Фiльм генiальний, правдивий, майстерний, який мусять подивитись всi, без винятку" .
I таки, правда, що треба. Щоб задуматись над фактами, зiбраними по темi за останнi десятирiччя i бiльше. I неправда, що у фiльмi змонтовано лише вiдомi факти. I неправда, що фiльм позбавлений журналiстського розслiдування. Хоч би з приводу сiмейного (Бушiв) нафтового бiзнесу, якому давнiй час i який вивiв Бушiв на дружнi стосунки з верхiвкою Саудовської Аравiї, як головного постачальника бензину для Америки. Рябить в очах вiд нацiональних вбрань гостей Бушiв з цiєї самої Аравiї. I дивно в контекстi сьогоднiшнього дня дивитись на цих офiцiйних осiб, яким Бушi потискують руки (звичайно, ще до трагедiї). Адже ми знаємо, що майже всi терористи, якi викрали чотири авiалайнери i вбили три тисячі невинних, за походженням - аравiйцi. Думаю, не всi глядачі знали до Мура i про бiзнесовi стосунки сiм'ї Бушiв та iнших техасцiв-товстосумiв з сiм'єю бен Ладена. I нiхто iз дискутуючих - захисникiв головного героя - не пояснив поки що факт, показаний у фiльмi: в першi пiсля трагедiї днi в небо, як виняток, пiднявся лiтак з втiкаючими родичами бен Ладена. Гуманнiсть? Захист вiд самосуду? Можливо. Та в цi днi цього iмунiтету були позбавленi в США тисячі iнших "схiдної зовнiшностi", яких полiцiя хватала просто на вулицях. А тi, що мали вiдношення до фiнансування терористiв, благополучно "вмили руки". Кажуть, що можливо, були прихованi причини. У цьому випадку хвалена демократiя вимагає вiд обраних нами владомужцiв не скривати такого роду правди вiд свого народу (пам'ятаючи визначення демократiї президентом Лiнкольном).
I ще з приводу закиду в бік режисера. Мовляв, нiчого нового. А чи знали ви, читачу. вiрнiше, бачили, напевне, як виглядає i мислить вголос в час дiлового зiбрання, а потiм напiвприватної бесiди верхiвка нафтової корпорацiї "Халiбертон", до якої має пряме вiдношення вiце-президент Чейнi? Та вони ще задовго до захвату Багдату пiдраховували майбутнi прибутки! I нi словечка про дарунок свободи i демократiї простому iракському народу i визволення його вiд диктатора Хусейна - офiцiйної версiї вiйни в Iраку. Нiчого нового: прибутки - ось головна i рушiйна сила полiтики.
ВIЙНА В IРАЦI - друга, найважливiша, тема документальної стрiчки Мура. Розслiдування комiсiй i весь свiт уже сказали своє слово: офiцiйна версiя причин вiйни виявилась хибною. Навiть, ось в цю хвилину, коли набираються цi стрiчки одна iз радiостанцiй Нью-Йорку включила в свiй огляд новин : "розслiдування комiсiї показали, що до вiйни ЦРУ володiло iнформацiєю, що Iрак припинив роботи по розробцi ядерної зброї". Мовляв, просто не зумiли вчасно проiнформувати адмiнiстрацiю...(?!)
Мур же показує вiйну в Iрацi, обличчя якої звiряче, як i будь-якої вiйни - будь вона класична чи терористична.
Як на мене, то це перш за все антивоєнний фiльм. I я не можу не роздiлити його пафос. Не можна без слiз дивитись на пошматованi тiла, вiдiрванi руки та ноги американських хлопцiв, слухати їх розгубленi вiдповiдi, що вони тут роблять. А згадайте, хто уже подивився фiльм, або звернiть увагу тi, хто збирається це зробити, на слова i почуття американської матерi, яка зачитує останнiй лист загиблого сина... А кладовище, зняте зверху, усiяне безкрайньо бiлими надгробниками! Пiд кожним камнем - загублене молоде життя... Ви особисто i пiсля цього фiльму впевненi, що цi хлопцi загинули, захищаючи наш американський дiм? I що вони воювали там проти терористiв? I що вони впроваджують там бажану народом нашу демократiю? Американець Мур своїм мистецьким твором висловив своє бачення проблеми: силою можна звiльнити iнший народ вiд тирана, але кров'ю свободу не насаджують.
Ми всi ненавидим терористiв, їх фанатизм, їх безбожне знищення невинних мирних людей. I ми, громадянство, пiдтримаєм любого лiдера, хто дiйсно очолить розумну стратегiчну боротьбу проти страшного зла, а не прикриває цiєю мiсiєю iншу полiтичну мету. Нам, простим людям, не зрозумiло, чому б в боротьбi з терористичними органiзацiями не використати класичнi методи - заслати в їхнi логова своїх "штiрлiцiв" (четверта хвиля знає, про що йде мова),чому не виявити мiсця терористичних шкiл i на них не кинути бомбу (тiльки не ту, що на Хiросиму в свiй час) i т.і. До слова, наш президент пiсля трагедiї i перед початком походу на Афганiстан здається пообiцяв народу знайти бен Ладена - живого чи мертвого... Впiймали Хусейна i про обiцянку забули...
Прихильники полiтики адмiнiстрацiї Буша сьогоднi стали противниками Мура. Обзивають його антипатрiотом. Я, як глядач фiльму, такого висновку не роздiляю. Його можна лише обiзвати антибушiвцем. Так, мiсцями можна вiдчути педалювання на сарказм у вiдношеннi до свого героя i його оточення . Авторське вiдношення має право бути. Та це не дає пiдстави звинувачувати режисера у брехливостi фiльму . Брехня чи правда у фiльмi - ми скоро пересвiдчимось. Якщо Джордж Буш подасть позов в суд проти Майкла Мура за брехливi факти... А якщо нi, то все зрозумiло. Мур - антиамериканець? Згадайте, або звернiть увагу на кiнець фiльму. Розумнi обличчя молодих людей з типовими американськими посмiшками. Вони та вiдповiдний музикальний фон створює почуття впевненостi, надiї. Вiн все таки пiдiбрав кадри свого красномовного позитивного вiдношення до своєї країни. Ну, хотiв би вiн, щоб Америка не опинилась в такiй критичнiй ситуацiї, коли сьогоднiшню зовношню полiтику найсильнiшої i найдемократичнiшої країни свiту критикує не тiльки вiн - простий, товстий, небритий дядько у вiчнiй бейсбольцi iз Мiчiгану, а заодно лауреат "Оскару" i Канського Гран-Прi. Що вiн не один такий, хочу порадити вам надруковану у цьому ж числi "Часу i подiй" уривки зi статтi елегантного стилю, всесвiтньовiдомого iспанського публiциста i письменника Фредерiко Форсайте "Шiсть фронтiв ...", яка закiнчується так: "За останнi 12 мiсяцiв було допущено стiльки помилок (Сполученими Штатами Америки в Iрацi,- авт), що їх вистачить на створення цiлої бiблiотеки керiвництв, кожне iз заголовком "Як не варто робити справу".
Сьогоднi "Фаренгейт 9/11" став соцiальним явищем, лакмусовим папiрцем, що роздiлив суспiльство на два табори з дiаметрально протилежними полiтичними поглядами. I це безсумнiвно матиме вплив на листопадовi вибори. В будь-якому випадку, фiльм є документальним свiдченням сьогоднiшнього перiоду американської iсторiї, яку хочеться зрозумiти i в якiй ми всi тут в тiй чи iншiй мiрi беремо участь. А тому перегляну фiльм ще раз. I вас запрошую, шановнi читачі, до перегляду i висловлення своїх вражень.