З 1 липня українці отримали нове підвищення тарифів. Воно вже далеко не перше, зокрема, і цього року.

З чого все почалося?
Як кажуть досвідчені люди – слідкуйте за руками.
За руками тих, хто ці тарифи встановлює, хто задумує свої схеми і планує власний зиск, хто пояснює людям, що підвищення – це не так і погано, тим більше, не страшно.
Наприкінці квітня Кабмін обговорював питання щодо корегування ціни на газ.
«Солодка парочка» – перший віце-прем’єр-міністр України Степан Кубів і міністр енергетики та вугільної промисловості Ігор Насалик – знайшли «заспокійливий» аргумент для населення. Мовляв, підвищення ціни на газ дозволить «поставити крапку» у спекуляціях на газовому ринку країни.
Інших засобів поставити ту крапку в уряду, виходить, не знайшлося.
І поки народ не прийшов до тями, 1 травня 2016 року ту ціну швиденько підняли.
Як глибокодумно нам пояснили – методом встановлення єдиної ціни на газ для населення і підприємств теплокомуненерго людину прирівняли до підприємства й оголосили їм обом ціну на рівні 6,8 тис. грн. за тисячу кубометрів газу.
Це було дуже різке підвищення, практично вдвічі, або на 100%.
Наставали теплі дні, будинки вже не треба було опалювати газом, тож цього удару мешканці квартир і домівок ще не відчули.
Керманичі держави також поспішили заспокоїти маси.
Прем’єр В. Гройсман глибокодумно зазначив, що рішення це не просте. Дискусії очікувані. Зате, лагідно пообіцяв прем’єр, це дозволить скасувати всі схеми спекуляції на різниці цін.
А президент П. Порошенко навіть назвав таке підвищення серйозним антикорупційним кроком. Логіка глави держави вгадується легко – чим вище ціни і тарифи, тим менше буде корупції. І це зрозуміло, адже вільних грошей на хабарі у громадян вже не залишається.
Все йде на оплати за новими тарифами.
Правда, нинішні очільники та їхні папєрєднікі, для прикладу, А. Яценюк уже забули, як, прагнучи влади, вони розповідали нам з телеекранів, що видобутку українського газу з головою вистачить для споживання фізичними особами, а за високу ціну газ нехай, мовляв, його купують олігархи.
Але влада цими солодкоголосими нині здобута, а позаминулорічні слова свої ними міцно забуті.
Ось і вішають довірливому люду нову локшину на вуха. Але той, хто думав, що ця локшина остання, помилявся.
Давши півтора місяця народу на звикання до нової ціни, голова Національної комісії регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП) Дмитро Вовк повідомив, що його комісія «відрегулювала» тарифи на холодне водопостачання і водовідведення.
Відрегулювала в бік підвищення – до 35%.
Причини підвищення цей 35-річний очільник головного регулятора цін оголосив з легкістю, змішавши в одну купу такі різні фактори, як зміна тарифів на електроенергію, зміна мінімальної заробітної плати, місцевих податків та необхідність врахувати в тарифі кошти на повірку лічильників.
Поки народ чухав потилицю, намагаючись для себе зрозуміти, як перевірка лічильників впливає на ціну води, славетні урядовці не дрімали.
І ось якраз 1 липня оголосили нове «покращення вже сьогодні»: з цього дня подорожчала послуга з централізованого гарячого водопостачання та опалення.
Вгадайте з одного разу – з якої причини це подорожчання?
Звісно, з причини значно підвищеної два місяці тому ціни на газ.
Як же так, запитують себе та один одного українці?
1 травня ціновою атакою повинні були змести з лиця землі всі корупційні схеми, а, виявляється, це було лише початком запуску ціново-тарифного «колеса».
Адже гаряча вода дорожчає також практично вдвічі – до 90%.
Отже, рахуймо – поки що без калькулятора.
За газ будемо змушені платити біля 7 тис. грн. за 1тис. кубів, за гарячу воду також вдвічі більше, а в якості «вишеньки для тортика» – ще й на 35% більше за холодну воду.
«Всього» на 35% більше. От дякуємо!
Якщо хтось думає, що ці названі три підвищення єдині чи останні, глибоко помиляється.
Уже з моменту підвищення ціни на газ почалося підвищення багатьох інших цін – з посиланням на вимушеність цього кроку.
Підвищують ціни й ті, хто залежить від споживання газу й ті, що від цього не залежать. Під шумок.
Але ж це поки що йде тепла пора. А що ж настане в холод?
Люди схвильовані, збентежені, приголомшені.
У соцмережах триває активне обговорення цього тарифного лиха.
Цитую без виправлень орфографії.
Лолойко Олександр оптимістично припустив: «Якщо все буде чітко і зрозуміло – красти буде важко».
Вітчизняні крадії можуть погодитися з паном Лолойко – красти, дійсно, важко, але що поробиш, доводиться. А щодо чіткості, то її намагається внести користувачка Olga Popova: «Якщо висловитись чіткіше, це схема примусового відбору коштів з кишень платників податків у кишеню володарів конкретної комерційної структури, де бюджет є посередницькою ланкою».
Дійсно, така схема проглядається. Урядова структура підвищує тарифи, ми за ними сплачуємо монополістам-олігархам, а вже як ті «дякують» урядовцям за таке підвищення своїх прибутків – то вже справа їхня.
Користувачка Luda Dudnichenko не хоче втрачати гідність і залежати від когось, навіть своїх дітей: «Ми з чоловіком отримуємо на двох 2500 грн., але я не хочу при цьому отримувати милостиню за рахунок моїх дітей, які працюють».
Користувач Віталій Кисельчук схиляється до радикальних висновків: «Не знаю, чий диявольський план виконує післяреволюційна влада, але все подібно на те, що відбувається геноцид громадян України».
А от Vasily Logechka – до радикальних намірів: «Громадянам треба зрозуміліше натякати про шибеницю для Гройсмана та його підлеглих...»
Шибениць в Україні не треба.
А ось владу, яка б служила не олігархам, а народу – потрібно.
Бо якщо насамперед подбати про рівень зарплат, пенсій і стипендій, тоді й ціни і тарифи підвищувати можна. В розумних межах.
Наразі ж вони розумними не сприймаються.