Тактичні ножі Glock FM 78 / FM 81 стали свого часу справді інноваційними продуктами на ножовому ринку і здійснили на ньому революцію такого ж масштабу, як і їхній знаменитий побратим, пістолет Glock 17, серед самозарядних пістолетів.

Їхня поява ознаменувала народження нового класу холодної зброї – так званих тактичних ножів, що виконують одночасно роль зброї та інструменту. У 1977 році розпочалося переозброєння австрійської армії штурмовими гвинтівками StG 77 (AUG), що мали на той час безліч ультрамодних новинок. Коли вони надійшли у військо, австрійських солдатів очікував ще один сюрприз – до нової зброї не додавали традиційний багнет-ніж, як до колишньої гвинтівки StG 58 (FAL).

Тактичні ножі Glock FM 78

	Ніж «Глок» – неодмінний атрибут спорядження бійців «Ягдкоммандо»

Австрійське керівництво визнало багнет-ніж несучасною і негуманною зброєю, що заохочує агресивність військовослужбовців і не вписується в суто оборонну доктрину «збройного нейтралітету». Те, що подібне рішення було прийнято політиками, далекими від армійських реалій, було абсолютно очевидно – у процесі своєї еволюції багнет-ніж із холодної зброї трансформувався у багатоцільовий інструмент, який став незамінним супутником солдата. Тому австрійським військовим довелося терміново виправляти свою помилку і додатково долучити ніж у програму забезпечення армії. В оголошеному конкурсі взяли участь кілька фірм, зокрема, австрійські Ludwig Zeitler, Glock GmbH та німецька Eickhorn, які запропонували майже ножі-близнюки. Їхня зовнішня і конструктивна схожість (наприклад, рукоятки всіх ножів були повністю однаковими) була обумовлена вимогами австрійської армії, що стосувалися застосування певних матеріалів, елементів дизайну і т. д. У розробці ножа брали участь військовослужбовці австрійського армійського спецназу, так званого «Ягдкоммандо» (Jagdkommando або скорочено JaKdo).
Спочатку перевага була надана ножу Zeitler 77, якого навіть випустили невеликою дослідною серією. Але через несподіване банкрутство фірми Zeitler змушений був передчасно зійти з дистанції конкурсного марафону. Ніж Zeitler 77 відрізнявся високою якістю виготовлення і навіть міг кріпитися до гвинтівки StG 77 як багнет (діаметр внутрішньої порожнини у рукояті точно відповідав зовнішнім габаритам дульного пристрою). Проте, для австрійських військових дана перевага – через згадані вище причини – не мала особливого значення. Контракт на постачання ножів для Збройних сил отримала австрійська фірма «Glock», яка в той час ще не займалася випуском пістолетів, а спеціалізувалася на виготовленні різноманітного армійського спорядження, наприклад, кулеметних стрічок, саперних лопаток та іншого інструменту. Ніж фірми «Glock», який отримав офіційне позначення FMsr 78 («Feldmesser 78» – польовий ніж зразка 1978 року, однак частіше використовують скорочення FM 78), мав більш просту конструкцію, важив менше від своїх конкурентів. Його було легше кріпити на обмундируванні. Крім того, форма вістря клинка – у Zeitler 77 її виконали у вигляді «щучого носа» – була більш стійкою до зламу.
Через три роки з’явилася модель Glock FM 81, що відрізнялася від ножа Glock FM 78 наявністю пилки на обуху клинка. Фірма «Glock» у своїх каталогах називає варіант із пилкою «ножем виживання», однак справжні ножі виживання мають більшу кількість функцій і, як багато хто вважає, їх все ж повинні виробляти з нержавіючої сталі. У той же час, для своєї категорії рівень якості ножів фірми «Glock» гідний усіляких похвал й за співвідношенням ціна/якість має мало конкурентів. Обидва варіанти ножа випускають у трьох виконаннях, які відрізняються за кольором пластмасових частин. Вони можуть бути чорного, оливкового і пісочного кольорів, що відповідає забарвленням обмундирування, які найчастіше зустрічаються. На озброєння австрійської армії взяли модель Glock FM 78 оливкового кольору. Модель Glock FM 81 на постачання армії не надійшла, оскільки через наявність пилки на обуху вона може бути, відповідно до Гаазької конвенції 1899 року, класифікована як зброя, «яка заподіює ураженому зайвих страждань». Ще в Першу світову війну солдати намагалися уникати застосування в рукопашному бою так званих саперних багнетів з пилкою – тих, хто потрапив у полон з такою зброєю, чекала неминуча розправа. Ніж Eickhorn FM 80 був випущений у Золінгені невеликою комерційної партією. Він, як і Zeitler 77 (армійське позначення FM 77), є сьогодні колекційною рідкістю.

Конструкція

Загальна довжина ножа складає 290 мм, вага – 202 г. Модель Glock FM 78 важить на 4 грами більше. Клинок ножа завдовжки 165 мм виготовляють із пружинної вуглецевої сталі марки 1095, термообробленої до твердості приблизно 55 одиниць HRC. Найбільша ширина клинка – 22 мм, максимальна товщина – 5 мм. Для захисту від корозії на його поверхню наносять чорне оксидне покриття. Твердість HRC 55 трохи нижча від звичайної твердості ножових клинків, яка, як правило, складає 58-62 одиниці Роквелла. Однак, вважати, що фірма Glock використовувала для клинка низькоякісну сталь, було б помилкою. Австрійські конструктори навмисно пішли на деяке зниження твердості, зробивши клинок більш пружним і менш крихким. Крім того, з клинком із такої сталі виникає менше проблем під час заточування. Втім, надмірно гостро заточувати лезо клинка приписи австрійської армії не рекомендують, щоб уникнути можливих порізів при необережному поводженні з ножем. Також рекомендують оберігати від пошкоджень захисне покриття, але даної рекомендації дотриматися дуже важко: ніж «Глок» був створений тільки для роботи, а не як предмет для прикраси колекційних полиць.
Оскільки клинок виконаний зі звичайної, а не нержавіючої сталі, він вимагає трохи більшого догляду й уваги. Рекомендовано після кожного застосування ретельно очищати клинок і витирати насухо, а при можливості – нанести на його поверхню тонкий шар мастила, наприклад, баллістол. Бічний профіль клинка (кліп-пойнт, який називають також «боуї») нагадує за своєю формою багато сучасних багнет-ножів. Водночас, використовувати ножі FM 78 та FM 81 як багнети не задумували – отвір у рукоятці багнета, на відміну від Zeitler 77, не відповідав своїми розмірами посадковим місцям на стволах гвинтівок StG 77 і StG 58. Рукоятка ножа завдовжки 125 мм виконана з поліаміду тієї ж самої марки, що рамка пістолетів «Глок». Цей матеріал має високу механічну міцність, зносостійкість, а також стійкість до впливу агресивних середовищ.
Поверхня рукоятки шорстка на дотик. Це дозволяє надійно утримувати ніж у руці. Надійність хвата додатково підвищують п’ять поперечних кільцевих заточок на її поверхні. Порожнина всередині рукоятки дуже щільно закрита пластмасовою кришкою, тому її проблематично використовувати як пенал для засобів виживання. Втім, порожнисту рукоятку ножа і не задумували для цієї мети. Вона є рудиментом «штикового» минулого ножа. Перехрестя ножа – це штампована деталь, тому виглядає не настільки естетично. Проте, для тактичного ножа це навряд чи можна вважати недоліком. Один кінець перехрестя зігнутий так, що утворює опору для великого пальця, будучи одночасно відкривачкою для пляшок.

Тактичні ножі Glock FM 81

Піхви «Глока» вагою лише 45 г – унікальні. Вони не мають жодної металевої деталі і повністю виконані з пластмаси. Засувка піхов виконана у вигляді простого пластмасового елемента в формі консолі, на якій сидить кнопка-фіксатор. Спочатку така конструкція вселяла побоювання, однак згодом з’ясувалося, що ці побоювання марні, а кнопка діє абсолютно надійно. Пластикова петля для кріплення ножа слугує ніби продовженням засувки і дозволяє підвішувати його на поясному ремені шириною до 60 мм. В австрійській армії приписи допускають інший спосіб носіння ножа – на грудях, держаком униз (цей спосіб в австрійців навіть популярніший від традиційного способу кріплення на поясі). Спочатку в цьому випадку рекомендували кріпити піхви до ременів розгрузки за допомогою скотчу, як, наприклад, це робили військовослужбовці бундесверу, намагаючись пристосувати багнет-ножі від автоматів Калашникова до натовських ременно-плечевих систем. Однак, пізніше з’явилися адаптери з гумовою петелькою для кріплення піхов зазначеним способом. У нижній частині піхов є два отвори: «дренажний» прямокутний – для видалення вологи, що накопичилася у піхвах, і круглий – для кріплення шнура, який слугує для додаткової фіксації піхов. Помістити ніж у піхви можна будь-яким боком, а ось сидить клинок у них не дуже щільно і при струсі стукає об стінки.
У силах спецпризначення ножі фірми «Glock» поширені і популярні не менше, ніж пістолети цієї австрійської фірми. Але знайти інформацію про їх застосування не так просто, оскільки у багатьох країнах світу постачання спецпідрозділів ведеться децентралізовано, і їхні бійці мають право купувати зброю і спорядження самостійно. Ну і далеко не всі з них, зі зрозумілих причин, охоче демонструють себе і своє озброєння. Проте деяку інформацію роздобути вдалося. Насамперед, слід назвати вже згаданий вище «Ягдкоммандо» австрійської армії, який брав участь у процесі створення ножа. Австрійський армійський спецназ був створений у 1963 році для виконання різноманітних місій як на території країни, так і за її межами. У даний час його активно використовують у різних миротворчих місіях. Зокрема, бійців «Ягдкоммандо» відряджали на Балкани, в Афганістан і Чад. Тож ножі «Glock» пройшли бойову перевірку у найрізноманітніших умовах.
Слід зауважити, що в австрійській армії тактичний ніж отримує кожен солдат, на відміну, наприклад, від бундесверу, де подібні ножі – прерогатива елітних підрозділів спеціального призначення або підрозділів, що діють у кризових регіонах (звичайні солдати задовольняються складними ножами). З 1980 року ножі «Glock» перебувають також на озброєнні спецпідрозділів австрійської поліції. Зокрема, моделі Glock FM 78 та 81 (оливкового кольору) були закуплені для антитерористичної групи «Кобра». Крім цього, бійці мали ножі обох версій «Глок» і в чорній кольоровій гамі, оскільки даний варіант більш підходив до темного обмундирування спецназівців. Таким чином, у розпорядженні «Кобри» є ножі всіх, без винятку, модифікацій.
На початку 80-х років революційні розробки фірми Clock GmbH, пістолет Glock-17 (Р80) і тактичний ніж Glock FM 78/81 (обидва варіанти), що використали низку нетрадиційних новинок і матеріалів, привернули увагу співробітників GSC-9. Новий австрійський пістолет із пластиковою рамкою разом із ножем у легких пластикових піхвах важив лише 875 г – на цілих 415 г (!) менше, ніж комплект із пістолета Walther P1 і штатного армійського ножа BW-Kampfmesser, який перебував у той час на озброєнні бундесверу і федеральної поліції. Через ці причини німецька спецгрупа стала однією з постійних клієнтів фірми Гастона Глока, зробивши останній непогану рекламу.
Ножі Glock FM 78 та 81 використовували бійці GSC-9 понад 20 років, і тільки у 2003 році було прийнято рішення про їх заміну. У 1996 році Glock FM 81 став штатним ножем королівських Збройних сил Данії, де отримав позначення Feltkniv М/96. Інше позначення та данські клейма сприяли поширенню помилки про ліцензійний випуск ножів у Данії. Однак, джерела у самому «Глок» стверджують, що ліцензій на виробництво ножів австрійська фірма не передавала, і виготовляють їх тільки в Австрії. Серед інших країн, чиї Збройні сили і силові структури користуються ножами «Глок», можна назвати Аргентину та Україну. Крім того, ніж Glock FM 81 був використаний як прототип конструкторами тульського ЦКДБ СМЗ при створенні армійського ножа ОЦ-4.
Glock FM 78 та 81 – справді багатоцільовий ніж, придатний для виконання найрізноманітніших операцій. Його можна використовувати для розрізання мотузок, стрічок, канатів, гумових шлангів, автомобільних і авіаційних ременів безпеки, дроту, брезенту та інших матеріалів. При пошуку та знешкодженні мін ніж можна використовувати як імпровізований щуп, якщо під рукою немає відповідних засобів. Він може бути корисний для розтину корків, різних упаковок (наприклад, із харчовим раціоном) і навіть відкривання пляшок. Без нього не обійтися – як без інструменту, за допомогою якого можна різати, рубати, рити і пиляти – при обладнанні вогневої позиції, бівуаку або створенні проходів у густій рослинності. При проведенні операцій всередині будівель або транспортних засобів тактичний ніж може стати в нагоді для розбиття скла, відкривання замків і дверей тощо. Хоча «Glock» і не є мисливським ножем, його досить успішно можна використовувати для оброблення дичини. І, зрозуміло, якщо виникне така необхідність, FM 78/81 може бути використаний як ніж виживання або зброя самооборони.
На відміну від багатьох інших тактичних ножів, Glock FM 78 та 81 цілком придатний до застосування як метальна зброя. Кажуть навіть, що дана вимога була висунута спецпідрозділами австрійської армії під час розробки ножа. При цьому, модель Glock FM 78 є більш кращою, оскільки зуби пилки не є перешкодою при утриманні ножа за клинок. Цікаво, що приписи австрійської армії забороняють використовувати ніж для метання. У цьому є своя логіка: кинути ніж у противника, захищеного бронежилетом і численним спорядженням, – означає залишити себе без останнього засобу захисту. Для освоєння мистецтва прецизійного метання ножа потрібні тривалі тренування, навчати яким усіх солдатів – недозволена розкіш. Інша річ – спецназ і розвідка, які зобов’язані володіти всім арсеналом засобів і прийомами ведення бою. А метання ножа є одним із традиційних видів бойової підготовки. Тож вказана вище заборона пов’язана аж ніяк не з конструктивними особливостями «Глока», а з винятково вузькоспеціалізованою й обмеженою сферою застосування даного тактичного прийому.
Формально Glock FM 78/81 не був найпершим зразком тактичного ножа – експерти в галузі холодної зброї, напевно, можуть протиставити йому низку попередніх моделей із тими чи іншими характерними рисами даного виду зброї. Наприклад, австрійський ніж багато в чому схожий з американським траншейним ножем М3 і радянським ножем розвідника НР-43 «Вишня» часів Другої світової війни. Однак, саме фірма «Glock», випустивши на ринок масовий і недорогий ніж, який отримав широке поширення у Збройних силах та інших силових структурах, а також на цивільному ринку, зробила революційний прорив, ставши на довгий час одним із законодавців ножової моди. Тут доречно провести паралель із пістолетом Glock-17, який також зробив свого часу революцію на ринку озброєнь. Як і його ножовий побратим, легендарний австрійський пістолет вперше зібрав у собі безліч «новинок», які, власне, новинками не були і були вже давно відомими. Пластикова рамка була вже використана в пістолеті Heckler & Koch VP 70, запобіжник на спусковому гачку – в стріляючому портсигарі Стєчкіна, магазин підвищеної ємності – у пістолеті Browning HP і т. д. Але хіба хто-небудь буде заперечувати важливість ролі Glock-17 у розвитку сучасної короткоствольної зброї? Все сказане однаково стосується і ножів «Glock», які справедливо стали революціонерами ножового ринку.