З весняними променями сонця, ніжними квітами прилинула до наших випускників шкільна весна, а з нею – радісне і сумне свято Останнього дзвоника.

Це для них було свято, це в їхню честь всі зібралися на останню шкільну лінійку в їхньому житті. Востаннє пролунав дзвоник у школі українознавства ім. А. Шептицького для наших десятикласників – Діани Базів, Діани Бодз та Інни Бодз, Христини Курій, Софії Худик. Дзвоник покличе їх у незвідану дорогу майбутнього.

І справді, свято відбувалося саме для випускників – усі вітання та пісні, танцювальні номери та вірші були про них та для них. Не залишились у боргу і винуватці свята, які щиро подякували і директору школи, і вчителям, і батькам, а також сказали напутні слова своїм молодшим наступникам:

За труд важкий, недоспанії ночі
Уклоняємося низько до землі.
За лагідні, усміхненії очі,
Спасибі, любі вчителі.
Ми до батьків сказати хочем слово,
Подякувати щиро, від душі,
Подарувати пісню вам чудову,
Найкращі прочитать вірші.
Ми вам, молодшим, школу залишаєм,
Шануйте старших, в дружбі всі живіть,
Ви кращі будете за нас, ми знаєм,
Та час від часу згадуйте й про нас!

Пролунали пісні: «Вчителі», «Червона калина», «Старі фотографії», «Батьки мої», «Назустріч долі», «Прощальний вальс», «Ми – українці», «Зачекай, моє дитинство», «Дякуємо тобі, рідна школо». А учні 4-го класу присвятили «Коломийку» своїй першій вчительці пані Ірині Панчишин, адже і для них це своєрідний випускний, бо прощалися з початковою школою.

Прийшли привітати випускників і представники Кредитної Спілки «Самопоміч», які обдарували і дівчат-випускниць, і школу. Залишається сподіватись, що напутні слова отця Миколи Бурядника, і директора школи п. Світлани Фаріон, а, особливо, мами п. Марії Савчук та подарунки-обереги батьків додадуть впевненості у подальшому житті нашим дівчаткам-випускницям, підтримають їх у нелегкі моменти та завжди будуть приємними спогадами про роки навчання у школі.

Не цурайтеся рідного слова,
Не зганьбіть своє чесне ім’я.
Правда є у житті лиш єдина –
Не забудьте, що вище нема
Від імені Людина!

Щеміло серце в усіх учителів, а насамперед, у класного керівника 10-го класу п. Люби Ткачик, яка завжди вміла підтримати словом, посмішкою потішити чи дати добру пораду... Проте, хочеться сподіватись, що любов до рідної мови, культури, історії, літератури та віра в Бога назавжди залишаться з дівчатками-випускницями, а вчителі матимуть гідну заміну їм, адже недаремно на сцені було стільки щасливих учнів школи з похвальними грамотами!

Тож, щасти вам, наші рідні випускники, нехай з Божою допомогою все у невідомому майбутньому буде вдалим, успішним та приносить радість не лише вам, а й вашим батькам, які вкладають у вас всю свою любов і тепло душі, а нам, учителям, дасть можливість пишатися вами!