«Якби ми вчились так, як треба,
То й мудрість би була своя...»

Т. Г. Шевченко

Місяць березень є досить багатим на вагомі події в історичному розвитку України. Однією з них є вшанування постаті геніального поета і художника, революціонера-демократа Тараса Григоровича Шевченка та його надбань – дорогоцінного внеску у скарбницю української та світової культури.

Постать Шевченка – це ідеал вільної людини, з великою любов’ю до рідного краю, з непримиренністю до всього, що принижує людину. А його книга вічних запитань «Кобзар» стоїть на першому місці серед успадкованих з минулого національних духовних скарбів України, щоразу заставляючи нас шукати відповіді на запитання: «Хто ми, за що і ким закуті?» У «Кобзареві» зашифровано генетичний код України.

Тарас Шевченко прийшов у літературу в той час, коли по вінця наповнилась чаша народного терпіння. Величезною хмарою над російською імперією насувався неорганізований народний протест та народний гнів. Бракувало поводиря. І раптом – вибух прямої, відвертої, сатиричної поезії Шевченка, актуальної і в наші дні. Слово Шевченка не старіє, про що яскраво свідчить присутність постаті Тараса на Майдані під час Революції гідності. Він знову постав перед українцями як національний символ з минулого, водночас, як сучасник у боротьбі за гідність і свободу з тим самим ворогом. Його слово, сказане майже два сторіччя тому, стало могутньою духовною зброєю, яка надихала під час Євромайдану весь український народ на боротьбу за свою незалежність. Рядки з його віршів на плакатах: «Борітеся – поборете, Вам Бог помагає!» або «Схаменіться, будьте люди, бо лихо вам буде!» підтвердили статус Шевченка як народного поета України. Його слово підтримує дух багатьох патріотів, котрі зараз на Сході захищають цілісність України.

У ці березневі дні з багатьох країн світу линуть вісті про тріумфальну ходу шевченківського слова. З подивом і захопленням відкривають Шевченка для себе представники багатьох народів світу. Його твори цитують і співають слов’янські і неслов’янські народи, зокрема, грузини, індуси, поляки, французи, японці, американці, австралійці, африканці.

Гідно вшанувала 202-у річницю від дня народження Тараса Григоровича Шевченка й українська діаспора Чикаго. В усіх школах українознавства та при багатьох церковних парафіях відбулися концерти, присвячені творчості поета.

У центрі українського Чикаго відбувся концерт, організований Українським Конгресовим Комітетом Америки (відділ Іллінойс). З вітальним словом до присутніх звернувся голова УККА (відділ Іллінойс) доктор Олесь Стрільчук. У своїй змістовній промові пан Олесь наголосив на важливості постаті Тараса Шевченка і його внеску в українську та світову культуру, а також подякував учасникам концерту (учасникам хору «Прометей», Яремі Тишинському), та спонсорам (Українсько-Американській Федеральній Кредитній Спілці «Самопоміч» та Фундації «Спадщина»), за чудову нагоду спілкування з Тарасовим словом.

Ведуча програми Надія Ільків ознайомила присутніх із безпосередніми учасниками концерту. Концертна програма була наповнена творами Тараса Шевченка у виконанні одного з найстарших чоловічих хорів у світі – хору «Прометей» із Філадельфії (диригент Роман Кучарський, піаніст Ірина Пелех-Зварич). Із часу заснування (1962 рік) хор «Прометей побував у багатьох країнах світу – Англії, Австрії, Франції, Голландії, Швейцарії, Німеччині, Канаді. В турне по Україні в 1995 році хор виступив перед українцями Львова, Івано-Франківська, Трускавця, Дрогобича, Стрия, Тернополя, Чернівців. Упродовж довгого періоду своєї творчої діяльності вищезгаданий колектив неодноразово виступав на престижних сценах Америки та Канади.

У виконанні хору прозвучали твори: «Заповіт», «Встає хмара», «Гайдамацька пісня», «Тече вода» (солісти: Ігор Стасюк, Павло Галас, Василь Фесьо), «Думи мої», «Бандуристе, орле сизий» (соліст Ігор Кушнір), «Хор бранців» (соліст Андрій Леськів), «Наш отаман», «У туркені», «Ой, літа орел» (соліст Ігор Стасюк), «Садок вишневий» (солісти Андрій Леськів та Степан Дубенко), «Сонце заходить» (соліст Ігор Кушнір), «Реве та стогне Дніпр широкий». У перерві прозвучало шевченкове «Посланіє» у виконанні Яреми Тишинського (Мілвокі, штат Вісконсин). У майстерно продекламованому ліричному творі пан Тишинський зумів донести до слухача головну ідею посланія «І мертвим, і живим, і ненародженим...» – моральний обов’язок кожної людини перед своїм народом. При створенні Шевченком «Посланія», заступ твору: «Оглухли, не чують; Кайданами міняються, Правдою торгують... Людей запрягають в тяжкії ярма...» був спрямований до кріпосників. Погодьтеся, наскільки ці слова актуальні для сьогоднішнього стану в Україні! Тому найкращим вшануванням Тараса Шевченка буде виконання його заповіту: «Кайдани порвіте!»

Закінчився святковий концерт твором «Боже великий, єдиний» у виконанні учасників концерту та глядачів.