Продовжуємо аналізувати глибоку політичну кризу, яка охопила вітчизняний політикум і застигла в зоні невизначеності після невдалої спроби оголосити недовіру уряду Арсенія Яценюка.

Ще раз: що це було?

Про провальне голосування 16 лютого за висловлення недовіри Кабінетові міністрів на чолі з А. Яценюком наша газета вже писала. Але з кожним днем стають відомими нові подробиці, які доповнюють картину і дають можливість відтворити не тільки видиме, але й на перший погляд невидиме.
Основними сторонами, котрі кревно були зацікавленими вирішити на свою користь ситуацію з хистким урядом та можливою його відставкою були наступні: президент П. Порошенко та його фракція у ВР «БПП «Солідарність», прем’єр А. Яценюк та його парламентська фракція «Народний фронт» (НФ), Юлія Тимошенко та її фракція «Батьківщина», Олег Ляшко та його фракція Радикальної партії, Андрій Садовий та його фракція «Об’єднання «Самопоміч», Опозиційний блок, інші парламентські групи на кшталт «Відродження» В. Хомутинника, «Воля народу» тощо.
Зовнішньополітичними сторонами, що мали свої інтереси та бачення української політичної кризи, були, передусім, США, Німеччина і Франція, які уособлювали нормандський формат і ширше – позицію Заходу, а також Росія.
Парламентська коаліція більшості на той момент фактично розвалилася, але юридично продовжувала існувати. Оскільки фракція Ляшка, голосно гримнувши дверима і покинувши коаліцію, тим не менше, хитро підписи своїх депутатів під коаліційною угодою не відкликала і тим самим натякнула, що може повернутися в лоно коаліції, якщо…
Але про це «якщо» поговоримо дещо згодом.
У переддень заслуховування звіту уряду позиції сторін орієнтовно виглядали так: президент П. Порошенко був зацікавленим змістити А. Яценюка з прем’єрського крісла за умови, якщо парламентська коаліція може бути переформатована, і вона створить новий уряд з новим прем’єром, близьким Порошенкові. Наприклад, із Гройсманом чи кимось подібно лояльним до глави держави.

	Порошенко зробив Яценюкові «підкат» і спробував відібрати у нього м’яч

Висловлюючись футбольною мовою, Порошенко зробив Яценюкові «підкат» і спробував відібрати у нього м’яч.
За спиною Яценюка цю комбінацію було складно провернути, тож, нібито, довелося пана Арсенія переконувати. У зв’язку з цим, нібито, Яценюкові пропонувалися різні варіанти – його добровільна відставка з пересадкою в інше престижне крісло, або ж можливість залишитися у прем’єрському кріслі за умови, якщо посада першого віце-прем’єра відійде людині Порошенка, а міністри в уряді також пропонуватимуться, значною мірою, президентом.
На всі ці варіанти Яценюк не погоджувався.
Твердість його спротиву підживлювалася підтримкою з боку, як мінімум, двох олігархів – Ріната Ахметова та Ігоря Коломойського, які не бажають посилення Петра Порошенка ні в політичному, ні в бізнесовому аспектах.
Нардепи, яких контролюють ці два олігархи, голосуватимуть так, як скажуть їм спонсори, а, значить, не так, як захоче П. Порошенко.
Проти посилення Порошенка були і західні партнери України, яких тепер точніше можна називати і спонсорами, і кураторами нашої країни – адже жодне серйозне питання без консультації з ними не вирішується.
Західні керівники також вважають за краще мати якусь політичну противагу президентові, щоб не допустити надмірного зосередження влади в одних руках. Тому вони за збереження Яценюка на посаді глави уряду.
Крім того, у Міжнародного валютного фонду (МВФ) є стурбованість щодо того, чи буде Україна виконувати свої зобов’язання перед МВФ у випадку зміни уряду та особи його очільника?
Юлія Тимошенко не просто була зацікавлена, а горіла бажанням відставки уряду й особисто А. Яценюка, якому не може пробачити, що він за час її ув’язнення розколов «Батьківщину» і значну частину її перетягнув до себе.
«Об’єднання Самопоміч» вийшло з коаліції і вимагало відставки уряду, нібито, через те, що їхній лідер Андрій Садовий претендував на посаду прем’єра.
Радикальна партія Ляшка своїм виходом з коаліції тиснула на президента та прем’єра, щоб виторгувати собі якомога вигідніші умови повернення туди.

Щасливий Яценюк в ложі уряду – голосування за його відставку провалилося

Президент Порошенко напередодні 16 лютого опинився у суперечливому становищі. З одного боку, він хотів сподобатися громадськості і трохи підвищити свій рейтинг, тому і публічно закликав до відставки генпрокурора В. Шокіна та перезавантаження уряду. З іншого боку, Захід не дав йому «добро» на відставку уряду, і довга телефонна розмова з віце-президентом США Дж. Байденом це тільки підтвердила.
Тож, якщо вірити закулісній інформації, у президента вирішили вчинити двояко. Для початку дати зрозуміти Яценюкові, що його доля повністю в руках П. Порошенка і для цього 16 лютого після звіту Яценюка проголосували спочатку за те, щоб визнати роботу Кабміну незадовільною. Проголосували і голосів вистачило з лихвою.
Думаю, що не лише в Яценюка мурахи побігли під шкірою і серце стиснуло недобре передчуття.
Але все закінчилося легким переляком. Після того поставили питання про недовіру уряду, що вже загрожувало відставкою, і проголосували; табло показало неймовірне – голосів на відставку не вистачило. За лічені хвилини картки були вийняті, або ж, взагалі, деякі депутати покинули залу засідань. Так що і Яценюка трохи налякали, і вимогу Заходу зберегти уряд виконали.
Реакцію Яценюка у вигляді щасливої усмішки ми могли бачити.
Скрупульозний аналіз показав, що у змові за збереження уряду Яценюка брали участь не тільки фракція НФ, але й радикали Ляшка, Опозиційний блок і навіть Блок Петра Порошенка, що виглядало вже зовсім непристойно.
Отже, експерти зійшлися у думці, що так званий звіт уряду і голосування з приводу недовіри до нього насправді були спектаклем, у якому ролі кожного були розписані завчасно, а голоси «за» і «проти» розподілені між фракціями таким чином, щоб найбільше можливості проголосувати «за» відставку уряду могли так звані «медійні» обличчя, які часто виступають на телебаченні, дають інтерв’ю, коментарі і яким негоже було б з’явитися перед журналістами захисниками уряду Яценюка.

Що після звіту?

А після звіту уряду Верховна Рада України не знайшла нічого кращого, ніж влаштувати собі тритижневі канікули. З одного боку, така довга пауза була необхідна, щоб остаточно домовитися – якою може бути нова парламентська коаліція, як саме буде проходити перезавантаження Кабміну, які перспективи цього уряду, на які посади буде рознарядка по фракціях, ким «підіпруть» прем’єра Яценюка, кого йому поставлять у так звані «наглядачі»?
З іншого боку, всі учасники цього спектаклю матимуть можливість поспостерігати за реакцією політикуму та громадськості.

Реакція політиків

	Юля в образі «Барбі», але не в ляльковому настрої

Після того, коли голосування за відставку уряду 16 лютого провалилося, всі одностайно почали казати, що уряд отримав відстрочку до вересня, і вже ніхто не може його зняти, колишній високопосадовець К. Лікарчук саркастично прокоментував: «Юристи, блін… Та скличте позачергову сесію і знімайте уряд скільки захочете».
Може, й тому 22 лютого на прес-конференції голова фракції «Батьківщина» Юлія Тимошенко заявила: «Ми звертаємося зараз згідно зі статтею 83 Конституції – негайно скликати позачергове засідання Верховної Ради з одним єдиним пунктом порядку денного – це відставка уряду Яценюка. Для цього є всі підстави, і для цього є всі інструменти».
Лідерка «Батьківщини» не витримала і за звичкою всім розповіла, чим вони повинні займатися, включно з главою держави: «Перегляд стратегії, перегляд всіх положень коаліційної угоди і затвердження покрокової дорожньої карти виведення України з кризи – це сьогодні невідкладне завдання, яке мусить зробити Верховна Рада, але ініціативу щодо скликання позачергового засідання мусить взяти на себе президент України».
Вона заявила також, що коаліція припинила своє існування, тому президент мусить розпочати консультації щодо можливого розпуску Верховної Ради.
Лідерці «Батьківщини» ледь не хором заперечили, стверджуючи, що коаліція все ще юридично існує. А Тарас Чорновіл не втримався і ущипливо порадив пані Юлії вивчати Конституцію України, бо консультації щодо можливого (не обов’язкового) розпуску Верховної Ради України президент має розпочати не раніше, ніж минуть ті самі 30 днів без нової коаліції.
Розписавши завдання всім, Ю. Тимошенко різко та емоційно продовжувала критикувати уряд, і її почуття легко зрозуміти.
Проте, окрім емоцій, у пані Юлії є й більш раціональні підстави вимагати не тільки відставки уряду, але й перевиборів.
Адже соціологи засвідчили, що рейтинг партії Тимошенко значно виріс, і тепер вона може розраховувати на друге, у крайньому випадку, на третє місце (якщо в дочасних виборах візьме участь новостворена партія М. Саакашвілі).
Посилюючи цей тиск, до Верховної Ради був внесений та зареєстрований проект постанови про відставку Арсенія Яценюка з посади прем’єр-міністра. Автором його є колишній бютівець, а нині позафракційний мажоритарник Сергій Міщенко.
Чи не через нього продовжує тиснути Юлія Тимошенко?
Олег Ляшко, вигукуючи своє улюблене слово «Скотиняка!», як можна зрозуміти, торгується за те, щоб отримати собі і фракції максимум вигоди, якщо повернеться до коаліції. Подейкують, що Ляшко, нібито, претендує на посаду голови Верховної Ради України плюс міністерські та інші посади для декого зі своїх.

Занепокоєність ЄС

Складається враження, що в Євросоюзу починають здавати нерви від нашої кризи. Представник німецького фонду імені Еберта, близького до Соціал-демократичної партії Німеччини, Штефан Мойзер в інтерв’ю виданню DWтак прокоментував події довкола відставки уряду Арсенія Яценюка: «Враження від цих подій доволі негативне і навіть спустошливе. Це був не дуже хороший тиждень для української політики, бо він перетворився, як кажуть американці, на дні хаосу.

	Еро і Штайнмаєр посміхаються президентові, але напруга відчувається

В один день президент вважає, що прем’єр-міністр має піти у відставку, наступного дня виявляється, що прем’єр-міністр дивовижним чином утримався після вирішального голосування, на третій день одна партія виходить з коаліції, а на четвертий до неї приєднується ще одна».
Щодо спектаклю, влаштованого у Верховній Раді 16 лютого, німецький експерт висловився приблизно так само, як і його українські колеги: «Коли президент каже прем’єр-міністру: ви повинні піти у відставку, а цього не стається, то це, безперечно, не є проявом влади чи впливу президента. Але не можна виключати і подвійну гру. Я, як і чимало українців, маю враження, що за лаштунками прем’єр і президент можуть домовлятися про певні речі, вони, можливо, поділяють якісь спільні інтереси, і я маю певні сумніви з приводу того, чи є вони великим ворогами».
Очільники зовнішньополітичних відомств Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр та МЗС Франції Жан-Марк Еро, очевидно, отримали пряме завдання взятися за Україну і трохи струснути її владу.
Для початку вони у своїй статті «Київ має діяти», що вийшла друком у німецькому виданні Frankfurter Allgemeine Zeitung, сформулювали спільне звернення, в якому наголосили: «Усім гілкам української влади варто взяти на себе відповідальність і активно впроваджувати реформи. Боротьба за правильний політичний курс пильно відслідковується не лише людьми в самій Україні, а й у всьому світі. Кожен, хто б не брав слово у Раді чи будь-де, звертається публічно в Україні, повинен знати, що він, водночас, виступає перед європейською громадськістю».
Вони назвали вплив олігархів на українську політику безсовісним. Констатувавши, що українська економіка пережила небачений досі спад, обидва очільники підкреслили, що державний сектор потребує термінового реформування: «Тепер потрібно створити передумови для продовження програми підтримки МВФ з метою досягнення макроекономічної стабільності. Зі свого боку, Франція, Німеччина, ЄС і багато інших міжнародних партнерів готові допомагати Україні на її шляху до модернізації держави, суспільства й економіки».
Німецький та французький міністри звернули увагу, що тяжкі звинувачення у всюдисущій корупції становлять загрозу для злагоди в українському суспільстві: «Вирішувати ці проблеми – означає лишатися вірним духу Майдану, який два роки тому проявився настільки вражаюче».
Не вдовольнившись зверненням, обидва міністри прилетіли до Києва, де зустрілися з президентом та прем’єром і провели спільну прес-конференцію з міністром зовнішніх відносин України Клімкіним.
Ф-В. Штайнмаєр висловився відверто: «Є певна боротьба за правильний політичний курс в Україні. Звичайно, ми також спостерігаємо цю боротьбу з великою увагою, але, в той же час, у Європі є певне занепокоєння, тому що ця країна перебуває перед великими викликами».
Гості нагадали українцям також про необхідність вирішувати проблеми з Донбасом.
Перед журналістами і гості, і господарі посміхалися, але відчувалося, що рівень стурбованості значно підвищився в усіх.

Завершення

Цей тізер створив спеціально для даної статті кременчуцький дизайнер Роман Кацай

Якщо коротко резюмувати ситуацію, скажу так.
Криза на певний час застигла, але вона не зменшується. Паузу взяли всі і за лаштунками шукають ту формулу взаємодії, з якою хочуть вийти до громадськості після парламентських тритижневих канікул.
Арсеній Яценюк в цьому бою вижив, він поки що залишається прем’єром, але війна ще не виграна – ні ним, ні його противниками. Попереду чимало нових боїв. Як і у якому напрямку вони продовжаться, скоро побачимо.
Очікуємо новий формат коаліції, оновлення кабінету міністрів України, і продовження боротьби президента і прем’єра в явній та прихованій формах.
А найголовніші проблеми розвитку України – боротьба з корупцією та прискорення реформ – залишаються під питанням. Хоча генпрокурора В. Шокіна мають звільнити, проте звільнили і його заступника В. Каська – одного з тих, хто виступав за реформу прокуратури разом із Давідом Сакварелідзе.
Попри всі очікування змін, багатьох українців не полишає відчуття, що події розгортаються не в правильному напрямі.